Розділ 256 — V077. Нікого не залишати живим. Нові проблеми.

Поки вони вдвох тут ніжилися одне з одним і насолоджувалися солодкою миттю, усередині формації лунали моторошні крики. Раз у раз звідти долинали жахливі верески, від яких кров холола в жилах.

"Убийте, убийте їх!"

"Ах, швидше рятуйте мене!"

"Хтось! Швидше, хтось, врятуйте мене!"

"Є тут хтось? Небеса! Звідки взялися ці чудовиська? Невже прийшли люди з Палацу Безсмертних Звірів?"

"Що відбувається? Що, врешті-решт, відбувається? Звідки взялися ці чудовиська? Як хтось міг нас виявити? Невже нас хтось зрадив?"

"Швидше спробуйте передати звістку назад! Нас зрадили, швидше!"

"Ах, бовдури! Ми битимемося з вами до кінця!"

В одну мить небо потемніло. Пролунав рев, а безладні прокльони й гнівні вигуки стривожили їх обох, і вони водночас подивилися вдалину.

Нечітко було видно безліч постатей. Усі вони шалено ревіли, перетворюючись на неймовірно сильну силу люті, яка згустилася воєдино й утворила кривавого демона. Він звивався в повітрі, наче прагнув помститися.

"Ці люди непрості..." — тихо промовив Мо Сюаньцзунь, побачивши це видовище.

Вмить увесь ліс навколо них огорнув чорний дим. Демони ревіли, з'являлися незліченні злі духи, які один за одним перетворювалися на кривавих демонів. Вони були всюди, і здавалося, що вбити їх усіх було неможливо.

Обличчя Чен Сяосяо стало суворим. Кривава згубна аура була надто густою, від неї душа втрачала спокій. Вона занепокоєно сказала:

"Ці люди, мабуть, особливі лихі практики. Інакше вони не могли б спричинити такого великого безладу. Абакусе, чи знаєш ти спосіб знищити цих потвор?"

"Поки що ми не можемо втручатися. Потім просто очистимо цю демонічну енергію." — байдуже відповів Мо Сюаньцзунь.

"Добре, якщо вдасться з цим усім упоратися. Моя сутра «Небесної таємниці Нефритової діви-імператриці», яку я практикую, справді має таку властивість, от тільки я дійшла лише до третього ступеня, тож, боюся, повністю очистити цю демонічну енергію не зможу."

"Не хвилюйся. Хіба в нас немає маленької Юйтен? У цієї маленької відьми чимало способів. Вона неодмінно щось вигадає, тож не переживай!"

"І справді." — Чен Сяосяо кивнула.

Щоб скористатися своїми здібностями маленькій Юйтен достатньо було просто пробудитися, тоді як самій Чен Сяосяо доводилося поступово вдосконалюватися. Різниця між ними була надто разючою.

Р-р-р-р!

Авууу!

До реву священних звірів домішувалися дивні закляття. Здавалося, щось стримувало їх. Чен Сяосяо, яка була їхньою господинею, одразу це відчула, і її обличчя трохи змінилося.

"Абакусе, ти коли-небудь чув, чи мають лихі практики якісь способи протидіяти священним звірам?"

"Що сталося?"

Мо Сюаньцзунь відвів погляд і здивовано подивився на неї.

Гуркіт!

Раптом у повітрі прогриміло. Здавалося, хтось когось кликав або проводив якесь дивне обрядове дійство. Наступної миті в небі спалахнула червона блискавка й з гуркотом ударила вниз.

"Що це таке?"

Чен Сяосяо вперше бачила щось подібне.

Мо Сюаньцзунь пильно дивився на це видовище. Його вираз став серйозним, і він низьким голосом сказав:

"Ці люди мають неабиякі засоби..."

"Може, нам зайти всередину й поглянути?"

"Не хвилюйся. Не треба одразу кидатися на допомогу через найменшу проблему. Ти маєш дати цим священним звірам можливість битися, щоб вони як слід загартувалися. Це піде їм на користь. Я помітив, що ти, як приборкувач звірів, зовсім не відповідаєш своїй посаді. Ти поводишся з ними, наче з коштовностями."

Мо Сюаньцзунь трохи насупився й продовжив:

"Священні звірі спочатку й були твоєю бойовою силою. Якщо постійно тримати їх під опікою й не давати їм загартовуватися в справжніх битвах, ціх лютих звірів можна перетворити на домашніх улюбленців. А це зовсім не добре. Чим частіше вони битимуться, тим сильнішими ставатимуть, і тоді ти справді зможеш називатися приборкувачем звірів."

