Розділ 56 — Улюбленці для всієї родини.

"Пане, наставник та учні Академії Божественного Кондора прибули!"

"Молодий пане, наставник та учні Академії Божественного Кондора прибули!"

Під гучні вигуки слуг у маєтку Нін умить зчинився справжній переполох. Уся родина квапливо вибігла за ворота, щоб зустріти таких поважних гостей.

Господарі з неймовірною гостинністю та теплом запросили одинадцятьох шановних гостей до будинку. Нін Сюньцзун від радості ледве не стрибав, та й два його старші соратники по навчанню почувалися не менш піднесено.

Звісно, хоч старий пан Нін та Ґао Ян і посміхалися, у душі вони відчували певне безсилля. Ті, на чиє повернення вони так чекали, досі не з'явилися, натомість ці люди прибули першими.

Цього разу наставник, який очолював групу з Академії Божественного Кондора, мав четвертий ранг. В Академії Божественного Кондора наставники поділялися на перший, другий, третій та четвертий ранги. І хоча зараз прибув наставник найнижчого, четвертого рангу, його все одно ніхто не наважився б недооцінювати, адже він був майстром у ранзі Бойового Духа!

У імперії Дафен практик рангу Бойового Духа вже вважався постаттю, яка викликала загальне захоплення. Тому цей наставник на ім'я Му Цінтун тримався зверхньо, наче імператор, і з гордовитим виглядом вислуховував доповіді членів родини Нін. Його пихатість була настільки невиправною, що старому пану Ніну аж закортіло розвернутися й піти геть.

Попри внутрішнє роздратування, старий пан Нін усе ж зумів приборкати свої емоції. Він не став нічого говорити, а лише замислився про щось своє.

Му Цінтун, вислухавши трьох учнів, злегка насупився. Йому здалося, що родина Чен поводиться занадто зухвало. Навіть якщо вони не бажали віддавати духовне джерело, їм не слід було розпускати руки й калічити людей.

Він і гадки не мав, як саме поводилися його учні. Академія Божественного Кондора, яка завжди сліпо захищала своїх учнів, дбала лише про те, чи не зазнали збитків їхні люди, абсолютно не зважаючи на те, хто правий, а хто винен.

"Старійшино Нін, чи відповідають їхні слова дійсності?"

Му Цінтун перевів погляд на старого, який увесь цей час мовчки сидів осторонь.

Старий пан Нін зрозумів, про що його питають. Він злегка підвів очі й промовив:

"У родини Чен дійсно є духовне джерело, це чиста правда!"

"О..."

Му Цінтун був дещо здивований. Як наставник, він не був дурнем і з цих слів одразу збагнув: схоже, ситуація з родиною Чен насправді виглядала зовсім не так, як змалювали троє його учнів.

Проте його не цікавило, що саме сталося в минулому. Тепер, коли існування духовного джерела підтвердилося, цього було цілком достатньо. Він коротко наказав:

"Сьогодні відпочиваємо, а завтра вирушаємо до села Люшу!"

"Слухаємось!" — радісно відгукнулися учні. Принаймні, вони подолали цей шлях не дарма.

Оскільки до маєтку завітали такі поважні гості, у домі родини Нін влаштували пишний бенкет, щоб привітати їх із приїздом. Увесь маєток сповнився шумом і веселощами.

***

Тим часом у маєтку Ченів Чен Біюань із неймовірним подивом розглядав могутнього синього вовка. Він з недовірою запитав доньку:

"Сяосяо, то твоїх духовних звірів можна спокійно дарувати іншим як улюбленців?"

У цьому світі Приборкувачі звірів зазвичай могли контролювати різноманітних лютих звірів лише задля власних потреб. Змусити прирученого лютого звіра підкорятися комусь іншому було вкрай важко. Не те щоб це було зовсім неможливо, проте пересічні Приборкувачі такого не вміли — звірі служили виключно їм.

Про це знали абсолютно всі. Тому, коли Чен Біюань дізнався, що донька спроможна подарувати ватажка синіх вовків його синові, він не міг не здивуватися. Втім, бачачи, як синій вовк слухняно застиг біля його сина, він остаточно повірив у це.

"Звісно можна, а чому ні?" — невимушено відказала Чен Сяосяо.

Усі духовні звірі в її просторі беззаперечно підкорялися кожному її слову, тому навіть якщо вона дарувала їх комусь іншому, вони все одно мали лише виконувати наказ.

Помітивши, що батько одночасно вражений і щасливий, Чен Сяосяо з посмішкою додала:

"Батьку, якщо вам подобається якийсь лютий звір, скажіть мені, я і вам підберу улюбленця!"

"Справді можна?" — на обличчі Чен Біюаня спалахнула радість.

Побачивши, що донька ствердно кивнула, він мимоволі замислився, який саме звір підійшов би йому найкраще.

