Розділ 35 — Амбіції.

"Що ти сказав? Усе в домі родини Чен просякнуте духовною енергією через те, що у них є криниця з духовним джерелом?" — старий пан Нін різко підвівся зі свого місця, а на його обличчі застиг вираз цілковитого ошелешення.

Ґао Ян із надзвичайно серйозним виглядом кивнув і впевнено підтвердив:

"Пане, я кажу щиру правду. Я на власні очі бачив ту криницю з духовним джерелом і навіть сам набрав та випив тієї води. Це без сумніву чистісінька духовна вода!"

"Ось воно що! То це все завдяки духовній воді... Яка ж неймовірна вдача випала цій родині! Мати у своєму розпорядженні ціле духовне джерело... Тепер цілком зрозуміло, чому вирощена ними живність просякнута духовною енергією. Коли тварин із самого малечку напувають такою водою, хіба вони можуть не стати духовними!"

Ґао Ян знову кивнув і додав:

"Саме так, пане. Я також усе ретельно розвідав у селі Люшу. Окрім обійстя родини Чен, більше ніде такого духовного джерела немає."

"Хм, якби ж ми тільки могли викупити у родини Чен ту ділянку землі!" — старий пан Нін не втримався, і в його душі спалахнула жадібність, адже таке духовне джерело було справжнім скарбом, який не купиш ні за які гроші світу!

Почувши це, Ґао Ян злегка насупився і зауважив:

"Пане, мені здається, що з цим виникнуть чималі клопоти. Я вже дізнався, що нещодавно всю ту землю офіційно закріпили за родиною Чен. Забрати її буде вкрай непросто, до того ж люди з цієї родини далеко не такі прості, як здається!"

"Не такі прості?" — здивувався старий пан Нін.

"Саме так, далеко не прості!" — обличчя Ґао Яна стало надзвичайно суворим. — "Я чітко відчув, що голова родини Чен уже перебуває на другому рівні Бойового Майстра. Хоча в нашій державі Дафен Бойові Майстри і не вважається вершиною майстерності, проте такий воїн усе одно є вельми шанованим та небезпечним супротивником."

"Ось воно як!" — після цих слів обличчя старого пана Ніна помітно спохмурніло. Справа виявилася набагато складнішою, ніж він сподівався. Його власна родина Нін не мала підтримки жодного видатного майстра бойових мистецтв. Якщо вони по-справжньому розлютять воїна такого рангу, то не отримають жодного зиску, а лише зазнають серйозних збитків. Зазвичай у такі сумнівні та небезпечні авантюри краще взагалі не втягуватися.

Більше того, якщо в родині Чен є воїн такого рівня, то хто знає, які ще впливові сили можуть стояти за їхніми спинами. Якщо вони випадково накличуть на себе гнів якогось могутнього клану, то маєток Нін взагалі можуть стерти з лиця землі.

Проте, дивлячись на духовну живність та чарівне джерело, залишитися байдужим було просто неможливо. Шукати цей скарб більше ніж пів місяця і в підсумку піти ні з чим — від однієї цієї думки старого пана душили злість та розчарування.

"Ґао Ян, а ти казав їм, що нам потрібні їхні духовні птахи?" — поміркувавши деякий час, знову запитав старий пан Нін.

Ґао Ян лише гірко усміхнувся, і в його пам'яті мимоволі виринув той проникливий та мудрий погляд старшої доньки родини Чен:

"Пане, я якраз збирався укласти з ними угоду про постачання духовних птахів, проте панна Чен виявила явне небажання. Я не наважився тиснути на неї, тому вирішив спочатку повернутися і докласти про все вам!"

"Ось як..." — старий пан Нін здивувався, а потім у його очах спалахнув хитрий вогник, і він запитав:

"Скільки років цій старшій дівчині з родини Чен? Яка її врода?"

"Пане, панночці Чен на вигляд років п'ятнадцять-шістнадцять. Хоча її й не назвеш писаною красунею, вона має вельми витончену та шляхетну вроду. А що найдивніше — в її манерах чітко відчувається виховання дівчини з високоповажної заможної родини, вона зовсім не схожа на звичайну сільську дівку."

В очах Ґао Яна мигнуло щире схвалення, адже ця кмітлива дівчина справді справила на нього приємне враження. Він продовжив:

"Пане, хоч у домі все виглядає так, ніби всім керує батько, проте старша панночка Чен також має вагоме слово. Саме вона завадила мені підписати договір на духовну птицю."

"Схоже, ця дівчина справді з непростих!" — посмішка на обличчі старого пана Ніна стала ще ширшою, і він задоволено промовив:

"Ґао Ян, а що ти думаєш про нашого Цзун'єра?"

"Про молодого пана?"

Ґао Ян на мить застиг, не відразу второпавши, до чого клонить його господар.

Проте, побачивши, як старий пан Нін погладжує свою бороду і розпливається в задоволеній посмішці, він миттєво збагнув його задум. Замислившись на секунду, управитель промовив:

"Пане, боюся, що молодий пан може не погодитися на це!"

