Розділ 34 — Шок!

"Як це ви?"

Чен Сяосяо пильно подивилася на чоловіка перед собою, міцно насупивши брови. Вона ніяк не сподівалася, що покупець, із яким вони колись випадково перетиналися на ринку, примудриться розшукати їхню домівку.

У наступну ж мить вона чітко збагнула, звідки ростуть ноги, і в її погляді з'явилася неабияка настороженість.

"Панно Чен, прошу вибачення..." — під її проникливим і гострим поглядом посмішка на обличчі Ґао Яна дещо закоцюбла. Проте він ще раніше здогадувався, що зіткнеться з таким прийомом. — "Я потурбував вас, мені вкрай ніяково!"

"Оскільки ви вже завітали до нашої оселі, то заходьте всередину, присядьте", — Чен Біюань приховав першу тривогу, яка з'явилася на його обличчі, і спокійно запросив гостя до хати.

"У такому разі я з радістю скористаюся вашою гостинністю!"

Ґао Ян увійшов на невеличке подвір'я родини Чен у супроводі двох слуг, які тримали в руках великі й малі пакунки з подарунками.

Пані Чен лише поворушила губами, але так нічого й не сказала. Вона тихо зітхнула і мовчки пішла до кухні, щоб закип'ятити води й пригостити відвідувачів.

Стоячи на подвір'ї, Ґао Ян уважно оглянув кілька солом'яних мазанок, проте на його обличчі не відобразилося жодної зневаги чи здивування.

Чен Сяосяо не звертала на гостя жодної уваги. Вона взяла до рук старий рукопис і заглибилася в читання. На щастя, тогочасне письмо складалося з традиційних ієрогліфів, які вона чудово знала, тож їй не довелося вчитися читати заново.

Хоча дівчина вдавала, що зайнята книжкою, вся її увага була прикута до людей поруч. Вона почула, як її батько першим порушив тишу:

"Пане Ґао, ваша поява стала для мене несподіванкою. Мені вельми цікаво, яка саме справа привела вас до нашої скромної оселі?"

"Голово родини Чен, цього разу ми і справді прийшли у важливій справі!"

Говорячи це, Ґао Ян краєм ока зиркнув на дівчину, яка спокійно читала поруч, і з посмішкою продовжив:

"Минулого разу я зустрів пані Чен та панну Чен на ринку, де купив у них курей та кролів. Нашому старому господареві вони неймовірно припали до смаку, він вважає, що вирощена вами птиця та дичина мають надзвичайно ніжний і вишуканий смак. Я дуже хотів знову купити у вашої дружини цих домашніх тварин, але скільки днів не чекав на ринку — ви так і не з'явилися. Тому мені не залишилося нічого іншого, як прийти без запрошення. Сподіваюся, ви не триматимете на мене зла."

"Ось воно що. Насправді нічого страшного. У нашому господарстві справді підросло чимало живності, і ми якраз збиралися дещо продати. Я навіть не здогадувався, що пану Ґао так потрібні ці тварини. Це для нас справжня несподіванка, приємна несподіванка", — Чен Біюань ввічливо склав руки, а на його усміхненому обличчі не можна було прочитати жодних справжніх думок.

"Ви кажете щиру правду, голово родини Чен?"

Очі Ґао Яна миттєво спалахнули, і він радісно сплеснув долонями:

"Це просто чудово! Цього разу я прийшов саме для того, щоб укласти з вами договір на постачання цієї живності. Ціну ви можете призначити абсолютно будь-яку, ми готові платити щедро."

Почувши ці слова, Чен Сяосяо мимоволі зітхнула про себе. Здавалося, майбутнє обіцяє ще більше клопоту, і тепер...

Раптом у голові дівчини майнула блискавична думка, в очах спалахнув хитрий вогник, і вона вирішила дещо змінити свій початковий план.

"Без проблем, якщо потрібно продати..."

"Батьку", — Чен Сяосяо рішуче перебила батька, змусивши обох чоловіків одночасно повернути голови в її бік. Вона злегка помахала рукописом у руці й усміхнулася:

"Батьку, мені здається, буде набагато краще, якщо ми спочатку покажемо пану Ґао наше пасовище."

Чен Біюань на кілька секунд застиг від подиву. Хоча він не до кінця зрозумів задум своєї доньки, все ж слухняно підіграв їй і кивнув на знак згоди:

"Твоя правда!"

В очах Ґао Яна мигнув подив. Він мимоволі став поважати цю старшу доньку родини Чен набагато більше.

У цей час пані Чен, яка вже закип'ятила воду, винесла з кухні великий глечик.

Вона з ніжною посмішкою налила всім води й одразу ж тактовно повернулася до своїх справ. Чен Біюань наповнив по вінця кухлик гостя і ввічливо промовив:

"Пане Ґао, прошу вибачення, у нашій хаті немає доброго чаю, щоб пригостити вас як слід. Можу запропонувати лише звичайну кип'ячену воду з нашої криниці, щоб утамувати спрагу. Сподіваюся на ваше розуміння!"

"Ви надто ввічливі, голово родини Чен!" — відказав Ґао Ян.

Відчуваючи легку спрагу, він підніс до рота кухлик, від якого ще йшла пара. Раптом до його носа долетів дивовижний, тонкий аромат, і він мимоволі вигукнув:

"Який чудовий чай!"

