Розділ 250 — V071. Виплавлення цілющої есенції. Прорив старого Іна.

"Бабусю, що це за річ?" — запитала Чен Сяосяо.

Фан Шуюнь уважно оглянула чорний камінець та кивнула:

"Якщо я не помилилася, цей камінь називається каменем Уді. На вигляд він звичайний, але насправді надзвичайно твердий. Це рідкісний матеріал для виготовлення артефактів."

(*«У» означає чорний/воронячий, а «Ді» — вид фазана або довгохвостого птаха).

"А, просто камінь для виготовлення артефактів?"

Почувши цю відповідь, Чен Сяосяо трохи здивувалася:

"Ми поки що все одно не вміємо виготовляти артефакти. Тоді від нього мало користі!"

"Мало користі? Ти просто не розумієш..." — усміхнулася Фан Шуюнь й похитала головою. — "Це дуже рідкісна річ. Збережи її, і згодом сама зрозумієш, наскільки вона цінна. До речі, де ти знайшла цей камінь Уді?"

"Бабусю, ти теж підозрюєш, що там може бути духовна жила?"

Очі Чен Сяосяо засяяли, і вона з надією поглянула на неї.

"Духовна жила? Таке цілком можливо. Зрештою, місце, де може утворитися камінь Уді, напевно, непросте. Де саме воно? Сяосяо, хіба ти не казала, що збираєшся трохи помандрувати? Тоді якраз можеш навідатися туди й поглянути. Можливо, справді щось знайдеш!"

"Бабусю, кажуть, це у державі Фенлін, досить далеко від нас. Камінь Уді знайшов там учень, якого я сьогодні привела із собою. Я збираюся попросити його провести мене туди. Можливо, нас чекає приємний сюрприз!"

"Можливо. Рідко трапляються такі місця. Тоді неодмінно сходи туди й поглянь!"

"Так!"

"До речі, хіба ти не казала, що для аукціону надто мало речей? Можеш виставити на продаж одну-дві книги з таємними техніками. Або ж можеш продати плоди з простору!" — згадала попередню розмову Фан Шуюнь і знову дала їй пораду.

"Книги з таємними техніками?" — Чен Сяосяо замислилася. — "Бабусю, наших книг з таємними техніками не так уже й багато, тому виставляти їх на аукціон немає потреби. А ось плоди, вирощені у просторі, справді можна продати. Вони містять не менше духовної енергії, ніж духовні ліки. До того ж ці плоди зовсім не шкодять людському організму."

"І це справді так!" — кивнула Фан Шуюнь, а потім тихо зітхнула:

"Це місце обмежує рівень самовдосконалення людей. Якби можна було звідси піти, Сяосяо, ти напевно стала б однією з найяскравіших геніїв!"

"Бабусю, хіба ти не казала, що звідси непросто піти? До того ж ми тут живемо цілком добре. Навіщо нам вирушати в інше місце? У новому місці доведеться починати все спочатку, а це зовсім непросто!"

"Сяосяо, як ти можеш так казати?"

Дивлячись на свою спокійну онуку, Фан Шуюнь не приховувала подиву. Для молодих людей знання про те, що існує інший світ, хіба могло не викликати бажання побачити його?

Навіть старі, яким було по кількасот років, почувши про інше небо, неодмінно прагнули туди потрапити й за будь-яку ціну поглянути, що там є.

Чен Сяосяо зрозуміла, про що думає бабуся, і злегка усміхнулася:

"Бабусю, ти, мабуть, думаєш, що я позбавлена прагнень, задовольняюся теперішнім і вмію бути вдячною за те, що маю. Якщо чесно, я справді так думаю. Раз уже я живу на цьому материку, то не збираюся звідси йти. Адже зараз у мене є рідні, наречений — усе, чого я хочу. Навіщо мені залишати все це й кудись вирушати?"

"Найбільше бажання в житті — бути разом із рідними. Зараз я маю все це й не хочу нічого руйнувати. А куди хочуть вирушати інші — то вже їхня справа. Навіть якщо нам судилося прожити лише кількасот років, цього вже достатньо. Я не зазіхаю на те, що мені не належить, і навіть не думаю про таке. Я й так щаслива тепер!″

″...″

Фан Шуюнь довго дивилася на неї, заціпенівши й не промовляючи ані слова. Лише через тривалий час вона отямилася:

"Ти маєш рацію! Це твоє прагнення. Тобі потрібні лише возз'єднання з рідними та щаслива родина. Ти не прагнеш вершини Бойових мистецтв, тому нічого дивного в таких думках немає!"

