Розділ 50 — Повернення свободи

Чен Сяосяо з обличчям, покритим інеєм, підійшла до клітки і, протягнувши руку, почала гладити маленьку змійку. Вона пильно подивилася на трьох чоловіків перед собою, чиї обличчя тепер були сповнені глибокого каяття, і сказала:

"Я ніколи нічим перед вами не завинила. Проте кажуть, що на доброму коні всі їздять, а добру людину всі кривдять. Чи ви вирішили, що нас так легко образити, тому можете чинити все, що заманеться?"

"—" — усі троє відчайдушно закрутили головами, а в їхніх очах окрім жаху не залишилося взагалі нічого!

Адже вони чудово розуміли: хоч би якою сильною була людина, перед приборкувачем звірів їй залишається тільки тікати. А щоб наважитися воювати з приборкувачем — ні в кого з них зараз просто не вистачить хисту!

"Не хвилюйся, я не збираюся вас убивати. Коли прибуде ваш господар, тоді ви й зможете з'явитися перед ним. А поки що — сидіть тут слухняно!"

На її обличчі з'явилася холодна посмішка. Чен Сяосяо ні краплі не шкодувала цих людей; те, що вона не згодувала їх зміям, уже було з її боку величезною ласкою.

Чен Сяосяо вже збиралася розвернутися і піти геть, як раптом помітила, що розпорядник Бай підвівся на коліна, схилився перед нею в поклоні і заговорив, беззвучно відкриваючи рота, ніби відчайдушно намагався щось їй сказати!

Дівчина просто безцільно блукала околицями, і побачивши, що він хоче поговорити, злегка примружила очі й наказала маленькій Юйтен повернути йому голос.

І справді, наступної митірозпорядник Бай зміг заговорити:

"Панно Чен, ми визнаємо свою провину! У нас є справа, давайте все мирно обговоримо!"

"О, обговоримо? І як же саме ти хочеш усе обговорити?" — Чен Сяосяо навмисно виділила голосом слово "обговоримо", а її погляд наче ненароком упав на розпорядника Ліня, який сидів поруч.

Розпорядник Лінь, звісно ж, чудово зрозумів, на що вона натякає. Тоді, на самому початку, вони теж збиралися обговорити умови торгівлі, але зарозумілий і гордовитий розпорядник Лінь вирішив, що з родиною Чен взагалі нема чого рахуватися, і натомість почав погрожувати їм.

Тепер, коли про це нагадали, навіть у цього зазвичай холоднокровного чоловіка обличчя спалахнуло від сорому, і він не наважувався зустрітися з нею поглядом.

Проте, згадавши про справжній статус Чен Сяосяо, розпорядник Лінь придушив у собі останні залишки гордості. Він став на коліна поряд зі розпорядником Баєм і низько схилив голову, не виказуючи більше жодного невдоволення.

Третій бранець, побачивши, що обидва розпорядники стоять на колінах, теж не наважився зухвало сидіти і поспіхом опустився поряд з ними. Усі троє стояли на колінах у клітці перед Чен Сяосяо, благаючи про прощення.

"Панно Чен, ви людина великодушна, будь ласка, простіть нас цього разу! Ми щиро прагнемо співпрацювати з вами. Будь-які ваші вимоги ми обов'язково передамо нашому главі роду, і надалі вестимемо торгівлю лише в той спосіб, який влаштує обидві сторони. Як ви на це дивитеся?" — розпорядник Бай з надією дивився на неї.

Чен Сяосяо уважно спостерігала за їхньою реакцією і бачила, що вони не намагаються її підло обдурити. Трохи поміркувавши, вона відповіла:

"Відпустити вас цілком можливо. Проте, якщо ви знову наважитеся викинути щось подібне, то наступного разу, коли ви потрапите до наших рук, я вже не триматиму вас ув'язненими, а просто згодую своїм зміям. Ви добре це закарбували у пам'яті?"

"Так! Ми більше ніколи нічого не вчинимо проти родини Чен, будь ласка, будьте певні, панно Чен!" — розпорядник Бай, стримуючи радість у серці, поспіхом дав обіцянку.

Холодно посміхнувшись, Чен Сяосяо пильно подивилася на них і додала:

"Сподіваюся, ви стримаєте слово. Але пам'ятайте: усе, що я сказала — чиста правда. Якщо не хочете знайти свою смерть у зміїному череві, краще добре зважуйте кожен свій наступний крок!"

"Панно Чен, не турбуйтеся, ні в якому разі! Наступного разу точно не буде!"

"Ну добре, повірю вам цього разу!" — щойно Чен Сяосяо промовила це, вона подумки наказала маленькій Юйтен прибрати змій та лозу, і троє полонених миттєво отримали свободу.

Перед очима трійці все миттєво змінилося. Вони були глибоко вражені в душі, проте зовні не наважувалися цього показати. Звичайно, у їхніх поглядах на Чен Сяосяо страху стало ще на кілька крапель більше.

