Розділ 265 — V085. Зміни в Пагоді дев'яти небес. Буря насувається. (1)

Не можна не визнати, що це був дуже сміливий вчинок. Якби таке почув звичайний чоловік, він би лише сказав: "Божевільні мрії!"

Хіба можна переміщувати те, що утворилося самою природою неба й землі? Хто здатен перемістити магму з вогняної жили? Це просто жарт!

Але троє людей перед нею знали, що маленька Юйтен не жартує. Вона говорила правду.

Можливо, ніхто на цьому материку не мав такої здатності перевертати гори й моря, але маленька дівчинка перед ними справді була на це здатна!

А все тому, що вона була духом!

Троє на мить замовкли. маленька Юйтен, здається, знала, про що вони думають, і з усмішкою сказала:

"Юна господарко, зятю, не хвилюйтеся. Я не залишу цю магму вогняної жили без джерела!"

"Що ти маєш на увазі?" — здивовано запитав Мо Сюаньцзунь. — "Невже ти збираєшся забрати лише частину цієї магми?"

"Хі-хі, зятю, ти такий розумний!"

"Забрати частину?" — Чен Сяосяо кивнула. — "У цьому немає нічого страшного. Принаймні магма у вогняній жилі залишиться. А через кілька десятків чи навіть сотень тисяч років тут знову все стане таким, як було. Тоді той, кому судилося сюди потрапити, отримає ще одну велику нагоду!"

"Хе-хе, старша панночко, зятю, а я вважаю, що маленька Юйтен робить добру справу!" — у цей момент розмову перехопив старий Ін.

Почувши це, маленька Юйтен здивовано подивилася на нього.

"Старий Ін, що ти маєш на увазі?"

"Старий, розкажи!" — усміхнувся Мо Сюаньцзунь й подивився на нього.

Чен Сяосяо теж промовчала, лише перевела погляд на старого Іна, чекаючи пояснення.

"Старша панночко, зятю, пам'ятаєте, коли ми сюди прийшли, з Вогняної гори вже почала витікати магма?"

Згадавши той момент, вони справді побачили, як магма витікала з вершини вулкана, тому одночасно кивнули.

"Ось і все!"

Обличчя старого Іна стало серйозним.

"З цього видно, що магма цієї Вогняної гори будь-якої миті може почати вивергатися. Зовні її ще прикриває формація, але хто знає, чи зможе вона стримати силу виверження? Якщо не зможе, тоді наслідки..."

Наслідки?

У найкращому разі магма знищить кілька десятків лі лісу навколо. У найгіршому — може накрити магмою кілька сіл і міст неподалік.

Вони кілька днів ходили під цією магмою, тому чудово знали, наскільки вона страшна. Якщо все це справді вибухне назовні, то знищення половини повіту аж ніяк не було б жартом.

"Тому я й кажу, що якщо маленька Юйтен зможе забрати більш ніж половину магми, це безумовно буде доброю справою!" — усміхнувся старий Ін.

"Правильно!" — Мо Сюаньцзунь кивнув. — "Маленька Юйтен, тоді рятувати людей від біди доведеться тобі!"

"Хі-хі, зятю, без проблем, без проблем!" — великодушно махнула рукою маленька Юйтен, і за її маленьким личком було видно, наскільки вона собою пишається.

Чен Сяосяо прикрила рот рукою й усміхнулася.

"Якщо це справді принесе користь і не завдасть шкоди, тоді нічого страшного."

"Юна господарко, дивися, що я зроблю. Гарантую, що нічого не станеться!"

Старий Ін відправив свого учня до належної йому вілли, після чого всі разом вийшли з простору.

Троє людей і один дух одразу занурилися в бурхливу магму, і знову стали свідками того, на що здатна маленька Юйтен.

Під керуванням її маленьких рук магма почала перетворюватися на вогняні кулі, одна за одною вони зникали в просторі!

Що більше магми вона забирала, то більше вогняних куль з'являлося, а самої магми ставало дедалі менше.

Щоб Вогняна гора не обвалилася, маленька Юйтен не забирала магму лише з одного місця. Вона рівномірно витягувала її з різних ділянок усієї магми.

Після двох днів і однієї ночі роботи маленька Юйтен нарешті зупинилася й більше не забирала магму.

Коли вони вибралися з Вогняної гори, то виявили, що ця вогняна жила стала помітно нижчою, ніж раніше. З жерла вулкана, звідки раніше витікала магма, тепер не витікало нічого — воно стало зовсім сухим.

Маленька Юйтен повернулася до простору, щоб зайнятися магмою, а на обличчях трьох людей з'явилися полегшені усмішки.

