Розділ 275 — V090. Повернення старших. Хитрощі Темного краю.

"Що? Тесть і теща повернулися? Чудово!"

Чен Сяосяо ще не встигла нічого сказати, як Мо Сюаньцзунь, що сидів поруч, радісно заплескав у долоні. Він відклав нефритову табличку, яку тримав у руках, і з радістю сказав:

"Сяосяо, ходімо, спершу привітаємося з тестем і тещею!"

″...″

Чен Сяосяо безмовно глянула на нього, але, побачивши, як щиро він ставиться до її батьків, усе одно відчула радість у серці.

Вони вийшли зустріти Чен Біюаня, який саме повернувся додому. Вони не бачилися понад пів року, тож тепер, коли нарешті зустрілися, у рідних, здавалося, не було кінця розмовам.

Особливо мати — вона з такою теплотою розпитувала доньку й довго не відпускала її, аж поки вся родина не зібралася за столом. Лише тоді вона перестала бурчати.

Після повернення батьків Чен Сяосяо спеціально разом із Мо Сюаньцзунем займалася нанесенням написів на нефритові амулети. Та наступного дня до них завітали Мо Юйцзе та Жун Цзінші. Усі знову радісно зібралися разом і проговорили майже пів дня.

"Сяосяо, Цзунь’ер, ви вже готуєтеся до весілля? Чи є у вас якісь побажання?"

Жун Цзінші з усмішкою дивилася на двох молодих людей перед собою, і її обличчя сяяло від радості.

Щойно мова зайшла про це, Чен Біюань із дружиною теж перевели погляди на них. Вони вже отримали листа від Фан Шуюнь, матері Чен Біюаня, у якому йшлося про майбутнє весілля старшої доньки.

"Старша сестро, ти виходиш заміж?" — випалила маленька Ланьлань.

За два роки вона підросла. Хоча все ще залишалася дитиною, її рівень сили вже сягнув Бойового Воїна. Характер майже не змінився — вона залишалася безтурботною та наївною.

Старший молодший брат Чен Чжен'юань разом з управителем Чжоу Цзіньцзяном залишився в графській резиденції, а другий молодший брат, Чженбінь, теж уже починав ставати маленьким дорослим. Його рівень Бойового Майстра надавав ще трохи дитячому обличчю впевненої усмішки.

Почувши, що його старша сестра збирається одружитися зі своїм обранцем, він усе ще почувався здивованим і теж перевів на них погляд.

Усі дивилися на молоде подружжя. На тлі радісного вигляду чоловіка поруч Чен Сяосяо почувалася трохи ніяково й сором'язливо, але все ж спокійним голосом відповіла:

"Поки що ми цього не плануємо. Спершу треба якнайшвидше розібратися з злими практиками. Де нам зараз до таких справ?"

Четверо старших переглянулися. Усі розуміли, що вона має рацію. Нині злі практики з міста Хейту невідомим способом прорвали численні пости спостереження старійшин і учнів та у великій кількості проникли до різних держав, мало не перетворивши весь материк на суцільний хаос.

Можливо, для інших це здавалося справою, яка їх не стосується. Але присутні думали інакше. Навпаки, вони вважали, що не можуть залишатися осторонь.

"Дитино, навіщо ти так кажеш? Навіть якщо треба розібратися з цими справами, це не означає, що ви не можете готувати весілля. Ми можемо спершу вибрати дату й почати готувати все необхідне. На підготовку теж потрібен час, не можна робити все похапцем. Якщо почнемо вже зараз, то коли настане сприятливий день, ви зможете одружитися".

Настільки сильно Жун Цзінші хотіла стати свекрухою, що одразу знайшла цілком пристойний привід.

Чен Біюань із дружиною не заперечували. Зрештою, йшлося про важливу подію в житті їхньої доньки. Якщо вона погодиться, батьки, звісно, підтримають її в усьому.

Мо Сюаньцзунь злегка стиснув тонкі губи й пильно стежив за її реакцією. Його руки під рукавами непомітно стиснулися в кулаки, ніби він боявся, що вона не погодиться.

"Наставнице, хіба зараз слушний час готувати все це?"

