Розділ 53 — Шокуючі новини.

"Побачимо, коли прийде час!" — Чен Сяосяо не стала відразу погоджуватися, а лише невимушено кинула у відповідь.

Розпорядник Бай відчув легкий подив, проте нічого не сказав, адже чудово розумів — із нинішньою родиною Чен краще не сперечатися!

Усі триста духовних птахів, які вирощувалися в загороді, перекочували до п'яти великих возів. Крім того, гостям продали ще й сто цзінів (500 кг) добірного рису. За весь цей товар родина отримала вісім тисяч лянів срібла — ціна не була заниженою, але й занадто високою її теж не назвеш.

Проводжаючи поглядом манірну кавалькаду, Чен Біюань із широкою посмішкою поплескав по об'ємному стосу срібних банкнот у себе за пазухою. Його дружина ніжно посміхалася, а на обличчі Чен Сяосяо застиг ледве помітний задоволений вираз. Маючи таку суму грошей, родина Чен відтепер могла дозволити собі купити геть усе, що заманеться.

***

"Що?! Чи ти справді кажеш правду?" — старий пан Нін ледве не підскочив зі свого крісла. Округливши очі, він приголомшено вдивлявся в обличчя слуги.

Ґао Ян пригнічено кивнув і безпорадно сказав:

"Пане, це чиста правда, я бачив усе на власні очі. Управитель Чжу сьогодні привів людей до маєтку Ченів і викупив у них абсолютно всіх духовних птахів! Вони завантажили п'ять величезних возів — загалом під триста голів!"

"Та як вони..." — старий хотів був вилаяти сусіда, але вчасно прикусив язика.

Якби тільки його родина не розірвала стосунки з Ченами, частина цього духовного дива неодмінно дісталася б їм. Зараз старий пан Нін у глибині душі гірко шкодував про скоєне, але який тепер сенс із цього пізнього розкаяння? Родина Нін остаточно потрапила до чорного списку родини Чен!

Ґао Ян, звісно, помітив каяття на обличчі свого господаря. В душі він відчував лише сум та образу, але нічого не міг вдіяти — хто ж винен, що молодий пан повівся так безглуздо й зухвало, вирішивши силою відібрати чуже добро? Хіба такі справи робляться нахрапом?

Обидва — і господар, і слуга — згорали від прихованої досади. В очах Ґао Яна промайнув вогник рішучості, він зціпив зуби й запитав:

"Пане, невже ми справді так просто все це облишимо?"

"Ох..." — старий Нін підвів голову і, здивований таким тоном, промовив:

"А що нам іще залишається, окрім як чекати на прибуття людей з Академії Божественного Кондора?"

"Пане, а ви замислювалися над тим, що саме ми отримаємо, коли з'являться посланці Академії? Думаєте, вони поділяться з нами духовними птахами? Або допоможуть нашій родині піднятися й розбагатіти?"

"Що ти маєш на увазі?" — старий пан Нін не до кінця збагнув його думку.

"Пане, ви ж прекрасно знаєте, що м'ясо духовних птахів — це їжа, про яку мріє кожен практик на цій землі. В одній лише Академії Божественного Кондора навчаються й викладають десятки тисяч людей! Скільки птахів їм знадобиться? Ба більше, чутки про те, що родина Чен здатна вирощувати таке диво, невдовзі неминуче розлетяться по всьому континенту. Коли сюди з'їдуться великі аристократичні клани та стародавні родини, як гадаєте, чи згадає хоч хтось про нас?"

Після цих слів старий пан Нін занурився в глибоку мовчанку. Адже саме вони першими виявили цей скарб. І тепер, коли омріяне багатство спливало з-під носа, як можна було спокійно споглядати за цим? Тому він і покладав усі сподівання на Академію. Вони не просили багато — аби лише вистачило для власного споживання.

Але вислухавши тверезий аналіз Ґао Яна, старий збагнув: якщо сліпо довіритися чужинцям, то в результаті можна залишитися біля розбитого корита. Йому довелося серйозно замислитися над цим питанням.

Довго перебираючи в голові можливі варіанти, старий Нін так і не дійшов жодного рішення, тому звернувся до помічника:

"Ґао Ян, то чи маєш ти якийсь план?"

"Пане, у мене є одна думка, але я не впевнений, чи вона спрацює", — насупившись, з острахом промовив слуга.

Очі старого спалахнули:

"Говори негайно!"

"Пане, ви забули про старого пана Ліня та інших наших давніх приятелів?" — повільно почав Ґао Ян.

