Розділ 39 — Хтось знову прийшов до їхнього дому.

Чен Чжен'юань ні на мить не засумнівався в її словах, він щиро повірив, що все так і було. Взявши сніжний женьшень, хлопець зосередився і повністю занурився в поглинання чистої духовної енергії та есенції рослини.

Чен Сяосяо стояла неподалік і з лагідною посмішкою спостерігала за ним.

Спрямувавши п'ять точок до неба * , Чен Чжен'юань злегка заплющив очі, міцно стиснув корінь у лівій долоні та почав циркулювати внутрішню енергію.

Шух! Шух! Шух!

У наступну мить з есенції женьшеню на шаленій швидкості вирвалися незліченні крихітні ниточки духовної енергії. Ці нитки просочилися крізь ліву долоню Чен Чжен'юаня, блискавично розійшлися по судинах і меридіанах усього тіла та швидко влилися в кров.

Величезна кількість духовної енергії поступово огорнула його щільним коконом. Дивлячись на це, Чен Сяосяо посміхнулася ще ширше, а в її очах спалахнув промінь очікування.

Час плинув повільно.

Минуло чверть години... пів години... година... дві години...

Пфу-у-у!

Чен Чжен'юань різко відкрив рота і випустив білястий струмінь духовної енергії, який, наче гостра стріла, пролетів на добрих сім-вісім чи (~2.5 метра) уперед.

Трісь!

Пролунав чіткий звук, і одне з бамбукових дерев переломилося навпіл та з шелестом повалилося додолу, змусивши Чен Сяосяо аж остовпіти від подиву.

Наступної миті Чен Чжен'юань різко розплющив очі, і на його обличчі розквітла яскрава посмішка.

Суглоби хлопця відізвалися гучним хрускотом, і він легко підстрибнув, упевнено ставши на ноги посеред бамбукового гаю. Чен Сяосяо помітила, що він дійсно змінився, і з радістю запитала:

"Чжен'юаню, ну як ти почуваєшся? Ти досяг рівня Бойового Учня?"

"Сестро, дивись!"

Чен Чжен'юань усміхнувся, стиснув одну долоню в кулак і завдав різкого удару вперед.

Бабах!

У повітрі пролунав глухий вибух, і вся бамбукова заросль під дією потужної хвилі від його кулака шалено захиталася. Ще кілька стебел переламалися навпіл, що свідчило про неймовірний стрибок його сили.

"Чжен'юаню, вітаю, ти просто неймовірний!" — Чен Сяосяо з посмішкою підійшла ближче. — "Якщо батько дізнається, що ти вже став Бойовим Учнем, він точно буде щасливий!"

"Угу!" — обличчя Чен Чжен'юаня світилося від радості.

Проте наступної миті він глибоко вдихнув і з непохитною рішучістю серйозно промовив:

"Сестро, це всього лише Бойовий Учень. В очах справжніх майстрів я взагалі не вартий згадки. Тому я не збираюся розслаблятися і зосереджуся на тренуваннях, не відволікаючись ні на що інше!"

"Чжен'юаню, я повністю підтримую тебе і вірю, що ти дуже скоро станеш першокласним майстром!"

Чен Сяосяо щиро раділа за брата. Особливо її захоплювало те, що він не загордився і не піддався емоціям — така непохитність духу свідчила про сильний характер, тож у майбутньому його чекали великі досягнення.

***

І справді, коли Чен Біюань виявив, що його старший син став Бойовим Учнем, він розреготався від щирого серця, і його радісний сміх довго лунав над усім обійстям.

Уся родина світилася від щастя, а молодші діти з обожнюванням дивилися на старшого брата. Найменший, Чженбінь, одразу ж причепився до нього з благаннями навчити його такій же майстерності. Чен Чжен'юань залюбки погодився, і відтоді малеча щодня наполегливо тренувалася в бамбуковому гаю.

***

У просторі!

"Юйтен, як гадаєш, чи можна якось змінити наш бамбуковий гай? Перетворити його на ідеальне місце для тренувань, га?" — очі Чен Сяосяо горіли нетерпінням, вона дуже хотіла створити справжню святиню для практик.

Маленька Юйтен, яка сиділа на кришталевому дереві, підперла кулачком щоку. Блиснувши своїми схожими на зірочки оченятами, вона повільно промовила:

"Маленька господине, взагалі-то це можливо, але я не можу гарантувати стовідсотковий результат. Щоночі я можу розбризкувати воду з нашої криниці над гаєм. Якщо бамбук вбере духовну енергію, то, ймовірно, нам удасться виростити справжній духовний бамбук."

"Справді, Юйтен? Це можливо?"

Чен Сяосяо була наче на сьомому небі від щастя, її серце сповнилося очікуванням.

Маленька Юйтен посміхнулася і продовжила:

"Має вийти. Маленька господине, ти також можеш сказати своїм рідним, щоб вони за можливості поливали коріння бамбука водою з нашої криниці. Хоча у зовнішньому світі вона стає лише копією духовної води, ефект усе одно буде. Якщо поливати так постійно, та ще й я щоночі кропитиму гай чистою духовною водою, ми точно перетворимо його на духовний бамбук."