"Ти ж сам щойно казав, що дівчина з родини Чен вельми непогана собою. До того ж, як тільки Цзун'єр заручиться з панночкою Чен, я просто не вірю, що її родина обділить нас. Тоді ми зможемо вільно користуватися їхньою духовною водою, вирощувати ще більше духовної живності на продаж і, можливо, через них зможемо вийти на зв'язок із тими самими людьми!"

"Ваша правда, пане!"

Ґао Ян одразу зрозумів, кого саме господар має на увазі під словом "ті люди". Якщо родина Нін справді зможе налагодити зв'язки з такими могутніми постатями, то маєток Нін цілком спроможний стати найвпливовішим і першокласним кланом у всьому повіті Цін'ань.

"Пане, молодий пан уже три роки не повертався додому. Якщо ми хочемо влаштувати заручини з родиною Чен, нам потрібно негайно викликати його назад."

"Оскільки рішення вже прийнято, ми, звісно ж, повернемо його. Цей шибеник... Цікаво, як у нього справи в академії Кондора (Священного Орла) ? Відправ когось із людей, нехай передадуть йому, щоб приїхав додому на кілька днів!"

"Слухаюся, пане!"

***

Поки господар та слуга в маєтку Нін рішуче обговорювали свій план, на подвір'ї родини Чен у повній тиші сиділи троє людей. Молодших дітлахів уже встигли відправити до бамбукового гаю відточувати бойову майстерність.

Чен Біюань пильно дивився на свою старшу доньку, тихо зітхнув і запитав:

"Сяосяо, які у тебе плани?" — сам того не помічаючи, він став надзвичайно сильно зважати на думку своєї старшої доньки.

"Батьку, не хвилюйся, я переконана, що люди з маєтку Нін не наважаться діяти грубо!"

Чен Сяосяо залишалася абсолютно спокійною, після чого додала:

"Батьку, я б хотіла дізнатися, чи плануємо ми відкрити власну крамницю для продажу нашого зерна та живності, чи й надалі будемо збувати все оптом іншим людям? Чи, можливо, ми взагалі нічого не будемо продавати?"

"Взагалі не продавати?" — Чен Біюань злегка насупився. — "Управитель маєтку Нін уже чудово знає про наше становище, тому просто так припинити продаж нам навряд чи вдасться. А якщо ми почнемо продавати все величезними партіями, це приверне увагу ще більшої кількості людей. Як на мене, зараз нам варто діяти обережно і вирішувати проблеми по мірі їх появи!"

"Батьку, чого саме ти боїшся?"

Чен Сяосяо чітко помітила безпорадність в очах батька.

"Сяосяо, ти ще не знаєш, якою безмежною буває людська жадібність!" — тихо похитав головою Чен Біюань і стиха промовив: "Якщо наша родина не стане по-справжньому сильною, то все, що ми маємо, дуже швидко перетвориться на чиюсь чужу здобич."

"Батьку, ти маєш на увазі, що вони спробують застосувати силу або підступність, щоб прибрати до рук наше господарство, так?"

У голові Чен Сяосяо миттєво майнуло відоме правило цього світу: «Слабкий підкоряється сильному». Якщо ворог має владу та вплив, він без вагань спробує відібрати скарби родини Чен. І єдине, що може зупинити таких людей — це якщо сама родина Чен стане набагато сильнішою та небезпечнішою за них.

Раптом дівчина згадала про одну важливу річ, і її обличчя розпливлося в яскравій посмішці:

"Батьку, невже ти забув? Ми зовсім не беззахисні ягнята, яких можна безкарно різати! Якщо вони ризикнуть прийти до нас із лихими намірами, два наші собаки швидко покажуть їм, на що здатні!"

Адже пси, клоновані у просторі, також були справжніми духовними звірами. Звичайні люди не мали проти них жодного шансу. Ба більше, зараз у просторі сиділи ще сім чи вісім лютих хижаків та вирувала духовна енергія, тож нинішня родина Чен мала цілком достатньо сил для самозахисту.

Почувши це нагадування від доньки, Чен Біюань також згадав про цю дивовижну силу. Уся його тривога вмить розсіялася, поступаючись місцем могутній впевненості. Він гордо та рішуче промовив:

"Сяосяо, раз інші люди вже все одно дізналися про наших духовних птахів, ховати їх далі немає жодного сенсу. Навпаки, давай розширимо наше пасовище! Будемо вирощувати духовну живність величезними зграями на продаж, і подивимося, чи наважиться після цього хоч хтось подивитися на нашу родину зверхньо!"

Дивлячись на свого натхненного батька, Чен Сяосяо трохи здивувалася. Вона чітко побачила в його очах той самий вогонь великих прагнень та амбіцій, який колись згас через життєві негаразди. Дівчина з посмішкою кивнула:

"Чудово! Що ж, давай поглянемо, який галас здатна підняти наша духовна живність у цьому світі!"

"Чоловіче, Сяосяо, та що ж це ви обидва..." — на обличчі пані Чен не було й сліду радості, натомість вона занепокоїлася ще дужче.