Розділ 41 — Ув'язнити двох людей.

Які ж підступні та жорстокі! Не змогли отримати тож вирішили знищити!

Чен Сяосяо з холодним презирством спостерігала, як дві тіні блискавично кинулися в різні боки до загород, намагаючись повбивати всіх її духовних птахів.

В очах обох чоловіків спалахнув лютий вогонь, і вони одночасно замахнулися для потужного удару долонями. Їхні наміри були очевидними і не потребували жодних пояснень.

Проте наступної миті у повітрі зблиснуло яскраво-зелене сяйво, і обидва розпорядники миттєво завмерли в повітрі. Вони навіть не встигли збагнути, що саме їх обплутало, як якась невідома та нездоланна сила з усього маху викинула їх геть за межі пасовища.

Гурх! Гурх!

Два тіла важко рухнули на землю. Приголомшені та розлючені чоловіки хотіли було схопитися на ноги, але в ту ж мить відчули смертельну небезпеку, що насувалася на них.

Заціпенівши, вони придивилися і побачили двох собак родини Чен, які невідомо коли опинилися поруч. Тварини дивилися на них дивно осмисленим, лютим поглядом — здавалося, варто гостям зробити бодай найменший рух, і пси миттєво вчепляться їм у горлянки.

Ще більше розпорядників здивувало те, що собаки не зчиняли жодного галасу. Вони зовсім не були схожі на звичайних домашніх псів, які гавкають на чужинців.

Що ж тут коїлося?

Не встигли вони оговтатися від цього дива, як помітили, що пута, які стягували їхні тіла, стискаються дедалі міцніше. Опустивши голови, чоловіки побачили, що їхні груди намертво обвила соковито-зелена лоза, і хоч як вони намагалися пустити по меридіанах внутрішню енергію, їм не вдалося навіть поворухнути її.

Що це взагалі за рослина?

Розпорядники Лінь та Бай переглянулися, і в очах кожного застиг невимовний жах. Вони нарешті зрозуміли, що потрапили у пастку, заздалегідь підготовану родиною Чен.

Згадавши про господарів будинку, у погляді розпорядника Ліня знову промайнула крижана жага до вбивства, тоді як розпорядник Бай був радше приголомшений — він усвідомив, що досі сильно недооцінював цих людей.

Обидва майстри бойових мистецтв рангу Бойового Майстра не могли розірвати звичайну з виду лозу, а поруч на них чатували двоє лютих псів. Господарі обійстя ще навіть не з'явилися, а нічні нападники вже були повністю безпорадними і не могли втекти.

"Маленька господине, що нам із ними робити?" — запитала у схованої в тіні дівчини маленька Юйтен.

Чен Сяосяо підійшла ближче й окинула поглядом двох бранців, які вже змирилися зі своєю долею і чекали смерті. Вона холодно посміхнулася і наказала:

"Юйтен, кинь їх у бамбуковий гай і зв'яжи як слід, хай чекають смерті."

"Слухаюся, маленька господине!" — щойно думка Юйтен спалахнула, як обидва зв'язані чоловіки миттєво зникли на місці.

У найглухішому куточку бамбукового гаю Юйтен сплела зі своїх пагонів маленьку міцну клітку, ув'язнивши там нічних гостей.

Чен Сяосяо, перебуваючи всередині простору, подивилася на закритих у клітці розпорядників і веліла:

"Юйтен, випусти наших маленьких змійок прямо на свої пагони. Якщо ці двоє надумають тікати, нехай змії кусають їх без жодного жалю. Можете розважатися з ними як заманеться!"

"Хі-хі, у маленької господині чудові ідеї!"

Сяо Юйтен одразу випустила кілька десятків змій, вирощених у просторі. Вони слухняно поповзли по лозі, переплітаючись із пагонами, так що в тьмяному місячному світлі їх було майже неможливо розгледіти.

У цей момент розпорядників Ліня та Бая пройняв сильний мороз. Кілька секунд тому вони чітко бачили, що перебувають на пасовищі родини Чен, і раптом в одну мить усе змінилося — вони опинилися в зовсім іншому місці, повністю позбавлені можливості рухатися.

Найбільше їх гнітило те, що вони досі не могли збагнути, як саме це сталося.

Звісно, у їхньому розумінні, за всіма цими дивами стояли ніхто інші, як загадкова родина Чен!

***

Залишивши бранців у бамбуковому гаю під наглядом зміїного кубла, Чен Сяосяо зі спокійною душею повернулася додому.

Щойно вона підійшла до дверей, із тіні вийшла знайома постать. Розглядівши чоловіка, дівчина тихо покликала:

"Батьку!"

"Сяосяо, ти все владнала?"

Хоча Чен Біюань знав, що його донька має власний простір і допомогу маленького духа, він усе одно сильно хвилювався. Тільки побачивши її живою та неушкодженою, він зміг нарешті полегшено зітхнути.

Чен Сяосяо лагідно посміхнулася батькові й кивнула:

"Так, батьку, все добре, я з усім розібралася!"