"Але запам'ятай: ми, люди, які практикують Бойові мистецтва, щойно ступаємо на шлях самовдосконалення, уже обираємо закон виживання найсильнішого й верховенство сили. Якщо ти слабка, інші можуть безкарно знущатися з тебе. Якщо ти слабка, то навіть не матимеш права вирішувати власну долю. Твоє життя не буде у твоїх руках, не кажучи вже про життя твоїх рідних. Якщо ти хочеш захистити себе та свою сім'ю, тобі залишається лише стати сильнішою. Настільки сильною, щоб ніхто не міг тобі загрожувати, щоб люди, почувши твоє ім'я, навіть не наважувалися чинити опір. Лише тоді ти справді матимеш змогу насолоджуватися всім, що маєш."

"Бабусю, якщо говорити про наш материк, то людей, здатних нам нашкодити, мабуть, не так уже й багато!" — впевнено усміхнулася Чен Сяосяо.

"Тут, можливо, ти справді маєш достатньо підстав почуватися в безпеці. Але ніхто не знає, що станеться в майбутньому. Сяосяо, хіба я не маю рації?" — тихо промовила Фан Шуюнь, пильно подивившись їй в очі.

"Що буде в майбутньому — про те подумаємо, коли воно настане!"

"Юна господарко, старша пані, я придумала!"

Раптом пролунав радісний голос маленької Юйтен, перервавши розмову бабусі та онуки.

"О, ти справді можеш це зробити?"

Чен Сяосяо була надзвичайно здивована.

Маленька Юйтен дуже серйозно відповіла:

"Звісно! Юна господарко, просто зачекай і побачиш!"

Сказавши це, маленька Юйтен зникла, і ніхто не знав, куди вона побігла.

Лише коли небо вже почало світати, маленька Юйтен з'явилася знову. Вона тримала нефритову пляшечку й простягнула її Фан Шуюнь:

"Старша пані, швидше погляньте! Як вам цілюща есенція, яку я виплавила? Тепер мене можна назвати Цілителькою?"

"Ти справді змогла її виплавити?" — здивувалася Фан Шуюнь.

Вона відкрила нефритову пляшечку й оглянула її вміст. Усередині справді була прозора до самого дна цілюща есенція, від якої повіяло чистим ароматом ліків.

Чен Сяосяо, яка сиділа під кришталевим плодовим деревом, повільно розплющила очі, підхопилася й тихо запитала:

"Бабусю, як? Це справді цілюща есенція?"

"Так, справді!"

Фан Шуюнь відвела погляд і здивовано подивилася на маленьку Юйтен. — "Непогано. Я колись приймала цілющу есенцію, і на вигляд вона майже нічим не відрізнялася від цієї. Думаю, ти досягла успіху."

Почувши це, Чен Сяосяо страшенно зраділа. Маленька Юйтен від щастя замахала руками й ногами, заплескала в долоні та закричала:

"Чудово! Я стала Цілителькою! Ха-ха-ха-ха!"

"Оце малеча..." — усміхнулася Фан Шуюнь й похитала головою, після чого передала нефритову пляшечку дівчині поруч.

Поглянувши, у прекрасних очах Чен Сяосяо спалахнув радісний блиск, і вона задоволено сказала:

"Чудово! Маючи таку річ, ми й продавати її не захочемо. Набагато краще залишити для себе!"

"Юна господарко, ти мене недооцінюєш! Надалі скільки тобі буде потрібно, стільки я й виплавлю. Не стався до цих речей як до скарбів!"

"Хе-хе-хе..." — тихо засміялася Фан Шуюнь. — "Маленька Юйтен має рацію. Хоча цілюща есенція й цінна, маленька Юйтен може виплавляти її будь-коли. Для нас вона вже не є якимось рідкісним скарбом. До того ж її можна використати для придбання ресурсів і розширення простору."

"Бабусю, я знаю!"

Щодо цього Чен Сяосяо чудово все розуміла. Вона одразу наказала маленькій Юйтен:

"Ходімо. Навчи мене очищати цілющу есенцію. Що більше, то краще. Надалі ця цілюща есенція також стане одним із ресурсів нашої Священної Землі Центральних Рівнин."

"Добре, юна господарко! Я більше не піду грабувати. Ходімо виплавляти цілющу есенцію!"

Маленька Юйтен була сповнена ентузіазму, немов знайшла нову іграшку, і разом із Чен Сяосяо знову вирушила до місця, де вони займалися алхімією.

