Розділ 8 — Зустріч зі змією в горах.

"Усе правильно, один шичень дорівнює двом годинам, тож урожай можна збирати кожні чотири шичені. За добу виходить тричі, ну або щонайменше двічі, а це означає, що..."

Чен Біюань на мить замовк, ретельно щось обмірковуючи, а потім продовжив:

“Якщо рахувати навіть по два збори на день, то за добу можна виростити близько десяти курей та десяти кролів. Самим нам стільки ні за що не з'їсти, тож решту будемо відвозити на базар і міняти на срібло. Отак справи в нашій родині й підуть на лад.”

“Ти все правильно кажеш, чоловіче. За ті гроші, що виручимо з курей та кроликів, ми зможемо нарешті наняти тобі лікаря, і ти швидше одужаєш!” — пані Чен поглянула на чоловіка, який уже більше ніж пів місяця був прикутий до ліжка, і тихо та тужливо зітхнула.

Чен Сяосяо, яка чудово розуміла скрутне становище родини, подивилася на батьків і м'яко промовила:

“Я теж так вважаю. Частину м'яса залишатимемо собі, а решту — продаватимемо. Тоді й інші необхідні речі купувати стане значно простіше.”

“Ось і чудово. За три дні якраз буде базарний день, тоді й відвеземо все на продаж!”

***

Утрьох вони обговорювали плани на майбутнє життя, аж поки не повернулися троє молодших дітей, які вже досхочу набігалися. Тоді Чен Сяосяо з матір'ю вийшли з кімнати й разом заходилися готувати обід.

Пообідавши, малеча знову кудись побігла гратися, а Чен Сяосяо повернулася до своєї кімнати й одразу увійшла до простору.

Дивлячись на зелені грядки овочів, що так буйно розрослися, вона мимоволі усміхнулася. Нарешті вона відкрила таємницю простору батькам, і тепер, що б вона звідси не дістала, вони сприймуть це спокійно.

Не помітивши як, дівчина підійшла до ставка. Побачивши чисту, як сльоза, воду, вона з досадою ляснула себе по лобі — ну як вона могла забути про розведення риби! Риба — це ж така чудова річ: її можна і самим їсти, і на ринку на срібло міняти.

Не гаючи ні хвилини, вона кинулася до хатинки, підійшла до екрана дисплея і негайно продала всю редьку зі складу. Обмінявши її на золоті монети, вона купила риб'ячих мальків та випустила їх у ставок.

Дивлячись на те, як умить розтанула третина її золотих монет, Чен Сяосяо скрушно зітхнула:

“Ех, якби ж ці золоті монети можна було дістати звідси і витрачати у справжньому світі.”

[Відповідь на запитання господаря: коли простір досягне 50-го рівня, золоті монети простору можна буде виносити і використовувати ззовні!]

“Ого...” — Чен Сяосяо заніміла від подиву. — “Тобто простір може підвищувати свій рівень?”

Коли вона грала в цю гру раніше, рівні, звісно, підвищувалися, але вона й подумати не могла, що реальний простір теж має таку функцію. Коли дівчина уявила, що після підвищення рівня зможе вирощувати будь-яких рідкісних та дивовижних тварин, її очі вмить засяяли, наче зірки.

Сковтнувши слину, вона тихо запитала: “А як підвищувати рівень простору? Що для цього потрібно?”

[Відповідь на запитання господаря: господар може приносити в простір нові види рослин або необхідних тварин, за що простір отримуватиме досвід для підвищення рівня. З кожним новим рівнем відкриватимуться нові функції та можливості!]

Ось воно як, виявляється!

Збагачувати простір новими видами?

Чен Сяосяо навіть не очікувала такого. Це зовсім не було схоже на правила гри, в яку вона грала на комп'ютері, проте така гнучкість системи була їй лише на руку.

Думки про те, що простір у майбутньому принесе їй ще чимало приємних несподіванок, несказанно підняли їй настрій.

Вона ще раз обійшла овочеві грядки та пасовище, і, переконавшись, що все спокійно, вийшла з простору.

Покинувши кімнату, Чен Сяосяо попередила батьків і сама пішла з дому. Вона хотіла перевірити, чи дійсно можна переносити нові види рослин у простір.

Навіть якщо це не допоможе відразу підвищити рівень, сама можливість поєднувати речі з реального світу з можливостями простору була б для неї величезним успіхом.

Від цих думок її кроки ставали дедалі швидшими, а на обличчі було важко приховати радість.

Недалеко від їхнього дому протікала невелика річечка, навколо зеленіла трава і тихо дзюрчала вода. Чен Сяосяо помітила своїх братів і сестру, які весело гралися на березі, проте підходити до них не стала, а лише затримала на мить погляд.

Що ж їй назбирати для простору?