Чен Сяосяо трохи розгубилася. Вона не була проти самого весілля. Просто, крім маленької образи в душі — зрештою, хтось так і не зробив їй пропозиції, — вона справді вважала, що останнім часом злі практики сіють навколо кров і хаос, усюди панує небезпека. А Священна Земля Центральних Рівнин тим часом влаштовуватиме велике весілля. Що про них подумають люди?

Чен Біюань одразу зрозумів думки доньки. Він подивився на двох сватів і сказав:

"Брате Мо, дорога свахо, я думаю, побоювання Сяосяо цілком зрозумілі. Хай там як, зараз усі видатні люди Піднебесної стежать за нашою Священною Землею Центральних Рівнин. Злі практики саме зараз набирають силу. Якщо ми влаштуємо весілля в цей момент, люди неодмінно говоритимуть. Може, спершу виберемо кілька дат, а вже потім готуватимемося?"

"Мої дорогі свати, давайте спершу виберемо кілька сприятливих дат, а коли настане слушний час, почнемо готувати весілля для дітей. Зараз же ми ще навіть не вибрали конкретного дня. Коли Сяосяо та Сюаньцзунь завершать усі інші справи, а ми все підготуємо, вони зможуть одружитися найближчого сприятливого дня. Як ви на це дивитеся?" — з усмішкою підхопила тему Ло Юйцінь.

Мо Юйцзе усміхнувся:

"Брате Чен, дорога свахо, тоді спершу виберімо для дітей сприятливі дні. Виберімо всі хороші дати на найближчі три роки. Байдуже коли — щойно вони розберуться з усіма цими проблемами, ми одразу влаштуємо весілля цим двом. Як вам така думка?"

"Що? На три роки? Вчителю, хіба це не занадто довго?" — не втримався й вигукнув Мо Сюаньцзунь, зачувши про такий термін.

Йому хотілося, щоб це сталося вже протягом найближчих трьох місяців. Три роки для нього були надто довгим строком.

"Ха-ха, ну ти й дитина..." — тихо засміялася Жун Цзінші, притягнула до себе свого слухняного учня, що сидів поруч, і ласкаво поплескала його по голові.

"Що, одразу забув про наставницю, щойно отримав дружину? Три роки — це довго?"

"Та ні! Наставниця й Сяосяо — найважливіші!"

Слова слухняного учня були надзвичайно солодкими, і від них на обличчі його наставниці одразу з'явилася усмішка.

А дівчина поруч скосила на нього очі, й Мо Сюаньцзунь одразу здригнувся. У душі він відчув, що справа кепська.

Схоже, незабаром йому знову доведеться зіткнутися з важким питанням: кого рятувати першим — наставницю чи дружину?

"Немає проблем. Як і сказав брат Мо, спершу виберімо дітям дату. А зі злими практиками треба розібратися якнайшвидше, інакше ніхто не матиме спокою!" — кивнув, погоджуючись, Чен Біюань.

Старші дійшли згоди, тож цю тему можна було вважати закритою. Потім вони ще поговорили про чотирьох принців. Далі розмова перейшла до самовдосконалення, адже всі присутні були практиками, а між практиками розмови зрештою завжди зводяться до самовдосконалення.

"До речі, вчителю, наставнице, Предок уже усамітнився в просторі. Незабаром він прорветься через пік Бойового Монарха й стане Бойовим Безсмертним!" — повідомив учителю та наставниці добру новину Мо Сюаньцзунь.

І справді, подружжя Мо, почувши це, надзвичайно зраділо. А потім Мо Юйцзе мало не збожеволів від радості:

"Сюаньцзунь, Сяосяо, це означає, що в просторі можна безперервно прориватися й підвищувати рівень?"

"Так, учителю!" — усміхнувся Мо Сюаньцзунь, глянув на Чен Сяосяо й продовжив розповідати:

"У майбутньому там можна буде не лише прорватися до Бойового Безсмертного, а й до Бойового Святого та Бойової Душі."

Бойовий Святий! Бойова Душа!

В очах усіх спалахнув гарячковий блиск. Усі були надзвичайно схвильовані. Принаймні їхнє вдосконалення більше не знатиме застою, а це означало значне продовження життя. Хіба це не було неймовірно привабливо?

Люди займаються самовдосконаленням саме заради довголіття. Отримавши шанс жити довго, ніхто не хоче просто так померти. Усі прагнуть досягти ще вищого рівня!