"Гаразд, ходімо звідси, а потім повернемося до простору й трохи відпочинемо!" — після того, як усе було зроблено, Чен Сяосяо теж відчула полегшення.

Мо Сюаньцзунь кивнув.

"Так. Не поспішаймо повертатися. Спочатку добре відпочиньмо."

Троє разом вийшли назовні. Мо Сюаньцзунь не лише перекрив Вогняний гірський масив, а й посилив формацію. Якщо хтось не мав сили рівня Бойового Монарха, то зняти цю формацію було просто неможливо.

Увійшовши до простору, Чен Сяосяо не побачила маленької Юйтен і не знала, куди та поділася.

Повернувшись до вілли, першим ділом Чен Сяосяо пішла до кімнати помитися. Усі ці дні вона була зайнята справами й зовсім не звертала уваги на те, що почувалася просто жахливо.

Після душу вона відчула себе свіжою та бадьорою. Спустилася на кухню й почала готувати.

Увесь цей час, поки працювала, вона харчувалася пігулками замість їжі. Тепер же неодмінно хотіла приготувати собі смачний суп і добру їжу, щоб потішити шлунок.

***

Священна Земля Центральних Рівнин!

Усією Священною Землею Центральних Рівнин керували Предок Тяньцзі та старша пані Чен, Фан Шуюнь. Нічого серйозного не відбувалося, а всі дрібні справи вирішували старійшини.

У вітальні головної резиденції Предок Тяньцзі та Фан Шуюнь щойно зустрілися зі старійшинами, але не поспішали йти.

"Сяосяо вже понад шість місяців десь ходить. Цікаво, як вони там зараз..." —тихо зітхнула Фан Шуюнь, непомітно почавши сумувати за тією дівчинкою.

Предок Тяньцзі ледь усміхнувся.

"Шуюнь, не хвилюйся. Не кажучи вже про старійшину Іна, з нею ще й малий Сюаньцзунь. А крім того, у них є маленька Юйтен. Куди б вони не пішли, вони можуть лише кривдити інших."

"Два місяці тому ти, мабуть, теж чула, що вони влаштували гармидер в ордені Міндун. Мало того, що ледь не знищили їхнього Верховного старійшину, так ще й глава ордену Міндун втратив руку. Хто ще наважиться їх чіпати?"

"Предку, це так, але, кажуть, злі практики з Міста Хейту проникли сюди. Минулого разу, здається, саме Сяосяо їх знищила. Я просто не знаю..." — на обличчі Фан Шуюнь з'явилася тривога.

Почувши про Місто Хейту, цей непередбачуваний чинник, Предок Тяньцзі злегка насупився.

"Останнім часом я не проводив жодних розрахунків, але чомусь відчуваю, що щось має статися. Якщо нічого несподіваного не трапиться, це, ймовірно, буде пов'язано з злими практиками з Міста Хейту."

"Що, вони..."

Фан Шуюнь хотіла щось сказати, але Предок Тяньцзі легенько підняв руку.

"Хтось прийшов!"

Щойно він це сказав, із порожнечі з'явилися дві постаті.

"Старший Тяньцзі, пані Фан..."

"Старший, пані Фан..."

Вони підійшли ближче й, склавши руки, з усмішкою вклонилися та привіталися.

Це були глава ордену Божественного Меча Цінь і глава Долини Виплавки Дао Цзі. Обидва прибули до Священної Землі Центральних Рівнин!

Предок Тяньцзі був приблизно на двісті років старший за них і вже давно досяг рівня Бойового Монарха, тому їхня повага до нього була цілком природною.

Але Фан Шуюнь, яка на вигляд не мала жодного рівня сили й була приблизно на сто років молодша за них, теж не могла залишатися для них просто звичайною людиною. Двоє старих не наважувалися ставитися до неї легковажно.

Причиною була її видатна онука, через яку вони не могли не виявляти повагу.

Побачивши їх, Фан Шуюнь трохи здивувалася. Вона знала, що вони були почесними старійшинами Священної Землі Центральних Рівнин, тому не стала церемонитися.

Запросивши обох сісти, вона запитала:

"Двоє старійшин повернулися до Священної Землі Центральних Рівнин. Чи сталося щось?"

Старі перезирнулися, і старійшина Цінь серйозно відповів:

"Пані Фан, справді є деякі справи."

"Ви двоє старих з'явилися тут. Невже сталося щось серйозне?"

За логікою, люди їхнього становища не стали б особисто діяти через якусь дрібницю. Бувши главами Ордену й Долини, вони могли б діяти разом лише тоді, коли траплялося щось важливе.

