Розділ 69 — V001. Приголомшливі новини, у кожного свій розрахунок.

Проте доля розпорядилася інакше. У віці 13 років Чен Біюань палко закохався у 12-річну Ло Юйцінь — старшу доньку з головної гілки роду Ло, яка була справжньою зіницею ока для свого батька, голови клану. Проте почуття цих двох підлітків абсолютно не знайшли підтримки в їхніх родинах. Батько Ло Юйцінь так само мріяв видати свою улюблену доньку за когось із представників чотирьох найвищих сил континенту. Оскільки прагнення голів обох кланів повністю збігалися, вони почали всіма силами перешкоджати закоханим, заборонивши їм навіть бачитися.

А за рік сталася трагедія. Під час однієї з тренувальних подорожей Чен Біюань зазнав нападу невідомих осіб. Він дістав настільки тяжкі поранення, що його практично не вдавалося вилікувати, а рівень культивації почав стрімко падати вниз. Щойно стало зрозуміло, що повернути колишню силу хлопцю не вдасться, клан Чен миттєво викреслив його зі своїх списків і просто викинув як непотріб.

Ще вчора він був улюбленцем, якого всі носили на руках, а сьогодні перетворився на нікчему, якого кожен намагався принизити. Навіть рідні старійшини повністю відвернулися від нього, не кажучи вже про дрібних заздрісників, які залюбки користувалися нагодою вдарити сильніше. Таке колосальне падіння ледь не зламало Чен Біюаня остаточно, і він мало не опустив руки.

На щастя, Ло Юйцінь таємно втекла з дому й змогла розшукати його. Їхня зустріч була сповнена і радості, і водночас глибокого суму. Боячись, що їхні родичі вийдуть на слід, вони прийняли рішення негайно тікати якомога далі від рідних земель.

Проте ця втеча стала причиною початку справжньої кривавої війни між кланами Ло та Чен, у якій загинуло чимало людей з обох сторін. Після цього обидва клани зненавиділи Чен Біюаня до глибини душі й оголосили на нього полювання по всьому світу.

Самі же закохані навіть не здогадувалися про масштаби катастрофи, яку залишили позаду. Цілий рік вони блукали світом, і за цей час Чен Біюань зміг остаточно залікувати свої фізичні рани. На жаль, його внутрішня сила впала до найнижчих значень, тому йому довелося крок за кроком починати весь свій шлях культивації з самого початку.

Коли клан Чен нарешті вистежив їх, молоді люди вже встигли таємно побратися й прожили в шлюбі близько трьох місяців. Їх обох негайно схопили й силоміць привели назад до будинку клану Чен.

Ця новина знову збурила обидва великі клани. Особливо лютував голова роду Ло, який вимагав негайної смерті для Чен Біюаня, щоб змити цей ганебний сором зі свого імені. Тоді Ло Юйцінь прямо на очах у всіх приставила до свого горла зброю й пообіцяла накласти на себе руки, якщо вони не залишать її чоловіка в спокої. Тільки завдяки цій запеклій відвазі їй вдалося зберегти Чен Біюаню життя.

Зрештою, клану Чен довелося заплатити величезну ціну, щоб хоч якось загасити цей гучний скандал. Крім того, виявилося, що Ло Юйцінь вже була при надії, тому їй не залишалося нічого іншого, як вийти заміж у клан Чен.

Здавалося б, мала відбутися радісна подія, проте для родини Чен це весілля стало справжнім соромом. Вони просто відправили за нею звичайнісінький паланкін, щоб забрати до будинку. Не було ні пишних урочистостей, ні святкового бенкету — усе пройшло настільки бідно й убого, що ця церемонія виявилася гіршою за весілля звичайних слуг.

Після одруження молодих людей фактично взяли під домашній арешт, зачинивши в напівзруйнованому маленькому подвір'ї на околиці маєтку. Брати Чен Біюаня частенько навідувалися туди, і кожен такий візит супроводжувався лише злими насмішками та глузуваннями — вони взагалі не вважали їх за своїх рідних.

