Розділ 65 — Бій за гідність.

"Як, як це можливо... Одразу три Приборкувачі звірів..."

Тремтячий дівчачий голос знову нагадав усім присутнім про цей приголомшливий факт. Вирази їхніх облич змінювалися один за одним, стаючи неймовірно видовищними. Статус і походження, якими вони так пишалися, перед батьком та синами родини Чен миттєво знецінилися й перетворилися на ніщо.

У цю саму мить Чен Біюань відчув, як уся лють і образа, що роками тиснули на його серце, нарешті повністю вивільнилися.

У родині Чен з'явилося одразу три Приборкувачі звірів — це означало, що родина Чен приречена на величне піднесення в царстві Дафен!

Подумавши про це, чотири лідери одночасно глибоко вдихнули холодне повітря. Погляд, яким вони тепер дивилися на родину Чен, був сповнений не просто остраху, а глибокого благоговіння та первісного жаху. Вони чітко усвідомлювали: ніхто в світі не зможе зупинити піднесення цієї родини. Навіть наймогутніші сили — Один Орден, Один Храм, Один Палац і Одна Долина — не наважилися б підняти руку на трьох Приборкувачів звірів.

"Ну що, тепер ваша черга нападати?"

Погляд Чен Сяосяо зупинився прямо на трьох старших управителях із родин Лун, Сюе та Су. Її тон був спокійним, але від цих слів усім трьом стало не по собі.

Коли це їх так відверто зневажали? Раніше, де б вони не з'являлися, їх завжди оточував натовп шанувальників, а тепер, зіткнувшись із таким ставленням, вони хоч і кипіли від гніву, але не сміли виявити його зовні.

Проте, як представники найвпливовіших кланів царства Дафен, вони так само мали свою гордість і самолюбство. Звісно, найважливішою для них була честь їхніх родин. Якщо вони відступлять без бою, це завдасть серйозного удару по репутації їхніх кланів, чого вони дуже не хотіли б допустити.

Сюе Сінчень та Су Іян мимохідь перевели погляди на Лун Юйцзе. Зрештою, серед великих кланів царства Дафен родина Лун беззаперечно посідала перше місце, тому в такій ситуації всі чекали на рішення її представника.

Лун Юйцзе, звісно, розумів їхні думки. Проте битися проти духовних звірів він не мав жодного бажання, та й здібностей для цього не мав. Він був лише Бойовим Духом. Доля Му Цінтуна, який мав такий самий рівень, щойно була продемонстрована в усіх деталях, тож Лун Юйцзе не вважав, що йому пощастить більше.

Але й зовсім відмовитися від бою було неможливо. Лун Юйцзе зробив крок уперед, шанобливо склав руки перед Чен Біюанем і ввічливо промовив:

"Голово родини Чен, я лише прошу вас обмінятися зі мною кількома ударами. Незалежно від того, хто переможе, а хто програє, я готовий повністю відшкодувати всі збитки родини Чен!"

Його слова були зрозумілі кожному: він хотів битися виключно з Чен Біюанем, без участі духовних звірів.

Чен Біюань кинув на нього погляд, а потім перевів очі на старшу доньку, ніби радячись із нею.

Куточки губ Чен Сяосяо злегка піднялися. Тільки після того, як вони провчать кожного з них, здирати з них три шкури за збитки буде набагато приємніше. Вона посміхнулася й промовила:

"Батьку, раз уже так, не варто відхиляти таку щиру пропозицію пана Луна."

Схоже, Чен Біюань одразу збагнув задум доньки. Він кивнув, зробив крок назустріч Лун Юйцзе й сказав:

"Я давно чув про видатну техніку родини Лун «Вісімнадцять перевтілень гордого дракона». Сподіваюся, пане Лун, ви продемонструєте її мені сьогодні."

"Ви занадто скромні, пане Чен!" — вираз обличчя Лун Юйцзе злегка змінився, але він усе одно відповів із удаваною ввічливістю.

Нін Сюньцзун, який через свою дурість абсолютно не відчував небезпеки, неймовірно зрадів. Недовго думаючи, він підскочив до Лун Юйцзе й закричав:

"Пане Лун, провчіть його як слід! Поверніть нам нашу гордість!"

Хлясь!

Пролунав такий потужний ляпас, що, здавалося, затремтіла сама земля. Нін Сюньцзун, який щойно вигукував свої заклики, наче купа сміття відлетів убік і важко завалився на землю за десять чжан від них.

Швидко й нещадно!

Ця думка одночасно спалахнула в голові кожного присутнього. Їхні погляди мимоволі зупинилися на цьому молодому хлопцеві, якому на вигляд було трохи більше чотирнадцяти років. Це був не хто інший, як старший син родини Чен.

Учень, який уже досяг рівня Бойового Майстра, навіть не встиг зорієнтуватися чи вчинити бодай якийсь опір перед Чен Чжен’юанем — його просто здуло одним ляпасом!

Усі свідки цієї сцени були глибоко шоковані!

