Розділ 273 — V089. Ревнощі виправдані. Поява маленької відьмочки. (1)

Не треба було нікого повідомляти — усі присутні й так знали, що гості вже прийшли, тож Чен Сяосяо довелося їх прийняти.

«Якась жінка» відразу витягнула із простору Мо Сюаньцзуня.

Чен Сяосяо, яка не любила мати справу з людьми, звісно, вирішила знайти собі прикриття. Такі справи краще було доручити йому, а сама вона воліла спостерігати збоку.

"Сяосяо, увечері я з тобою розберуся!" — подумки передав їй Мо Сюаньцзунь.

Почувши, як він скреготнув зубами, Чен Сяосяо скривила губи, але не звернула на його слова уваги.

Через чверть години понад десять людей під проводом старійшини-служителя увійшли до вітальні головної резиденції.

"Старша панянко Чен, пане Мо, давно не бачилися!"

Побачивши їх обох, гарне обличчя Чжу Сян’юя осяяла посмішка, і він одразу ж склав долоні в привітанні.

Чен Сяосяо злегка кивнула, вважаючи, що цього достатньо за привітання.

Мо Сюаньцзунь теж відповів склавши руки:

"Пане Чжу, ви вже кілька днів не навідувалися до нас у гості. Сідайте!"

"Старша панянко Чен, пане Мо, перепрошуємо, що потурбували вас!"

Кілька старійшин дев'яти великих орденів один за одним склали руки в привітанні. Вони не сміли виявляти неповагу до цих двох. Навіть якщо перед ними були лише молоді люди, вони не могли собі дозволити їх образити!

"Вітаю, старійшини. Сідайте, сідайте!"

Після того як їх посадили, залишилися посли чотирьох держав. І всі вони виявилися молодими людьми — вродливі, елегантні та надзвичайно привабливі. Куди не глянь — усі справжні красені в бездоганному вбранні.

Найважливіше — їхній рівень сили теж був неабияким. Усі вони були Бойовими Королями, що свідчило: імператорські родини різних держав мають гідних наступників.

"Я — кронпринц держави Дафен, Фен Буюй. Для мене велика честь зустрітися зі старшою панянкою Чен і паном Мо!"

Фен Буюй із легкою усмішкою вийшов уперед і першим привітався з присутніми. Проте в його очах важко було приховати здивування, адже він одразу побачив, що рівень сили Чен Сяосяо вищий за його власний.

У тридцять років стати Бойовим Королем — це вже свідчило про неабиякий талант. Однак порівняно з дівчиною перед ним почуття власної переваги вмить зникло, і він знову опанував себе.

Це помітив не лише він. Те саме побачили й представники трьох інших імператорських родин.

Після нього виступив іще один молодий чоловік із витонченими манерами. На його обличчі грала тепла усмішка.

"Я — старший принц держави Фенлін, Фен Лісюань. Для мене велика честь зустрітися зі старшою панянкою Чен і паном Мо!"

"Я — кронпринц держави Ялан, Ши Юйцзе. Я спеціально прибув, щоб відвідати старшу панянку Чен і пана Мо!" — голосно представився ще один юнак із надзвичайно мужньою зовнішністю.

Останній молодий чоловік, одягнений у біле вбрання, мав легку, відсторонену ауру. Не поспішаючи, він склав руки в привітанні:

"Я — кронпринц держави Юйшуан, Сюе Юаньсюнь. Я давно захоплююся старшою панною Чен та молодим майстром Мо. Для мене велика честь сьогодні зустрітися з вами!"

"Для нас велика честь вітати вас, принци, у Священній Землі Центральних Рівнин. Не церемоньтеся, сідайте!"

Хоча вони були представниками імператорських родин різних держав і спадкоємцями престолів, серед простих людей їхній статус можна було назвати надзвичайно високим. Однак перед чотирма великими силами та Священною Землею Центральних Рівнин вони щонайбільше стояли на одному рівні з дев'ятьма великими орденами. Тож Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзуню зовсім не потрібно було принижувати себе перед ними.

