Розділ 272 — V088. Підступне покарання. Різношерста публіка. (2)

Кинувши ці слова, Чен Сяосяо вже не стала чекати й спостерігати за його стражданнями, а просто вийшла з простору.

Вона опинилася у своїй спальні. Згадавши його розпалений стан, дівчина зніяковіла, її щоки вкрилися чарівним рум'янцем, а між брів не приховувалося задоволення.

Щоб провчити когось, треба знати, як це зробити. Вона була впевнена: для Абакуса цей спосіб був просто ідеальним.

"Ой, юна господарко, у тебе таке червоне обличчя! Що сталося?"

Відчувши її гарний настрій, маленька Юйтен із цікавістю подивилася на раптово почервонілі щоки Чен Сяосяо.

Чен Сяосяо одразу опанувала себе й поглянула на маленьку істоту, яка саме повернулася.

"Ну що, знайшла спосіб?"

"Звісно! Коли за справу береться маленька Юйтен, усе неодмінно вдається!" — випнула груди маленька Юйтен й виглядала дуже самовдоволено.

"Ого, вже вивчила кілька нових ідіом!"

Чен Сяосяо стиснула губи, простягнула руку й легенько клацнула її по лобі.

"Розповідай, що придумала."

"Ой, нечесно! Юна господарка знову мене ображає!"

Маленька Юйтен потерла лоб і надула губки.

Чен Сяосяо вже звикла до її манери поводитися мило, тому зовсім не піддалася.

"Кажи."

"Добре, юна господарко. Старша пані сказала, що якщо ми хочемо зберігати у духовному морі Священних звірів багато істинної енергії, то не можна просто взяти й збільшити її запас. Духовне море Священного звіра схоже на чашу: її розмір визначає, скільки води в неї можна налити. Якщо духовне море велике, воно природно може зберігати більше істинної енергії. Якщо маленьке — багато не вмістить. І тут нічого не вдієш."

"Це справді так." — кивнула Чен Сяосяо, відчувши головний біль, і запитала:

"Але невже бабуся не дала тобі жодної поради?"

"Дала!" — усміхнулася маленька Юйтен.

"Юна господарко, старша пані запропонувала підвищити бойові здібності Священних звірів, посилити їхній захист, а разом із тим дати їм твою істинну енергію для захисту життя. Якщо все це поєднати, Священних звірів буде набагато важче вбити злим практикам."

"Зачекай. Підвищити бойові здібності Священних звірів?"

"Так, юна господарко!"

"Як? Злі практики вже масово проникають сюди. У нас що, ще є час тренувати їх?" — насупилася Чен Сяосяо.

Вона уклала контракт зі Священними звірами, тож між ними існував духовний зв'язок. Їй достатньо було передати наказ подумки, і зазвичай їй зовсім не потрібно було тренувати їх, як іншим Приборкувачам звірів, які змушені щодня займатися зі своїми магічними звірами.

Можна сказати, Чен Сяосяо була особливим Приборкувачем звірів. Вона взагалі ніколи не тренувала власних Священних звірів, тож тепер необхідність підвищити їхні бойові здібності стала для неї справжньою проблемою.

Маленька Юйтен найкраще знала її становище й усміхнулася:

"Юна господарко, не хвилюйся. Йдеться не про те, щоб зараз почати тренувати Священних звірів. Старша пані мала на увазі, що ти можеш опанувати кілька формацій, щоб під час бою Священні звірі могли утворювати формацію. Крім того, формація має вивільняти приховану в ній твою істинну енергію. Тоді, щойно Священні звірі вступатимуть у бій із злими практиками, вони зможуть самі активувати приховану у формації істинну енергію й очистити всю демонічну енергію. Тоді злі практики не зможуть захопити їхні тіла. Це фактично захистить Священних звірів."

"Це хороший спосіб!"

Очі Чен Сяосяо засяяли, а обличчя сповнилося радості. Вона щасливо вигукнула:

"Чудово! Цей спосіб можна застосувати не лише до Священних звірів. Людські практики теж зможуть ним користуватися. Просто чудово!"

"Так, старша пані теж так сказала. Але вона не знала, чи знає зять про подібну формацію. Я наче пам'ятаю, що така є, але не дуже добре її знаю. Треба поговорити із зятем і подивитися, чи зможемо ми придумати щось подібне."

Говорячи це, маленька Юйтен озирнулася й здивовано запитала:

"Юна господарко, а де зять? Хіба щойно він не був із тобою? Куди він подівся?"

"Е-е, у нього є справи. Давай краще подумаємо, як узятися за все це."

Чен Сяосяо не відповіла, а натомість перевела розмову на інше.