Через великі зміни, що відбулися в просторі, присутні старші вже близько року не заходили туди. Тож Чен Сяосяо забрала їх усіх у простір, щоб вони могли поглянути, як він змінився.

Коли вони залишилися вдвох, Мо Сюаньцзунь обережно запитав:

"Сяосяо, ти не рада?"

"Чому я маю бути не рада?"

Чен Сяосяо глянула на нього скоса. У душі вона все ж була трохи розчарована.

'Цей дурник навіть не здогадується, що мені хочеться, щоб він зробив пропозицію!'

Мо Сюаньцзунь не був сліпим і, звісно, помітив її пригнічений настрій. Він наполегливо продовжив:

"Сяосяо, скажи мені. Чого б ти тільки не забажала, я неодмінно це виконаю. Я подарую тобі весілля, яке ти ніколи не забудеш."

"Весілля, яке я ніколи не забуду? Хм! Яке ще весілля? Ти навіть пропозиції мені не зробив, а вже говориш про весілля. Кажу тобі: якщо не зробиш мені пропозицію, дивись, узагалі не одружишся з нареченою! Хм!"

Романтична мрія цієї дівчини нікуди не зникала. Їй неодмінно хотілося, щоб він зробив їй пропозицію. Їй здавалося, що без цього в її житті чогось бракуватиме.

"Пропозиція? Що це означає? І як саме треба робити пропозицію?"

Мо Сюаньцзунь уперше почув це слово й зовсім не розумів, навіщо перед весіллям ще й робити пропозицію.

Щойно мова зайшла про пропозицію, у свідомості Чен Сяосяо мимоволі спливли картини, які вона вже майже забула. Вона думала, що спогади про XXI століття майже стерлися, але в цю мить вони раптом повернулися — такі чіткі й реальні.

Пропозиція? Найкласичніша й найромантичніша пропозиція — це коли коханий тримає дев'ятсот дев'яносто дев'ять троянд, дістає обручку, стає на одне коліно й просить кохану вийти за нього.

Скільки разів така сцена з'являлася в дівочих мріях? Кожна хотіла, щоб її принц на білому коні зробив їй пропозицію!

І Чен Сяосяо не була винятком. У глибині душі вона теж плекала дівочу мрію: хотіла, щоб у день, коли вона вирішить побратися, коханий освідчився їй у найтеплішій, найромантичнішій і найзворушливішій атмосфері.

Але в цьому чужому світі, де ніхто навіть не знав, що таке пропозиція, Чен Сяосяо відчувала, ніби небеса вирішили пожартувати з неї.

"Сяосяо, чому ти мовчиш?"

Побачивши складний вираз на її обличчі, Мо Сюаньцзунь поспішно притягнув її до себе й тихо запитав:

"Сяосяо, скажи, що саме ти маєш на увазі під пропозицією? Повір, я тебе не підведу!"

Вона підвела очі й зустріла його погляд. У тих прозорих, наче чиста вода, очах відбивалося її власне обличчя, а в його зухвалому погляді світилася тверда рішучість.

"Добре, я тобі розповім!" — усміхнулася вона й тихо пояснила:

"Пропозиція — це коли двоє закоханих, які вже хочуть одружитися, або коли один із них хоче цього, вирішують поєднати свої долі й побратися. Тобто людина звертається до коханої з проханням стати її супутницею життя та отримати її згоду. Водночас це є виявом поваги до неї."

"Існує багато способів зробити пропозицію. Потрібна творча, тепла й романтична церемонія, яка зворушить серце твоєї половинки та подарує їй незабутній спогад про пропозицію. Цей спогад належить лише вам двом, і ніхто інший не може його розділити. Можна сказати, що майже кожна дівчина чекає на таке!"

"Чоловік просить свою кохану погодитися разом створити теплий і щасливий дім, прожити пліч-о-пліч усе життя. Саме тому ця церемонія настільки важлива. Дехто навіть каже, що вона важливіша за саме весілля. Кожна дівчина хоче, щоб одного дня коханий освідчився їй у найтеплішій і найромантичнішій атмосфері, а не просто мріє про весільну церемонію."

"Можна сказати, що пропозиція знаменує початок подружнього життя, щастя майбутньої родини та обіцянку двох людей бути разом усе життя. Це новий етап життя, і ця мить має залишитися назавжди. Саме під час пропозиції тепло й зворушення повинні застигнути в часі, перетворившись на найдорожчий спогад двох закоханих."