"Ти пропонуєш сповістити їх?" — старий Нін замислився. Коли вони дізналися, що джерелом духовних скарбів є родина Чен, вони й не думали ділитися цією таємницею зі старими друзями. Але якщо відкрити їм карти зараз, чи з'явиться в них новий шанс? При згадці про духовних птахів серце старого знову жадібно тьохнуло. Покластися на давніх перевірених друзів здавалося куди надійнішим, ніж чекати ласки від Академії.

"Пане, ми самі можемо залишатися в тіні", — продовжив слуга. — "Нехай старий пан Лінь та інші від свого імені прийдуть до Ченів для торгової угоди. А ми потім просто заберемо свою частку через них. Переконаний, такий шлях буде значно простішим і легшим!"

"Твоя правда!" — схвально кивнув старий майстер Нін. — "Випросити дещицю товару в Ліня та інших буде куди легше, ніж видирати його з рук великих майстрів Академії. До того ж, якщо ми попередимо друзів, то зможемо отримати вигоду з обох боків, що взагалі чудово!"

"Саме так, пане. Нам варто поквапитися з листами, бо якщо люди з Академії Божественного Кондора прибудуть першими, плани можуть зірватися."

"Гаразд, я негайно відправляю послання, щоб вони мчали сюди на максимальній швидкості!"

Узгодивши план, господар і слуга відразу взялися за роботу.

***

Тим часом у стінах Академії Божественного Кондора панувало неабияке пожвавлення — голови факультетів та наставники зібралися на термінову раду. Предметом їхнього бурхливого обговорення стала звістка, надіслана одним із вихованців. У повідомленні йшлося про те, що в повіті Цін'ань, біля самого підніжжя гори Ваньань у селі Люшу, виявлено унікальне духовне джерело. А що найважливіше — вода з цього джерела дозволяє вирощувати справжніх духовних птахів! Ця новина викликала серед керівництва справжній фурор!

Проте думки присутніх суттєво розділилися — одні вірили, інші палко заперечували.

Хтось наполягав, що це цілком може бути правдою, тоді як інші вважали це повною нісенітницею. Звідки взятися цілому духовному джерелу, якщо навіть їхня могутня Академія володіє лише однією духовною жилою, і там немає жодного подібного джерела?

Після цілого дня палких суперечок голова академії ухвалив остаточне рішення: відправити до повіту Цін'ань одного досвідченого наставника та десятьох найкращих учнів, щоб перевірити все на місці, і вже за результатами вирішувати, чи висилати основні сили. Якщо чутки виявляться хибними, це стане хорошою практикою для молоді, а якщо все підтвердиться — це буде неймовірний успіх.

***

Секретів під сонцем не існує, а вогонь у папері не сховаєш. Особливо коли йдеться про таку важливу інформацію, новина миттєво просочилася за межі закладу.

Усю країну Дафен сколихнула хвиля обговорень. Люди повсюдно сперечалися, вірити цьому чи ні. Проте духовне джерело — це річ, яку неможливо пропустити повз увагу. Керуючись принципом "краще повірити, ніж змарнувати шанс", безліч впливових сил таємно відправили своїх людей до повіту Цін'ань на пошуки загадкового місця.

За короткий час на дорогах, що вели до Цінаня, з'явилися найрізноманітніші колоритні постаті — і всі вони прагнули лише одного: знайти духовне джерело.

***

У столичному маєтку клану Чен головні господарі та старійшини теж зібралися на раду, почувши цю приголомшливу новину. Вони, як і решта світу, перебували в сумнівах, проте схилялися до того, що диму без вогню не буває — якби за цим нічого не стояло, подібні чутки навряд чи набули б такого розголосу.

Серед присутніх сидів тридцятирічний чоловік. Почувши назву географічного місця, він здригнувся, а в його очах промайнув глибокий подив. Він чітко пам'ятав, що його старший брат, якого колись із ганьбою виставили за двері рідного дому, знайшов притулок саме в повіті Цін'ань, у селі Люшу.

Наскільки він знав, те село було звичайнісінькою глушиною, і про жодні дива там ніколи не чули. Тому він ні на гріш не вірив у казки про джерело — це стовідсотково чиясь безглузда вигадка! Слухаючи палкі промови своїх родичів, він лише уїдливо й зловтішно посміхався.

Можливо, інші члени родини не звернули уваги на його вираз обличчя, проте один зі старійшин потай помітив це і незадоволено насупився.

Щойно збори підійшли до кінця, старий покликав чоловіка до свого кабінету. Усівшись у крісло, він без зайвих передмов запитав прямо:

"Чен Біхуа, ти щось знаєш про цю справу?"

"Батьку, про яку саме справу?" — удавано здивувався Чен Біхуа.