Розділ 72 — V001. Приголомшливі новини, у кожного свій розрахунок.

Чен Біюань лише ворухнув губами, але так і не наважився заперечити дружині. Чен Сяосяо ледь стримала посмішку й додала:

"Мамо, звісно, це лише тимчасовий захід. Згодом, коли людей побільшає, у нас з'явиться повно справ, де знадобиться допомога сторонніх. Ми просто фізично не зможемо робити все самотужки, та й часу на все не вистачить."

"Ну, в цьому ти маєш рацію," — погодилася пані Чен. Вона чудово знала, скільки слуг та охоронців утримують великі клани для того, щоб забезпечувати життєдіяльність усього маєтку, адже без цього жодна велика родина просто не зможе існувати.

"Тату, ви можете передати ці наші умови старому старості. А ми поки що підемо оглянемо територію, оберемо найкраще місце, накидаємо план-креслення майбутнього будинку, а потім покличемо селян, щоб вони допомогли нам усе це збудувати!"

"Гаразд, ми зробимо так, як ти кажеш!"

...

Старий староста без жодних вагань погодився на всі умови Чен Біюаня. Протягом наступних днів у маєтку родини Чен та серед жителів Люшу робота закипіла повним ходом. Що ж до молодшого покоління села, то Чен Біюань прийняв абсолютно всіх хлопців, які виявили бажання навчатися. Після ретельної перевірки їхнього хисту він розділив новоспечених учнів на дві категорії: одні стали неофіційними учнями, а інші — особистими вихованцями. Таким чином, кілька десятків місцевих юнаків утворили найперше покоління його послідовників.

***

Тим часом зовнішній світ просто згинався під лавиною приголомшливих новин із маєтку Чен. Коли керівництво академії Божественного Кондора детально дізналося про все, що сталося, старійшини ледь не подушили тих бовдурів, які не змогли довести справу до ладу й лише накликали на академію купу бід.

У володіннях родини Чен виявилося не просто якесь духовне джерело — куди важливішим було те, що там з'явилося одразу троє приборкувачів звірів! Такі майстри мали колосальну цінність, і навіть їхня авторитетна академія Божественного Кондора не сміла б ставитися до подібних людей зневажливо. А ці негідники примудрилися зіпсувати стосунки з родиною Чен настільки, що гірше вже й не придумаєш.

Голова академії від люті та безвиході ледь не плювався кров'ю, відчуваючи невимовний жаль і каяття за таку помилку.

Проте, попри все, вони не могли просто заплющити на це очі й залишити все як є. Після тривалих обговорень та нарад було ухвалено тверде рішення: заступник голови разом із чотирма провідними наставниками та сотнею найталановитіших студентів академії терміново вирушили до села Люшу.

***

Поки що не будемо згадувати про бурхливу реакцію кланів Лун, Сюе Імперської столиці та родини Су. Проте в самій Імперській столиці, у маєтку клану Чен, на своєму ліжку лежав повністю паралізований і безпорадний Чен Біхуа. Він у гарячковому маренні без упину повторював:

"Це неможливо... Це абсолютно неможливо! Як вони могли стати приборкувачами звірів?! Не буває такого... Категорично ні! Я не вірю в це, не вірю, ні за що не повірю!.."

"Тут якась помилка, стовідсотково якась помилка! Як цей нікчема міг виявитися приборкувачем звірів?! Ха-ха-ха!.." — забувши про пекельний біль у всьому тілі, він раптом зайшовся моторошним і диким сміхом. — "Той невдаха, якому я особисто переламав усі кістки, тепер приборкувач звірів?! Ха-ха-ха-ха!.."

"Це дуже смішно, просто неймовірно смішно, ха-ха-ха-ха!.."

Цей божевільний регіт, що долинав із його покоїв, ставав усе більш моторошним і наганяв справжній жах. Слуги та служниці, які працювали неподалік, поспіхом кидали роботу й тікали якнайдалі, аби тільки не потрапити на очі цьому схибленому другому пану, який у будь-яку мить міг зігнати на них свою лють!

***

У цей же час у головній залі маєтку Чен зібралися голова клану та всі впливові старійшини роду. Обличчя в кожного з них були похмурішими за грозову хмару, а атмосфера в приміщенні панувала настільки гнітюча, що аж дихати було важко!

За якийсь час великий старійшина, який сидів на почесному місці, повільно порушив тишу:

"Голово, які твої подальші плани щодо цієї справи? Ти й досі вважаєш, що всі ці чутки навколо Люшу — звичайна вигадка?"

"..." — голова клану Чен лише напівзаплющив повіки й не зронив у відповідь жодного слова.

Третій старійшина кинув на голову клану єхидний погляд і з легкою усмішкою зауважив:

"Раніше ми дійсно не могли знати напевно, де тут правда, а де брехня. Але зараз, коли наставники академії Божественного Кондора разом із представниками кланів Лун, Сюе та родини Су в один голос підтверджують цей факт, продовжувати вважати все це байками... Що ж, тоді або вони всі цілковиті бовдури, або бовдури ми самі!"