Так тривало доти, доки Чен Біюаню не доручили займатися сімейними справами й торгівлею. Він раз за разом буквально рятував родинний бізнес, який перебував на межі повного банкрутства, і приносив клану колосальні прибутки. Тільки після цього їхнє життя почало трохи покращуватися.

Проте, хоч би скільки зусиль докладало подружжя, їхній статус у клані Чен залишався лише трохи вищим, ніж у звичайних управителів. Ба більше, інколи навіть головний дворецький маєтку дозволяв собі дивитися на них зверхньо та не ставити ні в що.

Вони думали, що так минатимуть і всі наступні роки, але коли Чен Сяосяо виповнилося десять років, сталася нова біда. Дівчинка випадково натрапила на п'яного Чен Біхуа. Цей нахабний і розпусний чоловік через свою хтиву втіху наважився чіплятися до власної малолітньої племінниці. Дізнавшись про це, Чен Біюань жорстоко побив його, що й призвело до жахливих наслідків.

Чен Біхуа затаїв глибоку образу й підлаштував усе так, ніби Чен Біюань таємно пробрався до спальні талановитої дівчини з бічної гілки роду Чен. І хоча його заскочили не в ліжку, сам факт перебування в покоях незаміжньої панночки вважався величезним злочином.

Коли скандал набув розголосу, оббріханого та безневинного Чен Біюаня разом із усією родиною з ганьбою виставили за двері. Їхні імена назавжди викреслили з родової книги клану, оголосивши, що відтепер їхнє життя чи смерть більше не мають жодного стосунку до клану Чен із Імперськоїстолиці.

Хоча родина Чен усіма силами намагалася приховати цю ганебну історію, певні чутки все одно просочилися назовні. Почувши про це, голова роду Ло публічно заявив, що до кінця своїх днів не дозволить Чен Біюаню навіть на крок наблизитися до міста Яньчен.

Після вигнання з Імперської столиці Чен Біюань разом із своєю родиною довго поневірявся світом, поки врешті-решт вони не знайшли притулок у селі під назвою Люшу. Чоловік сподівався, що тут вони нарешті здобудуть довгоочікуваний спокій, але рік тому Чен Біхуа дізнався про їхнє місцезнаходження й підіслав найманців, щоб повністю винищити їх.

А пів року тому Чен Біхуа знову відправив убивць. Чен Біюань вступив у запеклий бій із кількома нападниками й дістав серйозні поранення. Чен Сяосяо, намагаючись врятувати батька, без роздумів кинулася вперед, унаслідок чого і батько, і донька зазнали тяжких ушкоджень.

На щастя, вчасно підбігли місцеві селяни, і Чен Біхуа, який планував вирізати всю родину до останнього, був змушений поспіхом відступити разом зі своїми людьми.

Коли Чен Сяосяо нарешті прийшла до тями, виявилося, що вона повністю втратила пам'ять, а Чен Біюань лежав із численними переломами по всьому тілу. На щастя, Чен Сяосяо, в чиєму тілі вже перебувала інша душа, змогла вилікувати батька й знову поставити його на ноги.

...

Вислухавши цю розповідь, Чен Сяосяо ще довго не могла вимовити ні слова. Усе, що довелося пережити її батькам, нагадувало якийсь заплутаний і банальний сюжет, яких вона свого часу бачила чимало в телевізійних серіалах, але ніколи не сприймала всерйоз.

Тепер усе це виявилося жорстокою реальністю. Звісно, найбільше в її пам'яті закарбувався той покидьок у людській подобі, який не посоромився зазіхнути навіть на десятирічну дитину. Цей чоловік тепер точно жилець!

Чен Сяосяо злегка примружила очі, в яких на мить спалахнув холодний і нещадний вогонь. Вона твердо вирішила, що в майбутньому обов'язково влаштує йому дуже "гарячий" прийом.