"Вони зовсім не слабкі!"

"Я не казав, що вони слабкі. Я кажу, що вони мають стати ще сильнішими."

"..."

Чен Сяосяо мовчки кивнула й більше не сперечалася. Вона й далі дивилася вперед. Повітря було сповнене чорного диму, від якого тягнуло огидним смородом.

Гуркіт-гуркіт!

"Убийте! Усі на них!"

"Самознищення! Самознищуйтеся!"

"Люди з чотирьох великих сил виявили нас! Швидше тікайте! Ми мусимо вибратися звідси!"

"Жертвопринесення! Швидше розпочинайте криваве жертвопринесення!"

А-а-а-а!

Р-р-р-р!

Га-а-а!

У розпалі запеклої битви знайомі звуки лунали аж до небес. Усередині формації, здавалося, з'явився шар кривавої імли. Це дивне поле бою ставало ще моторошнішим.

"Маленька Юйтен, нам потрібно зайти всередину?" — все ж не втрималася Чен Сяосяо й звернулася о неї подумки.

"Юна господарко, все гаразд, тобі не потрібно виходити. Дивись на мої здібності, я тебе не розчарую!"

"Будь обережна. Бойові Мистецтва Демонічної Брами найпідступніші, не можна бути необачною!"

"Я ж найбільший ворог злих практиків! Юна господарко, не хвилюйся!" — плолунав у відповідь збуджений голос маленької Юйтен.

Жорстока битва, здавалося, зовсім її не турбувала, на що Чен Сяосяо могла лише безпорадно дивуватися.

"Усе одно будь обережна!"

Уся увага Чен Сяосяо була зосереджена на маленькій Юйтен. Хоча вона сама не заходила всередину, побачити, що там відбувається, для неї було дуже просто.

"Знищення!"

Маленька Юйтен вказала нефритовою рукою, випустивши смугу білого світла, і спрямувала її вниз.

Цього разу це вже не була просто енергія меча, а цілий світ, перетворений мечем, який став непереможним світом.

Чорні тіні й кривава енергія навколо неї поступово зникали. Мо Сюаньцзунь також помітив це й здивовано сказав:

"Непогано. У маленької Юйтен справді є такий спосіб."

"Маленька Юйтен володіє сутрою «Небесної таємниці Нефритової діви-імператриці», а істинна енергія цієї техніки якраз є природним ворогом демонічної енергії. Тож не дивно, що вона може її очищати." — тихо відповіла Чен Сяосяо.

"Це дещо схоже на мою - «Лютий Володар Палаючого Сонця». Цікаво!"

"«Лютий Володар Палаючого Сонця»?″

Почувши цю назву, Чен Сяосяо зацікавилася.

"Я ніколи не чула, щоб ти згадував про таку техніку. Коли ти її вивчив? Невже це через спадщину, яку ти отримав цього разу?"

"Так. «Лютий Володар Палаючого Сонця» — одна зі спадщин цього разу. А ще..."

"Гаразд, не треба розповідати!"

Вона перебила його. Чен Сяосяо не хотіла знати про спадщину Храму Небесних Таємниць. Зрештою, це були їхні таємні техніки, тому краще їй було не знати.

"Сяосяо, насправді тут немає нічого особливого. Якщо я не можу розповідати про це чужим людям, невже ти теж не можеш знати?"

Мо Сюаньцзунь знав, про що вона думає, і не міг не усміхнутися.

"Мене це не стосується. Мені лінь слухати!"

"Ти..." — Певний старший брат просто втратив дар мови!

***

Минуло цілих півтори години, і криків у лісі ставало дедалі менше.

Одна за одною криваві примари шалено нападали на священних звірів. Старий Ін високо підняв чорний меч, торкнувся носком ноги повітря й легко відступив. Сяйво меча закрутилося, зібравши весь кривавий чорний дим в одному місці, після чого він стер його енергією меча.

Там, де проходила енергія меча, виникала могутня сила, здатна розколоти небо й землю, змітаючи незліченні примарні тіні.

Під очищенням старого Іна та маленької Юйтен усі криваві душі й демони були повністю знищені, не залишивши нічого. Криваві блискавки, чорні хмари та інше довкола також повністю розсіялися.

Поступово над усією гірською місцевістю знову запанувало чисте небо.

