Розділ 51 — Є наречений.

Чен Сяосяо знову піднялася на гору. Цього разу вона не мала якоїсь конкретної мети чи речі, яку хотіла б знайти, проте в глибині душі все одно сподівалася відшукати те, що допомогло б підвищити рівень її простору. Утім, на горі Ваньань, куди найчастіше ходили всі місцеві селяни, зробити це було вельми непросто!

***

Упродовж останніх кількох днів управитель Чжу перебував, так би мовити, у самому пеклі. Він сидів за прилавком, опустивши голову, із зовсім пригніченим виглядом, і час від часу кидав сповнений надії погляд за двері, палко бажаючи побачити там когось знайомого.

Чи то його щире благання врешті-решт розчулило Небеса, чи то просто повернувся його удача, але після кількох сотень таких тривожних поглядів на порозі нарешті з'явилися дві постаті, які він знав так добре, що ближче й бути не могло. Проте, коли люди, на чиє повернення він так палко чекав, і справді постали перед його очима, управитель аж заціпенів.

Він завмер у ступорі, наче не впізнаючи двох чоловіків перед собою.

Розпорядник Лінь, побачивши цей дурнуватий вираз обличчя, невдоволено насупився і холодно кинув:

"Що за безголовий телепень!"

"Розпоряднику Бай, розпоряднику Лінь, ви повернулися?!" — на обличчі управителя Чжу з'явився вираз шаленого хвилювання. Йому аж захотілося вліпити собі добрячого ляпаса, щоб перевірити, чи це не сон.

Розпорядник Бай лише кивнув йому у відповідь і, не зронивши жодного слова, попрямував навпростець до невеликого гостьового флігеля на задньому дворі.

Щойно дві постаті зникли за дверною завісою, управитель Чжу нарешті оговтався. Він щосили ляснув себе по стегну і, відчувши цілком реальний біль, стиха пробурмотів:

"Отже, усе це правда, мені не привиділося! Обидва розпорядники дійсно повернулися!"

"Ой, лишенько!.." — раптом знову вигукнув він.

Молодший служка, який стояв поруч, від цих його постійних зойків та різких рухів уже зовсім розгубився і нічого не міг збагнути. Проте управителю Чжу було байдуже до його думок, він прямо наказав:

"Хлопче, пильно гляди за лавкою, а я зараз повернуся!"

Кинувши ці слова, він негайно помчав до флігеля. Проте бранців там не застав — обидва розпорядники саме милися та чепурилися. Просидівши в ув'язненні дві доби й дві ночі, вони понад усе прагнули нарешті привести себе до ладу.

Не заставши розпорядників, управитель Чжу повернувся до іншого крила будівлі, де знайшов відправленого ним чоловіка в чорному одязі, щоб детально розпитати, що ж насправді сталося.

Чоловік у чорному не наважився нічого приховувати й розповів усе, що йому було відомо.

Управитель Чжу роззявив рота і дуже довго не міг повернутися до тями. Витріщивши очі, він приголомшено запитав:

"То ти кажеш, що обох розпорядників тримала в ув'язненні юна панна з родини Чен?"

"Саме так!"

"І ти стверджуєш, що панна Чен — Приборкувачка звірів?"

"Саме так!"

"Небеса, о Небеса! Та як же це... Як вона може бути Приборкувачкою звірів? Чи це точно правда?!"

"Звісно, чиста правда! Я на власні очі бачив, як панна Чен наказала сховатися сотням змій. Якби вона не була Приборкувачкою звірів, хіба мала б вона таку дивовижну силу? Тим паче, панна Чен і сама відкрито визнала, що вона Приборкувачка звірів!"

"Приборкувачка звірів... Вона виявилася Приборкувачкою звірів!"

Управитель Чжу був настільки шокований цією звісткою, що більше не міг вимовити ні слова. Він лише розгублено бурмотів це собі під ніс, адже й подумати не міг, що та тендітна, витончена й шляхетна дівчина насправді є представницею найвеличнішого й найшанованішого покликання.

Про таку правду він не міг би здогадатися навіть у найсолодшому сні. Тепер стало зрозуміло, чому навіть такі сильні майстри, як обидва розпорядники, опинилися в неволі у панни Чен.

***

За годину!

Управитель Чжу нарешті зміг особисто зустрітися з обома розпорядниками. Після того як вони помилися та ситно пообідали, до них повернулася колишня велич. Тепер вони з вельми гордовитим виглядом сиділи за столом, неспішно попиваючи гарячий чай.

Чудово розуміючи всю делікатність ситуації, управитель Чжу не наважився розпитувати їх про перенесені знущання. Проте, коли він дізнався, що завтра вони вирушають до родини Чен для проведення торговельної угоди, його серце пройняв одночасно і подив, і шалений захват — адже чоловік у чорному до цього жодним словом не згадав про такий поворот справи.

Справді, не було б щастя, та нещастя допомогло! Ситуація змінилася кардинально й напрочуд несподівано!

***

Поки вони детально обговорювали, як саме завтра проводитимуть торгівлю, Чен Сяосяо в променях вечірньої зорі вже повернулася додому. Усі селяни розійшлися по своїх домівках, а батько з матір'ю якраз встигли приготувати вечерю.

