Розділ 55 — Подарунок улюбленця.

"Чжен'юань, ти вже велика дитина, хоч іще й неповнолітній, проте насправді ти вже розумний. Є речі, які можна приховати від Чженбіня та Ланьлань, але тобі про них слід розповісти. Ти ж хлопець, тобі суджено стати опорою для нашої родини, тому не можна постійно тримати тебе в невіданні".

Вивівши свого молодшого брата, Чен Сяосяо хотіла наодинці розповісти йому про деякі обставини. Вона вказала рукою на кількох селян, які попереду набирали воду, і продовжила:

"Чжен'юань, ти ж знаєш, що цю криницю в нашому дворі викопали всього кілька місяців тому?"

"Знаю!" — хоча Чен Чжен'юань досі не розумів, до чого вона клонить, він терпляче слухав.

Чен Сяосяо лагідно посміхнулася:

"Чжен'юань, усе в нашому домі містить у собі часточку духовної енергії, і головна причина цього — саме та криниця, яка насправді є духовним джерелом. Інакше у нас би не було всіх цих дивовижних речей!"

"Духовне джерело!" — пробурмотів про себе Чен Чжен'юань. Насправді він і сам помічав дива, але ніколи не розпитував, чому криниця з'явилася буквально за одну ніч.

Він також не розумів, чому батько просив селян набирати воду з криниці та поливати нею бамбуковий гай. Батьки на це питання не відповідали, тому тепер хлопець не втримався й запитав:

"Сестричко, а навіщо поливати водою бамбуковий гай?"

"Усе дуже просто. Оскільки ви всі любите тренуватися й удосконалювати свої сили в бамбуковому гаю, а вода в нашій криниці є духовною, я хочу, щоб цей гай перетворився на духовний бамбук. Це принесе значно більше користі для ваших практик". — посміхнулася Чен Сяосяо.

Вмить очі Чен Чжен'юаня радісно засяяли, і він вигукнув:

"Ого, сестричко, перетворити гай на духовний бамбук — це ж просто чудово! Недарма мені весь час здавалося, що це місце стає якимось зовсім іншим".

"Так, ми будемо поступово змінювати це місце, змінювати наш дім. Я хочу перетворити наші володіння на найкращу та найкрасивішу священну землю!"

"Ось воно як..." — окрім подиву, Чен Чжен'юань відчув неймовірну радість. Він широко округлив очі й запитав:

"Сестричко, а це справді можливо?"

"Чому б і ні? Хіба ми зараз цим не займаємося?"

Чен Сяосяо недбало підняла пасмо свого довгого волосся, що спадало мов водоспад, закрутила його на палець і з посмішкою промовила:

"У когось є духовні жили, а в нашого дому є духовне джерело. Чому б нам не створити власну священну землю, справжній земний рай? Чжен'юань, будь певен, наша родина обов'язково стане найособливішою!"

"Сестричко!"

Чен Чжен'юань був глибоко зворушений. Він пильно дивився на цю витончену та вродливу дівчину перед собою, яка була його старшою сестрою. Хлопець знав, що після того, як вона оговталася від тяжкої травми, її характер трохи змінився, а ще вона втратила колишні спогади. Проте все це було неважливо, головне — вона залишалася його рідною сестрою.

Тепер вона змінилася, хоча зовні це була та сама людина, і вдача її залишилася колишньою. Єдина відмінність полягала в тому, що сестричка стала загадковою, ніби володіла безліччю таємниць, і водночас ставала дедалі сильнішою.

Про те, як саме відбулися ці зміни, Чен Чжен'юань не допитувався. Він таємно помічав, що батьки ставляться до сестри з дедалі більшою повагою, а зміни в домі дарували ему нову надію.

Надію стати сильним. Дуже сильним.

Він ніколи не забуде, яке життя вони вели раніше. Їх не просто кривдили власні родичі — їх виставили за двері дому. Батькам довелося терпіти приниження й тікати сюди, ховаючись від переслідувань, але родичі все одно намагалися їх усього позбавити, через що батько та сестричка дістали тяжкі порання, а вся родина ледве не загинула.

У той страшний момент він заприсягся: якщо виживе, то обов'язково знищить їх!

Це був обов'язок, який він мав узяти на себе, тому йому конче потрібно було стати сильним, щоб захистити родину й помститися!

"Чжен'юань, про що ти задумався?" — помітивши дивний вираз на обличчі брата, запитала Чен Сяосяо.