Тим більше у світі, де шанують сильних, їхня сила перевершувала силу присутніх принців, тож вони стояли набагато вище за них.

Мо Сюаньцзунь підлещувався через їхній статус і прийняв їх як звичайних гостей.

Чен Сяосяо хоч і не говорила, але зустрілася з ними поглядами, усміхнулася й кивнула, вважаючи, що цього достатньо за привітання.

Служниці принесли духовний чай і духовні плоди, після чого гості невимушено розсілися.

Інші старійшини Священної Землі Центральних Рівнин, почувши про прибуття гостей, теж прийшли. З'явилися й двоє почесних старійшин — старий Цінь і старий Цзі.

Коли з'явилися ці двоє уславлених старих, четверо принців, які раніше зустрічалися з ними, шанобливо підвелися й привітали їх. Однак те, що вони побачили далі, здивувало й навіть приголомшило їх.

Двоє старих, які стояли на вершині сили, виявляли до Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзуня надзвичайну повагу. І ця повага йшла від самого серця, а не була просто формальністю.

Мимоволі вони знову згадали різні легенди про Священну Землю Центральних Рівнин, і в їхніх головах почали виникати різні думки.

Усі ввічливо заговорили про буденні речі. Духовний чай і всілякі духовні плоди Священної Землі Центральних Рівнин теж викликали у чотирьох принців захоплення.

Вони були членами імператорських родин і теж споживали духовний чай та духовні плоди, але те, що вони зараз куштували, зовсім не йшло з ними в порівняння.

Мимоволі вони почали заздрити тим, хто жив у Священній Землі Центральних Рівнин.

Поговоривши ще деякий час, Мо Сюаньцзунь із незворушним поглядом оглянув кілька десятків людей перед собою й тихо промовив:

"Ви сьогодні завітали до нас, тож навряд чи лише заради чашки чаю та кількох слів про погоду. Чи можу я запитати, що вас сюди привело? Будь ласка, говоріть відверто."

Він одразу перейшов до суті, не залишаючи потреби щось приховувати. Зрештою, він більш-менш здогадувався, навіщо вони прийшли.

У вітальні відразу запала тиша. Ніхто не поспішав заговорити першим.

Чжу Сян’юй, який уже не вперше бував тут, лише усміхнувся й заговорив:

"Пане Мо, я чув, що невдовзі відбудеться торговий ярмарок, тому спеціально прийшов дізнатися, які скарби там можна буде обміняти, щоб ми могли підготуватися!"

"Скарби, звісно, будуть. Головне, щоб ви були готові обмінюватися!"

Мо Сюаньцзунь кинув на нього швидкий погляд, після чого перевів очі на чотирьох принців, очікуючи, коли заговорять і ці гості, які вперше прийшли сюди.

"Може, це й смішно прозвучить, але я вперше вирушив так далеко від дому. Цього разу я теж прибув, почувши про торговий ярмарок", — із легкою усмішкою відповів Сюе Юаньсюнь.

Кронпринц держави Фенлін Фен Лісюань теж усміхнувся:

"Я теж вирушив сюди саме через це. Ми прибули, щоб діяти відповідно до вказівок старших."

"Я теж прийшов через цю справу!"

Ши Юйцзе, навпаки, виглядав серйозним. Його погляд, майже з викликом, прямо вп'явся в Мо Сюаньцзуня.

"Ми хочемо знати, чи пов'язаний цього разу торговий ярмарок із проникненням злих практиків? У нашій державі Ялан ми теж виявили сліди злих практиків, і сподіваємося, цього разу на вашу підтримку!"

Серед чотирьох держав Дафен і Фенлін були сильнішими за Ялан та Юйшуан, оскільки їхні території були багатшими за території двох інших держав. Щодо рівня сили практиків вони також їх перевершували.

Для держав Ялан і Юйшуан проникнення злих практиків становило найбільшу загрозу. Найменша необережність могла призвести до знищення їхніх держав і загибелі їхніх родин. Саме тому вони, не шкодуючи сил і подолавши величезну відстань, прибули до Священної Землі Центральних Рівнин.