Розмірковуючи на ходу, вона непомітно відходила все далі від дому, і стежка вивела її до задньої гори.

Якщо шукати якісь цінні та рідкісні речі, то в такій глушині їх можна знайти хіба що в лісових хащах, тому її ноги самі привели її сюди.

Щоб дістатися до лісу на горі, потрібно було пройти крізь густий бамбуковий гай. Легкий вітерець доніс до неї свіжий аромат зеленого бамбука, і Чен Сяосяо мимоволі підвела голову. Весь схил гори потопав у смарагдовому бамбуку — стрункому, високому й неймовірно витонченому. Вітер м'яко колихав стебла, бамбукове листя ледь тріпотіло, і цей тихий шелест єднався в ритмічний гул, що нагадував прекрасну мелодію, яка линула звідусіль.

У цю мить дівчина відчула неймовірне полегшення: увесь земний пил та втома вмить зникли, а на душі запанував цілковитий спокій.

Бамбук у селах можна зустріти на кожному кроці. Він не лише милує око, а й широко використовується в медицині: його листя, сік, плоди, коріння та молоді пагони є цілющими й допомагають від багатьох хвороб. Проте найбільше звичайні люди знають бамбук завдяки його їстівним пагонам.

Цікаво, а чи можна пересадити бамбукові пагони в простір?

Щойно у неї з'явилася ця думка, Чен Сяосяо одразу взялася до справи. Як би там не було, варто спробувати.

У затіненому вологому місці вона знайшла кілька молодих пагонів бамбука. Оскільки мотики з собою не було, дівчина підібрала кілька міцних гострих бамбукових гілок і за допомогою них заходилася розкопувати вологий ґрунт.

Добре попрацювавши та добряче спітнівши, Чен Сяосяо врешті-решт спромоглася викопати два бамбукові пагони й миттєво перенесла їх у простір.

[Виявлено новий вид. Простір підвищено до другого рівня!]

Щойно Чен Сяосяо зазирнула у простір, як одразу почула голос системи. Вона аж завмерла на місці, а потім, витираючи піт із чола, гірко усміхнулася:

“Усього лише другий рівень... З такими темпами, щоб дійти до п'ятдесятого, знадобиться казна-скільки часу!”

“Ну, принаймні рівень таки піднявся. Схоже, мені треба продовжувати шукати нові речі для пересадки.”

Трохи відпочивши, Чен Сяосяо не стала розбиратися, де саме в просторі примостилися ті пагони, а швидко вийшла з бамбукового гаю. Поки сонце ще не сіло, треба було шукати далі.

Вона спустилася до самого підніжжя гори і заходилася пильно озиратися навколо.

Надто звичайні рослини навряд чи мали якусь цінність, адже в самому просторі вибір і так був чималий.

Можливо, через те, що це місце розташовувалося близько до людського житла, дівчина після довгих пошуків так і не знайшла нічого вартого уваги. Притулившись до стовбура старої сосни, вона мимоволі зітхнула.

Невже ця прогулянка виявилася марною?

На годиннику вже була година мавпи (з 15:00 до 17:00) , і якщо вона не повернеться додому найближчим часом, це могло стати небезпечним.

Хоч на душі й лишився неприємний осад, Чен Сяосяо все ж вирішила повертатися, відклавши пошуки на завтра. Зрештою, отримати все й одразу просто неможливо.

Шшш... Шшш...

Тільки-но Чен Сяосяо збиралася розвернутися, як раптом у густій траві почувся дивний шурхіт. У неї вмить стиснулося серце: вона відчула, що насувається якась небезпека.

Зростаючи в гірському селі, вона мала певне чуття на такі загрози, тому миттєво вп'ялася поглядом у місце, звідки лунав звук.

Коли вона чітко розгледіла істоту, що стрімко виповзала з хащів, її тіло вкрилося сиротами, а від жаху перехопило подих.

Змія!

Перед нею з'явилася величезна змія завдовжки в кілька метрів.

Це був стрічковий крайт! *

Він отримав свою назву через золотаво-чорні кільця на лусці, що нагадували золоті обручі. Це лідер серед трьох найнебезпечніших змій Китаю — його отрута смертельна!

Ну і як вона тільки сюди виповзла!

Чен Сяосяо знала, що таке стрічковий крайт. Хоч він і вважається одним із найтоксичніших гадів, ця змія страшенно боїться яскравого світла. Удень вона зазвичай лежить згорнувшись клубком і ховає голову під черево; вона має досить спокійну вдачу, рухається повільно і зазвичай не нападає на людей першою. Натомість уночі крайт стає надзвичайно активним і виходить на полювання.

Проте зараз ця змія повзла цілеспрямовано, і, схоже, її ціллю була саме Чен Сяосяо!

~~~~~

Стрічковий крайт!