Розділ 38 — Молодший брат, який усім серцем жадає стати сильним.

Того вечора Чен Сяосяо знову попросила маленьку Юйтен взятися за справу і ще раз розширити їхнє пасовище. Якщо раніше там можна було тримати лише зо два десятки духовних птахів, то тепер, під керівництвом її маленьких пальчиків, усе пасовище збільшилося втричі, і на ньому спокійно могла розміститися вже ціла сотня пернатих.

Окрім розширення самої території, Сяо Юйтен дуже красиво збудувала навіси та гнізда.

Коли родина Чен обійшла пасовище довкола, кожен залишився надзвичайно задоволеним. Чен Сяосяо випустила з простору ще з десяток підрослих та зовсім молодих духовних птахів. Тепер це пасовище виглядало напрочуд гарно, а менші дітлахи з радісним сміхом заповзялися бігати за курями та качками, і їхній веселий регіт луною розносився навкруги.

Пані Чен ніжно усміхнулася, а Чен Біюань заклопотано заходився згрібати послід духовних птахів в один бік, щоб це аж надто чисте місце стало хоч трохи схожим на справжнє пасовище.

Уся родина дружно працювала близько чверті години, після чого повернулася на подвір'я відпочити.

"Сяосяо, невже все, що ти кажеш, це правда?" — Чен Біюань виглядав так, наче ніяк не міг повірити своїм вухам.

Чен Сяосяо з посмішкою кивнула:

"Щира правда, батьку. Я на власні очі бачила, як Юйтен спрямовує духовну енергію всередину дикого женьшеню, і можна було просто вживу спостерігати за його ростом. Тому я переконана, що слова Юйтен — чиста правда!"

"Чудово, просто чудово!" — Чен Біюань і подумати не міг, що Сяо Юйтен володіє такими дивовижними здібностями, і на його обличчі розпливлася щаслива посмішка. — "Якщо я зможу отримати для поглинання п'ятитисячолітній дикий женьшень, то впевнений: я не просто проб'юся на середній рівень Бойового Майстра, а цілком імовірно зможу досягти навіть пізньої стадії!"

"Я вірю, що у тебе обов'язково все вийде, батьку!"

Чен Сяосяо знала, що батько докладає неймовірних зусиль, тоді як сама вона була значно лінивішою. Проте завдяки наявності простору навіть одна її практика дорівнювала десяти дням тренувань звичайних людей у зовнішньому світі. Тому, попри лінощі, за цей місяць вона вже досягла першого рівня стадії Очищення Ці. Хоча до рівня Бойового Учня їй було ще дуже далеко, у порівнянні з іншими вона вважалася вельми здібною.

Чен Чжен’юань наразі перебував лише на шостому рівні стадії Очищення Ці, і до рівня Бойового Учня йому також залишався чималий шматок дороги!

Після обіду, скориставшись тим, що батьки пішли відпочивати, Чен Чжен’юань схопив свою старшу сестру за руку і повів за ворота.

Чен Сяосяо не розуміла, куди він її тягне, тому здивовано запитала:

"Чжен’юаню, що з тобою?"

"Сестро, я хочу піти в гори!" — рішуче заявив Чен Чжен’юань.

Чен Сяосяо вкрай здивувалася. Не розуміючи, з чого раптом у нього виникло таке бажання, вона зауважила:

"Навіщо? У домі зараз повно дров, нам не потрібно йти в ліс!"

"Сестро, я йду в гори не по дрова. Я хочу знайти дикий женьшень!"

"Що? Знайти дикий женьшень?" — Чен Сяосяо здивувалася ще дужче. — "Навіщо? Невже ти хочеш якнайшвидше зробити прорив?"

Щойно на подвір'ї, коли зайшла мова про женьшень, Чен Сяосяо не стала згадувати про свій простір. Вона лише сказала батькові, що якщо їм вдасться роздобути п'ятитисячолітній женьшень, то це допоможе йому здійснити прорив. Вона зовсім не очікувала, що її молодший брат теж загориться ідеєю пошуку дикого женьшеню.

Чен Сяосяо мимоволі відчула суміш сміху та смутку. Про існування простору, окрім батьків, більше ніхо в родині не знав — двох молодших братів та сестру тримали в невіданні, оскільки вони були ще занадто малими, і дорослі боялися, що ті випадково бовкнуть щось зайве і накличуть біду.

"Так, сестро! Я мушу тренуватися з максимальною швидкістю, чим швидше — тим краще, чим сильніше — тим краще!" — вираз обличчя Чен Чжен’юаня став надзвичайно суворим, він міцно стиснув кулаки, а в його очах спалахнув палкий вогонь жаги до сили.

Те, що її брат так прагне до самовдосконалення, звісно, було добре. Проте Чен Сяосяо не розуміла, чому це палке бажання з'явилося в нього так раптово. Вона м'яко запитала:

"Чжен’юаню, чому ти про це думаєш?"