Уся родина весело й щасливо всілася за стіл!

Після вечері малеча ще трохи погралася, і невдовзі батьки відправили їх до кімнати відпочивати.

Чен Сяосяо мала серйозну розмову до батьків, тому продовжувала сидіти за столом. Чен Біюань, здавалося, також збирався поговорити з донькою, тож, підморгнувши дружині, почав здалеку:

"Сяосяо, взагалі-то батькові не личить втручатися в такі справи, але якщо тобі й справді зовсім не до душі цей хлопчина Даньхан, то краще якомога швидше поясни йому все відкрито. Не варто дарувати йому марні надії".

"А?..."

Чен Сяосяо аж ніяк не очікувала, що батько заведе мову саме про це. На мить розгубившись, вона відповіла:

"Батьку, щодо цієї справи... Може, ви з мамою самі з ним поговорите? Я б не хотіла нічого з ним з'ясовувати".

"Дурненька, нам такі речі обговорювати не годиться. Буде набагато краще, якщо ти скажеш усе сама!" — лагідно глянувши на доньку, тихо сказала пані Чен.

"Але ж..."

Чесно кажучи, Чен Сяосяо понад усе не хотіла розбиратися з подібними залицяннями, адже це здавалося їй суцільною морокою та зайвим клопотом.

Чен Біюань безпорадно похитав головою:

"Сяосяо, ми можемо переговорити з ним, у цьому немає нічого важкого. Проте Даньхан нам просто не повірить. А от якщо ти сама скажеш йому все у вічі, він прийме це. З іншого боку, цей хлопчина вельми щирий та добродушний, тож якби він тобі хоч трохи подобався ..."

"Батьку, зупиніться на хвилинку! — негайно перервала його Чен Сяосяо і серйозно додала:

Він справді хороший хлопець, але абсолютно не в моєму смаку. Тому, будь ласка, навіть не починайте зводити нас!"

"Ну добре, як не подобається — то й не треба. Але й тримати його в невіданні теж не варто. Він уже дорослий, і коли все дізнається, його рідні принаймні зможуть підшукати для нього іншу наречену".

Чен Біюань кивнув, а потім, згадавши щось важливе, зітхнув:

"Колись давно ми з братом Гу обговорювали твое майбутнє одруження, Сяосяо. За кілька днів я напишу йому листа, щоб дізнатися його думку. Якщо наша давня домовленість усе ще залишається чинною, то тобі, доню, доведеться увійти в родину Гу як дружина".

"Батьку, та ви жартуєте! Чому я ніколи раніше не чула від вас про подібні речі?!" — Чен Сяосяо округлила очі від подиву, а на її обличчі з'явився вираз повної недовіри.

І справді, Чен Сяосяо не могла повірити своїм вухам. Звідки раптом виринув якийсь невідомий наречений? Це ж позбавляє її будь-якої можливості обирати власну долю!

А якщо той хлопець виявиться якимось нестерпним негідником чи пихатим дурнем? Пам'ятаючи сюжети численних новел, які вона читала в минулому житті, подібні "наречені за домовленістю" майже ніколи не були хорошими людьми. Невже їй доведеться стати учасницею такого банального й безглуздого сюжету?

"Звісно, це чиста правда! — побачивши, як сильно розхвилювалася донька, Чен Біюань мимоволі посміхнувся і лагідно додав:

Сяосяо, не переймайся так. Родина Гу — вельми заможний і шляхетний клан, а ми з братом Гу товаришуємо з самого дитинства. Я впевнений, що він не стане порушувати свого слова й розривати шлюбний договір".

"А я б якраз понад усе хотіла, щоб він його розірвав!" — тихо пробурмотіла собі під ніс Чен Сяосяо.

Звісно, Чен Біюань та його дружина чудово почули її слова. Пані Чен лише ніжно посміхнулася, а от батько не знав, чи йому плакати, чи сміятися:

"Що за витівки! Якщо з тобою розірвуть заручини — це ж величезна ганьба на всю округу! Що значить "хотіла б"? Ти що, взагалі не збираєшся шукати собі чоловіка й створювати власну родину?"

"Не зберуся — то й не треба! Батьку, невже ви боїтеся, що не зможете мене прогодувати?" — ображено скривила губки Чен Сяосяо і продовжила:

"Тому, батьку, буде найкраще, якщо ви самі попросите його скасувати ці заручини. Якщо я захочу знайти собі пару, то знайду її самостійно. Я в жодному разі не збираюся виходити заміж за людину, яку жодного разу в житті не бачила!"

"Та ви ж бачилися раніше!" — швидко вставила своє слово пані Чен.

Чен Сяосяо на мить заніміла, а потім з посмішкою відповіла:

"Мамо, ви забули? Я зовсім не пам'ятаю нічого з того, що було колись. Тому про всяких там молодих панів із родини Гу я нічого не знаю і знати не бажаю!"

"Ну годі тобі вередувати! Навіть якщо він тобі не злюбиться, спочатку потрібно бодай зустрітися і поговорити!"

Чен Біюань категорично не хотів, щоб його доньку просто так відкинули, а потім згадав інше:

"До речі, перед вечерею ти казала, що маєш до нас якусь важливу справу. Про що саме ти хотіла поговорити?"