"Ось воно що! То ось що таке пропозиція!"

Мо Сюаньцзунь раптом усе зрозумів. Він опустив погляд на дівчину у своїх обіймах. Кутики його губ вигнулися в красивій усмішці, а в очах з'явилася глибока ніжність.

"Сяосяо, не хвилюйся. Я тебе не розчарую!"

″...″

Чен Сяосяо усміхнулася, міцніше притулилася до нього й прислухалася до сильного стукоту його серця. Потім тихо заплющила очі.

Насправді їй було достатньо просто мати його поруч. Якщо він щиро її кохає, їй більше нічого не потрібно!

Невдовзі вони повернулися до маленького двору й знову взялися наносити написи на нефритові амулети.

Час ішов, і до торгового ярмарку залишалося менш як пів місяця. Ці нефритові амулети мали стати головною родзинкою ярмарку. Як же можна було не встигнути їх виготовити? Чен Сяосяо розраховувала заробити на них духовне каміння!

….

Вони були зайняті своєю справою, а інші теж не сиділи без діла. Адже дедалі більше людей прибувало до Священної Землі Центральних Рівнин, і Чен Біюань із Мо Юйцзе, які стали сватами, цілими днями приймали гостей.

***

А зовні було ще жвавіше. Особливо відзначалися Священні звірі, яких Священна Земля Центральних Рівнин відправляла на боротьбу. Вони буквально не знали поразки, а злі практики, почувши про них, одразу тікали, не наважуючись битися зі Священними звірами!

Подейкували, що бойова сила Священних звірів була співмірна з Бойовим Королем або Бойовим Імператором серед людей. Найважливіше ж те, що ці Священні звірі ще й уміли використовувати формації. Щойно вони активували формацію, злі практики, яких вони вбивали, не могли втекти навіть своєю демонічною сутністю.

Коли Приборкувач звірів із держави Фенлін, Фен Сяоцзи, почув цю новину, він не повірив. Вирішив, що все це перебільшення. Але після того, як на власні очі побачив бій Священних звірів з злими практиками...

Він нарешті повірив. Людина, яка завжди пишалася своїм статусом Приборкувача звірів, відтоді не мала й краплі колишньої пихи. Він прямо заявив, що хоче стати учнем Чен Сяосяо.

Увесь материк здійняв галас. Люди ніяк не могли повірити, що Майстер Фен Сяоцзи, якому було понад двісті років, прагне визнати своїм учителем підлітка — дівчинку, якій ледве виповнилося вісімнадцять років. Цієї ж миті ця новина стала найгарячішою темою для обговорення.

Ця новина миттю стала найгарячішою темою.

І справді, через десять днів він з'явився у Священній Землі Центральних Рівнин. Він не висунув жодних інших вимог — лише попросив прийняти його в учні!

Чен Сяосяо, яка щойно завершила виготовлення понад мільйона нефритових амулетів, почувши його прохання, мало не впала на землю.

Прийняти в учні? Який ще учитель? Та я ж узагалі не знаю, як навчаються Приборкувачі звірів!

У міру того як Священна Земля Центральних Рівнин одна за одною відправляла загони Священних звірів, більшість злих практиків уже була знищена. Ті, що залишилися поодинокими групами, більше не наважувалися чинити зло, щоб не накликати на себе спільну атаку Священних звірів.

Хоча тимчасовий спокій було відновлено, деякі злі практики все одно, не боячись смерті, продовжували проникати всередину. Вони наче ніколи не збиралися здаватися.

Священна Земля Центральних Рівнин зібрала велику кількість сильних практиків, готуючись провести торговий ярмарок.

***

А тим часом у Місті Хейту!

Лідери десяти найбільших сил теж зібралися разом.

У Місті Хейту між різними фракціями не існувало справжніх друзів. Щодня вони стикалися з внутрішніми війнами: сьогодні дві сили могли битися на смерть, а завтра вже дві інші фракції могли завдати одна одній таких втрат, що обидві ледве стояли на ногах.

Хай як вони ворогували, доки лідери не переходили до відкритого зіткнення, вони все одно могли сісти за один стіл.