"Сестро..." — Чен Чжен’юань подивився прямо в ці чисті та проникливі очі своєї старшої сестри, і його рішучість зміцніла ще дужче:

"Сестро, я більше ніколи не дозволю нікому завдати тобі шкоди. Я хочу стати сильним! Я хочу захистити нашу родину і зробити так, щоб ніхто більше не зміг тебе образити. Батько казав, що це обов'язок кожного чоловіка з роду Чен. Якщо ми не здатні захистити навіть власних рідних, то ми не варті того, щоб вивчати бойові мистецтва, і не варті бути твоєю родиною!"

"Тому, сестро, зараз я докладу всіх своїх зусиль, щоб підняти свою майстерність. Якщо батько може зробити прорив за допомогою женьшеню, то я точно теж зможу! Давай прямо зараз підемо в гори та назбираємо дикого женьшеню!"

"Чжен’юаню!"

Серце Чен Сяосяо сильно здригнулося. З моменту своєї появи в цьому світі вона вперше відчула таке глибоке зворушення. Хоча вона й раніше знала, що рідні дуже піклуються про неї, проте ці слова молодшого брата дійсно подарували їй неймовірне тепло.

Вона взяла його за руку, і разом вони попрямували до бамбукового гаю. Поки вони йшли, Чен Сяосяо спокійно сказала:

"Чжен’юаню, нам зовсім не потрібно йти в гори за женьшенем. Будь певен, я зроблю так, що вже сьогодні ти станеш справжнім Бойовим Учнем!"

"Сестро, це правда?!"

"Звісно правда. Якщо ти віриш мені і будеш слухатися, то сьогодні я обов'язково здійсню твою мрію!"

"Добре, я слухатимуся тебе, сестро!"

Коли вони увійшли вглиб бамбукового гаю, Чен Сяосяо звеліла братові сісти в позу для медитації, а сама відійшла трохи вбік і миттєво зникла, перемістившись у простір.

Щойно вона опинилася там, перед нею яскравим спалахом виник крихітний силует маленької Юйтен.

Побачивши усміхнену малечу, дівчина навіть не встигла нічого сказати, як на крихітній долоні Юйтен, наче за помахом чарівної палички, з'явився корінь дикого женьшеню.

"Хі-хі, маленька господине, я чула все, про що ти щойно розмовляла зі своїм братом. Я вже підготувала для тебе женьшень!"

"Сяо Юйтен, дякую тобі!"

Дивлячись на цей білосніжний корінь, Чен Сяосяо затамувала подих. Хоч він і не був величезним, проте від нього віяло потужною духовною енергією та густим ароматом. Це був справді унікальний скарб.

"Маленька господине, не хвилюйся, цей сніжний женьшень вже має двісті років віку. Цього цілком достатньо, щоб твій молодший брат злетів до рівня Бойового Учня. Якщо ти хочеш, щоб він пробивався і далі, то дати більше женьшеню не проблема, проте занадто стрімкий зліт зараз не принесе йому користі. Нехай спочатку закладе міцний фундамент, а вже потім можна буде без проблем продовжувати прориви!"

Завдяки поясненням Юйтен Чен Сяосяо чітко зрозуміла суть справи і щиро подякувала: "Юйтен, дуже дякую!"

"Хі-хі, маленька господине, це мій обов'язок. От коли кришталеве дерево принесе свої плоди, мені більше не доведеться так важко працювати, насичуючи ці цілющі трави духовною енергією", — з посмішкою сказала Юйтен, указуючи на блискуче кришталеве дерево.

Чен Сяосяо з надією промовила:

"Зараз ми ніяк не можемо змусити його дати плоди, залишається тільки терпляче чекати!"

"Маленька господине, точніше буде сказати: якщо наш простір продовжить підвищувати свій рівень, то й кришталеве дерево зацвіте, зав’яжеться та принесе плоди набагато швидше!"

"Я зрозуміла!" — кивнула Чен Сяосяо. Згадавши про брата, який чекав зовні, вона попрощалася з Юйтен і миттєво покинула простір.

Тримаючи в руках сніжний женьшень, Чен Сяосяо повернулася до місця, де медитував її брат. Почувши звук її кроків, Чен Чжен’юань розплющив очі і одразу побачив свою старшу сестру.

"Чжен’юаню, поглянь, що це?"

Чен Сяосяо розпливлася в посмішці і протягнула йому те, що тримала в руках.

"Це... це ж..."

Чен Чжен’юань округлив очі, і пришелепкувато втупився в білосніжний корінь дикого женьшеню, який своєю формою нагадував силует людини. Хлопець застиг, наче повністю онімів від шоку.

Дивлячись на його приголомшений вираз обличчя, Чен Сяосяо з посмішкою запитала:

"Что таке? Тобі він не потрібен?"

"Сестро, цей женьшень... де ти його взяла?"

Чен Чжен’юань не поспішав брати женьшень, у його голові миттєво виникло зовсім інше питання.

"Ха-ха, звісно ж, знайшла в горах!"

Чен Сяосяо насильно вклала женьшень йому в руки і продовжила:

"Не хвилюйся, такий женьшень не валяється під ногами де заманеться. Ми з батьком знайшли його, коли минулого разу ходили в гори. Я боялася, що залишати його в хаті буде небезпечно, тому навмисно заховала тут, у бамбуковому гаю."

"Ось воно що!" — полегшено зітхнув хлопець.