Маленька Юйтен нічого не запідозрила, але невдовзі згадала ще одну новину й усміхнулася:

"Юна господарко, ти ще не знаєш? Зять уже повідомив своєму вчителю та наставниці, щоб вони приїхали й обговорили ваше весілля. Схоже, юна господарка та зять скоро одружаться!"

"Що? Справді?"

Очі Чен Сяосяо звузилися, а на обличчі з'явився гнів.

"Цей клятий Абакус! Як він посмів! Навіть не сказав мені й уже вирішив, що я вийду за нього. Він точно своє отримає!"

"Пхе! Юна господарко, чого ти так сердишся? Одруження — це ж добре. Чого злитися?"

Маленька Юйтен з усмішкою дивилася на розлючену Чен Сяосяо.

"Серджуся, звісно, серджуся! Він навіть не освідчився мені, а вже розкатав губу, що я піду з ним під вінець! Не те що дверей немає* — тут йому навіть вікон ніхто не залишив!" — роздратовано вигукнула Чен Сяосяо.

(沒門»(méi mén) — це китайська ідіома, яка дослівно означає «немає дверей» , а в переносному сенсі — «без шансів / жодних варіантів / зась.)

"Га? Що значить «немає дверей і вікон»? Як це так — немає ні дверей, ні вікон?" — вперше почувши такий дивний вираз, спантеличено запитала маленька Юйтен.

"Тебе це не стосується!"

Чен Сяосяо ще не охолола, тому не стала пояснювати нетямущій маленькій істоті.

"Коли цей тип вийде, я точно його поб'ю! Він зовсім не бере мене до уваги!"

"Юна господарко, ти про зятя?"

Маленька Юйтен із цікавістю дивилася на розлючену Чен Сяосяо й усміхнулася.

"Якщо зять не тримає юну господарку в полі зору, зате тримає її у своєму серці — хіба цього недостатньо?"

"Ти маленька зрадниця! Чого ти постійно його захищаєш?"

"Та ні, та ні! Юна господарко, я кажу правду. Я точно тебе не зраджую!"

"Гм! Гм! А я тобі не вірю!"

***

Поки людина й маленький дух сперечалися за межами простору, Мо Сюаньцзунь усередині простору так і не викинув шовкову хустинку, яку вона йому кинула, а поклав її до себе за пазуху.

Він зберігав ясність свідомості й крок за кроком ішов до озера Інь-Ян. Щоб погасити жар усередині тіла, йому залишалося покластися на крижане озеро поруч.

Оскільки духовні звірі — снігові барси — любили холод, Чен Сяосяо наказала маленькій Юйтен викопати біля озера Інь-Ян величезне крижане озеро, щоб зберігати чистоту самого озера Інь-Ян. Воно займало щонайменше кілька квадратних кілометрів. Снігові барси та снігові орли, яких вони вирощували, жили саме там.

З іншого боку озера Інь-Ян маленька Юйтен також створила тепле озеро. Вода в ньому була настільки гарячою, що звичайна людина навіть не наважилася б увійти. Поки що особливого застосування йому не знайшли.

У цей момент Мо Сюаньцзунь, всередині якого палав демонічний жар, увійшов у крижане озеро.

Пронизливий холод одразу проник у його тіло, і йому стало значно легше.

'Добре, що воно може придушити цей жар!'

Мо Сюаньцзунь заспокоївся. Хоча його істинна енергія була заблокована, з його рівнем на пізній стадії Бойового Монарха навіть без захисту істинною енергією цей холод не міг йому зашкодити.

Звичайно, якби він увійшов у саме озеро Інь-Ян, усе було б інакше. Адже крижане озеро не могло зрівнятися з морозною кригою Інь в озері Інь-Ян.

Маленька Юйтен казала, що холод морозної криги Інь в озері Інь-Ян здатний заморозити навіть час. Легко було уявити, наскільки він страшний.

Поки що ніхто не наважувався торкатися того, що було в озері. Лише маленька Юйтен час від часу діставала звідти трохи морозної криги Інь, а потім змішувала її з іншими речовинами, перш ніж дозволити комусь використовувати.

Знайшовши рівне місце, Мо Сюаньцзунь сів, схрестивши ноги, тихо видихнув і заплющив очі, мовчки почавши виконувати свою техніку.

Одна за одною холодні течії збиралися навколо нього. Разом із роботою техніки вони безперервно поглинали холод, що котився з простору, і він постійно вливався в його меридіани та кістки.

Оскільки дія ліків уже повністю проникла в кістки, для повного видалення їх необхідно переплавити, щоб уникнути шкоди для організму.

Бум!

Його тіло здригнулося, і всередині пролунав ледь чутний звук.

У ту ж мить істинна енергія в тілі Мо Сюаньцзуня, наче повінь у річці, заревіла й почала стрімко рухатися.