"Юна господарко, насправді це мало чим відрізняється від виготовлення пігулок. Головне — видалити всі домішки з лікувальних властивостей трав, залишивши тільки чисту цілющу есенцію."

"Гаразд, жодних проблем. Тепер виплав одну пляшку й покажи мені. Я уважно стежитиму за кожною дрібницею!"

"Добре, юна господарко. Спочатку виплавимо одну пляшку есенції для збереження молодості. Жінкам вона подобається найбільше!"

"Добре!"

Чен Сяосяо було байдуже, яку саме цілющу есенцію виплавляти. Зараз її цікавило лише те, як маленька Юйтен це робитиме.

"Скільки часу тобі знадобилося, щоб виплавити одну пляшку? Скільки разів ти зазнала невдачі?"

"Хі-хі, юна господарко, не так уже й багато. Лише понад сто разів!"

Понад сто разів.

Отже, було змарновано щонайменше кількасот, а то й понад тисячу духовних ліків. Якби про це дізналися інші, вони напевно лаяли б їх за таке марнотратство. Адже з такої кількості духовних ліків можна було б виростити одного Бойового Імператора. Як тут не шкодувати?

Проте Чен Сяосяо зовсім не вважала це марнотратством. На її думку, якщо врешті-решт вдалося очистити цілющу есенцію, то навіть заради цього варто було змарнувати скільки завгодно ресурсів. До того ж у неї був простір, де на тисячах му землі вирощувалися всілякі духовні ліки. Кількасот рослин для неї були лише краплею в морі й не вартували згадки.

"Юна господарко, дивись уважно. Спочатку нам потрібні такі духовні трави..."

Маленька Юйтен виплавляла есенцію й водночас пояснювала. Чен Сяосяо не відривала погляду від кожного її руху. Навіть її духовне чуття не пропускало жодної зміни духовних ліків усередині алхімічної печі.

Жодна, навіть найменша зміна, не залишилася поза її увагою.

***

Вони провели у просторі цілу добу. Коли ж нарешті вийшли з алхімічної кімнати, то мали при собі вже тисячу пляшок очищеної цілющої есенції.

Дізнавшись про це, Фан Шуюнь завмерла. Вона здивовано витріщилася на одну велику й одну малу постаті перед собою. Навіть вона, яка бачила й знала чимало, не втрималася від думки:

‘Чудовиська, просто нечувані генії!’

Вона була впевнена: якби її онука справді вирушила на континент Цанхай, усі так звані юні генії там були б для неї просто ніким і не могли б із нею зрівнятися.

Чен Сяосяо дала бабусі кілька видів цілющої есенції, після чого вийшла з простору.

***

Вона провела там цілу добу, а старий Ін надворі мало не посивів від хвилювання. Аукціон мав відбутися вже завтра, а він досі не знав, що саме старша панночка збирається виставити на продаж.

Щойно він дізнався, що Чен Сяосяо вийшла, то відразу прибіг і голосно вигукнув:

"Старша панночко, ви нарешті вийшли! Я вже ледь не помер від хвилювання!"

"Помер? Дивлюся, ти живий-здоровий. Як же ти міг померти?" — закотила очі Чен Сяосяо й невдоволено відповіла.

"Е-е..."

Старий Ін не знайшовся, що сказати, і лише безпорадно усміхнувся:

"Старша панночко, я кажу щиро. Щоразу більше людей хочуть дізнатися, що саме ми продаватимемо сьогодні на аукціоні."

"О, прийшло чимало людей?"

Чен Сяосяо сіла, жестом запросила його присісти й налила йому чаю:

"Просто відправ їх назад. Те, що вони хвилюються, — їхня справа. Ми ж нікуди не поспішаємо. До того ж хіба ти думаєш, що в нас може бути мало речей для продажу?"

"Старша панночко, ви маєте рацію!"

Згадавши про просторовий світ своєї господині, старий Ін схвильовано кивнув. На його обличчі змішалися очікування й цікавість.

"Старша панночко, які цього разу будуть скарби?"

"Будуть, і чимало. Але поки що ніхто їх не випробовував. Хочеш спробувати?"

Чен Сяосяо перевернула долоню, і в ній з'явилася нефритова пляшечка. Вона кинула її старому Іну:

"Тільки не кажи, що не наважишся. Якщо злякаєшся, наступного разу навіть не проси мене. Тобі більше нічого не дістанеться!"

