Розділ 77 — V002 Розширення господарства. Спільні угоди.

Почувши біля вуха голос маленької Юйтен, Чен Сяосяо мимоволі зупинилася, і дві дівчини позаду неї теж зупинилися.

"Ми підемо сюди!"

Хоч Чен Сяосяо й не знала, хто саме хоче її бачити, вона вирішила піти й подивитися, у чому справа.

Тепер іншим людям було зовсім не просто ступити на землю села Люшу. Відтоді як минулого разу цілу юрму людей викинуло звідти геть, Чен Сяосяо не хотіла, щоб хтось сторонній заважав їм, тому навмисно наказала духовним звірам охороняти вхід до села. Хто б туди не поткнувся, кінець у всіх один — зміїне черево!

Не встигли вони відійти далеко, як назустріч їй на великому тигрі виїхав Лю Даньхан.

Після того як Лю Даньхан став учнем, він перетворився на першого патрульного вартового. Разом із братами Чен він обходив околиці села та захищав його безпеку.

"Молодша сестро!"

Вигукнув Лю Даньхан і вмить зіскочив зі спини тигра. Білий тигр тим часом приязно підбіг до неї і, підлещуючись, потерся об її ногу. На вигляд цей білий тигр був дуже покірним, але сестри Лю так злякалися, що аж самі не свої відступили назад.

Молоді дівчата зазвичай побоювалися цих лютих хижаків, тому Чен Сяосяо з посмішкою легенько штовхнула білого тигра ногою. Цей білий тигр не був улюбленцем Чен Чжен'юаня, його виростили окремо всередині простору, і він теж став одним із членів патрульного загону.

Жителі села Люшу вже знали про зміни в родині Чен. Оскільки вони народилися й виросли в цьому часовому просторі, їм було відомо про існування кланів стародавніх бойових мистецтв та духовних практиків, тому вони не відчували особливого неприйняття до змін у родині Чен, а навпаки, охоче все сприймали.

Спочатку вони думали, що стали учнями звичайного майстра, а виявилося, що потрапили до великої постаті, тож усі мешканці села Люшу від радощів світу білого не бачили!

Лю Даньхан простягнув їй щойно отриманий лист і сказав: "Молодша сестро, цей лист передали люди ззовні, він для тебе та вчителя!"

"О!"

Чен Сяосяо взяла лист, відкрила його і побачила, що це послання від управителя Чжу із заїжджого двору Лайюе. Прочитавши його, вона трохи поміркувала й наказала: "Старший брате Даньхан, ви завтра на початку години Дракона (з 07:00 до 09:00) підійдіть до входу в село, зустріньте людей і приведіть їх сюди!"

"Добре!"

"Тоді повертайтеся до справ!"

Вони більше не розмовляли. Чен Сяосяо повела людей назад, а Лю Даньхан знову сів на білого тигра й поїхав патрулювати околиці.

Повернувшись на подвір'я, Чен Сяосяо наказала Єцао покликати батька.

За мить увесь спітнілий Чен Біюань повернувся з будівельного майданчика й звернувся до неї: "Сяосяо, навіщо ти мене шукала?"

"Тату, не поспішайте, ви спочатку вмийтеся, а про справи поговоримо згодом!"

"Добре, зачекай хвилинку, надто вже спекотно!"

Чен Біюань повернувся, збираючись іти до кухні, але пані Чен уже сама вийшла разом зі слугами, які несли воду, і сказала: "Добре, воду вже принесли, умивайся!"

Невдовзі, за той короткий час, поки Чен Сяосяо заварювала чай, Чен Біюань за допомогою дружини привів себе до ладу, підійшов і сів поруч із донькою.

Чен Сяосяо налила батькові кухоль гарячого чаю й з посмішкою промовила: "Тату, ви так важко працюєте, випийте чаю, щоб угамувати спрагу!"

"Цей твій гарячий чай я вип'ю трохи згодом. Кажи вже, яка справа!"

"Тату, ви спочатку погляньте на це!"

Вона витягла з рукава лист і подала батькові. Чен Біюань нічого не сказав, а одразу відкрив його для читання.

Пробігши очима по рядках, Чен Біюань швидко переглянув зміст і запитав: "Сяосяо, як ти вважаєш, чи варто з ними бачитися?"

"Давайте побачимося. Нашій родині потрібно дещо закупити, а самим нам іти туди незручно, тож нехай управитель Чжу зробить це замість нас. Я впевнена, що він із радістю погодиться!"

