Розділ 274 — V089. Ревнощі виправдані. Поява маленької відьмочки. (2)

Усі зрозуміли натяк, і Мо Сюаньцзунь залишився задоволений. Він повернув голову до дівчини поруч і сказав:

"Вони не такі вродливі, як я. До того ж усі вони старі діди!"

Наклеп! Чистісінький наклеп!

Четверо надзвичайно вродливих принців подумки заволали від обурення. Але під тиском його аури їм залишалося лише мовчки погодитися.

Насправді вони все ж хотіли заперечити. Вони зовсім не старі, і вже точно не якісь старі діди.

Поки ці двоє кокетували одне з одним, старий Цінь лише похитав головою і сказав:

"Ви всі чули, що щойно сказала старша панночка. Через кілька днів, коли ви станете свідками прориву, передайте звістку назад і запросіть практиків усіх держав до Священної Землі Центральних Рівнин. Що стосується того, як саме ми організуємо спільну боротьбу з злими практиками, вирішимо тоді. Чи є ще якісь запитання?"

"Старший Цінь, я хочу дещо запитати. Зараз злі практики чинять зло повсюди й убивають наших простих людей. Невже ми просто дозволимо їм це робити? Невже чекатимемо до наступного місяця, перш ніж організувати майстрів для боротьби з ними?" — знову порушив питання, яке його хвилювало, кронпринц держави Ялан.

Інші теж кивнули. Вони хотіли знати, як саме Священна Земля Центральних Рівнин збирається діяти.

Тепер усі бачили: формально все організовують чотири великі сили, але насправді організацією займається Священна Земля Центральних Рівнин. Вона невидимо представляла всі чотири сили, інакше так званий торговий ярмарок не проводили б саме тут.

На це запитання старий Цінь не знав, що відповісти, тому мимоволі перевів погляд на Чен Сяосяо.

Чен Сяосяо, як усі й сподівалися, знову відповіла:

"Не хвилюйтеся. Протягом цих двох днів Священна Земля Центральних Рівнин відправить кілька загонів Священних звірів боротися з злими практиками у ваших державах. Сподіваюся, ви теж направите майстра на піку Бойового Імператора, який вирушить разом із нашими Священними звірами. Я доручу Священним звірам координувати свої дії з вами."

"Відправите Священних звірів? Чудово!"

"Завдяки Священними звірами, які виступлять проти злих практиків, невинні прості люди більше не постраждають!"

"Добре, чудово! Відправляйте Священних звірів!"

"Чудово! Ми врятовані!"

Четверо принців схвильовано вигукнули. На їхніх вродливих обличчях з'явився захват.

Після цього вони разом підвелися, підійшли до Чен Сяосяо й уклонилися.

"Дякуємо старшій панянці Чен за допомогу!"

"Старша панянко Чен, дякую вам за таку велику підтримку!"

"Велика доброта не потребує слів подяки. Старша панянко Чен, якщо вам колись щось знадобиться, лише скажіть!"

"Старша панянко Чен, від імені простих людей усіх держав дякую вам!"

Четверо принців говорили серйозно й щиро, і в їхніх голосах було чути глибоку вдячність.

"Гаразд, гаразд. Я від імені Чен Сяосяо приймаю вашу подяку!"

Мо Сюаньцзунь махнув рукою, ніби відганяв комарів, і наказав старому Іну:

"Старий Ін, добре влаштуй наших гостей. І не забудь стягнути плату за харчування. За один прийом їжі — десять духовних каменів. Інакше ми не забезпечуємо їх їжею!"

Сказавши це, він не дав іншим навіть оговтатися, схопив дівчину поруч за руку — і вони миттєво зникли.

Однак його слова змусили новоприбулих гостей Священної Землі Центральних Рівнин цілковито заніміти.

Тут ще й за їжу треба платити?

Хіба так приймають гостей?

Але Чжу Сян’юй, який найкраще знав правила гостинності Священної Землі Центральних Рівнин, зовсім не здивувався. Усе це він передбачав.

Він недбало дістав просторове кільце й простягнув його старому Іну, усміхнувшись:

"Старійшино Ін, це наша плата за харчування."

"Ха-ха-ха, непогано!"

Старий Ін прибрав просторове кільце й задоволено поплескав його по плечу.

"Розумний хлопець. Запам'ятай: якщо житимеш тут надто довго й того, що всередині, не вистачить для оплати, я ще прийду по додаткову плату!"

"А якщо там буде більше, ніж потрібно?" — не втримався від запитання Чжу Сян’юй.

"Тоді це вже не твоя справа. Ха-ха-ха!"

Його нахабний сміх змусив у всіх сіпнутися повіки.

Чжу Сян’юй безмовно пробурмотів:

"Мені здається, я потрапив у лігво бандитів!"

