Розділ 270 — V087. Увесь світ сколихнувся. Небезпека наближається. (2)

Фен Буцан знав, що цього разу справді накликав величезну біду. Злі практики з Міста Хейту перетворили їхніх людей на злих практиків і потім запустили сюди величезну їх кількість. Лише в державі Дафен їх уже було майже тисяча, не кажучи про тих, хто проник до інших держав.

Фен Буцан став злочинцем — великим злочинцем усього континенту. Через нього безліч невинних людей могли загинути від рук злих практиків. Навіть як принц він не наважувався взяти на себе наслідки цього.

Якби він знав, що все закінчиться так, то навіть під страхом смерті не наважився б зв'язуватися зі злими практиками. Тепер же він розумів, що фактично зрадив спадщину власних предків, і навіть десяти тисяч смертей йому було б недостатньо для спокути.

Фен Буцан, який завжди пишався своїм становищем принца й дивився на всіх згори, тепер злякався. Він міг лише благати про помилування. Його чоло безперестанку вдарялося об підлогу, а плач лунав на всю залу.

Лише його дідусь і батько відчували жаль до нього. Інші старші навіть не звертали на нього уваги. Навіть коли шкіра на його чолі була розбита й кров текла по обличчю, їхні вирази не змінилися.

Адже ця справа була надто серйозною. Настільки серйозною, що навіть цим старим було важко витримати її наслідки.

І все це лише через те, що молодший захотів помститися.

Звісно, вони не збиралися визнавати, що самі також заздрили піднесенню Священної Землі Центральних Рівнин і фактично мовчазно дозволили батькові із сином шукати їм неприємностей. Просто результат виявився зовсім не таким, як вони очікували.

Предок родини Фен, дивлячись на Фен Буцана, який ридав і бився головою об підлогу, злегка насупився. Він підняв руку й одним пальцем випустив промінь білого світла, який миттєво влучив у Фен Буцана.

Тіло Фен Буцана застигло, а його несамовитий плач раптово обірвався. Він одразу впав на підлогу без руху, а чоло було залите кров'ю. Старійшини насупилися.

"Буюй (Крок у Всесвіт) уже вийшов із затвору!" — пролунав у залі голос Предка родини Фен.

Усі завмерли, а потім переглянулися. В очах одне одного вони побачили здивування.

Фен Буюй, кронпринц, не лише мав винятковий талант, а й був розважливим та здібним. Таких людей траплялося небагато.

Проте його мати мала невисоке становище, тому імператор завжди нехтував своїм старшим сином. Аж доки Предок родини Фен не помітив талант Фен Буюя, не взяв його під своє керівництво й не призначив кронпринцом.

Хоча Фен Буюй став кронпринцом, це ще не означало, що він неодмінно успадкує престол. Адже Фен Буцан теж був видатним талантом, і імператор більше цінував молодшого сина.

До того ж Фен Буюй постійно перебував у затворі, рідко з'являючись перед імператором. Стосунки між батьком і сином можна було назвати майже чужими.

Тепер, почувши це ім'я, імператор лише згадав, що в нього є ще старший син. Саме йому тепер доведеться відповідати за біду, яку накликав молодший син, тож він уже не мав права щось заперечувати.

Почувши про свого старшого онука, Верховний імператор зрадів:

"Старший дядьку-Предку, який тепер рівень сили в Буюя?"

"Буюй виправдав наші очікування. Він уже досяг рівня Бойового Короля. Для тридцятирічного чоловіка це справді чудовий результат, його талант дуже високий!"

На обличчі Предка родини Фен нарешті з'явилася легка усмішка. Але він швидко знову став серйозним і холодно подивився на імператора:

"Імператоре, ти досі перебуваєш на піку Бойового Короля й ніяк не можеш прорватися далі. Схоже, тобі потрібно знову піти в затвор і добре попрактикуватися. А державні справи передай Буюю, нехай набирається досвіду."

"Так, Предку!"