Коли Чен Чжен’юань тільки з'явився, аура, яку він випромінював, не здавалася надто потужною. Усі бачили в ньому загрозу лише через синього вовка. Але коли він наніс цей удар, присутні зрозуміли, як сильно вони помилялися.

Зараз він перебував лише на початковій стадії рівня Бойового Воїна, і хоча його рівень самовдосконалення був не дуже високим, його реальна бойова сила виявилася надзвичайною! Цей випад змусив усіх назавжди забути про зверхність щодо Чен Чжен’юаня.

Чен Чжен’юань абсолютно не бентежився під цими поглядами. Він окинув юрбу хижим, жорстоким поглядом і вигукнув:

"Якщо хтось іще незадоволений — виходьте вперед, я з радістю прийму ваш виклик!"

"..."

Навколо запанувала мертва тиша. Попри те, що всі чітко бачили його початковий рівень Бойового Воїна, кожен, хто зустрічався з його сповненим люті поглядом, мимоволі відводив очі, не наважуючись дивитися хлопцеві в обличчя.

"Хм," — зневажливо хмикнув Чен Чжен’юань і більше не продовжував викликати нікого на бій. Якби хтось дійсно наважився вийти, він би точно не пропустив нагоди розім'яти кулаки.

Чен Біюань нагородив сина схвальним поглядом, хоча чудово розумів, що нікто не вийшов не через силу його сина. Окрім поранених, решта учнів Академії Божественного Кондора були настільки залякані їхніми духовними звірами, що просто боялися ворухнутися. Що ж до Сюе Сінченя та Су Іяна, то вони, як видатні майстри на рівні Бойового Духу, ні за що б не стали опускатися до бійки з підлітком, який щойно став Бойовим Воїном.

Чен Сяосяо, яка стояла поруч, також розкусила цю причину, тому стала дивитися на цих прибульців із ще більшим презирством.

Обличчя Лун Юйцзе стало досить похмурим. Він кинув суворий, гострий погляд на учнів Академії Божественного Кондора, і цей попереджувальний знак миттєво змусив їх замовкнути й більше не нариватися на неприємності.

Після цього він знову повернувся до Чен Біюаня, повернувши на обличчя вираз глибокої поваги, й промовив:

"Пане Чен, прошу вашого уроку!"

"Добре!" — коротко відрізав Чен Біюань, і в ту ж мить від його тіла хлинула потужна, нищівна енергія.

Сестра та брати родини Чен, які досі стояли поруч із батьком, поспіхом відступили на три чжани назад. Усі погляди тепер були прикуті виключно до двох суперників.

Їхні погляди зустрілися в повітрі, і між ними миттєво спалахнули запеклі іскри. Лун Юйцзе, навколо тіла якого вирувала густа справжня ці, несамовито закричав:

"Гордий дракон спускається з небес!.."

Шух!

Під пильними поглядами глядачів Лун Юйцзе блискавично злетів у повітря, випускаючи хвилі потужної ці. Меч у його руках спалахнув сліпучим крижаним світлом і, наче велетенський лютий дракон, стрімко кинувся в атаку на Чен Біюаня.

"Чудово! Нападай!" — Чен Біюань не лише не злякався, а навпаки, зрадів.

Він голосно вигукнув, земля під його ногами затремтіла, і жахлива енергія знову вирвалася назовні. У ту саму мить, коли він злетів у повітря, весь навколишній простір злегка викривився від напруги.

Бум!

Без жодних хитрощів чи обманних маневрів Чен Біюань змахнув мечем, спрямовуючи удар прямо на супротивника. Обидва клинки з шаленою силою зіткнулися у повітрі.

Дзинь! Дзинь! Дзинь!

У мить зіткнення двох мечів спалахи енергії засяяли так яскраво, наче збиралися розірвати саме небо й землю. Потужна, руйнівна хвиля повітря вибухнула в різні боки, беручи бійців у самий центр епіцентру.

"Обережно!.." — почулися перелякані вигуки з натовпу, і всі присутні поспіхом кинулися відступати ще далі.

Чен Сяосяо вперше в житті бачила настільки захоплюючий і видовищний поєдинок. Спостерігати за цим на власні очі виявилося куди більш реалістично й вражаюче, ніж дивитися будь-які кадри у фільмах.

Тиша, навколо запанувала абсолютна тиша!

Усі присутні, затамувавши подих, не зводили очей із двох постатей у повітрі. Ця філігранна й запекла битва змусила людей забути про все на світі, а їхні серця мимоволі калатали від напруги.

Кожна сторона в душі сподівалася на перемогу свого лідера. Хто ж зрештою виявиться сильнішим? Усі з нетерпінням чекали розв'язки.

Дзинь! Дзинь! Дзинь! Дзинь!

До вух глядачів долинав лише безперервний, чистий передзвін від зіткнення сталевих клинків. У цей момент прямо над самим вухом Чен Сяосяо пролунав тихий голос:

"Маленька господине, а пан Чен має дійсно чудову техніку володіння мечем!"

"Юйтен, а батько зможе перемогти?"