Розділ 81 — V002 Розширення господарства. Спільні угоди.

"Ха-ха-ха, ну, у кожного свій погляд на ці речі!"

Побачивши, що час підходить, Чжу Веньбо зрозумів, що цю тему краще далі не розвивати, і перейшов безпосередньо до сьогоднішньої мети: "Голово родини Чен, панночко Чен, причина мого сьогоднішнього візиту насправді обом вам зрозуміла, тому я не буду нічого приховувати. Я маю намір укласти з родиною Чен угоду про довготривалу співпрацю. Духовна вода та духовна птиця вашого дому — це саме те, що я прагну закуповувати. Якщо у вас є якісь вимоги, ми можемо їх обговорити. Що ви скажете на це?"

"Молодий господарю, ви надто ввічливі!" — Чен Біюань злегка посміхнувся. — "Як ви й сказали, ми теж маємо бажання укласти з вами угоду, проте я мушу пояснити вам дві речі".

"О, голово родини Чен, прошу, кажіть!"

"Перше: що стосується духовної води, ми можемо надати стільки, скільки молодий господар забажає закупити. Але щодо духовних птахів та духовного зерна, ми можемо виділити лише половину від загальної кількості. Окрім власних потреб у їжі, решту ми мусимо залишити для інших покупців, сподіваюся на ваше розуміння!"

"Без проблем!"

Чжу Веньбо погодився одразу, навіть не замислюючись. Хоч він і був неймовірно багатим і мав апетит поглинути абсолютно все, що пропонувала родина Чен, він добре знав закони торгівлі: надмірна жадібність до добра не доводить, можна не лише втратити бажане, а й накликати на себе біду. А зараз, коли більша частина товарів Ченів опиниться в його руках, гріх було нарікати.

"Ха-ха-ха!" — побачивши таку рішучість гостя, Чен Біюань теж зрадів. — "Молодий господарю, ви знаєте наше теперішнє становище: нам зараз незручно виходити звідси, а речей для дому потрібно чимало. Чи не могли б ми попросити вас про послугу — доставляти нам сюди деякі припаси?"

"Ось про які дрібниці мова! Звісно, голово родини Чен, ви просто дайте мені список, а я накажу своїм людям усе привезти, це зовсім не складно!"

Про що б не йшлося, Чжу Веньбо тільки й чекав, щоб родина Чен попросила його про допомогу. Чим більше він їм допомагатиме, тим міцнішими стануть їхні дружні зв'язки, і тим надійнішою буде їхня співпраця.

"Список ми вже підготували, тож ми завдамо вам клопоту, молодий господарю!"

"Що ви, голово родини Чен, не варто дякувати!"

"Тату, ви продовжуйте розмову з молодим господарем, а я б хотіла попросити про допомогу управителя Чжу!" — втрутилася в розмову Чен Сяосяо, перервавши їхній діалог.

Почувши її слова, Чжу Веньбо зацікавився і мимоволі запитав: "Панночко Чен, якщо не секрет, яка справа потребує допомоги управителя Чжу?"

"Не судіть суворо, але наш дім прийняв кількох сільських дітей, які хочуть працювати у нас. Я б хотіла попросити управителя Чжу дати їм деякі настанови й навчити порядку".

"О!" — Чжу Веньбо на мить розгубився, але швидко збагнув, про що мова. Справді, за ту годину, що він провів тут, він помітив, що помічники в домі Ченів зовсім не знали ніяких правил поведінки. Він розумів, що родина Чен тільки починає свій шлях і її не можна порівнювати з великими кланами, де все вже давно налагоджено.

Звісно, для успішного керування домом залізна дисципліна була просто необхідною, слуги без суворих рамок швидко розперезаються, і як молодий господар маєтку він чудово це знав.

Він трохи поміркував, увійшов у становище родини Чен і зрозумів, що набрати місцевих селян було безпечним рішенням, але встановити між ними відносини пана й слуги могло виявитися непросто. Тому він запропонував: "Панночко Чен, управитель Чжу, звісно, може дати кілька порад, але, як на мене, краще я залишу вам людину, яка повністю візьме на себе керування господарством. Звісно, коли він вам більше не знадобиться, ви зможете повернути його в будь-який момент!"

"Це..." — Чен Сяосяо на мить завагалася, потім кивнула й перевела погляд на трьох чоловіків позаду гостя. Відверто кажучи, вона пригледіла саме управителя Чжу. Адже він першим почав мати справу з нею і не справляв враження хитрої чи підступної людини.

Знаю, що не доречно, але нехай буде... Приклад (схема) традиційного китайського будинку.

Розширена версія такого будинку.