Цього разу вони зібралися не через території, вигоду чи людей. За останні два місяці оборона на кордонах була прорвана. Не лише великі й малі сили Міста Хейту відправляли людей у різні держави, щоб захоплювати території, а й незліченні вільні практики з міста Хейту скористалися нагодою проникнути туди.

Можна сказати, цього разу все вийшло далеко за межі таємної гри між Альянсом Оманливих Небес та Альянсом Залізної Крові — усе перетворилося на відкриту справу.

Сидячи серед інших, Лен Їчень випадково зустрівся поглядом із Сяо Цзіле. Вони одразу відвели очі й продовжили сидіти так, ніби нічого не сталося.

Насправді в душі обидва не могли не зітхати. Спочатку вони збиралися об'єднатися й таємно відправити людей усередину. Хто ж знав, що станеться непередбачене: люди з держави Дафен відмовилися пропускати кілька сотень злих практиків, через що виник конфлікт.

Кілька злих практиків у люті просто знищили майже всіх людей із держави Дафен, а тих хто лишився перетворили на злих практиків, змусивши виконувати свої накази.

Саме через це за ними більше ніхто не стежив. Спочатку планували відправити кілька сотень людей, але зрештою всередину проникло понад тисячу злих практиків.

Коли це помітили, дедалі більше злих практиків почали проникати всередину, і зупинити їх уже не могли.

Звісно, вони й не збиралися їх зупиняти. Навпаки, їм хотілося, щоб усередину проникло якомога більше злих практиків. Що більше їх проникне, то безпечніше почуватимуться ті, кого вони самі відправили туди, і тим ближче вони будуть до своєї мети.

Та вони не очікували, що Священна Земля Центральних Рівнин матиме настільки могутніх Священних звірів, які ще й здатні очищати їхню демонічну енергію.

За ці два місяці кілька тисяч практиків, які проникли всередину, були знищені Священними звірами майже повністю.

Через це провідні сили міста Хейту відчули, що ситуація стає небезпечною. Якщо Священна Земля Центральних Рівнин і далі розвиватиметься такими темпами, то знищення міста Хейту та винищення їх самих перестане бути просто порожньою погрозою.

За отриманими повідомленнями, Чен Сяосяо, яка була Майстром Приборкування звірів, мала щонайменше кілька десятків тисяч Священних звірів.

Кілька десятків тисяч Священних звірів, до того ж найсильніші практики різних династій і фракцій... Якщо вони об'єднаються, це стане величезною загрозою для злих практиків міста Хейту.

До того ж Священна Земля Центральних Рівнин уже готувала якийсь торговий ярмарок, на який запрошували Бойових Королів і Бойових Імператорів. Навіть Бойових Монархів там уже було кілька.

Лідери союзів відчували, що ситуація надто небезпечна. Їм довелося відкласти всі протистояння та ворожнечу й об'єднатися. Інакше ніхто з них не уникне знищення праведними силами.

Окрім Альянсу Оманливих Небес та Альянсу Залізної Крові, до десяти найбільших альянсів належали:

· Альянс Чорного Дракона,

· Альянс Великої Межі,

· Альянс Чорного Меча,

· Альянс Божественної Стріли,

· Альянс Примарного Шляху,

· Альянс Небесної Медицини,

· Альянс Бога Смерті та

· Альянс Літаючих Кинджалів.

Усі десять лідерів альянсів тепер були тут. Найсильнішими вважалися Альянс Небесної Медицини, Альянс Великої Межі та Альянс Примарного Шляху — вони посідали перші три місця, а їхні місця за столом відповідали силі їхніх альянсів.

Альянс Залізної Крові сидів четвертим, Альянс Оманливих Небес — п'ятим, шостим був Альянс Бога Смерті, сьомим — Альянс Божественної Стріли, восьмим — Альянс Чорного Меча, дев'ятим — Альянс Чорного Дракона, а десятим — Альянс Літаючих Кинджалів.

Десять лідерів альянсів мовчали. Величезну залу огортала важка тиша, і ніхто не хотів першим починати розмову.

Через деякий час заговорив старець, який сидів на чолі. На вигляд йому було шістдесят чи сімдесят років, але всі знали, що насправді йому вже виповнилося три-чотири сотні років. Понад триста років він незмінно займав місце лідера Альянсу Небесної Медицини.

На вигляд це був доброзичливий старець, але ті, хто знав його справжню сутність, чудово розуміли, наскільки він страшний.