Маленька Юйтен сховала священних звірів, після чого разом зі старим Іном вийшла з формації. Один старий і один маленький дух мали вкрай самовдоволений вигляд. Схоже, вони неабияк розважилися.

Мо Сюаньцзунь помахом руки повернув до себе маленькі прапорці, і формація теж зникла.

Старий Ін саме доповідав Чен Сяосяо про кілька десятків злих практиків. Вона слухала, дедалі сильніше хмурячись.

"Ти хочеш сказати, що ці лихі практики, ймовірно, належать до найвищих сил Міста Хейту?" — суворо запитала Чен Сяосяо.

"Так, старша панночко!" — кивнув старий Ін.

"Незалежно від особливостей їхнього самовдосконалення чи демонічної енергії в їхніх тілах, такого не здатні досягти звичайні лихі практики. Вони точно належать до однієї з відомих сил Міста Хейту. Можливо, навіть до сили, що входить до першої трійки."

"Що тобі відомо?" — підійшов і запитав Мо Сюаньцзунь.

"Зятю, дещо знаю."

Старий Ін зустрів його погляд і серйозно пояснив:

"Раніше підлеглому доводилося мати справу з злими практиками. Від них я дізнався чимало про великі сили Міста Хейту. Зокрема, чому в Місті Хейту щодня точаться безперервні вбивства, а великі сили постійно воюють між собою, але п'ять найсильніших сил протягом тисячоліть залишаються незмінними. На це є причина!"

"Кажуть, серед цих великих сил є Володар Демонів. Він є основою самовдосконалення злих практиків. Оскільки для того, щоб виплекати демонічну енергію, потрібен зв'язок із Володарем Демонів, кажуть, що сам Володар Демонів народився згустком демонічної енергії. Якщо говорити прямо, він не має справжнього тіла. Мечем можна знищити лише його форму, але не душу. Поки демонічна енергія не зникне повністю, він залишатиметься безсмертним."

"Старий Ін, можеш пояснити зрозуміліше? Що означає, що Володар Демонів є основою злих практиків?" — голосно вигукнула маленька Юйтен, бо не зовсім зрозуміла його пояснення.

Почувши її запитання, старий Ін продовжив:

"Якщо пояснити просто, Володар Демонів спрямовує свою демонічну енергію в тіла злих практиків, завдяки чому вони можуть найшвидшим способом підвищувати свою силу. Саме тому його називають їхньою основою. Найважливіше те, що навіть якщо Володаря Демонів уб'ють, доки залишається хоча б крихта його демонічної енергії, він може відродитися. Саме через те, що Володар Демонів такий могутній і безсмертний, ніхто не здатен похитнути п'ять великих сил. У Місті Хейту це давно не є таємницею!"

"А як тоді можна остаточно не допустити відродження Володаря Демонів?" — не втрималася й запитала Чен Сяосяо.

"Старша панночко, раніше це було абсолютно неможливо. Навіть люди з чотирьох великих сил не наважувалися стверджувати, що здатні повністю знищити Володаря Демонів. Якби існував такий спосіб, то, мабуть, Місто Хейту давно перестало б існувати. Зятю, ти, мабуть, дещо про це знаєш. Це також одна з причин існування Міста Хейту!"

"Так. Я чув про це. Саме через таку здатність Володаря Демонів він завдає всім чимало клопоту, тому його та інших злих практиків замкнули в Місті Хейту, не дозволяючи їм вийти й чинити лихо простим людям. А тепер з'явилося так багато злих практиків. Мабуть, сталося щось серйозне. Інакше вони не могли б з'явитися тут у такій кількості. Схоже, хтось з нашого боку допомагає їм. Треба ретельно розслідувати цю справу, інакше неодмінно станеться велике лихо!"

В очах Мо Сюаньцзуня спалахнув холодний блиск. Він розлютився. Хтось наважився порушити правила, що існували тисячі років, цілком ігноруючи чотири великі сили та життя простих людей. Таких людей не можна було залишати безкарними.

"Що означає відродження Володаря Демонів?"

Чен Сяосяо дуже зацікавило це питання.