"Що?"

Старий Ін почув це завдяки своєму гострому слуху. Він скосив на нього погляд і зловісно усміхнувся:

"Хлопче, тобі краще бути обережнішим. Якщо одного дня вашу скарбницю хтось винесе дочиста, буде дуже погано!"

"Е-е... так, так, зрозумів, зрозумів!"

Побачивши хитру усмішку на обличчі старого, кмітливий Чжу Сян’юй поспішив піти.

"Старійшино Ін, мене не треба влаштовувати. Я житиму в тому самому гостьовому будинку!" — Сказавши це, він уже зник за дверима вітальні.

"Кмітливий хлопець!" — примружив очі й байдуже промовив старий Ін.

Ті, хто залишився у вітальні, один за одним добровільно діставали просторові кільця й передавали їх старому Іну. Що саме було всередині, знали лише вони.

Отримавши відразу кілька просторових кілець, старий Ін засяяв ще яскравіше, немов квітка хризантеми, що розквітла на повну силу.

***

"Відпусти!"

Повернувшись до Павільйону Нефритової Лози, Чен Сяосяо відштовхнула чоловіка поруч, але ніяк не могла зрушити його — він стояв наче гора.

"Чого ти хочеш?"

"Сяосяо, ти ще й сердитися наважуєшся?"

Мо Сюаньцзунь злегка підняв чорні брови й грайливо подивився на неї.

"Ти ж сказала, що не сердитимешся, якщо я прийму покарання. Чому тепер знову передумала?"

"Я не передумала! Чому я мала б передумувати? Це ти, негіднику, зайшов надто далеко! Я знову розсердилася. Іди геть!"

"Знову не слухаєшся, знову вередуєш. Я ж нічого не зробив, щоб тебе засмутити, правда?"

Мо Сюаньцзунь не лише не відійшов, а ще міцніше обійняв її й усміхнувся:

"Розкажи, чому ти знову засмучена? Через що сердишся на мене?"

"Ти сам знаєш!"

Гнів у серці Чен Сяосяо знову спалахнув.

Цей негідник справді зібрався з нею одружитися, але навіть не подумав зробити їй пропозицію! Це справді її дратувало.

"Звідки мені знати? Скажи мені!"

Мо Сюаньцзунь подумав, але так і не зрозумів, чим цього разу її розсердив. Здавалося, останніми днями він нічого такого не робив.

″...″

Чен Сяосяо насупилася й не стала відповідати на його запитання. Натомість запитала:

"Ти, мабуть, знаєш чимало формацій, так? Чи є формація, яку можна використовувати, коли Священні звірі битимуться з злими практиками? Причому така, щоб вона могла пробуджувати приховану в мені істинну енергію. Тоді Священні звірі матимуть щось на кшталт нефритових амулетів і зможуть у будь-який момент активувати формацію для очищення демонічної енергії злих практиків."

"Така формація? Я ще ніколи не випробовував нічого подібного. Треба подумати!"

Щойно мова зайшла про серйозні справи, Мо Сюаньцзунь теж відкинув особисті образи й почав зосереджено міркувати.

"Зайди в простір і подумай там. Можеш разом із маленькою Юйтен дослідити це. Також можна залучити Священних звірів, щоб вони допомогли нам встановити формації!"

"Добре. Зайдемо й будемо шукати рішення та випробовувати його."

Священні звірі були першою бойовою силою, на яку всі покладалися, тож Чен Сяосяо не наважувалася ставитися до цього легковажно й сама взяла участь у створенні формації.

Що ж до Предка Тяньцзі та старого главу академії, то вони обоє теж увійшли до простору й усамітнилися для прориву.

Один мав прорватися через пік Бойового Монарха й стати Бойовим Безсмертним, а другий — через пік Бойового Імператора й стати Бойовим Монархом.

***

Через два дні!

Бум!

У лісі простору пролунав глухий гуркіт, після чого в небо рвонув стовп білого світла.

"Вийшло! Чудово, вийшло!"

Дзвінкий дитячий голос маленької Юйтен сповнився радості.

У глибині лісу, на території Королів синіх вовків, десять Королів синіх вовків утворили формацію.

Щойно вони активували формацію знищення, з неї вирвалася істинна енергія очищення, що й спричинило цей рух.

Мо Сюаньцзунь і Чен Сяосяо теж усміхнулися. Два дні їхньої праці не минули даремно.

"Раз уже все вийшло, почнімо навчати формації інших Священних звірів", — тихо сказала Чен Сяосяо.

"Сяосяо..."

Мо Сюаньцзунь подивився на її втомлене обличчя, і йому стало боляче за неї.

