Розділ 60 — Грандіозне видовище. (4)

Кілька чоловіків сиділи на подвір'ї, розслаблено й невимушено смакуючи чай. Як і казала Чен Сяосяо, ця вода була насичена духовною енергією, тож на смак напій виявився куди кращим за найдорожчі чаї в зовнішньому світі. Самі того не помічаючи, гості, які ще зовсім недавно кудись поспішали й нервували, поступово заспокоїлися.

Вони не квапилися, а Чен Сяосяо й поготів. Натомість пані Чен у будинку згорала від нетерпіння й тупцяла на одному місці, абсолютно не розуміючи, які ігри веде її старша донька.

Коли минуло стільки часу, скільки горить одна ароматична паличка, Лун Юйцзе поставив чашку на стіл. Помітивши, що в очах Чен Сяосяо промайнув проблиск схвалення, він заговорив:

"Панно Чен, у мене є прохання. Чи не могли б ви дозволити нам поглянути на духовне джерело вашої родини?"

Щойно пролунали ці слова, погляди інших чоловіків спалахнули палким інтересом, і всі вони вп'ялися очима в дівчину.

"Чому б і ні?" — Чен Сяосяо злегка окинула їх поглядом, поставила свою чашку й підвелася з місця. — "Панове, прошу за мною!"

Під проводом Чен Сяосяо вони вийшли з подвір'я й попрямували до задньої будівлі.

Тільки-но підійшовши туди, гості побачили кількох селян, які завзято витягували воду з колодязя, і вельми здивувалися.

Сюй Чжен'ян, який стояв поруч із Му Цінтуном, мимохідь бовкнув:

"Навіщо вони дістають духовну воду?"

Він озвучив думку, яка крутилася в головах усіх присутніх, проте Чен Сяосяо, знаючи, що цей хлопець прийшов разом із Нін Сюньцзуном, просто проігнорувала його запитання й спокійно повела гостей далі.

Побачивши, що дівчина навіть не повернула голови, Му Цінтун знову спохмурнів, а Сюй Чжен'ян відчув неабияку ніяковість. Будучи найстаршим учнем зовнішнього двору, він в Академії Божественного Кондора був впливовою особою, яка могла керувати багатьма, а тепер його проігнорувала якась сільська дівка. У його серці спалахнули лють і гнів, але виявити їх він не наважився.

Інші троє чоловіків знали про конфлікт між нею та Академією Божественного Кондора. Побачивши, як зазвичай пихаті представники академії дістали облизня, вони подумки зловтішалися, хоча й боялися показати це на людях.

"Панно Чен, чи не виливають вони духовну воду прямо в бамбуковий гай?" — здогадався Сюе Сінчень.

Не потрібно було навіть питати — інші теж усе чудово зрозуміли, адже дії селян були як на долоні. Троє чоловіків по черзі витягували воду, а інші троє несли її й поливали бамбуковий гай. Це була очевидна річ, яку кожен міг чітко розгледіти.

Перш ніж Чен Сяосяо встигла відповісти, Чен Чжен'юань перестав витягувати воду. Він гукнув до Старшої сестри, яка саме підходила:

"Старша сестро, ти прийшла!" — і насторожено зміряв поглядом людей, що йшли слідом за нею.

Чоловіки не звернули жодної уваги на погляд Чен Чжен'юаня, з розмови зрозумівши, що він — молодший брат Чен Сяосяо. Звісно, для свого юного віку хлопець уже став Бойовим Учнем, що свідчило про непоганий талант, але назвати його генієм вони не могли.

"Прийшла поглянути", — Чен Сяосяо кивнула братові й звернулася до селян: — "Дядьку Лю, старший дядьку Лю, Шань Ханю, ви поки перепочиньте!"

"Добре!"

Селяни хоч і не розуміли, що відбувається, але, побачивши, що Чен Сяосяо привела з собою "поважних панів", слухняно відійшли вбік на перепочинок.

