Розділ 259 — V080. Завзята наполегливість. Союз двох альянсів.

Фен Буцан отримав звістку, і водночас у головній резиденції Альянсу Оманливих Небес у Місті Хейту також дізналися про повне знищення загону.

"Мертві? Усі мертві?"

На обличчі Лен Їченя з'явився шок, і він не міг повірити власним вухам.

"Як таке можливо? Кілька десятків людей — і ніхто не втік? Що сталося? Що, врешті-решт, сталося?!"

На останніх словах Лен Їчень остаточно втратив звичну стриманість. Не дбаючи про свою гідність, він щосили закричав. Уже багато років ніхто не бачив його в такому стані.

Слуга, який приніс звістку, не наважувався виказати жодної реакції. Він тремтів так сильно, що мало не ховав голову між ногами.

Через деякий час Лен Їчень, чиї очі налилися кров'ю, гримнув на чоловіка перед собою:

"Геть! Геть звідси!"

"Так, пане лідере Альянсу!"

Потай полегшено зітхнувши, чоловік, який дивом урятував своє життя, мало не втік із кабінету.

Щойно він вийшов, зсередини почувся гучний удар, а потім розлючений голос лідера Альянсу:

"Кляті покидьки!"

"Пане лідере Альянсу..."

З темряви безшумно вийшла худорлява постать. Це був дядько Сюань, тінь, яка таємно супроводжувала лідера Альянсу Оманливих Небес Лен Їченя.

Побачивши розлюченого чоловіка, він стурбовано подивився на нього й спокійно промовив:

"Пане лідере Альянсу, який сенс злитися? Тепер вам треба якнайшвидше заспокоїтися й добре подумати, як вирішити цю проблему. Що б ви не робили в гніві, це нічого не змінить. Навіщо так шкодити собі?"

"Дядьку Сюань..."

Лен Їчень глибоко вдихнув і насилу придушив лють, що здіймалася в ньому. Його вродливе обличчя було спотворене від ненависті.

"Дядьку Сюань, я все розумію. Але цього разу наш Альянс Оманливих Небес зазнав надто великих втрат. Цих Бойових Імператорів ми ледве виростили, а вони..."

"Я розумію, що ти маєш на увазі. Але все вже сталося, і твій гнів нічого не змінить. Тепер найважливіше — добре розібратися з цією справою. Не можна допустити, щоб вони загинули даремно. Ти вже з'ясував, що насправді сталося? З їхніми здібностями як вони могли загинути всі до одного? Тобі не здається це дуже підозрілим?"

"Так, це справді дуже підозріло!"

Лен Їчень насилу змусив себе заспокоїтися. Проте, згадуючи про загиблих людей, він відчував такий біль, що його серце стискалося. Вродливе обличчя безперервно сіпалося.

"За отриманою звісткою, усіх їх убили магічні звірі!"

"Магічні звірі?"

Дядько Сюань здивовано глянув на нього.

"Ти отримав від них ментальне повідомлення? Невже кілька десятків людей не змогли передати жодної звістки? Та навіть якби на них напала ціла зграя магічних звірів, не кажучи вже про спільний напад чотирьох великих сил, така ситуація неможлива. Хіба вони просто не можуть відродитися?"

Зазвичай, коли демонічна енергія виривається назовні, разом із нею залишається крихта свідомості. Це дає змогу не лише передати звістку господареві, а й заволодіти тілом звичайного практика та відродитися.

В Альянсі Оманливих Небес, коли траплялося щось настільки серйозне, навіть після смерті підлеглі спершу поверталися, щоб доповісти про причину загибелі, а вже потім шукали тіло для захоплення. Але цього разу ніхто не повернувся, тож це неминуче викликало підозри.

Лен Їчень також вважав це дивним.

"Дядьку Сюань, цього разу справді ніхто не повернувся. Я не знаю, де саме виникла проблема."

"Якщо вони не повернулися, але захопили чужі тіла, то це ще не біда. Згодом вони все одно залишаться нашими людьми. Але якщо ніхто з них не зміг заволодіти чужим тілом і їхні душі були повністю знищені, це означає, що справа справді дуже непроста!"

"Дядьку Сюань, це неможливо, правда? Хто здатен на таке? Якби хтось міг повністю знищити наших людей, як ти думаєш, Місто Хейту проіснувало б десять тисяч років? Його давно знищили б!"