"Старша... старша сестро", — Чен Чжен'юань раптом відчув, як по його спині пробіг легкий морозець. Погляд сестри в цю хвилину був настільки моторошним, ніби вона була готова розірвати когось на шматки.

Оговтавшись, Чен Сяосяо подивилася на збентеженого брата й здивовано підняла брови:

"Що таке?"

"Старша сестро, а де ж та Юйтен, про яку ти говорила?" — Чен Чжен'юань швидко опанував себе й, хитро блиснувши очима, з нетерпінням запитав.

"А, ти про неї? Це дух Нефритової Лози!" — невимушено відповіла Чен Сяосяо і водночас подумки наказала духу з'явитися.

Сяо Юйтен миттєво виринула із простору і незадоволено пропищала:

"Юна господине, цей молодий пан взагалі нічого не тямить! Про що мені з ним розмовляти!"

"Ого, то ти і є дух Нефритової Лози?" — вигукнув Чен Чжен'юань, захоплено розглядаючи чарівне крихітне створіння очима, що сяяли наче зірки.

Маленький дух невдоволено підібгав губки, змахнув крихітною ручкою й кинув хлопцеві прямо в руки тисячолітній сніжний женьшень, суворо промовивши:

"Ану швидко сідай за тренування! Ти ж усього лише на рівні звичайного Бойового Учня, будь-який сильніший майстер зможе розчавити тебе однією лівою!"

"Е-е..." — Чен Чжен'юань просто занімів від такої зухвалості маленького духа, але, міцно притиснувши до себе величезний сніжний женьшень, задоволено посміхнувся й одразу ж умостився на землі в позу лотоса.

Побачивши, що брат зміг миттєво відкинути всі веселощі й зосередитися на головному, Чен Сяосяо задоволено кивнула головою, а після цього сама перенеслася у свій простір.

"Моя господиня, мені сьогодні не вистачило веселощів! Розважався тільки твій батько, а мені було зовсім нудно!" — поскаржився маленький дух, сидячи на гілці кришталевого плодового дерева й надувши губки.

Чен Сяосяо спокійно підійшла ближче, сперлася на стовбур дерева, заплющила очі й лише тоді відповіла:

"Куди ти поспішаєш? Попереду буде ще повно людей, з якими ти зможеш погратися. До речі, що з тими, кого виставили геть?"

"Юна господине, ти занадто м'якосерда! Навіщо було відпускати цих негідників? Вони ж стовідсотково повернуться, щоб знову завдати нам клопоту. Була б моя воля, я б їх усіх затягнула сюди й згодувала зміям замість підстилки чи пасовиська!"

"Справа не в моїй м'якості, просто час іще не настав. Вони всього лише прийшли до нашого порогу. Якщо ми просто повбиваємо їх усіх, це викличе хвилю загального гніву, і тоді нашій родині взагалі не залишиться місця під сонцем."

"Та чого нам боятися! У крайньому разі просто зберемо речі й підемо звідси. Усе одно в цьому місці немає нічого цінного!"

"Куди це ти зібралася переїжджати? Тобі що, просто нудно й хочеться знайти собі зайвого клопоту?" — Чен Сяосяо розплющила очі й кинула на неї суворий погляд. — "А скільки з тих, хто намагався таємно пробратися сюди, уже загинуло?"

Вона добре пам'ятала, що всіх дрібних злодюжок та шпигунів, які намагалися нишком пролізти на їхню територію, маленька Юйтен брала під свій особистий контроль.

"Та не так уже й багато, всього лише 145 чоловік!" — із посмішкою відповіла Юйтен.

"145?!" — обличчя Чен Сяосяо на мить заціпеніло. Вихована в сучасному світі, де за кожне вбивство передбачена сувора кара, вона ніяк не могла звикнути до такого — адже це були справжні живі люди.

___

прим. : Не сприймайте числа у цьому ранобе. Якщо я почну все вираховувати, то помру... Пишу рівно так, як в оригіналі. Переклад з китайської.