"Чудово, тоді спробуймо! Якщо ми справді зможемо перетворити гай на духовний бамбук, то тренування Чжен'юаня та інших стануть у рази ефективнішими. Упевнена, батькові це теж дуже сподобається!"

"Маленька господине, мені здається, що в майбутньому ти не обмежишся одним лише бамбуковим гаєм. Згодом ти крок за кроком зміниш усе довкола, і ця земля стане справжнім священним місцем для духовної практики."

"Якщо так і буде, це просто чудово!" — радісно засміялася Чен Сяосяо.

"Звісно чудово! Юйтен вірить у тебе, маленька господине!"

"Юйтен, ми тут так гарно розпланували все, але якщо подумати, то найважча робота врешті-решт дістанеться саме тобі!"

"Головне, щоб маленька господина була задоволена!"

***

Поки вони розмовляли про майбутні плани та сподівання, Чен Сяосяо навіть не здогадувалася, що у зовнішньому світі до їхніх дверей уже підійшли люди!

"Маленька господине, хтось прийшов!"

Маленька Юйтен, здається, щось відчула і тихо попередила дівчину.

Чен Сяосяо, яка відпочивала, прихилившись до кришталевого дерева, розплющила очі. У її голові миттєво з'явилися образи, передані собаками-охоронцями, і вона одразу промовила:

"Я вийду погляну."

Вискочивши з простору, Чен Сяосяо вийшла з кімнати. Батьки вже зустрічали гостей на подвір'ї, і не встигла вона дійти до огорожі, як до воріт наблизилося кілька постатей.

Інших чоловіків вона не знала, проте одного з них бачила вже кілька разів. Дівчина злегка здивувалася, але швидко повернула собі спокійний вираз обличчя. Якщо вже люди з родини Нін змогли знайти дорогу сюди, то управитель Чжу і поготів мав відшукати спосіб.

"Проходьте, будь ласка, сідайте. Наша оселя досить скромна, тож вибачайте за бідний прийом!" — хоча Чен Біюань і говорив скромні слова, у його голосі не було жодної краплі приниження чи невпевненості.

Обличчя розпорядника Бая залишалося безпристрасним, тоді як розпорядник Лінь виглядав холодним як крига — наче йому тут заборгували мільйони і не поспішали повертати.

Управитель Чжу, як завжди, розплився в посмішці. Він увічливо склав руки в привітанні:

"Главо родини Чен, ви занадто скромні. Мій візит без запрошення є вельми зухвалим, тож сподіваюся, ви не триматимете на мене зла!"

"Сідайте, будь ласка!"

Чен Біюань уже здогадався, хто ці люди, тому прийняв їх із належною ввічливістю.

Коли гості вмостилися на лавах, пані Чен подала їм чай.

Скориставшись цією паузою, управитель Чжу повернувся до дівчини, яка стояла біля дверей будинку, і вклонився:

"Панно Чен, давно не бачилися!"

Його слова привернули увагу двох інших чоловіків. Їхні погляди миттєво зупинилися на стрункій та витонченій дівчині. Особливо здивувалися розпорядники, які бачили її вперше — в їхніх очах промайнув легкий подив.

Чен Сяосяо не звернула жодної уваги на їхні погляди, лише стримано кивнула управителю Чжу у відповідь, не промовивши ні слова.

Чен Біюань, який сидів навпроти, чітко зафіксував цей момент. Він спокійно і байдуже запитав гостей:

"Цікаво, яка ж справа привела управителя Чжу та двох розпорядників до мого скромного дому?"

"Ем, главо родини Чен, справа ось у чому!" — управитель Чжу спочатку переглянувся з двома розпорядниками, і, не помітивши заперечень з їхнього боку, продовжив:

"Раніше я купував зерно та птицю, які привозили пані Чен та панна Чен. Тоді я дав обіцянку, що ми й надалі купуватимемо всі товари вашої родини. Хотілося б дізнатися, що думає з цього приводу глава родини Чен?"

"О..." — байдуже відгукнувся Чен Біюань, не поспішаючи висловлювати свою думку.

Пані Чен, яка саме наливала їм чай, мимоволі кинула на чоловіка швидкий погляд, і, закінчивши розливати напій, тихо відійшла вбік.

Управитель Чжу трохи заціпенів. Розпорядник Лінь, який сидів поруч, невдоволено насупився, проте промовчав. Натомість розпорядник Бай почав уважно спостерігати за реакцією родини Чен.

Ніхто не поспішав відповідати, і на подвір'ї миттєво запала ніякова тиша.

Тоді розпорядник Бай злегка посміхнувся і, дивлячись прямо на Чен Біюаня, промовив:

"Главо родини Чен, ми готові платити дуже високу ціну за ваше зерно та птицю!"

~~~~~

Сходження П'яти Сердець (5 сердець: верх голови, долоні та ступні):