Чен Чжен'юань глибоко видихнув і твердо сказав:

"Сестричко, ми обов'язково докладемо всіх зусиль, щоб стати найсильнішими та найособливішими людьми!"

"Ха-ха-ха..."

Чен Сяосяо весело розсміялася:

"Звісно! Ми неодмінно станемо найсильнішими!"

Подивившись на нього, вона раптом щось згадала й запитала:

"Чжен'юань, а які люті звірі тобі до вподоби?"

"Люті звірі?"

Чен Чжен'юань не зрозумів наміру сестри й розгублено перепитав.

"Так. Які тобі більше подобаються: вовки, тигри чи леви? Що ж до всіляких лазурових драконів, феніксів, куньпенів, трилапих воронів, цюнці, таоте, червоних птахів, чорних черепах, білих тигрів чи цілінів — такого добра у мене зараз немає!"

Насправді вони існували, просто рівень простору ще не був достатньо високим, тому вона не могла їх звідти дістати.

"Сестричко, я не зовсім розумію, про що ти", — усе ще ніяк не міг збагнути Чен Чжен'юань, до чого веде розмова.

Чен Сяосяо поплескала його по плечу й сказала:

"Чжен'юань, тобі й не треба думати про мої мотиви. Просто скажи мені, хто з них тобі подобається найбільше?"

"Вовки, тигри, леви..." — тихо повторив Чен Чжен'юань і з максимальною серйозністю відповів:

"Сестричко, мені подобаються вовки!"

"Вовки? Чудово!"

Чен Сяосяо вже давно тримала у своєму просторі синіх вовків, які були повністю приручені нею. Вона посміхнулася й сказала:

"Чжен'юань, ти ж знаєш, що незабаром на наш дім насунеться справжня буря, тому я вирішила зробити тебе господарем одного улюбленця. Це — Король Синіх Вовків!"

"Що?!"

Чен Чжен'юань аж вигукнув від подиву, але не встиг він додати бодай слово, як поруч із його сестрою спалахнуло світло, і перед ним з'явився кремезний, могутній і грізний вовк.

"Це..."

Хлопець просто занімів від подиву, а синій вовк невдоволено зміряв поглядом свого нового безпорадного господаря.

Будучи духовно пов'язаним зі своєю господинею, вовк чудово знав, що його щойно подарували людині перед ним. Побачивши, що перед ним усього лише малий хлопець, звір лишився не дуже задоволеним, проте його невдоволення нічого не вирішувало.

"Чжен'юань, скажу тобі щиро: насправді я є Приборкувачкою звірів!" — Чен Сяосяо була вельми втішена виглядом свого повністю приголомшеного брата й щиро розсміялася.

"При... При... Сестричко, ти Приборкувачка звірів?" — Чен Чжен'юань відчув, що його мізки остаточно відмовляються працювати.

Як так сталося, що його рідна сестра, з якою вони виросли разом, раптом стала такою могутньою? Він і гадки не мав, що вона володіє даром Приборкувача!

"Саме так, я Приборкувачка звірів!"

Чен Сяосяо весело запитала:

"Що, Чжен'юань, не віриш? Хіба поява Короля Синіх Вовків не є найкращим доказом? Сяо Цин (Маленький Синій) , підійди до свого нового господаря!"

"Ні, ні, я зовсім не це мав на увазі!" — Чен Чжен'юань похитав головою і, подивившись на синього вовка, який слухняно підійшов до нього, остаточно переконався, що сестричка не жартує.

Просто цей сюрприз був настільки величезним, що у хлопця від радості аж голова пішла обертом. Він чудово знав, що в глухих лісах дійсно водяться сині вовки. Колись його батько навіть уполював одного такого на полюванні, але той звір був значно меншим за цього красеня.

"Сестричко, дякую тобі!"

Чен Чжен'юань швидко взяв себе в руки, заспокоївся й щиро подякував усміхненій сестрі.

"За що дякувати? Тепер, коли ти маєш цього короля вовків, згодом під твоє керівництво перейде й уся зграя. Я вірю, що ти зможеш надійно захистити наш дім, чи не так?"

Чен Чжен'юань рішуче й твердо відповів:

"Так!"

"Ось і добре. За можливості частіше виводь вовка на прогулянки, нехай обходить і охороняє наші угіддя. Думаю, незабаром тут стане вельми галасливо!"

"Сестричко, я все зрозумів. Можеш повністю покластися на мене в цій справі, я точно тебе не підведу!"

"Тоді я розраховую на тебе!"