Старий Ін не наважився зволікати й одразу відповів:

"Старша панночко, кажуть, що навіть якщо Володар Демонів загине, доки хоча б крихта його демонічної енергії втече, він може проникнути в тіло іншого лихого практика й відродитися в ньому. Свідомість початкового лихого практика він поглинає, фактично вбиваючи його та забираючи його тіло. Після відродження Володар Демонів буде дещо ослаблений, проте його пам'ять не зникне. Він зможе знову повернутися до самовдосконалення, а його нове тіло дуже швидко набиратиме силу. Могутній Володар Демонів за кілька коротких років може знову досягти вершини й стати незамінним Володарем Демонів. Ба більше, він може стати сильнішим, ніж був раніше. Адже після одного переродження він отримує новий досвід і нові осягнення, а отже, стає ще могутнішим!"

"Якщо цей Володар Демонів послав сюди людей, Держава Дафен надалі не матиме спокою. Найімовірніше, їхньою метою є наша Священна Земля Центральних Рівнин!" — з абсолютною впевненістю сказала Чен Сяосяо.

Усі присутні також зрозуміли це, але маленька Юйтен зухвало закричала:

"Юна господарко, чого боятися? Не вірю, що наші сотні тисяч священних звірів не впораються з якимись Володарями Демонів і злими практиками! Незалежно від того, чи можуть вони відроджуватися, ми просто очистимо їх повністю, не залишивши жодної крихти демонічної енергії. Подивимося тоді, як вони відродяться! Гм!"

"Маленька Юйтен каже правду. Це єдиний спосіб. Якщо повністю очистити демонічну енергію з душ усіх злих практиків, іншого способу на відродження вже не залишиться!" — погодився Мо Сюаньцзунь.

Потім він насупився, і його вродливе обличчя трохи потемніло.

"Незалежно від того, чи йдеться про Володаря Демонів Міста Хейту, чи про злих практиків, я вважаю найважливішим знайти того, хто допомагає їм з нашого боку. Якщо не знищити всіх цих людей одним махом, у майбутньому лихі практики можуть з'являтися один за одним. А це зовсім не добре."

"Старий Ін, спершу вирушай до найближчого міста й знайди наших людей із Священної Землі Центральних Рівнин. Нехай вони передадуть звістку, щоб усі стежили за пересуваннями злих практиків!" — віддала наказ Чен Сяосяо.

"Так, старша панночко!"

"Зачекай!"

Чен Сяосяо зупинила старого Іна, який уже збирався йти. Вона трохи подумала й додала:

"Просто стежити за злими практиками недостатньо. Пошуки того, хто допомагає їм зсередини, також дуже важливі. Нехай вони звернуть увагу й на різні великі сили, особливо на дев'ять великих орденів і численні клани. Саме серед цих людей найімовірніше може бути той, хто допомагає ворогові."

"Так, старша панночко, я зрозумів!" — відповів старий Ін і одразу зник.

Побачивши, як він зник, Чен Сяосяо повернулася до чоловіка перед собою й сказала:

"Абакусе, краще, щоб ти особисто попросив людей чотирьох великих сил звернути на це увагу. Я вірю, що очільники чотирьох великих сил не зроблять такої дурниці. Але не можна гарантувати, що хтось із підлеглих не наважиться на подібне. Гадаю, нам усе ж треба передати звістку старому Ціню, старому Цзі та пані Гун. Адже це далеко не дрібниця."

"Сяосяо, ти маєш рацію. Я цим займуся!"

"Тоді й нам час звідси йти!"

"Ходімо."

Ніхто не знав про цю битву, яка тихо завершилася тут. Жоден сторонній не здогадувався, що сталося.

***

А тим часом за кілька сотень лі звідси, глава ордену Міндун сидів із похмурим обличчям і вислуховував доповідь учнів.

Хтось наважився виступити проти елітних учнів його ордену Міндун просто на його території. Це було прямим ударом по його честі. Якщо про це стане відомо, то куди подінеться обличчя ордену Міндун?

Після того як учні, ридаючи, закінчили скаржитися, вони сповнені надії дивилися на главу ордену, сподіваючись, що він відстоїть їхню справедливість. Найкраще було б схопити тих чотирьох, змусити їх стати навколішки, визнати провину й благати про пощаду.

Однак глава ордену Міндун не став одразу діяти. Він холодно глянув на них, махнув рукою й наказав:

"Гаразд, ідіть. Я сам вирішу, що з цим робити."

"Так!"

Учні не наважилися більше нічого сказати й один за одним залишили головну залу.

Погляд глави ордену зупинився на старійшині Цзі Туні. Холодним голосом він запитав:

"Що насправді сталося? Я не вірю, що вони без жодної причини вирішили завдати вам клопоту."