"Так, старший. Ми виявили, що ті злі практики з Міста Хейту поводяться неспокійно. Є ознаки їхньої активності. Також ми помітили, що деякі злі практики проникли до різних держав. Боюся, це може бути недобрим знаком!" — насупився старійшина Цзі й розповів про отримані відомості.

Предок Тяньцзі не здивувався. Він кивнув.

"Я колись розрахував, що через десять років Місту Хейту загрожуватиме знищення. Схоже, люди з Міста Хейту теж це виявили й почали шукати вихід."

"Ми теж це знаємо. Просто чи не надто рано? Вони вже почали діяти. Якщо це справді спричинить масштабний конфлікт, це буде далеко не дрібницею!" — глава ордену Божественного Меча кивнув, і його обличчя стало серйозним.

Фан Шуюнь нічого не сказала щодо цього. Вона не дуже добре знала цей материк, тому лише сиділа поруч і слухала.

"Злі практики завжди потай проникали сюди. Скількох ви виявили цього разу?" — серйозно запитав Предок Тяньцзі.

Старійшина Цінь похитав головою.

"Старший, крім слідів злих практиків, знищених минулого разу у державі Фенлін, здебільшого ми виявляли лише окремих злих практиків. Великої кількості таких людей поки що не помічали."

"О, кажуть, тих злих практиків в державі Фенлін знищила маленька Сяосяо?"

"Так, старший!" — кивнув старійшина Цзі.

"Кажуть, що саме старша панянка Чен знищила тих практиків, але сама старша панянка Чен цього не підтвердила, тому ми не можемо сказати напевно, чи справді це вона."

"Поки неважливо, правда це чи ні. Ви сказали, що виявили ознаки заворушень у Місті Хейту. Це перевірена інформація?"

Саме це повідомлення найбільше цікавило Предка Тяньцзі. Він чудово знав: якщо велика кількість злих практиків проникне до різних держав, постраждають передусім невинні прості люди.

"Так, старший. Ми отримали повідомлення, що на кордонах Міста Хейту зібралося багато злих практиків, і, схоже, вони готуються прорватися через кордон. Зараз старійшини ордену Міндун привели елітних учнів і охороняють кордон. Але, боюся, їхніх сил недостатньо, щоб стримати цих практиків. Тому ми й прийшли запитати, що ви плануєте робити", — пояснив причину свого прибуття старійшина Цінь.

"Хоча до цього ще приблизно десять років, насправді добре, якщо залишиться хоч шість-сім. Тепер злі практики з Міста Хейту борються за виживання, тож цього разу вони неодмінно спробують прорватися сюди ціною власного життя. Тоді ми..."

Старійшина Цзі не договорив, але всі присутні зрозуміли його думку.

З плином часу в наступні кілька років злі практики, ймовірно, дедалі більше втрачатимуть спокій, і тоді стримувати їх буде ще важче.

Якщо їх неможливо стримати, залишиться лише знищити їх. Але злі практики мали в собі демонічну енергію й могли відроджуватися. Не кожен був здатен упоратися з ними. Особливо це стосувалося учнів із невисоким рівнем сили — вони могли стати тілами для відродження злих практиків, тому їм доводилося бути дуже обережними.

"Якби старша панянка Чен була тут, усе було б набагато простіше. Думаю, вона мала б спосіб боротися з злими практиками. За отриманими повідомленнями, у тих практиків, яких знищила старша панянка Чен, навіть духовна сутність була стерта, тож вони були знищені остаточно!" — тихо сказав старійшина Цінь.

Насправді ці старі монстри мали власні способи знищувати духовну сутність злих практиків. Але їх було лише кілька десятків. Якщо ж перед ними постануть сотні тисяч або навіть мільйони злих практиків, то навіть за всіх своїх неймовірних здібностей вони не зможуть знищити їх усіх.

Однак у їхніх очах Чен Сяосяо була наче сигналом порятунку. Вони також вірили, що Чен Сяосяо або маленька Юйтен мають спосіб повністю знищувати злих практиків чи принаймні вжити якихось заходів проти них.

"Сяосяо вже шість-сім місяців подорожує. Думаю, вона скоро повернеться. Двоє старійшин, може, залишитеся тут на деякий час? Коли вона повернеться, тоді разом обговоримо, як розв’язати цю проблему?" — подивилася на них і тихо запропонувала Фан Шуюнь.

Двоє старих нічого не сказали й перевели погляд на Предка Тяньцзі, чекаючи на його думку.

