Розділ 59 — Грандіозне видовище. (3)

Він так прагнув опинитися в центрі уваги, та хто ж міг подумати, що супротивниця взагалі повністю проігнорує його. Обличчя Нін Сюньцзуна миттєво вкрилося чорними хмарами. Він тільки-но збирався щось вигукнути, як наставник зміряв його настільки крижаним поглядом, що той злякався й одразу проковтнув слова, які вже готові були злетіти з язика.

"То ти і є старша дочка родини Чен, Чен Сяосяо!" — подивився на неї Му Цінтун, і в його словах вгадувався глибокий прихований зміст.

"Навіщо питати те, що й так відомо?" — холодно зиркнула на нього Чен Сяосяо, її тон залишався байдужим і спокійним. — "Прийшли з таким розмахом, то що у вас за справа?"

"Ха-ха-ха. Цікаво!"

Му Цінтун замість гніву розсміявся. Він повільно підійшов ближче, пильно вп'явся поглядом у дівчину й із посмішкою сказав:

"Насправді ти чудово знаєш, у чому річ, то навіщо знову питати?"

"Дурниці!" — холодно вигукнула Чен Сяосяо, абсолютно не збираючись виявляти повагу до співрозмовника. — "Якщо хочете хизуватися своїм становищем чи показувати пиху, забирайтеся геть в інше місце. У нашому домі чужинцям не місце!"

"Панно Чен, як кажуть, той, хто переступає поріг дому, є гостем..."

Не встиг він договорити, як Чен Сяосяо прямо перервала його:

"Ми не вітаємо лихих гостей, тому прошу йти геть!"

"Ти..."

Му Цінтун розлютився. Це був перший раз, коли хтось наважився так поводитися з ним, та ще й змусив зганьбитися перед численними учнями. Проте він швидко придушив свій гнів, пом'якшив вираз обличчя й сказав:

"Панно Чен, ми прийшли сюди зі справою й проханням, тож чи варто отак виставляти людей за двері? Хіба таке виховання у вашій родині Чен?"

"Ти маєш на увазі, що я повинна пригостити вас добрим вином та м'ясом, і що саме це було б гідним вихованням?" — на обличчі Чен Сяосяо з'явилася глузлива посмішка. — "Тобі ж точно відомо про мій конфлікт із Нін Сюньцзуном?"

"Е, відомо!" — не знаючи, до чого вона веде, Му Цінтун приховувати цього не став.

Глузлива посмішка Чен Сяосяо стала ще помітнішою, і вона промовила:

"Якщо так, то з якого дива я маю радісно зустрічати вас? Ти правий, я, звісно, знаю, чому ви прийшли до наших дверей. Хіба не для того, щоб я слухняно віддала вам духовних птахів та духовне джерело, а заодно щоб уся наша родина пішла до вас у слуги? То, може, мені прямо зараз стати на коліна й зустрічати вас як своїх господарів?"

"Що?" — вираз обличчя Му Цінтуна змінився. Він повернув голову й спрямував настільки суворий погляд на Нін Сюньцзуна, що той злякався й навіть не наважився подивитися у відповідь.

Му Цінтун зовсім не був дурнем. Лише з цих кількох фраз та реакції Нін Сюньцзуна він миттєво збагнув, чому їх так зустріли в домі Чен. Було очевидно, що минулого разу родина Нін занадто сильно пригнічувала цих людей, через що тепер і з'явилися такі наслідки.

"Панно Чен, я — Лун Юйцзе з родини Лун із Імперської столиці , моє шанування!" — раптом невідомо звідки з'явився чоловік середнього віку у парчевому халаті й із посмішкою склав руки в привітанні перед Чен Сяосяо.

"Пане Лун, ви дуже ввічливі!" — злегка вклонилася у відповідь Чен Сяосяо.

Хоча вона знала, що всі ці люди переслідують одну й ту саму мету, проте, оскільки цей чоловік не виявляв ворожості, відповідати йому грубощами було незручно.

У цей момент уперед виступив ще один чоловік середнього віку і, склавши руки, промовив до неї:

"Панно Чен, я — Сюе Сінчень із родини Сюе із Імперської столиці , моє шанування!"

"Панно Чен, я — Су Іян із родини Су з Хуанчена (Дике/Пустельне місто або Пустощі) , моє шанування!" — з'явився третій чоловік середнього віку.

Поява цих трьох людей миттєво викликала величезне здивування серед представників Академії Божественного Кондора. Клан кожного з них належав до першокласних сил, тому деякі учні почали стиха це обговорювати.

Тим часом обличчя Му Цінтуна стало похмурим до жаху. Йому було вкрай неприємно, що інші перехопили ініціативу, і він іще дужче зненавидів трьох ідіотів, включаючи Нін Сюньцзуна. Вони знайшли духовних птахів та духовне джерело, але замість того, щоб захистити знахідку й викупити її, лише нажили ворогів в особі родини Чен, через що він сам тепер опинився в такому незручному становищі.