Заблоковані точки були розблоковані.

Раз за разом, у міру того як він безперервно виконував техніку, істинна енергія в меридіанах рухалася дедалі швидше, безперервно циркулюючи й очищаючи його меридіани та кістки.

Невідомо, скільки часу минуло.

Тіло Мо Сюаньцзуня почало мерехтіти, а на поверхні шкіри поступово з'явилося слабке світло.

Демонічний жар усередині повністю зник.

Він цілком відновився!

Підвівшись, Мо Сюаньцзунь спокійно вийшов з озера. На його вродливому обличчі грала легка усмішка. Він підійшов до кришталевого фруктового дерева.

За минулий рік на кришталевому фруктовому дереві все ще залишалося чимало плодів. Він простягнув руку, і один плід упав йому в долоню. Мо Сюаньцзунь одразу поклав його до рота й відкусив шматочок.

Він міг у будь-який момент вийти з простору, але не поспішав. Натомість спокійно чекав.

Він був упевнений, що ця дівчина прибіжить подивитися!

***

Хто ж знав, що розлючена Чен Сяосяо давно забула про того, хто залишився в просторі, і зовсім не збиралася бігти туди та бути глядачкою.

"Старша панночко, до вас прийшов гість!"

Прийшла служниця, щоб доповісти. Чен Сяосяо випустила назовні духовне чуття й одразу зрозуміла, хто прибув.

Священна Земля Центральних Рівнин знову була передана під її управління, і як господиня вона не могла ігнорувати гостей.

Опановуючи свої емоції, Чен Сяосяо повернулася до звичного спокійного виразу обличчя й з'явилася у вітальні головної резиденції.

"Старша панночко!"

Побачивши її, старий Ін підвівся, щоб привітати.

Гість, який сидів з іншого боку, теж підвівся й, склавши руки перед грудьми, привітався:

"Старша панянко Чен!"

"Старий глава академії, як ви сюди потрапили?"

Цією людиною був старий глава Академії Божественного Кондора.

"Звісно, прийшов обговорити зі старшою панянкою Чен одну справу!" — усміхнувся той у відповідь.

Минув лише рік відтоді, як він востаннє бачив Чен Сяосяо, а тепер вона вже досягла пізньої стадії Бойового Імператора. Він був невимовно вражений. Адже під час їхньої першої зустрічі вона була лише Бойовим Духом.

За півтора року пройти шлях від Бойового Духа до пізньої стадії Бойового Імператора — навіть подумати про такий талант було моторошно. Це справді вражало.

"А, ось воно що. Сідайте!"

Господарі та гості сіли. Служниці принесли фрукти й солодощі, а перед Чен Сяосяо поставили чашку духовного чаю.

Вона зробила ковток, поставила чашку й повільно запитала:

"Старий глава академії, з якою справою ви прийшли?"

"Насправді нічого особливого. Я хочу подати до Священної Землі Центральних Рівнин прохання про призначення мене почесним старійшиною. Сподіваюся, старша панянко Чен погодиться!"

Почесний старійшина!

Однієї цієї фрази вистачило, щоб Чен Сяосяо та старий Ін зрозуміли його намір.

Він хотів укласти контракт і піднятися до рівня Бойового Монарха!

Хоча він давно хотів скористатися допомогою Чен Сяосяо, щоб прорвати пік Бойового Імператора й піднятися до рівня Бойового Монарха, після понад трьохсот років життя йому було трохи ніяково просити про це. Так і минув цілий рік.

Але тепер він почув, що глава ордену Божественного Меча Цінь та глава Долини Виплавки Дао Цзі — вже піднялися на рівень Бойового Монарха. Часу залишалося дедалі менше, тож він більше не міг сидіти без діла. Щойно Священна Земля Центральних Рівнин поширила звістку, він одразу прибув сюди.

"Без проблем. Але одразу скажу: вам, старий глава академії, доведеться передати деякі ресурси. Інакше я залишуся у великому програші."

Щойно з'являлася нагода виторгувати щось для себе, Чен Сяосяо нею не нехтувала. Для розвитку простору було потрібно надто багато речей, тож навіть найменші запаси не можна було марнувати. Крапля за краплею — краще, ніж нічого.

"Я розумію!"

Старий глава академії, звісно, знав про цю процедуру. Він дістав два просторові персні й сказав:

"Старша панянко Чен, у майбутньому ще кілька старих друзів із нашої академії можуть звернутися до вас по допомогу. Сподіваюся, ви теж їх підтримаєте."

"Не хвилюйтеся. Я розберуся з цим."