Щойно вони звільнили місце, "поважні пани" гуртом кинулися вперед. Усі вони щільним кільцем обступили колодязь і з подивом та сумнівом почали розглядати духовне джерело. Густа духовна енергія, що піднімалася звідти, остаточно переконала їх: родина Чен справді володіє духовним джерелом, і ці чутки не були брехнею.

***

Поки вони вели спостереження, понад десяток учнів Академії Божественного Кондора, які залишилися біля городу, знову зчинили галас. Причиною стало те, що вони виявили пасовище родини Чен. Побачивши, що там утримується понад сотня різноманітних духовних істот — кури, качки, гуси, кролики, корови, плямисті олені, коти, павичі, білки тощо, — ці люди прийшли в неймовірне захоплення від таких красивих і милих тварин.

Особливо Нін Сюньцзун — він від радості застрибнув усередину, схопив одну білку й весело зареготав:

"Чудово! Це маленьке створіння таке миле, тепер воно буде моєю іграшкою!"

"Мені подобаються кролики, я теж хочу одного впіймати!" — вигукнула одна з дівчат і, застрибнувши на пасовище, ухопила чарівне біле кроленя.

"Мені подобаються плямисті олені, я теж хочу собі одного!"

"Я хочу котика, він такий милий!"

За мить усі присутні почали обирати собі духовних тварин за смаком, беручи по одному в руки. Вони повністю поставилися до власності родини Чен як до свого приватного майна: якщо захотілося — просто бери. Вони навіть не подумали про те, щоб запитати дозволу в господарів, ба більше — вони про родину Чен навіть не згадали.

***

Чен Сяосяо, хоч і перебувала біля задньої будівлі й не бачила цього на власні очі, завдяки зв'язку з Сяо Юйтен уже про все дізналася. Сяо Юйтен сердито кричала в її голові:

"Маленька господине, вони такі мерзенні!"

"Не метушись, нехай поки потримають їх і побавляться. Скоро настане час, коли вони гірко пошкодують", — байдуже відповіла їй Чен Сяосяо.

Ще коли Нін Сюньцзун тільки протягнув руки до тварин, вона, отримавши звістку, наказала Юйтен не втручатися й дозволити їм ловити звірів на пасовищі.

"Але ж кролики та інші тваринки зовсім не хочуть цього!"

"Ти ж хотіла провчити їх? Щоб когось провчити, треба спершу дати йому можливість припуститися помилки, чи не так? Зараз вони самі дають тобі чудовий привід для прочуханки, то чого ти хвилюєшся?"

"Добре, я слухаюся маленьку господиню!"

Чен Сяосяо від самого початку терпіти не могла людей з Академії Божественного Кондора, тож тепер, коли вони самі наважилися на таку зухвалість, вона тільки раділа цьому.

Тим часом Чен Чжен'юань стояв поруч зі своєю старшою сестрою, і його насторожений погляд ні на мить не залишав чоловіків перед ним. Він знав, що ці люди на кілька рангів вищі за нього, проте жодного страху не відчував.

У цей момент Сюе Сінчень повернув голову й, дивлячись своїми блискучими чорними очима на сестру з братом, запитав:

"Панно Чен, який сенс у тому, щоб поливати бамбуковий гай духовною водою?"

Це питання вже задавали раніше, але тоді так і не отримали відповіді.

Сюй Чжен'ян із болем на обличчі додав:

"Це ж справжнє марнотратство, яке марнотратство! Використовувати таку дорогоцінну духовну воду для поливу якогось бамбука!"

Справді, усім їм це здавалося неймовірним марнотратством. Чен Сяосяо лише ледь помітно посміхнулася й наказала братові:

"Чжен'юаню, розкажи їм".

"Слухаюся, старша сестро!"

Чен Чжен'юань сміливо зустрів їхні погляди й голосно промовив:

"Це ви так тремтите над цією водою з колодязя, а нам байдуже. Бамбуковий гай — це місце, де ми тренуємося в бойових мистецтвах. Моя старша сестра сказала, що ми перетворимо цей бамбук на духовний бамбук, щоб потім наші тренування тут приносили більше користі".

"Що? Тільки заради того, щоб бамбук став духовним?"

"Духовний бамбук?"

"Перетворити бамбуковий гай?"