сучасна модель такого будинку.

Чжу Веньбо простежив за її поглядом і мимоволі засміявся: "Схоже, панночка Чен вважає управителя Чжу підходить для цього найкраще. Що ж, нехай управитель Чжу залишається тут, а справами заїжджого двору Лайюе тимчасово завідуватиме розпорядник Бай. Коли ви повернетеся, то знову обіймете свою посаду.

"Слухаємось, молодий господарю!" — двоє названих чоловіків одразу відповіли. Управитель Чжу весь засяяв від радості, було видно, що це завдання йому дуже до душі і він щиро задоволений!

Вираз обличчя розпорядника Бая зовсім не змінився, проте в глибині його очей майнуло легке розчарування. Хоч він і добре приховав свої почуття, Чен Сяосяо все одно це помітила.

До розпорядника Бая вона не відчувала неприязні, він був людиною гнучкою й знав міру в усьому, проте порівняно з управителем Чжу йому трохи бракувало щирої доброти, натомість було більше жадоби вигоди. Саме тому вона й обрала управителя Чжу.

Коли це питання вирішили, Чен Сяосяо згадала про іншу важливу справу. Вона перевела погляд на цього великого багатія, і в її серці зблиснула надія.

Чжу Веньбо під її пильним поглядом відчув себе ніяково, наче став чиєюсь здобиччю. Хоч це було й неможливо, відчуття виявилося цілком реальним. Зважаючи на його високе становище, мало хто наважувався отак відкрито роздивлятися його.

Звісно, Чжу Веньбо не відчув у її погляді ніякої ворожості, тому в його душі просто спалахнула цікавість. На його обличчі з'явилася легка гірка посмішка, і він промовив: "Панночко Чен, якщо у вас є якась справа, прошу, кажіть. Якщо це в моїх силах, я неодмінно допоможу, що скажете?"

"Ви самі це сказали!" — Чен Сяосяо не сподівалася, що він виявиться таким щедрим і фактично дасть їй чистий чек, на якому можна писати все, що заманеться.

"Хіба я посмію порушити слово перед панночкою Чен?"

Чжу Веньбо міг дозволити собі таку впевненість, адже в його скарбницях було майже все, що взагалі існувало в цьому світі. Звання таємного найбагатшого купця належало йому зовсім не дарма.

Така ствердна відповідь повністю задовольнила Чен Сяосяо. Вона радісно кивнула й сказала: "Ну що ж, тоді я не буду церемонитися з молодим господарем. Мені потрібні рідкісні та цінні лікарські рослини, фруктові дерева, квіти, а також духовні камені та люті звірі. Головне — щоб речі були саме такого штибу, і чим більше різних видів, тим краще. Щодо кількості — багато не треба, достатньо по кілька штук кожного виду. Чи зможе молодий господар зібрати це для нас?"

"Це... Панночці Чен потрібні саме такі речі?" — Чжу Веньбо міг зламати собі голову, але ніколи б не здогадався, що вона попросить про таке.

Вираз обличчя Чен Сяосяо залишався спокійним. Вона злегка кивнула йому й запитала: "Так, мені потрібні саме ці речі. Чи зможе молодий господар допомогти?"

"Звісно, без проблем! Я якнайшвидше накажу своїм людям усе зібрати й доставити панночці Чен. Звісно, деякі речі потребують часу для пошуку, тому, можливо, доведеться доставляти їх частинами. Що ви скажете на це?"

"Я все розумію, молодий господарю. Що стосується лікарських рослин та фруктових дерев, я б хотіла, щоб це були живі саджанці, які можна посадити. Звісно, якщо це буде насіння, я теж залюбки його візьму. Скільки б речей ви не змогли доставити, ми повністю врахуємо їхню вартість у рахунок нашої торгівлі, про це можете не хвилюватися!"

"Домовилися, нехай буде так, як каже панночка Чен!"

Чжу Веньбо з радістю погодився. Для нього речі, які просила Чен Сяосяо, не становили труднощів — достатньо було просто дати наказ підлеглим звернути на це увагу. Така вигідна й безпечна справа була йому тільки в радість, і чим більше її буде, тим краще.

"Голово родини Чен, ми збираємося співпрацювати довгостроково, тож чи не варто нам спочатку визначити ціни? Мені дуже ніяково за те, що під час минулих кількох угод родина Чен зазнала збитків!"

Він казав, що йому ніяково, але на його обличчі не було й сліду цього почуття. Чен Сяосяо мимоволі похитала головою — ці хитрі старі лисиці торгівлі думають лише про те, як заробити якнайбільше, куди їм знати, що таке сором.