Чен Сяосяо забрала просторові персні, поглянула на нього й продовжила:

"Ви ж не забули, що на початку наступного місяця я проводитиму торговий ярмарок? Тоді не забудьте відправити людей із вашої Академії Божественного Кондора. Вони неодмінно мають взяти участь!"

"Добре, без проблем!" — неймовірно зрадів старий глава академії.

"Завтра разом зі Предком увійдете всередину. Він хоче прорвати пік Бойового Монарха й піднятися до рівня Бойового Безсмертного. Подивимося, хто з вас першим здійснить прорив!"

"Що?!"

Одне її речення змусило двох старих чоловіків шоковано витріщитися на неї, особливо старого главу академії, який стурбовано запитав:

"Старша панянко Чен, це правда? Там справді можна безпосередньо прорватися до рівня Бойового Безсмертного?"

"Звісно, правда!" — підхопив розмову старий Ін.

Побачивши вдосконалення простору, він уже давно знав про це. На його старому обличчі розквітла радісна усмішка. — "Нарешті й у Священній Землі Центральних Рівнин з'явиться Бойовий Безсмертний! Чудово!"

Він без жодних вагань зарахував Предка Тяньцзі до Священної Землі Центральних Рівнин, навіть не замислюючись, що той був родоначальником іншої фракції.

Та для людей Священної Землі Центральних Рівнин Храм Небесних Таємниць й Священна Земля Центральних Рівнин давно були однією родиною, тож вони не бачили між ними різниці.

"Бойовий Безсмертний! І можна й далі прориватися? Небеса! Чудово! Аби тільки можна було продовжувати прориви — це справжня радість, величезна радість!"

Старий глава академії був настільки схвильований, що мало не почав говорити нісенітниці. Ця приголомшлива новина просто звела його з розуму.

"О, ще хтось прийшов!"— раптом здивовано озвався старий Ін, а потім додав:

"І людей чимало. Приїхало одразу кілька груп. Що відбувається?"

Поки він говорив, Чен Сяосяо випустила свою духовну свідомість і прочесала околиці. Справді, біля головної гірської брами вона виявила кілька груп людей, які домагалися зустрічі. Дві з них були їй знайомі, а решту вона бачила вперше.

"Старий Ін, ти знаєш, хто вони?"

"Старша панночко, знаю. Достатньо поглянути на знаки на їхніх каретах, щоб зрозуміти!"

Хоча старий Ін теж ніколи їх не бачив, він міг здогадатися, звідки вони прибули.

"Ті, хто використовує вогняного фенікса як знак, — імператорська родина Дафену. Ті, у кого символ блискавки, — імператорська родина Фенлін. Хмари й море — знак імператорської родини Ялан (Земля Чистого Нефриту/Перлинова Держава/Нефритовий Передзвін) . А снігові гори — знак імператорської родини Юйшуан (Нефритового Морозу)."

"Навіщо сюди прибули імператорські родини всіх країн? І ще й так швидко. Що відбувається?" — здивовано запитав старий глава академії.

"Хто знає? Я теж хотів би знати, чого вони раптом з'явилися!" — закотив очі та роздратовано відповів старий Ін.

Чен Сяосяо трохи подумала й тихо сказала:

"Приїхали не лише імператорські родини. Сюди також прибули родина Чжу з Маєтку Ціншань і кілька старійшин дев'яти великих орденів. Схоже, усі вони прибули через торговий ярмарок на початку наступного місяця."

"Можливо!"

Старий Ін теж вважав це найімовірнішим поясненням.

"Але навіть заради торгового ярмарку їм не обов'язково було приїжджати так рано. До нього ж іще десять із гаком днів, майже двадцять!"

"Саме так. Могли б приїхати за десять днів чи навіть за пів місяця — нічого б не сталося!" — погодився старий глава академії.

"Ні, вони приїхали надто рано, щоб їсти нашу їжу й пити наші напої. Старша панночко, ми неодмінно маємо стягувати з них плату за харчування!"

Непомітно старий Ін теж став дедалі скупішим. Як кажуть, із ким поведешся, від того й наберешся.

Чен Сяосяо була дуже задоволена, почувши це, й наказала:

"Старий Ін, цю справу доручаю тобі."

"Без проблем! Я неодмінно виконаю завдання!" — мало не б'ючи себе в груди, заприсягнувся старий Ін.

Зараз поводився точнісінько як маленька Юйтен.

Старий глава академії дивився на це безмовно. Чому йому здавалося, що старійшина Ін стає дедалі дивнішим?

У цю мить ззовні почулися кроки. Старійшина-управитель Лю Пуюе, побачивши присутніх у вітальні, поспішно склав руки в шанобливому привітанні й доповів:

"Старша панночко, чотири імператорські родини, Маєток Ціншань і кілька старійшин дев'яти великих орденів просять про зустріч із вами!″