"Це просто дикі трави з гір, пане Ґао. Спробуйте, чи зможете взагалі таке пити."

"Ще навіть не пригубив, а вже п'янію від аромату. У вашій хаті справді дивовижний чай!"

Ґао Ян уже давно збагнув, що родина Чен далеко не така проста, як здається, тому вирішив поки що притримати свої підозри при собі.

Чен Біюань лише тонко усміхнувся і продовжив спокійно сьорбати воду. Чен Сяосяо так само тримала перед собою рукопис, і лише вона сама знала, чи прочитала вона там хоч слово.

Але варто було Ґао Яну зробити перший ковток, як вираз його обличчя миттєво застиг, а в душі піднялася хвиля неймовірного шоку. Вода, яку він щойно випив, виявилася чистою духовною водою!

Духовна птиця, духовна вода... Звідки родина Чен усе це бере?

І ким взагалі є ці люди?

У його голові пронеслася тисяча різних здогадок. Ґао Ян не втримався і кинув швидкий погляд на батька з донькою. Легко погойдуючи кухлик у руці, він невимушено поцікавився:

"Голово родини Чен, прошу вибачення за мою зухвалість, але мені вкрай цікаво дізнатися, звідки ви берете воду для цього напою?"

"О, це звичайна вода, яку ми набираємо з криниці за нашою хатою!"

Чен Біюань чудово розумів, про що думає гість, проте не збирався нічого приховувати.

"З криниці?" — серце Ґао Яна качнулося від радості та подиву, і він мимоволі випалив:

"Голово родини Чен, чи не могли б ви дозволити мені подивитися на неї?"

"О, звісно", — Чен Біюань підвівся зі свого місця. — "Будь ласка, пане Ґао, ходімо."

"Щиро дякую за вашу ласку!"

Усміхнувшись у відповідь, Ґао Ян підвівся. Проте в ту саму секунду, коли він розвертався, він знову кинув швидкий погляд на Чен Сяосяо — чомусь йому дуже кортіло побачити бодай якусь реакцію з її боку.

Щойно чоловіки вийшли за межі подвір'я, з кухні показалася пані Чен. На її обличчі відбивалася глибока тривога:

"Сяосяо, як думаєш, у нас не виникне через це неприємностей?"

"Мамо, оскільки сховати все це вже не вдасться, то немає нічого страшного в тому, щоб показати їм те, що вони й так мають побачити. Я впевнена, що ми зможемо з усім цим упоратися", — впевнено заспокоїла її дівчина.

"Мамо, сестро, а що це за люди? Чому вони принесли нам стільки подарунків?"

"Мамо, а можна нам відкрити ці пакунки й подивитися, що там усередині?"

"Там точно є щось смачненьке! Мамо, швидше розпакуй, ми хочемо глянути!"

Дітлахи, яких до цього завели до хати, з галасом висипали на подвір'я. Побачивши на столі купу гарних коробів, вони вже готові були без церемоній засунути туди свої цікаві носи.

"Облиште ці пустощі! Це речі гостя, не смійте чіпати без дозволу!" — суворо гримнула на них пані Чен, і малеча одразу ж слухняно притихла.

Дивлячись на їхні кумедні збентежені личка, Чен Сяосяо не втрималася від сміху:

"Чженбінь, Ланьлань, якщо ви так сильно хочете подивитися на подарунки, то треба принаймні зачекати, поки гості поїдуть, правда ж? А зараз вони ще тут!"

Ці слова змусили дітей весело заусміхатися. Пані Чен безпорадно похитала головою і наказала:

"Ану біжіть краще до бамбукового гаю за хатою, назбирайте сухого листя та бамбукових трісок для розпалювання печі. Годі вам тут крутитися, тільки людей соромите!"

"Добре, мамо, ми вже біжимо!"

Під проводом старшого Чен Чжен'юаня трійко малят знову кудись помчали.

Чен Сяосяо нарешті відклала свій рукопис і промовила:

"Мамо, мені здається, що наш гість, скоріш за все, залишиться тут на обід. Давайте почнемо готувати їжу!"

"Думаєш, він залишиться обідати?"

"Так. Я переконана, що він нікуди не піде, поки не поїсть!"

***

Чен Сяосяо виявилася абсолютно правою. Поки Ґао Ян ретельно обійшов і оглянув кожний куточок господарства родини Чен, якраз підійшов час обіду, і чоловік без зайвих вагань погодився розділити з ними трапезу.

Коли ж він спробував приготовані страви, то знову був повністю приголомшений. Чоловік виявив, що геть уся їжа в цьому домі буквально просякнута неймовірно потужною духовною енергією. Як після такого він міг не втратити мову від подиву?

Проте, як тільки обід завершився, Ґао Ян, який спочатку так палко прагнув викупити у родини Чен усіх духовних птахів, чомусь не купив взагалі нічого. Він поспіхом залишив усі свої щедрі подарунки, забрав обох слуг і в повній розгубленості поспішно покинув їхню домівку.

Така дивна поведінка абсолютно збентежила пані Чен, а от Чен Біюань та Чен Сяосяо, здається, почали здогадуватися, що саме так сильно налякало і вразило їхнього гостя.