"Пане Сюе, пане Су, вітаю вас!"

Чен Сяосяо знову злегка вклонилася. Вона ніколи раніше не чула про названі ними клани, та й не збиралася перейматися цим.

"Ха-ха, панно Чен, ви занадто ввічливі. Цей наш візит вельми раптовий, тож сподіваюся, що панна Чен не гніватиметься на нас!" — аж ніяк не відступив через її холодність Сюе Сінчень.

"Саме так, панно Чен, я першим хочу попросити у вас вибачення за те, що ми потурбували вашу родину!" — з посмішкою підхопив розмову Су Іян.

Лун Юйцзе подивився на неї й спокійно промовив:

"Панно Чен, я дозволив собі прийти сюди і підготував скромний подарунок, будь ласка, прийміть його!"

Після його слів перед Чен Сяосяо з'явилися двоє слуг, які тримали в руках підношення.

Сюе Сінчень продовжив:

"Я також підготував подарунок на знак нашого знайомства, сподіваюся, панна Чен виявить мені честь і прийме його!" — і перед нею постали вже четверо слуг родини Сюе з подарунками.

"У мене теж є дарунок, і я сподіваюся, що панна Чен виявить мені повагу!"

Коли Су Іян закінчив говорити, з'явилися ще шість осіб у вбранні слуг. Тепер перед Чен Сяосяо стояли дванадцять слуг із подарунками, чекаючи, поки вона їх прийме.

Як то кажуть, по усміхненому обличчю не б'ють, і тим паче, коли чужинці поводилися настільки виховано та ввічливо. Якою б упертою не була Чен Сяосяо, вона не могла просто так вигнати їх. Вона злегка кивнула й звернулася до них:

"Той, хто переступив поріг, є гостем. Які б наміри ви не мали, давайте спочатку зайдемо всередину, а тоді й поговоримо!"

"Перепрошуємо за турботу!"

"Дякуємо за гостинність!"

"Даруйте, що потурбували!"

Усі троє заговорили одночасно. Чен Сяосяо більше нічого не казала й просто повела їх на подвір'я свого дому.

Людей з Академії Божественного Кондора вона повністю проігнорувала, через що Нін Сюньцзун розлючено закричав:

"Це мерзенне дівчисько Чен Сяосяо справді огидне!"

"Замовкни!"

Му Цінтун, який і без того мав поганий настрій, ледь стримався, щоб не виштовхнути його копняком, адже той надто сильно дратував його.

Побачивши, що Чен Сяосяо вже повела інших усередину, один з учнів підійшов до Му Цінтуна й тихо запитав:

"Наставнику Му, що нам робити?"

"Усі ви залишайтеся тут і нікуди без дозволу не йдіть!" — наказав Му Цінтун десятку учнів, які стояли поруч, а потім звернувся до іншого хлопця:

"Чжен'ян, ти йди за мною!"

"Так, наставнику Му!"

Сюй Чжен'ян придушив радість у серці й рушив услід за ним.

***

Коли дівчина привела гостей на подвір'я, пані Чен, яка до цього була там, уже встигла зайти в будинок разом із двома молодшими дітьми. Гості відзначили про себе, що в домі хтось є, але не надали цьому значення.

Дванадцять слуг розставили подарунки на квадратному столі посеред подвір'я й одразу ж розвернулися та пішли геть. Чен Сяосяо запросила трьох чоловіків сісти.

Тільки-но вони влаштувалися, як усередину зайшов Му Цінтун разом зі своїм супутником. Він склав руки в привітанні й звернувся до дівчини:

"Панно Чен, щойно ми виявили нечемність, сподіваюся, ви не триматимете на нас зла!"

"..."

Чен Сяосяо, яка саме збиралася заварювати чай, злегка кивнула на нього оком, але нічого не відповіла. Вона просто повернулася й пішла на кухню, щоб принести окріп.

Му Цінтун пильно дивився їй у спину, і його погляд ставав дедалі похмурішим і лихішим. Коли вона повернулася з кухні, четверо чоловіків на подвір'ї сиділи з абсолютно різними виразами облич, і ніхто з них не зронив ні слова.

Чен Сяосяо швидко заварила чай, подала кожному з присутніх по чашці й спокійно промовила:

"Духовний чай на духовній воді — річ вельми хороша, тож сподіваюся, що ніхто з вас не зневажить його!"

"Оскільки це чудовий чай, ми не будемо соромитися!"

"Я вже просто не можу дочекатися!"

"Вперше п'ю чай, заварений на духовному джерелі, таке не можна пропустити!"