Чен Сяосяо відповіла з посмішкою. У цей час підійшла й пані Чен. Вона сіла поруч і запитала: "Сяосяо, невже так багато людей ззовні прагнуть потрапити до нас?"

"А як же інакше, мамо, ви ж і самі знаєте, що речі нашого дому вже давно стали ласим шматком для всіх. Якби ми не поставили тих духовних звірів на дорозі, хтозна скільки б людей сюди вже збіглося!"

"Це щира правда!"

Чен Біюань перехопив розмову.

"Проте поки що це може зупинити лише дрібних супротивників. А коли з’являться ті, хто справді чогось вартий, то, боюся, без твого керівництва, Сяосяо, духовні звірі не зможуть із ними впоратися!"

Пані Чен злегка здригнулася, вона теж про щось подумала, але Чен Сяосяо не переймалася цим і сказала: "Тату, нам байдуже до великих чи дрібних постатей, поговоримо про них, коли виникне потреба, все одно ми не зможемо їм завадити, чи не так!"

Чен Біюань кивнув і звернувся до своєї дружини: "Юйцінь, ти спершу подивись, що потрібно для дому, запиши все, а завтра ми попросимо управителя Чжу купити це для нас. Що ж до матеріалів для будівництва будинку, то про них я подбаю сам!"

"Добре, я так і зроблю!"

Пані Чен кивнула, а потім зиркнула на двох маленьких служниць, які стояли неподалік позаду доньки.

"Сяосяо, у нашому домі побільшало людей, але вони ще нічого не вміють, а я не можу вчити кожну з них особисто, тримаючи за руку. Може, вигадаєш якийсь спосіб?"

"Мамо, я розумію, що ви маєте на увазі!"

Чен Сяосяо на мить замислилася, а потім додала: "Однак зараз нам не варто шукати людей ззовні. Якщо ми почнемо набирати слуг у цей час, то вони можуть виявитися чужими очима й лише додадуть нам клопоту. Зробимо так: управитель Чжу з людьми часто буватиме у нас найближчими днями, тож попросимо їх дати деякі настанови дівчатам!"

"Це теж непогано!"

Пані Чен чітко розуміла думки доньки, тому більше нічого не вимагала.

Насправді пані Чен походила з великого й шляхетного роду, тому керування слугами не було для неї чимось новим. Проте зараз до них прийшли виключно доньки місцевих селян, і їй було ніяково говорити з ними надто суворо, щоб селяни потім не казали, ніби вона знущається з дітей.

Як кажуть, дотримання правил — це ознака вихованості людини та основа будь-якої справи. Чи то ціла держава, чи орден, академія чи окремий клан — без правил не буде ладу. І для господарів, і для слуг існують чіткі норми, і якщо не перетворити їх на звичку, усе піде шкереберть, тому кожен має підкорятися встановленому порядку.

Чен Сяосяо не хотіла наймати сторонніх людей, тож залишалося тільки навчити цих сільських дівчат необхідним правилам. Через те, що родина Чен була занадто добре знайома з усіма односельцями, їм самим було зручно встановити правила, але дещо ніяково повчати дівчат. Якби на їхньому місці був чужинець, то не було б жодних вагань.

Звісно, Чен Сяосяо розуміла, що з багатьма речами їм доведеться зіткнутися в майбутньому, а зараз родина Чен ще невелика, тому змінювати все потрібно поступово.

"Сяосяо, є ще щось? Якщо нічого, то я піду подивлюся на будівельний майданчик і заодно допоможу там!"

Випивши кілька кухлів чаю, Чен Біюань знову замислився про роботу. Раніше він був молодим паном і нічим не переймався, але після пережитих бід сильно змінився, і тепер усе, що стосувалося власного дому, робив особисто!

Чен Сяосяо відповіла: "Тату, нічого, ідіть займатися справами!"

"Добре, до темряви ще є дві години, піду допоможу!"

Чен Біюань підвівся й попрямував до виходу.

"Голово родини, будьте обережні!" — крикнула йому вслід пані Чен.

Чен Біюань навіть не повернув голови, лишь змахнув рукою й відказав: "Усе гаразд, це ж не якась небезпечна справа!"

Проводжаючи батька поглядом, Чен Сяосяо звернулася до матері: "Мамо, овочі на городі ще не зібрані, я піду назбираю!"

"Добре, йди, у домі тепер багато ротів, ви назбирайте побільше!"

"Добре, мамо!"