"Дозволь мені. Ці два дні ти безперервно передавала істинну енергію й зовсім не відпочивала. Решту я зроблю сам!"

"Як ти впораєшся сам? Не хвилюйся, моя істинна енергія не вичерпується, я можу продовжувати передавати її."

Від його турботи Чен Сяосяо стало тепло на душі, і її голос сам собою став набагато м'якшим.

"Не перенапружуйся. Спочатку трохи відпочинь!" — невдоволено насупив брови Мо Сюаньцзунь й наказав:

"Не потрібно поспішати. Потренуйся трохи й віднови сили, а потім продовжимо!"

"Ай, юна господарко, зятю, не сваріться, добре?"

Маленька Юйтен побачила, що вони почали сперечатися, і не втрималася:

"Юна господарко, невже ти забула? Я можу копіювати Священних звірів із простору. Я скопіюю кілька десятків Королів синіх вовків, які вже знають формацію. Хіба цього недостатньо? Вони мають однакові спогади, тож вам не доведеться щоразу навчати їх наново!"

"Я це знаю, але все одно потрібно ввести істинну енергію у формацію й приховати її там. Інакше який сенс у самій формації, якщо в неї не ввести істинну енергію?" — безпорадно пояснила Чен Сяосяо.

"Це просто! Юна господарко, ти за допомогою думки передаси всім Священним звірам усі відомості про використання цієї формації. Нехай усі знають, як вона працює і який рід Священних звірів потрібно відправляти в бій. А зять спочатку нанесе формації на їхні тіла, а потім введе в них істинну енергію."

Маленька Юйтен говорила так захоплено, що аж жестикулювала:

"Я копіюватиму їх уже після того, як усе буде готово. Тоді скопійовані Священні звірі одразу матимуть формацію. Зятю залишиться лише ввести в них істинну енергію, а юній господині нічого робити не доведеться."

"Це вже простіше. За один день ми зможемо підготувати всіх Священних звірів, яких відправимо, а потім вийдемо й на повну силу знищимо всіх злих практиків!"

Мо Сюаньцзунь підняв голову. В його очах зблиснуло щось моторошне, ніби він уже бачив, як злі практики один за одним зникають без сліду.

***

Третій день!

Нарешті вони з'явилися перед чотирма принцами.

Під їхніми сповненими радості й шоку поглядами перед ними один за одним почали з'являтися загони Священних звірів.

Не лише чотири принци були приголомшені. Учні Священної Землі Центральних Рівнин, які вперше побачили таку кількість Священних звірів, теж миттєво зашуміли.

Один за одним вони з подивом і захопленням дивилися на величні та могутні загони Священних звірів, а їхні серця палали від хвилювання.

Усі учні знали, що старійшинам уже розподілили духовних вихованців. А ходили чутки, що після того, як хтось стане Святим Сином чи Святою Дівою, він отримає духовного вихованця на власний вибір!

Тепер, побачивши чотири різновиди Священних звірів, учні мимоволі почали фантазувати, якого саме звіра хотіли б отримати.

Чен Сяосяо не стала багато говорити з чотирма принцами. Вона наказала кожному з них відправити майстра на піку Бойового Імператора, який поведе Священних звірів до їхніх держав, щоб урятувати людей і знищити злих практиків.

Звісно, у кожному загоні був старійшина-служитель Священної Землі Центральних Рівнин.

За останні пів року ще шестеро колишніх охоронців досягли рівня Бойового Короля й стали старійшинами-служителями Священної Землі Центральних Рівнин.

Священні звірі вирушили в дорогу, але серед учнів унизу все ще панувало неабияке пожвавлення.

Чимало учнів присягалися якнайшвидше стати внутрішніми учнями, а потім докласти всіх зусиль, щоб піднятися до статусу Святого Сина чи Святої Діви.

На метушню серед учнів ніхто не звертав уваги. Четверо принців стали ще ввічливішими та шанобливішими до Чен Сяосяо.

Однак Чен Сяосяо та Мо Сюаньцзунь мали ще багато справ і не стали довго приділяти увагу принцам.

Їм потрібно було наносити формації на нефритові амулети. Адже такі рятівні нефритові амулети, безумовно, краще мати в якомога більшій кількості.

Оскільки господарі не мали часу їх супроводжувати, принци, які вирішили залишитися тут, зовсім не заперечували. Навпаки, їх надзвичайно цікавило все у Священній Землі Центральних Рівнин, тож вони щодня без упину ходили всюди й усе розглядали.

***

Усе нефритове каміння зі складу дістали й розрізали на маленькі нефритові амулети.

Дуже швидко з'явилося понад тисячу таких амулетів.

"Ого, юна господарко, зятю, невже треба зробити так багато нефритових амулетів? Це ж збиток! Погляньте, який гарний нефрит — і весь його зіпсували. Який жаль!"