Якими б моторошними не були його методи, майстерність лікування в Альянсі Небесної Медицини була просто бездоганною. Доки в тілі людини залишався бодай подих життя, тутешні примарні лікарі могли повернути її з того світу. Саме тому Альянс Небесної Медицини і став наймогутнішим серед усіх десяти.

Якою б боротьбою за території та ресурси не займалися різні сили, ніхто не наважувався починати бій на території Альянсу Небесної Медицини. Хто б не посмів це зробити, його чекало знищення.

Навіть якщо люди Альянсу Небесної Медицини самі не втручалися, інші сили все одно об'єднувалися, щоб знищити порушників, адже Альянс Небесної Медицини був місцем, де всі практики могли врятувати собі життя.

Старий Примарний Лікар окинув усіх своїми трохи каламутними очима й ледь усміхнувся:

"Що, натрапляти на труднощі й уже хочете відступити? Це зовсім не схоже на вас!"

"Старший Гуй (Привид/Примара) , справа не в тому, що ми хочемо відступити, але проблема зараз надто складна, щоб з нею впоратися. Наші люди, коли вирушають туди, не просто гинуть — вони навіть не отримують шансу на відродження."

Лідер Альянсу Чорного Дракона був високим і кремезним, наче вежа. На його трохи простакуватому обличчі читалася тривога, коли він прямо пояснював причину.

Насправді всі вони розуміли цю причину. Вони зібралися саме через це питання. Для них такий фінал означав лише зникнення та смерть.

"Старший Гуй, невже у вас немає способу щось із цим зробити?"

Лідер Альянсу Великої Межі теж був старцем, якому виповнилося понад сто років. Він із надією подивився на чоловіка поруч.

Інші теж перевели погляди на старого Гуя, сподіваючись, що він зможе придумати якийсь спосіб.

Лікарські здібності старого Гуя були неймовірними, тож їм залишалося лише покладати на нього надію. Зрештою, цей старий прожив довше за більшість із них, а отже, мав і більше досвіду.

Під поглядами всіх присутніх старий Гуй не поспішав відповідати. Через деякий час він похитав головою:

"Ми нічого не можемо вдіяти. За отриманою інформацією, біле світло, здатне очищати демонічну енергію, схоже, є істинною енергією практика. Я не знаю, хто з практиків зміг виростити таку дивовижну істинну енергію. Це справді стало для нас несподіванкою!"

"Старший Гуй, якщо способу немає, то наші люди хіба..."

Обличчя лідера Альянсу Примарного Шляху стало похмурішим за хмару.

Вони використовували демонічну енергію та примар для самовдосконалення, тому найбільше ненавиділи таку істинну енергію, що очищала. Щойно їх очищали, на них чекала лише смерть.

"Але ви повинні зрозуміти..." — повільно заговорив старий Гуй, і його каламутні очі трохи прояснилися. — "Якби ваші люди не викликали такого обурення серед усіх, можливо, не було б і такого результату. Не забувайте, раніше теж траплялося, що злі практики проникали туди. Вони були розумними: не чинили особливого зла й не нападали без причини на простих людей. Тому праведні сили, навіть знаючи, що вони злі практики, у найгіршому разі просто виганяли їх, а не вбивали.

Навпаки, деякі розумні люди не лише не кривдили невинних, а й робили добрі справи. Їх не виганяли, а вони навіть заводили дружбу з учнями праведних сил. Скажіть, чому ж різниця така велика?

Я отримав повідомлення, що ваші люди, щойно проникнувши туди, побачивши гарних дівчат або людей із цінними статурами, одразу ж починали діяти, не замислюючись про наслідки. Влаштовували одну біду за іншою, а потім ще й розпалювали все сильніше. Скажіть самі — хіба ви не самі накликали на себе смерть?"

Слова старого Гуя змусили лідерів альянсів, що сиділи перед ним, похмурнішати.

Насправді всі вони це розуміли. Але ніхто не вважав свої вчинки неправильними. Зрештою, сильні панують над слабкими, а слабкі стають здобиччю сильних. Що тут дивного? Світ завжди був таким.

Той, кого з'їли, може звинувачувати лише себе за слабкість. Як можна перекладати всю провину на своїх людей?