Імператор не наважився заперечувати. Адже цей престол належав йому не тому, що він сам вирішив його посісти — усе одно остаточне рішення залишалося за Предком.

Тепер, хоча його не змушували негайно зректися престолу, сенс був майже таким самим. Йому вже виповнилося шістдесят. Для практика це ще не надто похилий вік, але після цієї справи він уже не мав права далі залишатися імператором.

"Маючи пів місяця, передай державні справи Буюю."

"Так, Предку!"

"Що стосується малого Буцана, то його серце Дао надто слабке, а вчинки позбавлені міри. Цього разу відправте його до Лігва Демонів!"

Лігва Демонів!

Від цих двох слів обличчя імператора змінилося. Навіть вираз Верховного імператора став напруженим.

Вони обидва чудово знали, що це за місце. Там були ув'язнені химерні та моторошні демони, і якщо туди потрапляв хтось нижче рангу Бойового Короля, шансів вижити в нього практично не залишалося.

Предок родини Фен не лише карав Фен Буцана за те, що той зробив, а й фактично відмовлявся від нього.

"Предку, хіба це не..."

Верховному імператорові стало шкода онука. Як не крути, це була його кров, і він зовсім не хотів бачити, як онука відправляють на корм демонам.

"Годі. Якщо ви не дасте йому пережити справжні труднощі, він ніколи не зрозуміє, що таке страждання, і його характер ніколи не зміниться. Надалі він так само не знатиме, як правильно діяти в подібних ситуаціях."

Предок родини Фен був трохи невдоволений. Він скоса глянув на Верховного імператора та його сина:

"Кажу вам: не кожен, хто входить до Лігва Демонів, неодмінно загине. Якщо він має здібності, то природно повернеться живим. Мій Буюй сам попросився туди піти, і хіба він не повернувся живим? Якщо Фен Буцан не матиме здібностей вижити там, то це означає лише, що він сам нездібний. Не можна звинувачувати в цьому інших."

Старійшини, які вперше про це почули, змінилися на обличчі. Ніхто з них не знав, що Фен Буюй уже побував у Лігві Демонів та повернувся звідти живим. Це справді їх приголомшило.

У цей момент вони мимоволі визнали, що саме Фен Буюй зрештою успадкує престол. Хай там як, здатність увійти туди й повернутися живим уже свідчила про його силу.

Імператор також був приголомшений цією новиною. Він ніколи не думав, що син, якого він так довго ігнорував, непомітно для нього настільки виріс.

Тепер він був змушений визнати, що його старший син Фен Буюй справді сильніший за молодшого Фен Буцана. Водночас він зрозумів, що надалі державою Дафен керуватиме його старший син.

"Предку, як нам вчинити з повідомленням, яке надійшло зі Священної Землі Центральних Рівнин?"

Це було зовсім не дрібницею, тому імператор мусив запитати Предка.

Хоча Предок родини Фен та інші старійшини не показувалися перед світом, це не означало, що вони не знали, що відбувається назовні. Вони також чули про запрошення Священної Землі Центральних Рівнин скликати найвидатніших практиків світу на торгове зібрання.

До того ж вони отримали листа від чотирьох найвпливовіших сил із вимогою взяти участь у цьому торговому зібранні.

Попри це, вони не обов'язково збиралися їхати особисто. Навіть якщо справді візьмуть участь у торговому зібранні, вони відправлять лише кількох людей, а не вирушать усі.

"Гаразд. Цим ми займемося самі. Спочатку передай державні справи кронпринцу, а потім іди в затвор!"

"Так, я зараз же піду!"

Володар цілої держави перед цими старійшинами поводився майже як підлеглий. Шанобливо вклонившись, він забрав пораненого сина й пішов.

Щойно він вийшов із зали, двері самі зачинилися. Відтепер ніхто не міг дізнатися, про що говорили люди всередині.

"Справа зі злими практиками вкрай непроста. Якщо цього разу ми не владнаємо все як слід, то власноруч зруйнуємо спадщину наших предків!"