Предок Тяньцзі деякий час мовчав, а потім підняв очі.

"Накажіть учням усіх орденів стежити за появою злих практиків в різних державах. Що ж до кордонів Міста Хейту, думаю, великим орденам також варто послати туди кількох старійшин та учнів для охорони. Інакше, якщо вони справді спочатку потай проникнуть сюди, потім буде дуже важко їх знайти."

"Старший, ми все це передамо. Але головне — знайти спосіб розв'язати проблему Міста Хейту", — сказав старійшина Цінь.

"Не поспішайте. Навряд чи злі практики з Міста Хейту зможуть масово проникнути сюди. Коли настане час, ми придумаємо спосіб і розберемося з ними."

"Так, ми зрозуміли!"

"Спочатку передайте звістку. Маленька Сяосяо та малий Сюаньцзунь, схоже, скоро повернуться. Тоді разом розв’яжемо цю проблему."

"Залишається лише чекати повернення старшої панянки Чен."

***

Поки вони обговорювали цю справу, на південному заході від Міста Хейту, на землях кордону, що вели до держави Фенлін, окрім кількох учнів, які стежили за територією, майже не було практиків. Решта були місцевими простими людьми.

Найвідомішим місцем тут була Скеля Ваньфен. Дуже мало хто міг піднятися на цю вершину. Вона стояла між небом і землею, наче вітрова стіна, що силоміць відділяла Місто Хейту від держави Фенлін.

Скеля Ваньфен була одним із пунктів спостереження за Містом Хейту. Саме в цей момент двері кількох дерев'яних будиночків на вершині раптом відчинилися, і звідти вийшли вісім практиків віком близько сорока-п'ятдесяти років.

Серед них лише один мав рівень Бойового Короля, решта були Бойовими Духами. Усі вони одночасно подивилися вниз і побачили кілька постатей, які стрімко підійматися вгору, наче ступали просто по повітрю.

"Прибули люди з ордену Міндун!"

Пролунав гучний вигук, який повідомив про їхню особу. Проте кілька людей перед дерев'яними будиночками не пішли їм назустріч. Вони й далі спокійно дивилися на прибулих.

Незабаром ті опинилися перед ними. Серед них був старійшина Сюе з ордену Міндун. Він оглянув присутніх і серйозно сказав:

"Дякую всім за вашу працю. Відтепер це місце охоронятиме наш орден Міндун. Ви можете йти."

"Дозвольте запитати, хто ви?" — запитав практик рівня Бойового Короля, який мав найвищий рівень сили.

Старійшина Сюе кинув на нього гострий погляд, але нічого не сказав. Тоді старійшина-розпорядник, який стояв за його спиною, серйозно промовив:

"Це старійшина Сюе нашого ордену Міндун. Ви нам не вірите?"

"Посвідчення", — Бойовий Король і далі залишався спокійним та не принижувався перед ними.

"Ти..."

"Гаразд!" — перервав свого підлеглого старійшина Сюе. Він махнув рукою, і в його долоні з'явився нефритовий жетон. — "Це нефритовий жетон, що підтверджує особу в ордені Міндун. У тебе ще є сумніви?"

Побачивши на нефритовому жетоні три ієрогліфи ⟪血長老 - Старійшина Сюе⟫, Бойовий Король зрозумів, що це справжній жетон ордену Міндун. Підробити таке було неможливо.

Він кивнув.

"Старійшино Сюе, не гнівайтеся. Це місце спочатку охороняв наш Орден Божественного Меча. Раз ви особисто берете його під контроль, нам нічого заперечити. Я йду."

Сказавши це, він подав знак сімом людям поруч. Вони одразу повернулися до дерев'яних будиночків, зібрали свої речі, а потім, навіть не озираючись, пішли.

Це прокляте місце їм уже давно набридло охороняти. Тепер, коли з'явилася можливість піти, вони втекли швидше за зайців.

Побачивши, як вони йдуть, старійшина Сюе загадково усміхнувся. В його очах була холодність.

…

Тієї ночі кілька людей, яких привів старійшина Сюе, один за одним знепритомніли й не приходили до тями. Ніхто не знав, що сталося.

Одягнений у чорне старійшина Сюе швидко пішов, а повернувся лише тоді, коли небо вже почало світати.

Через три дні кілька старійшин та учнів ордену Міндун знову знепритомніли. Старійшина Сюе знову кудись пішов і цього разу повернувся лише перед світанком.

Так повторилося кілька разів. Після цього старійшина Сюе наказав їм залишатися на варті, а сам повернувся до ордену Міндун.