"Ось і чудово, іди відпочивай!"

"Добре!"

Батько з донькою не стали довго розмовляти посеред ночі та розійшлися по своїх кімнатах спати.

***

Наступного ранку, після сніданку, Чен Біюань відправив трьох молодших дітей тренуватися і лише тоді запитав про події минулої ночі.

Чен Сяосяо нічого не приховувала від батька й детально розповіла про те, що сталося, згадавши й про те, що нападники зараз замкнені в бамбуковому гаю.

"Сяосяо, і що ти плануєш із ними робити?" — Чен Біюань хотів почути думку доньки.

"Батьку, а що ви скажете?"

Переадресувавши питання назад, Чен Сяосяо теж хотіла дізнатися про плани батька.

Чен Біюань подивився на неї і промовив:

"Убивати їх не можна. Мине зовсім трохи часу, і люди, які стоять за ними, обов'язково прийдуть сюди шукати своїх слуг. Тоді ми змусимо їх відповісти за свої вчинки і дати нам належне пояснення!"

"Я розумію, головне — тримати їх живими!"

Чен Сяосяо насправді й не збиралася позбавляти їх життя. Зрештою, минулої ніч вони не намагалися вбити її рідних, а лише хотіли винищити духовну птицю.

Смертної кари вони уникли, але це не означало, що їм дозволять байдикувати й почуватися солодко!

"До речі, батьку, я хотіла дещо з вами обговорити!" — згадала Чен Сяосяо про задум щодо бамбукового гаю.

"О, і про що ж?"

"Батьку, справа ось у чому. Я помітила, що братам дуже подобається тренуватися в нашому бамбуковому гаю за будинком. Тому я хочу трохи змінити це місце. Юйтен каже, що якщо поливати бамбук водою з нашої криниці, то з часом він насититься духовною енергією. У такому разі ефект від тренувань у гаю стане просто неймовірним!"

"Сяосяо, це справді можливо?"

Чен Біюань був приємно вражений і водночас здивований. Він чудово розумів, що це означає — у місцях, перенасичених духовною енергією, практикуючі можуть досягати результатів удвічі швидше, докладаючи вдвічі менше зусиль. Про подібні дива він раніше лише чув у легендах.

"Батьку, я вас не обманюю, це чиста правда!" — серйозно підтвердила Чен Сяосяо.

"Добре, добре, просто чудово!" — Чен Біюань був настільки схвильований, що аж потер долоні від нетерпіння. У його очах спалахнув амбітний вогонь, і він радісно вигукнув: "Якщо цей спосіб подіє, то наша земля згодом перетвориться на справжню священну землю, ха-ха-ха!.."

"Батьку, ви не поспішайте так радіти. Наш бамбуковий гай дуже великий, невже ви думаєте, що змінити його буде так просто?" — з посмішкою опустила його на землю Чен Сяосяо.

"Просто, звісно ж просто! Зараз сезон посівів уже завершився, і селяни в селі сидять без діла. Ми можемо найняти кількох місцевих жителів, щоб вони допомогли нам, а натомість заплатимо їм зерном або сріблом. Побачиш, знайдеться чимало охочих!"

"Хм, покликати на допомогу односельців — це дійсно хороша думка!"

"Тоді я негайно йду шукати людей!"

Чен Біюань не став гаяти ні хвилини. Окрилений цією ідеєю, він швидким та радісним кроком вийшов за ворота.

Провівши батька поглядом, Чен Сяосяо попрямувала до кухні. Побачивши, що мати якраз збирається кип'ятити воду, вона підійшла ближче і запитала:

"Мамо, чи потрібна моя допомога в якійсь справі?"

"Сяосяо, ти прийшла? Чому ти не на тренуванні? Та й роботи по дому зараз особливої немає", — лагідно відповіла пані Чен, підкладаючи дрова у вогонь.

Чен Сяосяо допомогла матері сісти на невеличку лаву і з посмішкою промовила:

"Мамо, якщо в майбутньому знадобиться щось зробити, просто кличте мене, не треба так виснажувати себе!"

"Сяосяо, та хіба від такої дрібної роботи можна втомитися?"

Пані Чен з любов'ю подивилася на свою дорогу доньку і знову тихо зітхнула:

"Сяосяо, здоров'я батька вже повністю відновилося, і тепер мене найбільше непокоїть твоє заміжжя. Мабуть, треба попросити батька, щоб він цими днями як слід розпитав у людей і підшукав для тебе хорошу партію!"

"Мамо, ну чому ви знову заговорили про це?" — легенько насупилася Чен Сяосяо і безпорадно зітхнула. — "Мамо, я ж уже казала, що поспішати нікуди. Будь ласка, дозвольте мені самій вирішити це питання, добре?"

"Що за дурниці! Як це ти сама вирішуватимеш? Воля батьків та слово сватів — ось єдиний правильний лад у житті!"

~~~~~

прим.пер. Я заплуталася і раніше писала звертання дітей до батьків на 'ти', але у оригінальному тексті всі діти до батька і матері звертаються на 'ви'.