Тепер у голосі Предка родини Фен уже не було ані гострої сили, ані холодності. Він виглядав як звичайний старий, а в очах залишилася лише легка тривога.

Усі знали, наскільки важко знищити злих практиків.

Навіть якщо ці Бойові Королі та Бойові Імператори могли вбивати злих практиків, які проникли сюди, їх самих було лише кілька людей. А до держави Дафен уже проникло понад тисячу злих практиків.

Сивий старійшина насупився й підхопив розмову:

"Хай там як, ми мусимо зберегти нашу спадщину. Я вважаю, Священна Земля Центральних Рівнин організувала це торгове зібрання саме через проблему злих практиків. Інакше чотири великі сили не стали б спільно надсилати нам повідомлення."

"Правильно. Понад тисяча злих практиків — це багато, але й не настільки багато, щоб справді знищити основу нашої держави. Проблема лише в тому, що постраждають невинні люди."

Інший старійшина у світло-блакитному вбранні заговорив:

"Якщо цього разу ми об'єднаємося зі Священною Землею Центральних Рівнин, знищити злих практиків буде цілком можливо. Цього разу нам слід діяти активніше. Навіть якщо доведеться трохи поступитися, нічого страшного."

"Правильно!"

Предок родини Фен кивнув:

"Місто Хейту дедалі більше занурюється в хаос, і злих практиків, які намагаються вирватися звідти, стає дедалі більше. На щастя, наша держава Дафен не розташована поблизу Міста Хейту, тому в нас є хоча б певний час для підготовки. Якщо ми об'єднаємося зі Священною Землею Центральних Рівнин та чотирма великими силами, вони, гадаю, допоможуть нам. Тоді наша спадщина буде збережена."

"Предку, скількох людей нам відправити? І хто має очолити їх?"

Почувши, що власну державу Дафен можна зберегти, Верховний імператор нарешті зітхнув із полегшенням. Він зовсім не хотів, щоб його син та онук стали злочинцями, яких проклинатимуть віками. Інакше їхня гілка родини назавжди не змогла б підняти голови.

"Часу ще достатньо. Потім вирішимо." — насупився Предок родини Фен й продовжив:

"Відправте людей стежити за злими практиками. Треба уважно стежити за кожним їхнім рухом, але намагатися їх не провокувати."

"Зрозуміло!"

"Гаразд, ідіть та все організуйте."

"Так, Предку!"

***

Імператорська родина держави Дафен почала розв'язувати проблему, що нависла над ними.

А тим часом імператор держави Фенлін, Фен Ченсюань, був сповнений люті. Він змахнув усі доповіді зі столу, і вони розлетілися по підлозі.

Євнух, який стояв за його спиною, не ворухнувся, наче взагалі не помічав імператорського гніву.

"Негідники! Який покидьок впустив сюди цих злих практиків? От же ж клятий негідник!"

Крик долинув з імператорської канцелярії. Вартові, які стояли зовні, перезирнулися. Ніхто не міг зрозуміти, чому зазвичай спокійний і стриманий імператор так розлютився та ще й почав лаятися.

Гуп!

Вартові ще не встигли зрозуміти, чому їхній імператор розлютився, як побачили його з багряним від гніву обличчям. Він відчинив двері й стрімко вийшов, а потім, наче порив вітру, зник у них перед очима.

Вартові навіть не встигли віддати йому честь.

Фен Ченсюань швидко дістався забороненої частини імператорського палацу. Коли він прибув до безіменної зали, двоє старих охоронців одразу перегородили йому шлях і наказали чекати дозволу.

Невдовзі зсередини зали пролунав старечий голос:

"Заходь."

Двері самі відчинилися. Коли він увійшов, вони відразу самі зачинилися.

Імператор не мав настрою звертати увагу на такі дрібниці. Він одразу підбіг до старого, впав перед ним навколішки й винувато сказав:

"Предку, усе погано! У нашій державі Фенлін сталася велика біда!"

"Нерозумний хлопче, чого ти так поспішаєш? Не забувай, що ти володар цілої держави. Що б не сталося, не потрібно панікувати. Запам'ятай: що б не трапилося, ніхто не зможе знищити нашу державу Фенлін. Зрозумів?"