Побачивши на їхніх обличчях вираз людей, які щойно проковтнули смерть, старий Гуй беззвучно всміхнувся й продовжив:

"Щодо ситуації в Місті Хейту — гадаю, сильні люди тієї землі все чудово розуміють і вже мають власний план. Якби ви діяли трохи м'якше, можливо, сьогодні все було б інакше."

"Старший Гуй, ви хочете сказати, що вони погодяться дозволити нам переселитися на їхні землі?" — здивовано запитав лідер Альянсу Божественної Стріли.

"А сам як гадаєш?" — відповів запитанням на запитання старий Гуй. Побачивши їхні недовірливі обличчя, він знову засміявся:

"Насправді вони хочуть нас знищити — це факт, і ми давно це знаємо. Але вони не зможуть знищити нас усіх. Не кажучи вже про те, що їм просто не вистачить для цього сил. Навіть маючи достатньо сили, вони не зможуть винищити всі два мільйони людей. Тож подумайте: якщо вони не можуть нас знищити, хіба вони не розуміють, що ми кинемося на їхні землі, щоб захопити собі місце для життя?"

"Вони це розуміють. Просто ви самі не додумалися. Хай там як, цього разу, коли вони оточать і винищуватимуть нас, вони бодай залишать нам шлях до виживання. Але не смійте шукати смерті. Якщо ви знову без кінця чинитимете зло, ніхто з вас не виживе. Вони, у кращому разі, залишать дітей, старих і тих старців, чий рівень сили невисокий."

Не дарма старий Гуй прожив кілька сотень років. Він бачив усю ситуацію наскрізь і навіть зміг зрозуміти думки супротивника.

Дев'ять присутніх лідерів альянсів, почувши це, ніби прозріли. Вони раптом усе зрозуміли.

"Старший Гуй, то що, нам більше не посилати туди людей? Просто чекати, поки вони знову перерозподілять землі й дозволять нам там оселитися? І знову триматимуть нас під контролем в одному місці?"

Хоча лідер Альянсу Примарного Шляху зрозумів, у чому справа, він усе одно не хотів змиритися. Вони вже втомилися бути замкненими в одному місці. Їм хотілося більшого.

Ці слова знайшли відгук в інших. Усі вони виглядали незадоволеними. Вони теж прагнули свободи — хотіли ходити, куди заманеться, а не жити під наглядом, наче в'язні.

"Якщо ви чогось хочете, за це доведеться платити. Не подобається — тоді боріться й ризикуйте. Хочете отримати щось — спочатку мусите щось віддати. Тож не бійтеся, що ваші люди загинуть до останнього. Можливо, вам пощастить, і ви справді досягнете успіху."

Старий Гуй говорив щиро й усміхався доброзичливо, але зміст його слів фактично зводився до одного: нехай ідуть на смерть і не бояться помирати.

Усі лідери альянсів, здавалося, зрозуміли його думку й один за одним схвально кивнули.

Лідер Альянсу Літаючих Кинджалів, який сидів у самому кінці, був холодним, мов крига. Він подивився на тих, хто сидів попереду, й запитав:

"Старший Гуй, невже справді немає способу впоратися зі Священними звірами і тим білим світлом, яке вони випромінюють?"

"Хе-хе-хе..." — тихо засміявся старий Гуй:

"Я ж уже сказав: я не маю способу протистояти їхній істинній енергії. Наша власна істинна енергія якраз і є тим, що вона пригнічує. Який же спосіб ми можемо знайти, щоб подолати чужу істинну енергію? Залишається лише придумати, як максимально зменшити втрати."

"Старший Гуй, невже є якийсь спосіб?"

"Старший Гуй, як зменшити втрати?"

"Старший Гуй, підкажіть нам, що робити!"

″...″

Один за одним вони заговорили. Усі розуміли: якщо вони хочуть захоплювати території, то неминуче зіткнуться з іншими. А якщо доведеться битися, треба придумати спосіб уникнути надто великих втрат.

"Ну й ви..." — похитав головою старий Гуй, погладив довгу бороду й сказав:

"Ви всі лідери альянсів. Якщо трохи подумаєте, неодмінно знайдете спосіб. Я вже казав: очищувальне біле світло — це істинна енергія, яку виростив практик. Цього вам справді треба уникати. Щодо способів, я можу дати лише кілька порад:

По-перше, не збирайте своїх людей у великі групи. Нехай діють групами максимум по десять осіб. Так вони не привертатимуть надто багато уваги, і Священні звірі не нападатимуть на них одразу.