"Твоя правда, але те, що такого не було раніше, не означає, що такого не може бути тепер." — легенько похитав головою дядько Сюань, і в його очах блиснув гострий промінь.

"Пане лідере Альянсу, з твоїм кругозором ти не можеш усе передбачити. У кожному поколінні народжуються видатні таланти. Хіба можна сказати, що немає нічого неможливого?"

"Я не заперечую, що в кожному поколінні з'являються надзвичайні генії. Але, дядьку Сюань, навіть якщо хтось справді здатен повністю знищити нашу душу, то це максимум одна-дві людини. Невже сотні людей мають такі здібності? Якби справді існувало стільки надзвичайно сильних майстрів, чотири великі сили давно б не давали нам спокою. Я відчуваю, що тут щось не так. Наче ми чогось не помітили."

Сказавши це, Лен Їчень замислився.

Дядько Сюань тихо зітхнув:

"Я розумію твої міркування. Але цього разу все надто дивно. Якщо справді діяли магічні звірі, то це могли бути лише люди з Палацу Безсмертних Звірів, Приборкувачі звірів держави Фенлін або Приборкувачі звірів Священної Землі Центральних Рівнин. Місце подій — держава Фенлін, тож за логікою саме її Приборкувачі звірів могли втрутитися. Можливо, наші люди випадково потрапили їм на очі, і вони напали."

"Але, за отриманими відомостями, Приборкувачі звірів держави Фенлін зовсім не такі сильні. За один раз вони можуть керувати лише кількома десятками магічних звірів. Невже кілька десятків звірів могли вбити кілька десятків Бойових Імператорів, та ще й не дозволити жодній душі втекти? Неможливо!"

"Дядьку Сюань, ти хочеш сказати, що цього разу діяли не Приборкувачі звірів держави Фенлін?" — Почувши його слова почав аналізувати те, що сталося Лен Їчень.

Дядько Сюань не відповів прямо, а поставив зустрічне запитання:

"Пане лідере Альянсу, якщо напад здійснили магічні звірі й вони справді хотіли лишити кілька десятків Бойових Імператорів життя, як ти думаєш, скільки звірів для цього знадобилося б?"

"Це..."

Лен Їчень злегка підняв брови.

"Мабуть, щонайменше дві-три сотні."

Він чудово знав бойову силу Бойових Імператорів, до того ж способи, якими користувалися злі практики, були надзвичайно різноманітними. Не кажучи вже про магічних звірів, навіть якби на його підлеглих одночасно напала сотня Бойових Імператорів, їх усе одно було б нелегко знищити до одного.

"Саме так. Щонайменше дві-три сотні магічних звірів могли б це зробити. Але серед звірів нашого материка рівень розвитку їх розуму не надто високий. Тож навіть якби їх було дві-три сотні, вони не обов'язково змогли б знищити кілька десятків Бойових Імператорів. Усе одно хтось мав би втекти. Повністю винищити всіх неможливо!"

Чим далі говорив дядько Сюань, тим серйознішим ставало його обличчя.

"Тут щось нечисто. Що саме сталося — ми справді не можемо зрозуміти. Боюся, за цією справою стоїть щось значно складніше."

"Дядьку Сюань, ти хочеш сказати..."

Лен Їчень подивився на нього. Його обличчя стало похмурим і зосередженим.

"Невже проти нас діяли не лише кілька сотень магічних звірів, а ще й надзвичайно сильний майстер? Якщо це так, то навіть чотири великі сили навряд чи могли б зрівнятися з ними. Але звідки взялася така сила й такі майстри? Ми ніколи про них не чули. Це..."

Одним словом, він не хотів і не наважувався в це повірити.

Дядько Сюань міцно насупився й висловив свою думку:

"Люди, які цього разу з'явилися, справді дивні. Але не можна виключати й такої можливості. Можливо, Палац Безсмертних Звірів об'єднався з кимось іншим."

"Ні, дядьку Сюань, я вважаю це неможливим!"

Лен Їчень твердо сказав:

"Палац Безсмертних Звірів не має такої сили. Я не хочу применшувати їхні здібності. Їхня спадщина справді сильніша за спадщину звичайних Приборкувачів звірів, але найважливіше те, що в них просто немає стільки магічних звірів. За моїми відомостями, по-справжньому боєздатних звірів у Палаці Безсмертних Звірів не більше сотні. Ще кілька десятків старих звірів уже не здатні битися."