Предок родини Фен доброзичливо подивився на нього.

"Предку..."

Почувши ці слова, Фен Ченсюань поступово заспокоївся. Він сів перед старим, схрестивши ноги, і серйозно сказав:

"Предку, злі практики з Міста Хейту почали діяти. Чимало з них уже проникло до нашої держави Фенлін. Боюся, станеться велика біда!"

"Рано чи пізно ця проблема все одно мала виникнути. Чому ти не можеш спокійно з нею зустрітися?"

Предок родини Фен усміхнувся:

"Нерозумний хлопче, ти маєш розуміти, що крах Міста Хейту — лише питання часу. Вони живуть уже сотні тисяч років, і там понад мільйон людей. Як думаєш, вони покірно чекатимуть смерті? Якщо вони не можуть просто сидіти й чекати загибелі, то неодмінно спробують вирватися. Хіба це не можна було передбачити? Чого ти так хвилюєшся?"

"Але, Предку, ми не повинні були зіткнутися з напливом злих практиків так рано. Хтось вступив у змову з людьми Міста Хейту й відкрив їм шлях. Саме тому сюди проникло так багато з них."

Фен Ченсюань усе ще був розлючений. Тепер він отримав звістки, що чимало простих людей у державі Фенлін уже стали жертвами злих практиків. Як правитель держави він просто не міг змиритися з цим.

"Є причина — буде й наслідок. Нерозумний хлопче, не гнівайся."

Предок родини Фен залишався спокійним і м’яко наказав:

"Відправ Фен Сяоцзи в дорогу. Нехай не дозволяє злим практикам чинити зло. Якщо зможе вбити — нехай убиває, якщо не зможе — нехай хоча б вижене їх із держави."

Фен Сяоцзи був Приборкувачем звірів держави Фенлін. Він мав понад сотню магічних звірів і користувався великою повагою по всій державі Фенлін. Тепер їм залишалося лише відправити його розібратися із ситуацією.

"Предку, боюся, це буде нелегко."

Фен Ченсюань гірко усміхнувся:

"Хоч пан Сяоцзи й може спілкуватися з магічними звірами, рівень його звірів не надто високий. Боюся, лише легендарна Приборкувачка звірів Чен Сяосяо може впоратися з цими злими практиками."

"О? Невже все настільки серйозно?"

"Так, Предку. Нещодавно, за чутками, Чен Сяосяо з'явилася в нашій державі Фенлін і виявила кілька десятків злих практиків. Вона випустила понад сотню Священних звірів, які повністю знищили цих злих практиків. Навіть їхня духовна свідомість і демонічна енергія не змогли втекти." — розповів Фен Ченсюань про новини, які отримав.

"О. Схоже, ця Приборкувачка звірів уже досягла рівня майстра!"

У лагідних очах Предка родини Фен нарешті з'явилися інші емоції. В його очах блиснуло світло, і він усміхнувся:

"Не хвилюйся. Чотири великі сили не залишать цю справу без уваги. Щойно вони втрутяться, проблему зрештою буде вирішено. Не переймайся надто сильно."

"Предку, ви маєте рацію. Я просто так розлютився, що перестав думати." — гірко усміхнувся Фен Ченсюань.

"Ти, нерозумний хлопче, надто близько все сприймаєш. До речі, де Лі Сюань і Лі Юй?"

"Доповідаю, Предку: обидва хлопці перебувають у затворі. Лі Сюань намагається прорватися до рівня Бойового Короля, а Лі Юй намагається досягти пізньої стадії Бойового Духа. Думаю, вони скоро вийдуть із затвору."

Коли мова зайшла про двох синів, усмішка на обличчі Фен Ченсюаня стала ще ширшою. Предок родини Фен також задоволено кивнув:

"Коли вони вийдуть із затвору, приведи їх до мене."

"Так, Предку. До речі, Предку, є ще одна справа, про яку я вам досі не доповідав." — знову став серйозним Фен Ченсюань.