"А, старша панночко, що це?" — одразу зацікавився старий Ін.

Відкривши пляшечку, він відчув аромат ліків. Спочатку він подумав, що всередині пігулки, але виявилося, що пляшечка наповнена рідиною. Він завмер і нерозуміюче запитав:

"Старша панночко, це..."

"Ну що, наважишся випити? Якщо не наважуєшся — поверни мені!"

"Це..."

Старий Ін підняв брови. Побачивши лукавий блиск в очах Чен Сяосяо, він широко усміхнувся:

"Без проблем! Те, що дає старша панночко, я вип'ю, навіть якби це була отрута!"

Сказавши це, він вилив усю пляшечку цілющої есенції собі до рота.

Прохолодна цілюща есенція ковзнула горлом до шлунка. Вмить старий Ін відчув, як на всьому його тілі волоски стали дибки, а від голови до ніг розлилося невимовно приємне відчуття.

Наступної миті істинна енергія в його тілі раптом вибухнула.

Гуркіт!

Могутня аура ринула просто в небо. Не лише Чен Сяосяо, яка сиділа навпроти нього, здивовано здригнулася — кількасот людей Священної Землі Центральних Рівнин також були стривожені цією хвилею істинної енергії.

Чимало старійшин залишили свої справи й попрямували до головної зали маєтку.

Старий Ін, який досі насолоджувався відчуттями, ще не встиг оговтатися, коли Чен Сяосяо поспішно вигукнула:

"Старий, схоже, ти збираєшся здійснити прорив! Швидше запускай техніку самовдосконалення, не проґав цю нагоду!"

"А!"

Старий Ін нарешті отямився й зрозумів, що з ним відбувається. Не ставлячи зайвих запитань, він швидко сів, схрестивши ноги, і почав мовчки виконувати техніку самовдосконалення.

Чен Сяосяо вийшла із зали й залишилася надворі, щоб охороняти його.

"Старша панночко!"

"Дівчинко Сяосяо!"

З'явилися не лише всі старійшини — навіть Предок Тяньцзі блискавично прибув сюди. Здивовано запитавши:

"Що сталося? Малий Ін збирається здійснити прорив?"

"Предку, схоже, що так. Судячи з його стану, він справді збирається здійснити прорив!"

Чен Сяосяо й сама не очікувала, що цілюща есенція, виплавлена нею цього разу за методом п'ятого ґатунку пігулок, матиме настільки дивовижний ефект. Це значно перевершило її очікування.

Предок Тяньцзі відчув, як величезна духовна енергія неба й землі зі Священної Землі Центральних Рівнин шалено вливається в тіло старого Іна. Через деякий час він кивнув:

"Непогано. Схоже, він зможе здійснити прорив до середньої стадії Бойового Монарха. Ви залишайтеся тут і охороняйте його. Нічого не станеться."

"Так, Предку!"

"Якщо щось трапиться, покличте мене."

Предок Тяньцзі блискавично зник.

Він з'явився тут, бо подумав, що хтось проник до Священної Землі Центральних Рівнин. Тепер, переконавшись, що небезпеки немає, він, природно, не мав потреби залишатися.

Проте старійшини, які прибули на місце, не приховували заздрості.

Бойовий Монарх!

Колись це була сфера, на яку вони могли лише дивитися здалеку. Тепер же перед ними з'явилася надія.

Мало того, що можна здійснити прорив до Бойового Монарха — після досягнення цього рівня можна рухатися ще далі. Щойно вдається здійснити прорив, життя подовжується. Саме цього прагнуть усі, хто йде шляхом самовдосконалення.

Побачивши заздрісні погляди цих людей, Чен Сяосяо злегка усміхнулася:

"Не заздріть. Якщо у вас з'явиться така нагода, ми неодмінно докладемо всіх сил, щоб підтримати вас. Я також сподіваюся, що кожен із вас стане найсильнішим практиком."

"Дякуємо, старша панночко!"

"Дякуємо старшій панночці!"

Усі були водночас здивовані й радісні та поспішно склали руки, висловлюючи подяку. Для них це була величезна радість. Вони вірили: якщо матимуть відповідний талант, їм більше не доведеться турбуватися про ресурси.

"Старша панянко Чен..."

З коридору долинув ясний голос.

Побачивши людину, яка з'явилася, Чен Сяосяо трохи здивувалася:

"Чжу Сян'юй, чого ти прийшов?"

"Що, старша панянко Чен не рада мене бачити?" — байдуже відповів Чжу Сян'юй пильно дивлячись на неї. На його вродливому обличчі не було жодних емоцій.