Дядько Сюань не відповів і мовчки стояв, наче слухав, а наче заглибився у власні думки.

"Дядьку Сюань, тепер найбільш імовірний варіант — Чен Сяосяо зі Священної Землі Центральних Рівнин. Якщо інформація правильна, у неї чимало магічних звірів. Не кажучи вже про тисячу, кілька сотень у неї точно є. До того ж з'явилися чутки, що у Священній Землі Центральних Рівнин є Бойовий Монарх. Хоча ми не знаємо, чи це правда, з огляду на всі ці відомості найімовірніше саме Чен Сяосяо втрутилася!"

"Чен Сяосяо перебуває у державі Дафен. Як вона могла опинитися в державі Фенлін? Невже вона заздалегідь дізналася, що наші люди проникнуть туди?"

"Дядьку Сюань, ти хочеш сказати, що вона вирушила перехопити..."

Очі Лен Їченя різко розширилися, а в них спалахнув холодний блиск.

"Невже нас справді продав цей виродок Фен Буцан?!"

Окрім того, що хтось міг передати звістку, він просто не міг зрозуміти, чому Чен Сяосяо, яка перебувала далеко в державі Дафен, опинилася в державі Фенлін і перехопила його людей. Він також не вірив, що люди Священної Землі Центральних Рівнин могли дізнатися, що його підлеглі збираються створити їм проблеми.

"Пане лідере Альянсу, Фен Буцана поки краще не чіпати."

"Чому?"

"Хіба що пан лідер Альянсу більше не планує таємно залишати Місто Хейту й хоче все життя просидіти тут."

"Дядьку Сюань..."

"Ах, пане лідере Альянсу, хай там як, якщо ти хочеш таємно вийти з Міста Хейту, не можна псувати стосунки з Фен Буцаном. Окрім нього, хто ще здатен провести наших людей усередину?"

Лен Їчень промовчав. Він знав, що дядько Сюань каже правду. Без сильного покровителя його люди просто не могли таємно проникнути туди. Якщо він хотів вийти з Міста Хейту, то не міг остаточно розірвати стосунки з Фен Буцаном.

"Невже наші люди загинули просто так?"

"Ні. Поки що відкладемо цю справу, а потім зведемо рахунки. Усе залежить від того, що вирішить пан лідер Альянсу."

"Зведемо рахунки?" — гірко всміхнувся Лен Їчень, і в його погляді з'явилася безпорадність.

"Дядьку Сюань, цього разу всі Бойові Імператори, яких ми відправили, загинули. Це вже вдарило по самій основі нашого Альянсу Оманливих Небес. Якщо ми продовжимо посилати людей туди, боюся, Альянс Оманливих Небес не зможе втримати свої позиції тут, у Місті Хейту. Хай там як, звістка про загибель наших людей неодмінно пошириться серед інших сил, і тоді ми опинимося в небезпеці."

"Тобто ти хочеш відступити?"

"Я не хочу відступати, але..."

"Ти боїшся, що людей недостатньо, і якщо знову відправити загін, ми вже не зможемо втримати свою основу, так?"

"Саме так!"

"Насправді вихід є."

Дядько Сюань подивився на чоловіка, який не хотів здаватися, і після короткої паузи сказав:

"Пам'ятаєш мою минулу пропозицію?"

"Дядьку Сюань, яку саме?"

"Об'єднатися з іншими."

"Об'єднатися?"

Лен Їчень на мить завмер, а потім насупив брови й замислився.

"Пане лідере Альянсу, якщо хтось погодиться допомогти нашим людям із Міста Хейту таємно проникнути в різні держави, для нас це буде чудовою нагодою. Якщо не скористатися нею зараз, невідомо, чи з'явиться така можливість у майбутньому."

Дядько Сюань, схоже, знав, про що той думає, тому продовжив:

"Насправді союз з іншими теж піде нам на користь. Пане лідер Альянсу, добре все обміркуй."

Він більше нічого не пояснював. Дядько Сюань вірив, що розумна людина зрозуміє натяк одразу. Зрештою, він добре знав амбіції чоловіка перед собою.

Лен Їчень довго мовчав. Нарешті він підняв голову, і в його очах блиснув гострий промінь. Куточки губ піднялися в усмішці.