"Кхе-кхе-кхе..."

Другий старійшина демонстративно прокашлявся і, дочекавшись, поки всі присутні звернули на нього увагу, розважливо промовив:

"Якщо духовне джерело дійсно існує, то невже Чен Біюань та двоє його хлопців і справді є приборкувачами звірів? Але якщо вони володіють цим рідкісним хистом, то чому за всі минулі роки вони жодним словом чи ділом цього не виказали?"

Його слова озвучили саме те питання, яке зараз найбільше турбувало серце кожного з присутніх. Усі вони зібралися тут саме для того, щоб з'ясувати істину: чи дійсно Чен Біюань та його сини стали справжніми приборкувачами звірів.

Звісно, кожен у цій залі чудово пам'ятав, через які випробування довелося пройти Чен Біюаню, скільки несправедливості, болю та принижень він зазнав від власного клану. І якщо він уже тоді був приборкувачем звірів, то навіщо йому було терпіти стільки знущань і страждань?

До того ж обидва сини Чен Біюаня народилися й росли на їхніх очах. Старійшини чудово знали, якими були ці діти. Звідки ж тепер у них взявся такий неймовірний хист?

Звісно, ніхто з них не допускав думки, що викладачі академії Божественного Кондора чи представники могутніх кланів Лун, Сюе та Су вирішили змовитися й набрехати всьому світу. Людям такого високого статусу просто не було жодного сенсу так ганьбитися. Тим паче, що ці новини виставляли їх самих у далеко не найкращому світлі. А оскільки люди з вищого товариства понад усе цінують власну репутацію, вони ніколи б не стали поширювати подібні чутки, якби це не було правдою. Отже, залишався єдиний логічний висновок — у родині Чен Біюаня дійсно з'явилися приборкувачі звірів!

Від однієї лише думки про це у дванадцяти присутніх старійшин аж очі загорілися від жадоби. Вони вже встигли скуштувати солодкий смак того життя, коли їхній клан завдяки силі Чен Біюаня стрімко піднявся з нижчих верств до самої вершини Імперської столиці. Але після того, як Чен Біюаня було зламано й знищено, авторитет клану Чен миттєво впав, і родина втратила колишню велич. Ба більше, свого часу, щоб зам'яти скандал між Чен Біюанем та Ло Юйцінь, клану довелося віддати родині Ло майже третину всього свого майна як компенсацію. Це остаточно підірвало їхнє становище, скинувши клан Чен на саме дно суспільної ієрархії Імперської столиці.

А тепер уявіть, якщо батько й сини дійсно стали приборкувачами звірів! Навіть якщо рівень їхньої власної культивації більше ніколи не зросте, це не матиме жодного значення. Хто сказав, що приборкувач звірів обов'язково повинен бути неперевершеним майстром бойових мистецтв? Навіть якщо він володітиме посередніми силами, жоден супротивник не наважиться навіть пальцем його торкнутися!

Усі присутні в залі чітко це розуміли, але згадуючи про те, як вони свого часу вчинили з родиною Чен Біюаня, вони відчували невимовний жаль і докори сумління. Проте від цих каяттів тепер не було жодної користі. Головне, про що їм слід було подумати прямо зараз — це як повернути Чен Біюаня назад і знову включити його родину до складу клану Чен!

Саме це питання і було головним завданням сьогоднішніх зборів.

Кожен із чоловіків поринув у власні роздуми, проте їхні погляди то й діло косилися в бік велик ого старійшини та голови клану. Адже саме вони свого часу проявили найбільшу жорстокість і наполягли на тому, щоб із ганьбою вигнати родину Чен Біюаня за двері й викреслити їхні імена з родової книги. Чи захоче він тепер повернутися після всього, що сталося? Чи можливо це взагалі?

Так, кожен із них подумки ставив собі це питання: чи можливо це?

Чен Біюань більше не був тією безпорадною людиною, якою клан міг крутити та маніпулювати як заманеться. Після того, як рідна кров стільки разів зраджувала й викидала його на поталу долі, невже він відчуватиме до клану Чен бодай якусь вдячність?

Навряд чи!

Старійшини подумки поставили себе на його місце і щиро зізналися собі: якби з ними вчинили так само, вони б ні за які скарби світу не погодилися повернутися!

"Давайте поки що облишимо суперечки про те, чи дійсно Чен Біюань та його сини є приборкувачами звірів. Зараз найважливіше — досконально з'ясувати все, що відбувається з Чен Біюанем у Люшу. Тільки коли ми матимемо повну й чітку картину, можна буде вирішувати, як діяти далі!" — твердим і рішучим голосом порушив тишу п'ятий старійшина.

Третій старійшина згідно кивнув головою:

"Так, нам немає сенсу сидіти тут і будувати здогадки на порожньому місці. Спочатку треба розібратися в усьому до найменших дрібниць. Якщо виявиться, що Чен Біюаню просто допомагає якийсь сторонній приборкувач звірів, то це буде зовсім інша справа!"