Розділ 5 — Повернення у гори.

Вона виявила, що золотих монет майже не залишилося, а пасовищної трави теж лишилося всього кілька десятків одиниць. Якщо не буде трави, то як вирощувати курей та кроликів? Крім купівлі за золоті монети, залишався єдиний вихід — сіяти пасовищну траву самій.

У власному QQ-просторі неможливо було вкрасти овочі чи траву в інших, доводилося покладатися лише на власні сили. У час, коли ресурси були потрібні понад усе, для неї як купівля, так і вирощування тимчасово не були найкращим варіантом.

Чим же замінити пасовищну траву?

Щойно у Чен Сяосяо з'явилося це питання, в голові одразу пролунала відповідь системи:

[Відповідь на запитання господаря: на нинішньому етапі можна використовувати бадилля редьки замість пасовищної трави!]

Бадилля редьки?

Її темні блискучі очі спалахнули яскравим світлом, Чен Сяосяо розпливлася в усмішці й негайно вийшла з хатинки. Дивлячись на редьку, що вже дозріла на десяти ділянках, вона подумки задалася іншим питанням.

Чому під час першого збору врожаю редьки на складі опинилася лише сама редька, а бадилля вона там не виявила!

[Відповідь на запитання господаря: господар може дати вказівку перетворити бадилля редьки на пасовищну траву й відправити її на пасовище!]

"Чудово!"

Почувши таку відповідь, Чен Сяосяо нарешті заспокоїлася. Це можна було вважати вирішенням важливої проблеми: тепер вона не лише отримувала редьку, а й могла більше не хвилюватися про пасовищну траву на майбутнє.

Полегшено зітхнувши, Чен Сяосяо взялася до справи. Недовго думаючи, вона відразу зібрала редьку, знову повернулася до хатинки перевірити склад і справді виявила, що бадилля редьки перетворилося на пасовищну траву.

Оскільки бадилля редьки могло слугувати пасовищною травою, вона вірила, що й інші речі, які вона виростить у майбутньому, теж можна буде перетворювати на траву!

Після другого збору врожаю редьки на складі було вже кілька десятків цзінів. Якщо її їстиме тільки родина, то цього вистачить днів на десять, але не можна ж харчуватися самою лише білою редькою. Краще подивитися, які овочі підійдуть для посадки.

Клацнувши на магазин, вона побачила, що окрім червоної, білої редьки та пасовищної трави, наступним, що можна було посадити, йшли пекінська капуста та часник. Обидва ці види овочів вважалися досить звичайними, тому Чен Сяосяо вирішила посадити саме їх.

З десяти ділянок землі п'ять вона засадила пекінською капустою, а решту п'ять — часником. Коли на фермі все було посаджено, вона знову купила п'ять курей та п'ять кроликів для вирощування.

Поки вона з усім цим упоралася, минуло чимало часу. Коли Чен Сяосяо вийшла з простору, її очі вже злипалися від утоми. Обійнявши маленьке тільце сестрички, вона спокійно заснула.

***

Наступного дня після сніданку старша сестра та двоє братів знову взяли мотузки та сокири * й пішли в гори.

"Старша сестро, ми сьогодні підемо ловити курей?" — широко розплющивши очі, на ходу запитав усміхнений Чен Чженбінь.

І не тільки він, Чжен'юань, який ішов поруч із ним, теж мимоволі подивився на старшу сестру з надією в очах. Для цих двох дітей курятина, яку вони їли вчора ввечері, була занадто смачною, тому вони, звісно, сподівалися, що й сьогодні зможуть упіймати диких курей.

Глянувши на них, Чен Сяосяо, природно, наскрізь бачила думки двох братів, тому не втрималася від усмішки й сказала:

"Ми сходимо до печери подивитися, і якщо вони там будуть, то впіймаємо й заберемо їх."

"Чудово, старша сестро, тепер ми щодня їстимемо м'ясо!" — радісно закричав Чен Чженбінь, а в його очах заблищали іскорки.

Щодня їсти м'ясо?

Це така мрія?

Дивлячись на радісні й усміхнені обличчя двох братів, на губах Чен Сяосяо з'явилася гірка посмішка, і вона мимоволі зітхнула: які ж прості у них вимоги!

Троє братів і сестер швидко дісталися до вчорашнього схилу. Чен Сяосяо, зупинившись, не повела їх одразу до печери, а після короткого відпочинку спочатку повела двох братів збирати хмиз, і лише коли з цим було покінчено, вони рушать до печери «ловити» курей.