"Хочеш приходити — приходь. Тільки не забудь заплатити за харчування!"

Чен Сяосяо безцеремонно махнула рукою. Цього чоловіка вона вже давно не вважала чужим.

"Ти..."

Кутики вуст Чжу Сян'юя кілька разів мимоволі сіпнулися. Перед цією жінкою він справді нічого не міг вдіяти.

"Можеш виділити трохи часу, щоб поговорити про одну справу?"

"О, що тобі потрібно?" — глянула на нього Чен Сяосяо й не стала відмовляти, а попрямувала до саду. — "Ходімо, послухаю, що ти хочеш сказати. Інакше..."

"Ти взагалі вмієш поводитися з гостями?" — остаточно втратив дар мови Чжу Сян'юй.

"До різних гостей — різне ставлення. Що, пане Чжу, маєш якісь заперечення?"

″...″

"Добре, ти прийшов до мене, не без вагомої причини. Кажи, чого тобі треба?"

Чен Сяосяо скоса подивилася на нього. Не варто було обманюватися його ввічливою зовнішністю. Якщо справді вважати його звичайним шляхетним юнаком, він обов'язково ошукає тебе так, що нічого не залишиться.

Чен Сяосяо вже мала з ним справу, тому не збиралася дозволяти його зовнішності себе ошукати й одразу перейшла до суті.

"Чого мені треба? Хіба ти сама не знаєш? Навіщо вдаєш, що не розумієш?"

Чжу Сян'юй не знав, що з нею робити, тому просто пояснив причину свого приходу:

"Завтра вже аукціон. Старша панянко Чен, наш маєток Ціншань усе-таки давно став вашим постійним покупцем. Чи не могла б ти бодай трохи розкрити список речей, які завтра виставлятимуться на продаж?"

"Знову цей трюк?"

Чен Сяосяо дійшла до ставка й зупинилася, побіжно глянувши на нього.

"Завтра все одно буде аукціон. Навіщо так поспішати? Якщо ти підготуєш достатньо ресурсів, я гарантую, що ти зможеш придбати те, що захочеш!"

"Старша панянко, ти ж цього разу підготувала кілька нових товарів для аукціону. Хоч це можеш мені сказати?"

"Приблизно три-чотири види. Не хвилюйся, це точно речі, яких ви раніше не бачили, але всі вони дуже хороші. Думаю, не лише ти — всі люди на цьому материку їх уподобають."

"Е-е, а можна трохи конкретніше?"

"Не можна!"

Пан Чжу повернувся ні з чим.

Витягнути хоч якусь інформацію з Чен Сяосяо виявилося для нього навіть складніше, ніж просто здійснити прорив до Бойового Імператора. Він вирішив, що надалі більше ніколи не намагатиметься випитувати в неї таємниці.

***

Гуркіт-гуркіт!

Могутня істинна енергія ринула з головної зали просто в небо. Відразу після цього пролунав гучний сміх:

"Ха-ха-ха-ха!"

Старійшини, які охороняли місце надворі, зраділи.

Вони зрозуміли, що старійшина Ін здійснив прорив.

Звістка про прорив Першого старійшини дуже швидко дійшла до учнів. Дізнавшись, що Перший старійшина, який уже був Бойовим Монархом, знову здійснив прорив, учні ще більше зміцнили свою рішучість наполегливо вдосконалюватися.

…

Нещодавно прибулий Гао Ханьцзюнь був надзвичайно схвильований і гордий. Перший старійшина був його вчителем. За ці два дні він цілком усвідомив, наскільки величезними були ресурси Священної Землі Центральних Рівнин.

Духовні птахи та духовна вода, за які люди ззовні боролися до останнього, тут сприймалися майже як звичайна їжа та вода з криниці. Це справді перевершило всі його очікування.

Того ж вечора, випивши духовної води та поївши м'яса духовного птаха, він здійснив прорив і став Бойовим Майстром, а також отримав статус внутрішнього учня. Через це його вдячність до Чен Сяосяо стала ще сильнішою.

***

Повернувшись до Павільйону Нефритової Лози, Чен Сяосяо почула сміх із головної зали. Вона м'яко усміхнулася. У її серці з'явилася ще більша впевненість у власній цілющій есенції. Водночас вона була переконана, що пігулки не можуть зрівнятися з її цілющою есенцією.

Лише надвечір, після того, як він закріпив свій рівень самовдосконалення, старий Ін з'явився перед нею.