По-друге, менше чіпайте простих людей. Ви повинні розуміти, що ці прості люди є основою їхнього світу. Якщо ви бездумно вбиватимете їх, невже вони вас пощадять?

По-третє, можете придумати спосіб використати ляльок, які не бояться білого світла, щоб ті билися зі Священними звірами. Тоді ваші втрати зменшаться. Гадаю, у всіх вас є певна кількість ляльок. Звісно, запам'ятайте: якщо ситуація не критична, краще не використовувати їх. Я впевнений, що вони теж знайдуть спосіб упоратися з ляльками."

Ляльки!

Це справді був їхній козир. Лідери альянсів трохи заспокоїлися, особливо лідер Альянсу Примарного Шляху — він навіть не приховував радісної усмішки.

У їхньому Альянсі Примарного Шляху було найбільше ляльок. Повернувшись, він накаже підлеглим виготовити ще більше. Їх можна буде не лише використовувати в боях, а й продавати іншим. У будь-якому разі це було вигідно для нього.

Отримавши потрібну інформацію, лідери альянсів чемно подякували старому Гую, після чого залишили Альянс Небесної Медицини й повернулися, щоб заново розробити свої плани.

Старий Гуй з усмішкою проводжав їх поглядом. Коли всі зникли, з'явився чоловік середнього віку.

Це був заступник лідера Альянсу Небесної Медицини — Цзу Хаору. Він допомагав старому Гую керувати альянсом. У Альянсі Небесної Медицини після старого Гуя саме він мав найбільшу владу.

"Предку, нам варто відправити туди людей?"

В очах Цзу Хаору блиснув гострий вогник, коли він поставив запитання.

Старий Гуй байдуже глянув на нього:

"Що, тобі теж закортіло?"

"Так, Предку. Хай там як, наш Альянс Небесної Медицини теж має десь пустити коріння, чи не так?" — прямо висловив свої думки Цзу Хаору. Він справді був спокушений цією можливістю. Зрештою, хто не хотів би залишити це прокляте місце?

"Те, що тобі закортіло, — нормально. Але ти вже почав діяти?"

"Ні, я не наважився!"

"Добре!" — задоволено кивнув старий Гуй:

"Поки що ми не будемо діяти. Нехай вони там бешкетують. Тільки запам'ятай: я хочу, щоб усі учні нашого Альянсу Небесної Медицини без жодних втрат увійшли на ту землю. Колись я прийшов саме звідти, тож зможу туди повернутися. Зрозумів?"

"Так, Предку!"

Цзу Хаору був сповнений хвилювання й очікування.

"Добре, що ти це розумієш. Якби вони не зчинили цей галас, ми зазнали б збитків. А так усе складається якнайкраще. Хаору..."

"Я слухаю, Предку."

"Тобі слід уважно за всім стежити, затямив? Поквапишся — гарячого тофу не з'їси, а якщо й запхнеш до рота, то лише обпечешся. Тому ми чекатимемо. Повільно, крок за кроком. Поки не прийде час, коли можна буде насолодитися смачним тофу й не обпалити язика. Хіба я не правий?"

"Так, так, Предку мудрий..."

"Хе-хе-хе..."

***

Вітер віяв м'яко й лагідно. Осінній подих приносив легку прохолоду, і вдалині під його поривами вже починали колихатися дерева та посіви. Листя пожовтіло. Варто було вітру дмухнути, як воно золотим дощем летіло додолу, тихо шелестячи й виграючи власну мелодію — то вищу, то нижчу, сповнену життя та барв.

Чен Сяосяо, яка щойно вийшла з павільйону Нефритової Лози, завмерла посеред подвір'я. Вона просто стояла так — непорушно, прислухаючись до шурхоту листя. У цю мить їй здалося, що її душа віднайшла абсолютний спокій.

Кілька платанів, які вона щедро напувала водою з духовного джерела, буяли густим гіллям, і лише пожовклі краї листя нагадували про те, що осінь уже безповоротно настала.

Дивлячись на цей листопад, Чен Сяосяо повільно заплющила очі й відчула, ніби повністю розчиняється в природі. Це було неймовірне, невагоме відчуття, вільне від будь-яких земних кайданів.

"Сяосяо..."