"Дядьку Сюань, ти маєш рацію. Нам справді краще об'єднатися з іншими. Усе одно всі зможуть проникнути туди. А що саме ми здобудемо — кожен добуватиме власними силами. Я не вірю, що люди нашого Альянсу Оманливих Небес не зможуть урвати собі шматок м'яса!"

"Саме так. Порівняно з Містом Хейту, зовнішній світ — ось де справжній простір для життя. Дуже хочеться за життя вийти з цього клаптика землі й знайти зовні власне місце під небом."

"Так і буде, дядьку Сюань!"

У погляді Лен Їченя з'явилася рішучість, і він гордо вигукнув:

"Ми — Альянс Оманливих Небес! Немає нічого, чого ми не можемо досягти. Якщо ми чогось хочемо, то неодмінно це здобудемо! Священна Земля Центральних Рівнин — наша ціль! Цього разу ми об'єднаємося з іншими. Я не вірю, що чотири великі сили знову зможуть знищити нас усіх! Хм!"

"Саме так, пане лідере Альянсу. Якщо хочеш чогось здобути, треба діяти рішуче. Цього разу ти можеш висунути Фен Буцану вимогу: хай яким способом, але він повинен пропустити всередину якомога більше наших людей. Що більше, то краще. Коли людей стане багато, там запанує безлад. А коли почнеться безлад, у нас з'явиться ще більше можливостей!"

"Гм. Цього разу я точно не дозволю Фен Буцану легко відбутися. Він дозволив нам зазнати таких великих втрат — без певної плати це не минеться!" — з холодним виразом обличчя та кригою в голосі кинув Лен Їчень.

Дядько Сюань почув його слова й кивнув.

"Якби він не був учнем школи Божественного Меча, ми могли б контролювати його демонічною енергією. Шкода, дуже шкода!"

Справді, вони могли контролювати людей за допомогою демонічної енергії. Проте цей спосіб неможливо приховати від сильних майстрів праведних шкіл. Бойові Імператори й сильніші за них одразу могли побачити справжню енергію в чужому тілі. Варто було закласти в тіло людини демонічну енергію — і її відразу викривали. Саме тому вони не могли контролювати учнів праведних шкіл.

"Пане лідере Альянсу, з ким ви плануєте об'єднатися?"

"Звичайно, з Альянсом Залізної Крові!" — ледь усміхнувся Лен Їчень.

"Сила Альянсу Залізної Крові приблизно така сама, як наша. А найважливіше те, що його лідер Сяо Цзіле — людина, яка так само не бажає сидіти без діла. Гадаю, він ще більше хоче проникнути у великі держави!"

"Сяо Цзіле з Альянсу Залізної Крові?"

Почувши це ім'я, дядько Сюань деякий час згадував, а потім сказав:

"Якщо не помиляюся, він приблизно твого віку. Колись ви були й суперниками, і друзями. Об'єднатися з ним справді непогано."

"Я впевнений, він буде дуже радий!"

Лен Їчень підвівся.

"Дядьку Сюань, якщо вже ми це вирішили, я сам вирушу до Альянсу Залізної Крові й запрошу нашого майбутнього союзника!"

Сказавши це, він зник із кабінету.

***

Альянс Залізної Крові, Місто Хейту!

За силою в Місті Хейту Альянс Залізної Крові посідав четверте місце. Його лідер також був видатним генієм. Десять років тому він здолав безліч суперників і за підтримки старійшин зайняв місце лідера Альянсу Залізної Крові.

Альянс Залізної Крові прославився в Місті Хейту своєю лютістю та безстрашністю. Якщо вони вже вступали в бій, то зазвичай це оберталося кривавою бурею. Незалежно від того, ким була людина, якщо вона мала стосунок до їхнього супротивника, її знищували. Найважливіше те, що вони майже ніколи не зазнавали поразок. Варто було їм виступити — і вони неодмінно здобували перемогу, завдяки чому міцно посідали четверте місце серед сил Міста Хейту.

Незалежно від того, як великі сили Міста Хейту боролися між собою відкрито чи таємно, вони завжди контролювали своїх підлеглих і не дозволяли виникнути великому безладу. Лідери ж, хоч і остерігалися один одного, ніколи не нападали безпосередньо. На людях вони поводилися чемно, наче були добрими друзями.