Маленька Юйтен мала такий вигляд, ніби їй було боляче дивитися на ці втрати, і з усіх сил шкодувала нефрит.

Чен Сяосяо, продовжуючи виготовляти нефритові амулети, похитала головою:

"Дурненька, чого ти бідкаєшся? Ми їх продаватимемо. Думала, роздамо задарма?"

"А! Заробимо духовні камені?" — широко розплющила очі маленька Юйтен.

"Звісно. Якщо не принесуть сто духовних каменів, навіть хай не мріють отримати наш нефритовий амулет!"

"Ого, чудово! Якщо цього нефриту не вистачить, я знову піду до старих і заберу ще. Зробимо з усього нефриту амулети й заробимо купу духовних каменів!" — радісно вигукнула маленька Юйтен, а тоді зі свистом зникла, помчавши грабувати чужі запаси.

Дуже скоро надворі почулися крики та метушня.

"Маленька Юйтен, більше немає! Справді більше немає нефриту! Я присягаюся, я віддав тобі все!"

"Не вірю! Ви клянетеся так, наче це для вас їжа. На вас не можна покластися! Швидко віддавайте нефрит, інакше я підпалю вам бороду!"

"Ой, моя маленька прабабусю, справді більше немає! Пожалій мене!"

″...″

Почувши це, вони обоє не втрималися від тихого сміху й залишили маленьку Юйтен далі грабувати всіх навколо.

"Маленька сестричко, тебе звати маленькою Юйтен? А навіщо тобі нефрит?"

"Братику-принце, моя сестра сказала, що любить різноманітний нефрит. У тебе є? Віддай мені все, що маєш! Я від імені сестри подякую тобі!"

"А, а хто твоя сестра?"

"Братику-принце, ти не знаєш мою сестру? Як шкода! До речі, братику-принце, у тебе є нефрит? Якщо немає, я скажу сестрі, що в тебе немає жодного шматочка нефриту, а інший принц дав мені дуже-дуже багато!"

"Є, звісно є! Не хвилюйся, у братика-принца теж багато нефриту. Я зараз тобі дам!"

"Чудово! Швидше віддавай!"

″...″

"Старший братику, можна я позичу в тебе одну річ?"

"О? Маленька сестричко, чому я тебе раніше не бачив? Що ти хочеш позичити?"

"Старший братику, мені потрібно дуже-дуже багато нефриту. У тебе є? Можеш позичити мені?"

"Нефрит? Є. Є з десяток шматків, але небагато. Цього вистачить?"

"Так мало? Старший братику, а можеш сказати іншим старшим братам і сестрам, що мені потрібен нефрит, і нехай вони принесуть мені нефрит та обміняють його на щось? Добре?"

"Не треба нічого обмінювати. Скільки хочеш — стільки я зараз і попрошу молодших братів та сестер принести тобі."

"Старший братику, ти такий хороший! А нефриту, звісно, що більше, то краще. Ви справді готові дати мені?"

"Готові, готові! Почекай, скоро тобі принесуть багато нефриту!"

″...″

***

Усього за один день маленька Юйтен, яка особисто взялася за справу, завдяки своїй милій і чарівній зовнішності, обійшла всю Священну Землю Центральних Рівнин і, нічого не віддаючи натомість, виманила нефрит у всіх — від учнів до старійшин, від охоронців до почесних гостей.

Вона принесла величезну купу нефриту. Великих і маленьких шматків разом назбиралося близько двадцяти тисяч.

Чен Сяосяо від цього втратила дар мови, а Мо Сюаньцзунь лише похвалив маленьку Юйтен:

"Молодець! Добре попрацювала!"

Отримавши похвалу, маленька Юйтен знову почала задирати хвостика ще вище.

На щастя, хоча цей нефрит і був доволі цінним, він не міг зрівнятися з духовними каменями. Тому, навіть коли маленька Юйтен обібрала всіх дочиста, це не спричинило особливого переполоху.

Навпаки, маленька Юйтен стала дуже відомою у Священній Землі Центральних Рівнин.

Раніше вона майже ніколи не з'являлася перед людьми. Тепер же, коли почала показуватися на людях, ті, хто не знав, хто вона така, думали, що це маленька дівчинка, яку хтось підібрав десь надворі. Усі надзвичайно тепло її приймали й пхали їй в обійми всілякі смаколики та цікаві речі.

А вона й сама почала любити бігати всюди.

Навіть з учнями вона легко знаходила спільну мову, а найбільше любила жартувати й пустувати. Через це її цілими днями не можна було знайти.

Вона стала маленькою відьмочкою Священної Землі Центральних Рівнин.

"Старша панночко, зятю, пан і пані повернулися!"