"Слуга дякує старшій панночці за цей дарунок!"

"Гаразд, годі церемонитися. Ти мені більше подобаєшся, коли поводишся трохи нахабніше!"

Чен Сяосяо прикрила усмішку долонею.

"Е-е..."

"Пх!"

Маленька Юйтен вискочила назовні, простягнула маленьку ручку й тицьнула його пальцем у чоло, весело засміявшись:

"Старий, а ти ж не боягуз! Ну як, став Бойовим Монархом середньої стадії? Відчуття вже зовсім інші, правда?"

"Хе-хе, чудово! Якщо буде нагода наступного разу, я теж готовий випробувати це на собі!"

"Тьху, старий, ти що, справді вважаєш себе піддослідним? Кажу тобі, юна господарка ще до тебе випила цілющу есенцію. Не вихваляйся тут!"

"Не може бути! Старша панночка випила її першою?"

Старий Ін аж витріщив очі від подиву.

"Звісно! Ти думав, усі такі нетямущі, як ти? Ми з юною господинею ще під час виплавлення випили чимало. А тобі юна господиня просто подарувала пляшечку. А ти вже так пишаєшся!"

"Е-е..."

"Гаразд, годі про це!"

Побачивши, як від насмішок маленької Юйтен обличчя старого Іна почервоніло, Чен Сяосяо змінила тему:

"Старий Ін, завтра ти проведеш аукціон. Я не з'являтимуся. У цьому просторовому персні лежать усі речі, які виставлятимуться на продаж. Сам вирішуй, як усе організувати. Щодо духовних птахів, духовної води та подібного — їх можна залишити в крамниці в Даліні для продажу. Якщо якась велика сила захоче придбати велику партію, теж можна погодитися. Тоді повідомиш мені, і я відправлю людей, щоб усе доставили."

"Так, старша панночко!"

Отримавши просторовий перстень, старий Ін зовсім не здивувався тому, що старша панночка знову не збиралася особисто займатися цією справою. Схоже, він уже давно цього очікував.

Але найбільше його цікавила цілюща есенція, яку він випив, тому він запитав:

"Старша панночко, що це була за цілюща есенція, яку я випив? Хіба вона не виготовляється під час створення пігулок? Як вона перетворилася на цілющу есенцію?"

"Старий, ну ти й дурний!"

Не встигла Чен Сяосяо щось сказати, як маленька Юйтен уже заторохтіла:

"Цілющу есенцію ми можемо виставляти на аукціон, а пігулки — ні. Ти ж знаєш, ті типи з Долини Виплавки Дао не хочуть, щоб ми продавали пігулки. А наша цілюща есенція відрізняється від пігулок. Навіть якщо ми виставимо її на аукціон, вони нічого не зможуть нам сказати!"

"До того ж наша цілюща есенція діє краще за пігулки. Це найчистіша цілюща есенція, у ній немає таких домішок, як отрута у пігулках. Скажи, хіба вона не чудова?"

"Чудова! Звісно, чудова! Просто неймовірно чудова!" — Очі старого Іна засяяли, і він безперервно кивав.

"Аякже!"

Маленька Юйтен гордо підняла підборіддя. — "Старий, я тобі кажу: крім мене та юної господині, ніхто більше не здатний виплавляти таку цілющу есенцію. Ми тут єдині Цілителі!"

"Цілителі?"

Старий Ін навіть не знав, що існує таке найменування.

Маленька Юйтен знову почала розмахувати руками й пояснювати, що означає бути Цілителем. Вона так захопилася, що її обличчя сяяло від гордості.

Чен Сяосяо мовчки пила чай.

У цю мить вона почувалася надзвичайно спокійно й розслаблено.

***

Наступного дня старий Ін разом із кількома старійшинами та групою учнів вирушив проводити сьогоднішній аукціон.

"Старша панночко..."

Позаду дівчат пролунав голос служниці.

Чен Сяосяо глянула на неї. Це була служниця, яка прислуговувала Предку Тяньцзі. Вона запитала:

"Що сталося?"

"Вітаю старшу панночку. Вітаю панянку Гун!"

Служниця вклонилася обом, а потім відповіла:

"Доповідаю старшій панночці: Предок запрошує вас до себе!"

"О..."

Чен Сяосяо кивнула. Потім подивилася на людину поруч, яка вже збиралася йти, і сказала:

"Сестричко Гун, залишся ще трохи. Добре?"

"Не треба. Я зараз піду!"