Серед сил Міста Хейту Альянс Залізної Крові та Альянс Оманливих Небес не лише посідали сусідні місця в рейтингу, а й обидва їхні лідери були приблизно одного віку. Їхні стосунки, які важко було назвати ні дружбою, ні ворожнечею, були одними з найособливіших у Місті Хейту.

У цей час лідер Альянсу Залізної Крові Сяо Цзіле грався зі своєю донькою в саду.

У нього була лише одна дитина — десятирічна донька. Попри те, що сам він був схожий на кремезного велетня, його донька була милою та вродливою. Він пестив її, мов найдорожчий скарб, і ладен був дістати для неї зорі, аби тільки вона була щаслива.

Сяо Цзіле сидів у альтанці й з ніжністю дивився, як його люба донька збирає маленькі квіти на клумбі. Якби хтось побачив цей вираз його обличчя, то неодмінно подумав би, що побачив привида.

У всьому Місті Хейту хто не знав Сяо Цзіле, цього кривавого демона? Він завжди ходив із похмурим обличчям, від нього віяло вбивчою аурою, і ніхто не наважувався навіть глянути йому в очі.

Таким його бачили лише рідні. Люди, які постійно перебували поруч із ним, давно звикли до цієї сторони його характеру й не дивувалися.

Раптом він злегка підняв брови, підвів погляд у небо й спокійно промовив:

"Брате Лен, радий твоєму візиту. Не зміг вийти назустріч. Прошу."

Попри ввічливі слова, Сяо Цзіле навіть не збирався вставати. Якби так поводилися з іншим лідером Альянсу, той, мабуть, уже розвернувся б і пішов.

Проте в повітрі з'явилася постать. Вона промайнула — і вже наступної миті опинилася перед Сяо Цзіле. Охоронці, які стояли біля альтанки, навіть не встигли його зупинити.

Побачивши гостя, Сяо Цзіле, схоже, зовсім не здивувався.

"Брате Лен, яким вітром ти сюди?"

"Звичайно, прийшов випити чаю з братом Сяо. Чи ти не радий мене бачити?" — усміхнувся Лен Їчень й сів.

Коли двоє сіли поруч, одразу проявилася разюча відмінність між ними: один був витончений, мов нефрит, інший — кремезний, наче гора. Обидва були лідерами Альянсів, обидва сповнені амбіцій. Їхні погляди зустрілися — і між ними відразу виникло невидиме протистояння.

"Радий. Рідко брат Лен має бажання завітати до нашого Альянсу Залізної Крові. Звичайно, я радий!" — усміхнувся Сяо Цзіле й наказав:

"Хтось! Принесіть братові Лену доброго чаю!"

"Так!"

Здалеку долинув голос управителя. Незабаром служниці принесли чай і тістечка.

Двоє лідерів Альянсів пили чай, їли тістечка й невимушено розмовляли. З боку вони скидалися на двох друзів, які давно не бачилися.

Проте в альтанці вони пробули лише чверть години. Після цього лідер Сяо запросив лідера Лена до кабінету.

Про що саме вони говорили, люди за дверима не знали. Відомо було лише, що Лен Їчень залишив кабінет приблизно через дві години.

Сяо Цзіле й далі сидів у кабінеті. Його обличчя залишалося непроникним, і ніхто не міг зрозуміти, про що він думає.

Через невідомо який час він легенько постукав пальцями по столу.

Вмить ліворуч і праворуч від нього з'явилися двоє однакових старців.

Ці двоє старійшин були найбільшим козирем Альянсу Залізної Крові. Колись усі вважали, що старійшини «Смертоносного Дуету», Цзо Ша (Лівий Демон) і Ю Ша (Правий Демон) , загинули. Насправді після того, як вони проклали для Альянсу Залізної Крові шлях, знищивши численних суперників, вони зникли в тіні. Ніхто не знав, що відтоді вони стали таємними охоронцями — верховними старійшинами.

Обидва були Бойовими Імператорами на піку. А коли діяли разом, їхня бойова сила зростала в кілька разів. Ніхто не наважувався легко їх провокувати.

Тепер вони безвиразно стояли ліворуч і праворуч від Сяо Цзіле, фактично виконуючи роль його особистих охоронців. Але найважливіше — вони були ще і його радниками.