Пані Чен, яка стояла поруч, теж оговталася від подиву. Трохи подумавши, вона лагідно запитала:

"Сяосяо, а у тебе є змійки? Мені дуже подобаються змійки!"

"Мамо, вам подобаються змії?"

Чен Сяосяо була вкрай здивована. Зазвичай жінки побоюються цих плазунів, тож почути таке від власної матері було несподівано. Дівчина з посмішкою промовила:

"Мамо, звісно ж, у мене є змії! Якщо так, я подарую вам Срібну Королеву Нефритових Змій, вона стане вашим духовним улюбленцем!"

Щойно вона це промовила, як на її зап'ясті з'явилася маленька змійка, чиста й біла, наче виточена з добірного нефриту. Пані Чен прийшла від цього видовища у повний захват.

Чен Сяосяо передала плазуна їй до рук і з посмішкою додала:

"Мамо, тримайте, відтепер вона виконуватиме лише ваші накази!"

"Справді? Як чудово!" — пані Чен радісно прийняла дарунок. На її обличчі вперше за довгий час розквітла така щира посмішка, що свідчило про її безмежну втіху від цієї білосніжної змії.

"Сестричко, я теж хочу!"

"Сестричко, і мені теж хочеться!"

Обидва молодші малюки теж забажали мати звірят. Чен Сяосяо трохи подумала й запитала:

"Добре, Чженбінь, Ланьлань, а кого саме ви хочете? Скажіть мені, і якщо такі звірі у мене є, я обов'язково вам їх подарую!"

"Сестричко, я хочу маленьку мавпочку!" — голосно вигукнула Ланьлань.

Мавпу?

Це неабияк здивувало Чен Сяосяо. Зазвичай діти люблять маленьких білих кроликів, кошенят чи цуценят, чому ж їй забажалося непоказну мавпу? Вона перепитала:

"Ланьлань, ти справді хочеш мавпочку?"

"Так, сестричко, мені дуже подобаються мавпи! Вони такі розумні, вміють слухатися і гратися зі мною, тому я хочу саме мавпочку!"

Побачивши, як молодша сестричка кумедно кліпає своїми великими вологими оченятами, вся занурена в мрії про майбутні забави, Чен Сяосяо просто не змогла їй відмовити.

Якби йшлося про мавп, які від самого початку населяли простір, то її рівень був би ще недостатнім — для їхнього відкриття потрібен тридцять восьмий рівень. Проте, на щастя, під час нещодавнього походу в гори Юйтен спіймала трьох диких мавп. Тож Чен Сяосяо просто дістала з простору найменшу з них.

Чі-чі-чі...

Маленька мавпочка, отримавши наказ, слухняно застрибнула Ланьлань на руки й почала щось швидко белькотати.

Хоча дівчинка, звісно, нічого не розуміла, проте це зовсім не заважало Ланьлань тішитися. Міцно обійнявши це золотисте мавпеня, дівчинка радісно застрибала від щастя.

Коли питання з улюбленцем для Ланьлань вирішилося, Чен Сяосяо повернулася до молодшого брата:

"Чженбінь, а ти вже придумав? Яку тваринку ти хочеш?"

"Сестричко, я поки не можу вирішити. Леви та тигри надто величезні, я хотів би когось меншого, але не знаю, хто мені підійде!" — ніяково почухав потилицю й сором'язливо посміхнувся Чен Чженбінь.

"Якщо хочеш когось невеликого, це простіше простого. Нехай це буде Король Білих Тигрів! Він зовсім не масивний і чудово виглядатиме поруч із тобою!" — запропонувала Чен Сяосяо і в ту ж мить перед ними з'явився білий тигр, який за розмірами виявився не більшим за нещодавнього вовка.

Побачивши цього "витонченого" тигра, Чен Чженбінь зрадів і слухняно кивнув:

"Сестричко, дякую тобі, він мені дуже подобається!"

"Головне, щоб подобався, відтепер він твій улюбленець!"

Чен Сяосяо з посмішкою відповіла й перевела погляд на батька, який досі мовчав:

"Батьку, а ти вже визначився? Якого звіра ти обереш?"

"Сяосяо, у тебе що, залишилися тільки леви?" — запитанням на запитання відказав Чен Біюань.

"Звісно ні, батьку. Лев для тебе — теж хороший вибір. Але окрім лева, у мене є ще й ведмідь-горила, а також велетенський пітон. Обирай, хто тобі ближчий до душі".

"Лев, ведмідь-горила чи велетенський пітон?" — Чен Біюань трохи поміркував і промовив:

"Мабуть, усе ж таки оберу лева, на ньому можна буде їздити верхи!"

"Ха-ха..." — Чен Сяосяо щиро й добродушно розсміялася:

"Батьку, якщо критерій лише в тому, щоб їздити верхи, то ти забув одну річ: велетенський пітон здатний еволюціонувати в дракона, ба більше, він уже зараз може літати!"