Цей материк перебував під владою чотирьох держав, але найсильнішими були чотири найвпливовіші сили. Мимоволі представники держав почали вважати їх своїм порятунком. Без їхнього втручання окремі держави зовсім не були впевнені, що зможуть протистояти злим практикам.

Тепер проникнення злих практиків уже не було великою таємницею. У різних державах уже постраждали невинні прості люди. Хоча це ще не переросло у масштабну катастрофу, вони все одно сподівалися, що чотири великі сили виступлять і знищать цих злих практиків.

Однак кронпринц держави Дафен Фен Буюй зовні залишався спокійним, хоча в душі потай нарікав на обставини. Адже його молодший брат зробив таку річ, і якщо про це стане відомо, їхню імператорську родину неодмінно почнуть відштовхувати.

Водночас Фен Буюй відчував сором через свого молодшого брата. Той не лише не мав жодної широти душі, а й був мстивим: не маючи власної сили, щоб помститися, він наважився зрадити угоду Союзу практиків, впустивши злих практиків усередину й наражаючи на небезпеку простих людей та практиків різних держав.

Мо Сюаньцзунь, побачивши, що він не говорить, не втримався й запитав:

"Кронпринце Фен, ви теж дотримуєтеся такої думки?"

"Е-е, так!"

Отямившись, Фен Буюй стримав свої емоції й усміхнувся:

"Наша імператорська родина діятиме відповідно до рішень старших. Я вірю, що цього разу ми всі зможемо разом подолати цю кризу."

"Якщо всі ви прийшли саме через цю справу, тоді нехай глава ордену Цінь і глава ордену Цзі все вам пояснять", — байдуже сказав Мо Сюаньцзунь.

Зрештою, вони покладалися саме на чотири великі сили. Хоча нині ці чотири великі сили фактично керувалися думкою Священної Землі Центральних Рівнин, присутні поки що цього не розуміли.

До того ж старші, які були тут, пережили вже невідомо скільки подібних заворушень. Якщо керуватимуть вони, принцам буде спокійніше.

Мо Сюаньцзунь і Чен Сяосяо перетворилися на тих, хто скидає із себе відповідальність, і просто сіли збоку слухати.

Старий глава академії був найстаршим серед присутніх, але в очах усіх старий Цінь мав вищий статус. Тому всі погляди звернулися до нього, очікуючи пояснення.

"Панове принци, насправді цей торговий ярмарок справді проводиться через справу зі злими практиками. Ви, можливо, молоді, але, напевно, чули про те, що Місту Хейту загрожує знищення. Тому проникнення злих практиків неминуче станеться, і ніхто не зможе цього зупинити." — повільно заговорив старий Цінь під поглядами присутніх. — "Хоча цього разу все сталося раптовіше, ніж ми очікували, і на кілька років раніше, ніж передбачалося, що сталося — те сталося. Тепер ми мусимо зіткнутися з цим і розв'язувати проблему."

"Главо ордену Цінь, перепрошую, але цього разу злих практиків проникло надто багато. Як старші планують із цим упоратися?"

Кронринц держави Ялан найбільше хвилювався, тож перебив розмову.

Старий Цінь не розсердився через його втручання, а навпаки, заспокоїв:

"Принце Ши, не будьте нетерплячими. Дайте старому договорити!"

"Перепрошую, старійшино Цінь. Я й справді був надто нетерплячим." — вибачливо сказав , Ши Юйцзе, вклонившись і склавши руки.

"Нічого страшного!"

Старий Цінь ледь усміхнувся, але швидко знову став серйозним:

"На наш торговий ярмарок ми переважно запрошуємо Бойових Королів і Бойових Імператорів. Насправді головна причина теж у цьому. Злі практики використовують демонічну енергію для заволодіння тілами, тому ми не наважуємося відправляти практиків із нижчим рівнем сили. Тож нам залишається запросити сюди Бойових Королів і Бойових Імператорів з усього світу.

Якщо вони погодяться виступити проти злих практиків, ми постараємося виконати одне їхнє бажання. Хоча не можемо гарантувати, що задовольнимо бажання кожного на сто відсотків, але щонайменше дев'яносто відсотків шансів виконати їхні прохання у нас є!"