Отримавши волю, вони не насмілилися просто так розвернутися і піти. Чоловіки дивилися на дівчину, чекаючи на її вказівки.

І справді, Чен Сяосяо мала до них справу. Стоячи за десять кроків від них, вона суворо промовила:

"У нашому господарстві вже накопичилося чимало духовних птахів, яких потрібно продати. Спочатку ми збиралися торгувати з заїздом "Лайюе", але через ваше втручання все зірвалося. Зараз ви повертайтеся і добре відпочиньте, а завтра зранку приїжджайте сюди з грошима та возами, пристосованими для перевезення духовних птахів. Цього разу ми проведемо першу угоду, а чи будемо співпрацювати надалі — подивимося згодом!"

"Так, панно Чен! Ми негайно повертаємося, щоб усе підготувати, і завтра вранці будемо у вас!" — розпорядник Бай був водночас вражений і щасливий, тож поспіхом склав руки в привітанні й погодився.

"А тепер забирайтеся геть!"

"Ми прощаємося!"

Троє чоловіків разом склали руки, в один голос відповіли і, сховавшись за густими заростями, за мить розчинилися в бамбуковому гаю.

Коли вони пішли, з'явилася маленька Юйтен. Вона мило схилила набік свою крихітну голівку і запитала:

"Маленька господарко, навіщо було відпускати їх? Та ще й погоджуватися на спільну торгівлю!"

"Ми не маємо іншого вибору. Зараз у нас занадто багато духовних птахів та зерна, а вдома конче потрібні гроші. Це вимушений крок," — з посмішкою пояснила Чен Сяосяо.

"Це для них занадто легке покарання! Я так хотіла ще провчити їх!"

"Вони не такі, як люди з маєтку Нін. Ті з маєтку Нін — звичайнісінькі розбійники та свавільники, які прийшли грабувати нас серед білого дня. А ці спочатку лише хотіли залякати нас, щоб вибити для себе якомога більшу вигоду. Зрештою, їхня провина не заслуговує на смерть, тож можна залишити їм життя!"

"А от людей з маєтку Нін треба повбивати!" — дуже незадоволено пробурмотіла Юйтен. Якби тоді їй дозволили з'явитися, вона б точно розтерла тих трьох на порох і згодувала духовним звірам замість корму.

Згадавши про маєток Нін, Чен Сяосяо мимоволі насупилася. Останні кілька днів вони взагалі не з'являлися, і це було вельми підозріло.

Невже це через...

Про справи Академії Божественного Кондора Чен Сяосяо вже дещо встигла дізнатися. Якщо вони дійсно розповсюдили звістку про їхню родину, то люди з Академії Божественного Кондора обов'язково прибудуть сюди. І тоді наступні дні обіцяють бути вельми захопливими.

"Цікаво, коли ж вони з'являться," — тихо мовила Чен Сяосяо, а на її губах заграла ледве помітна посмішка.

Маленька Юйтен покліпала очима і з цікавістю запитала:

"Маленька господарко, хто має з'явитися? Люди з родини Нін?"

"Вони точно прийдуть, а разом з ними, можливо, завітає і хтось інший!"

"Нехай приходять! Хто наважиться скривдити нас — ми більше не будемо з ними панькатися. З нашими силами, скільки б їх не прийшло, ми зробимо так, що назад уже ніхто не повернеться!"

"Ха-ха-ха, твоя правда! Зробимо так, щоб усі ці негідники з лихими намірами пішли на корм духовним звірам!"

"Точно! Ми ще й на кормі заощадимо!"

Дівчина та дух стояли, спираючись на бамбук, і весело розмовляли, як раптом з протилежного боку гаю з'явився чоловік. Він ішов і голосно гукав:

"Сяосяо, де ти? Сяосяо, ти тут?"

"І чого він прийшов?" — почувши голос, що долинав ззовні, насупилася Чен Сяосяо.

Їй стало вкрай неприємно. Вона тільки-но намагалася втекти від нього, а він знову її розшукав, яка нудьга!

"Сяосяо, ти тут? Сяосяо, якщо ти всередині, відгукнися, я хочу поговорити з тобою! Сяосяо ..."

Поговорити?

Чен Сяосяо лише скривила свої маленькі губки, розвернулася в зовсім інший бік і, крокуючи, тихо бурмотіла собі під ніс:

"Що за жарти! Про що нам говорити? Якщо ми справді поговоримо начистоту, боюся, він після цього взагалі більше не зможе показуватися людям на очі!"

Пройшовши крізь бамбуковий гай, Чен Сяосяо, яка спочатку взагалі не планувала йти до лісу, була змушена рушити в бік гори Ваньань, яка розташовувалася найближче до їхнього дому.

"Господине, збираєтеся на гору, щоб знайти щось корисне?"

"Все одно робити нічого, піду подивлюся. Якщо вдасться відшукати щось, що допоможе підвищити рівень простору, це буде чудово!"