"Що сталося? Кажи."

"Предку, Священна Земля Центральних Рівнин оголосила по всьому світу, що практики рівня Бойового Короля та Бойового Імператора мають на початку наступного місяця прибути до Священної Землі Центральних Рівнин. Вони організовують якесь торгове зібрання, але я не знаю, що вони задумали."

"Торгове зібрання? Навіщо проводити його саме зараз?"

"Так, Предку. До того ж це повідомлення спільно оприлюднили чотири великі сили. Хіба це не дивно?"

Предок родини Фен повільно погладив білу бороду. Його очі трохи посвітлішали.

"Схоже, вони щось задумали. Нерозумний хлопче, пам'ятаєш, ти колись казав, що люди зі Священної Землі Центральних Рівнин можуть допомогти Бойовому Імператору на піку прорватися до Бойового Монарха. Це справді так?"

"Так, Предку, це правда!" — важко кивнув Фен Ченсюань:

"За отриманими звістками, не лише Великий старійшина Священної Землі Центральних Рівнин досяг рівня Бойового Монарха. Нині Матріарх ордену Юйні, глава ордену Божественного Меча Цінь і голова Долини Виплавки Дао Цзі теж досягли рівня Бойового Монарха, причому всі вони прорвалися саме у Священній Землі Центральних Рівнин."

"Якщо це правда, то їхні плани справді величезні. Можливо, це навіть стане благом для всіх практиків світу. Ха-ха-ха..."

Здається, Предок родини Фен зрозумів, що саме відбувається, і тихо засміявся.

Фен Ченсюань, який нічого не зрозумів, розгублено запитав:

"Предку, що ви маєте на увазі?"

"Це добра справа, дуже добра справа. Ха-ха. Тобі тим більше не варто хвилюватися через злих практиків. Гадаю, цю проблему скоро буде вирішено."

"Це..."

Фен Ченсюань остовпів. Він не розумів, що саме збагнув його Предок. Подумавши, він усе одно нічого не второпав, тому знову запитав:

"Предку, чи потрібно нашій державі Фенлін відправити туди людей?"

"Потрібно, звісно, потрібно! Не просто відправити кількох людей — усіх, кого можна відправити, відправляйте туди. Якщо перед такою доброю нагодою не послати людей, це буде справжньою дурістю! Ха-ха-ха-ха!"

Дивлячись на Предка, який безперестанку сміявся, Фен Ченсюань уже майже перестав розуміти, що відбувається. Проте він збирався виконати наказ Предка, тому лише тихо кивнув.

***

Зовні вирували події, усюди було надзвичайно жваво. У Священній Землі Центральних Рівнин теж поступово ставало гамірніше. Усі учні вже знали, що на початку наступного місяця їхня фракція проведе торгове зібрання для Бойових Королів і Бойових Імператорів.

Коли вони переконалися, що звістка правдива, учні надзвичайно схвилювалися. Вони знали, що такі високопоставлені практики зазвичай не показуються перед простими людьми. А тепер їхня фракція змогла запросити таких людей сюди — як тут не радіти?

На метушню учнів старійшини не звертали уваги. Зрештою, це були ще діти, тож цілком природно, що вони так зраділи, почувши подібну новину.

Та й деякі старійшини, почувши про це, теж відчули радість, не кажучи вже про учнів.

Що ж до Чен Сяосяо, то вона на це не зважала. Їй справді було ніколи — вона була дуже зайнята!

Після того як маленька Юйтен повернулася разом зі Священними звірами, Чен Сяосяо постійно обговорювала з нею, як зробити так, щоб Священні звірі могли зберігати більше істинної енергії.

Адже під час першого випробування Священні звірі могли захиститися від демонічної енергії злих практиків лише двічі. На третій раз це вже не спрацювало.

Якщо їм справді доведеться вступити в бій із злими практиками, лише двох захистів буде недостатньо. Потрібно було забезпечити щонайменше п'ять-десять разів.

"Сяосяо..."