Почувши це, люди перезирнулися. В очах кожного було здивування.

Чжу Сян’юй трохи повагався, перш ніж запитати:

"Голово ордену Цінь, а якщо хтось попросить допомогти йому стати Бойовим Монархом?"

Він звертався до старого Ціня, але погляд його мимоволі ковзнув до Чен Сяосяо.

Адже він був молодим господарем маєтку Ціншань. Після року наполегливих зусиль він теж досяг початкової стадії Бойового Короля, але в порівнянні з Чен Сяосяо знову відчув себе невдахою.

Так само й четверо принців, які вже дещо чули про це, перевели погляди на Чен Сяосяо, наче чекали саме від неї рішення.

Чен Сяосяо злегка підняла брови й усміхнулася:

"Що такого особливого в Бойовому Монарху? Можете залишитися тут на кілька днів і подивитися, як наш Предок Тяньцзі прорветься до Бойового Безсмертного."

"Що?!"

"Бойовий... Бойовий Безсмертний?!"

"Прорветься... прорветься до Бойового Безсмертного?!"

"Що, Бойовий... Бойовий Безсмертний?!"

Уся вітальня вмить вибухнула галасом. Люди один за одним витріщили очі від неймовірного здивування, роти повідкривалися так широко, що туди, здавалося, можна було запхати яйце.

Ці люди з надзвичайним статусом геть утратили спокій. Навіть старійшини Священної Землі Центральних Рівнин не були винятком. Усі вони палкими поглядами втупилися в неї.

"Вам не почулося. Я справді це сказала!" — серйозно кивнула Чен Сяосяо.

Ссс!

Усі присутні одночасно втягнули повітря.

На обличчях старійшин Священної Землі Центральних Рівнин було важко приховати радість. Вони знали: щойно їхній рівень сили досягне вузького місця, старша панночка неодмінно знайде спосіб допомогти їм здійснити прорив.

Що ж до Чжу Сян’юя, старійшин дев'яти великих орденів і чотирьох принців, то вони спочатку були приголомшені, потім просто заніміли від шоку, відчуваючи себе так, наче все це їм сниться.

Раніше вже сама звістка про те, що Священна Земля Центральних Рівнин може допомогти комусь подолати межу й стати Бойовим Монархом, здавалася їм неймовірною.

А сьогодні вони почули ще більш приголомшливу новину.

Причому її повідомила не якась третя особа. Вони почули особисту обіцянку від самої Чен Сяосяо, а за кілька днів навіть зможуть на власні очі побачити появу Бойового Безсмертного.

І цією людиною мав стати Предок Храму Небесних Таємниць!

Цю новину було надто важко переварити, тож у всій вітальні знову залишився лише звук дихання.

"Занадто багато голодних вовків навколо!" — невдоволено пробурмотів собі під ніс Мо Сюаньцзунь, бо чотири принци гарячими поглядами дивилися на дівчину поруч із ним.

Усі присутні були першокласними майстрами, тож хоча його голос був тихим, почули його всі.

Не встигли вони оговтатися, як Чен Сяосяо недбало відповіла:

"Просто красенів забагато!"

"Пхе!"

Старий Ін першим не стримав сміху. Але щойно він зустрівся з гострим поглядом свого зятя, одразу стулив рота й більше не наважився сміятися.

Інші теж хотіли посміятися, але в очах Мо Сюаньцзуня промайнув холод.

Істинна енергія навколо нього вмить вибухнула, за мить заповнивши всю вітальню. Обличчя присутніх змінилися, і ніхто більше не наважився показати навіть натяк на усмішку.

Рівень пізньої стадії Бойового Монарха — серед присутніх ніхто не міг йому протистояти. Лише Чен Сяосяо поруч із ним залишалася такою ж спокійною.

Побачивши настільки владного Мо Сюаньцзуня, четверо принців мимоволі відчули, як їхні серця сильно забилися. Водночас усі вони одночасно відчули, що таке заздрість і ревнощі.