Щоразу, коли виникала серйозна справа, Сяо Цзіле радився саме з цими двома старійшинами. Інші старійшини лише виконували накази й не мали особливого права голосу.

"Що ви про це думаєте, старійшини?" — зосереджено запитав Сяо Цзіле.

Старійшина Цзо Ша повів очима.

"Пане лідере Альянсу, пам'ятаєте звістку, яку ми щойно отримали?"

"Звістку, яку щойно отримали?"

Сяо Цзіле на мить завмер, а потім одразу зрозумів.

"Старійшино Цзо, ти маєш на увазі людей, яких відправив Лен Їчень?"

"Можливо!"

Не встиг старійшина Цзо Ша заговорити, як його випередив Старійшина Ю Ша:

"Цей хлопець явно замислив недобре. Він запрошує наших людей проникнути туди, але, боюся, робить це лише для того, щоб допомогти собі розділити увагу великих сил. Хм, цей хлопець..."

Старійшина Ю Ша одразу розгледів намір Лен Їченя, і в його голосі прозвучала зневага.

Проте Старійшина Цзо Ша лише усміхнувся.

"Хай там як, це теж нагода. Зрештою, за будь-яку справу доводиться платити. Якщо наші люди справді зможуть знайти місце, де закріпитися, ці витрати будуть виправданими."

Сяо Цзіле розумів слова обох старійшин. Лен Їчень справді хотів затягнути їх у цю справу, але можливість проникнути до інших держав і знайти там місце для свого альянсу була надто привабливою, щоб від неї відмовитися.

Якщо справді можна було залишити це остогидле Місто Хейту, хто захотів би й далі сидіти тут? До того ж усі вони знали, наскільки небезпечним було Місто Хейту. Якщо не знайти власного місця якомога швидше, ніхто не знав, чим усе закінчиться.

Старійшина Ю Ша, схоже, знав, про що він думає, тому заговорив:

"Пане лідере Альянсу, якщо ви вирішите взяти участь у цій справі, у нас з'явиться шанс знайти власне місце. Але, боюся, за це доведеться заплатити чималу ціну."

"Гм..." — кивнув Сяо Цзіле.

"Люди неминуче гинутимуть. Питання лише в тому, чи вистачить нам сил протриматися. Якщо..."

"Пане лідере Альянсу, не хвилюйтеся. Навіть якщо Альянс Оманливих Небес і наш Альянс Залізної Крові не витримають, хіба немає інших? Насправді чимало людей хочуть таємно вийти назовні й захопити собі місце. Їм просто бракує нагоди." — усміхнувся старійшина Цзо Ша.

"Лен Їчень скористався нагодою, щоб встановити зв'язок із людьми держави Дафен. Наші люди підуть услід за ними. Незалежно від того, чи вдасться нам щось отримати, варто хоча б спробувати. Кажуть, що Альянс Оманливих Небес затягує нас у воду, але хіба ми не можемо використати його, щоб знайти власну можливість?"

"Старійшини мають рацію. Те, що ми вже отримали нагоду проникнути туди, дуже вигідно для нас. Зрештою, зараз усі ще не почали одночасно боротися за території, тому чотири великі сили поки не зосередять усю увагу на наших діях. Нам буде значно легше діяти!"

На обличчі Сяо Цзіле нарешті з'явилася усмішка. Було очевидно, що він дуже задоволений.

Старійшини також кивнули, погоджуючись із цим міркуванням.

"Пане лідере Альянсу, ми можемо співпрацювати з Альянсом Оманливих Небес, але не можемо повністю на них покладатися. Нам обов'язково потрібен власний шлях!" — прибрав усмішку й серйозно заговорив старійшина Ю Ша.

Люди, які могли посісти місце лідера Альянсу, не були дурнями. Сяо Цзіле швидко зрозумів його думку й трохи здивовано запитав:

"Старійшино Ю Ша, ти хочеш сказати, що нам самим потрібно знайти людей, які допоможуть нам проникнути туди?"

"Саме так. Ми не можемо в усьому покладатися на інших. У нас має бути власний шлях. Тоді шанси будуть значно вищими."

Щойно він закінчив, Старійшина Цзо Ша одразу додав:

"Хоча це й слушна думка, знайти людей, які погодяться допомогти нам, непросто. Зрештою, люди різних держав упереджено ставляться до нас. Переконати їх допомогти нам буде дуже важко."