***

Перша половина дня минула швидко, два великі оберемки дров були незабаром готові й розділені на дві зв'язки.

"Старша сестро, ми вже йдемо до печери ловити курей?" — усе ніяк не міг забути про ловлю курей Чен Чженбінь.

Чен Сяосяо тихо усміхнулася, подивилася на полудневе сонце і, сидячи під деревом та витираючи піт, неквапливо сказала:

"Не поспішайте, ще є багато часу. Давайте спочатку назбираємо для батька лікарських трав. Учора ми їх не збирали, а сьогодні обов'язково треба знайти ліки."

Чен Чженбінь підібгав губи й більше нічого не сказав, адже він знав, у якому стані перебуває батько.

Проте Чжен'юань, який сидів з іншого боку, з деяким подивом запитав:

"Старша сестро, ми ж не показували батька лікарю, хіба можна отак навмання збирати трави, чи допоможе це?"

"Не хвилюйся, я не буду збирати трави навмання!" — впевнено усміхнулася Чен Сяосяо.

У минулому вона була фармацевтом відділення традиційної китайської медицини, і хоча не була лікарем, який безпосередньо приймає пацієнтів, вона непогано зналася на трав'яній медицині. Такі звичайні ліки, як для зняття синців та зупинки кровотечі, для зрощення кісток і відновлення прохідності меридіанів, для вгамування болю та зняття набряків, вона могла назвати з пам'яті за мить.

Що вже й казати про те, що в такому первісному лісі звичайні лікарські рослини можна було знайти буквально на кожному кроці, тож відшукати їх для неї не було важкою справою.

На відміну від упевненої Чен Сяосяо, Чжен'юань усе ще відчував сумніви та тривогу, тому дещо вагаючись запитав:

"Але ж у нас немає рецепта, і ми не знаємо тих трав. Старша сестро, а ти сама знаєш ці лікувальні трави?"

В очах Чен Чжен'юаня, хоч його старша сестра й була письменною і тепер виконувала багато хатньої роботи, він справді не знав, коли б це вона встигла розібратися в лікарських травах.

Малий Чен Чженбінь пильно втупився у неї своїми яскравими чорними очима і прямо запитав:

"Старша сестро, ти ж не вчилася у лікаря, звідки тобі знати, як збирати ліки?"

"Е-е..."

Чен Сяосяо не чекала такого повороту подій, тому мимоволі заніміла на мить і змушена була вигадати виправдання.

"Я раніше читала кілька медичних книг, бачила в них описи та малюнки трав. Тут у горах мають бути рослини, які вилікують батькові рани. Зараз наша родина не може дозволити собі лікаря, тому залишається тільки спершу спробувати назбирати трав самим."

Почувши її пояснення, два брати не знали, що й сказати. Вони не знали, чи справді старша сестра читала медичні книги, але від того, що батько лежав поранений і не міг підвестися, на душі в них було сумно та важко.

Чен Сяосяо потайки дістала три редьки, які вони втрьох і з'їли, а потім разом із братами почала шукати в горах різноманітні цілющі трави.

Трава Драконоголовник, Любисток сичуанський, Смикавець округлий, Дудник китайський...

Чим далі вони йшли, тим більше збирали. Під керівництвом Чен Сяосяо брати назбирали чимало рослин, і коли вона побачила, що вже досить, то зупинила їх.

"Старша сестро, вже вистачить? Чи зможе це вилікувати батькові рани? Якщо ні, я можу збирати далі!" — тримаючи в оберемку трави, серйозно запитав Чжен'юань.

Чен Сяосяо забрала у братів лікарські рослини і, поки вони відпочивали, заходилася розкладати їх за видами, при цьому примовляючи:

"Я й сама не можу сказати напевно, але давайте спершу спробуємо ці трави. Якщо батьку стане краще, ми прийдемо по них знову."

"Добре, ми відтепер щодня приходитимемо сюди допомагати збирати ліки для батька. Якщо немає лікаря, ми самі вилікуємо батькові рани!" — голосно вигукнув Чен Чженбінь.

Глянувши на нього, Чен Сяосяо безпорадно усміхнулася, не бажаючи розбивати віру брата. Зовнішні рани вилікувати легко, але що стосується тих тяжких ушкоджень, які мав батько, то щоб підняти його на ноги ...

~~~~~

柴刀 (cháidāo) — це спеціальний китайський широкий ніж для рубання хмизу та гілок. Так як в українській немає для нього назви я буду перекладати як - сокира.