Розділ 90 — V003 Нова хвиля збурення, вчений і красуня.

Усі члени родини Нін мовчали. Жінки потайки витирали сльози й тихо плакали в кутку, тоді як учні продовжували стиха обговорювати подію, гублячись у здогадках, хто міг так скалічити Нін Сюньцзуна та його товаришів.

Три старійшини стояли поруч зі старим паном Ніном, намагаючись без слів підтримати друга в біді.

Нарешті двері відчинилися, і з кімнати вийшов літній чоловік із медичною скринькою в руках — головний лікар родини Нін.

"Лікарю Вень, як там мій Цзун’єр?" — стара пані, забувши про сльози, підскочила до нього й міцно схопила за рукав.

"Пані, благаю вас, заспокойтеся, не хвилюйтеся так!" — лікар поспішив підтримати жінку, яка ледь не непритомніла, але приховувати правду не мав права: "Пане, пані... Стан молодого господаря та двох інших панів однаковий. Усі травми зосереджені на ногах. Окрім глибоких ран, є дві найстрашніші проблеми: по-перше, колінні чашечки повністю роздроблені, по-друге — сухожилля на ногах перерізані. Боюся, вони більше ніколи не зможуть підвестися на ноги".

"Ах!" — відчайдушно зойкнула стара пані. — "Мій Цзун’єр! Мій бідний онучок!"

Вона встигла лише кілька разів ударити себе в груди від розпачу, після чого її ноги підкосилися, і вона зомліла прямо на руки переляканих служниць.

"Пані!"

"Що з пані?!"

"Швидше, лікарю, подивіться на стару пані!"

У коридорі знову зчинився гамір.

Тим часом старий пан Нін стояв нерухомо, наче вражений громом. Він повністю заціпенів і навіть не зреагував на те, як його дружину непритомною понесли до кімнати.

У його голові стукала лише одна думка: його улюблений онук Нін Сюньцзун став немічним калікою, який ніколи в житті не зробить жодного кроку.

"Брате Нін, брате Нін..."

Бачачи, що його давній друг зовсім втратив дух, старий пан Лінь не витримав і спробував його втішити: "Брате Нін, не впадай у відчай, вихід обов'язково знайдеться! Пам'ятаєш, колись існували особливі Пігулки Відновлення Сухожиль? Ми зробимо все можливе, щоб дістати ці ліки для Сюньцзуна!"

Старий пан Цюань теж підключився: "Брате Нін, головне, що Сюньцзун залишився живим. А з цими травмами ми обов'язково щось придумаємо".

"Саме так, колись один практик прийняв таку пігулку, і всі його розірвані сухожилля повністю зрослися. Тобі треба тримати себе в руках!"

Слова вірних друзів нарешті повернули старого пана Ніна до тями. Проте в цю мить здавалося, ніби він постарів одразу на кілька років, а його колись пряма спина помітно зсутулилася.

"Пане Нін, що тут у біса сталося?!"

На гамір нарешті прийшов і наставник Му Цінтун, який увесь цей час заліковував власні рани в гостьовому крилі. Побачивши його, старий пан Ду запропонував: "Давайте спершу знайдемо спокійне місце й усе обговоримо".

За годину в маєтку Нін нарешті все стихло.

***

У вітальні зібралося кілька чоловік. Вираз облич у всіх був похмурим, а старий пан Нін взагалі сидів чорніший за хмару: усвідомлення того, що його єдиний спадкоємець тепер каліка, позбавляло його будь-яких сил.

Наставник Му Цінтун теж виглядав жахливо. Після тривалого відпочинку його власні травми майже загоїлися, і тут такий удар — одразу трьом вихованцям академії скалічили ноги! Як йому тепер звітувати перед керівництвом академії?

"Шановні старійшини, ви ж напевно знаєте, чиїх це рук справа?" — Му Цінтун пильно подивився на трьох старих, адже саме вони знайшли й привезли поранених, тож не могли нічого не знати.

Проте вони дійсно не мали уявлення про нападника. Старий пан Лінь невдоволено насупився: "Наставнику Му, ми не знаємо!"

"Як це можливо? Ви ж..."

"Ми просто підібрали їх по дорозі, самого нападника ми не бачили!" — похмуро відрізав старий пан Цюань. Його відверто дратувало, що якийсь практик рівня Бойового Духа насмілюється розпитувати його в такому тоні.

Старий пан Нін важко промовив: "Брати, я вірю вашим словам".

"Брате Нін, нам справді немає сенсу щось приховувати", — зітхнув старий пан Ду й детально розповів про їхню подорож до села Люшу та зустріч із Чен Сяосяо.

Му Цінтун навіть не здогадувався, що вони ходили до села Люшу. Його й без того темне обличчя потемніло ще більше, і він випалив: "Навіщо ви взагалі туди поперлися?!"

"Зухвалий нахаба!"

Старійшина Лінь миттєво випустив свою могутню ауру, яка важким пресом обрушилася на Му Цінтуна. Старий гнівно крикнув: "Му Цінтун, не думай, що статус наставника академії Божественного Кондора дає тобі право розпускати язика! Ти хто такий, щоб контролювати мої вчинки?! Яке неуцтво!"

Потужний тиск буквально перекрив Му Цінтуну повітря. Його обличчя налилося багрянцем від нестачі кисню. Тільки зараз він повною мірою відчув прірву між рівнями — протиставити такій силі він не міг абсолютно нічого.

Йому ще пощастило, що розлютився лише старий пан Лінь. Якби три Бойових Королі одночасно застосували свій тиск, наслідки для Му Цінтуна були б куди трагічнішими.

Кхм!

Не в силах стримати внутрішній тиск, Му Цінтун схилився й виплюнув порцію крові — сама лише аура старійшини знову пошкодила його внутрішні органи.

"Хм!" — бачачи, що урок засвоєно, старий пан Лінь повільно прибрав свою ауру, демонструючи повну зневагу до опонента.

Якби не статус представника академії, ці старійшини вже давно б викинули його за двері.

Інші двоє старих вдали, ніби нічого не помітили, і Му Цінтун був змушений покірно схилити свою колись горду голову.

Старий пан Цюань дістав бурдюк і промовив: "Ось та сама духовна вода, яку передала Чен Сяосяо. Ми вже спробували її — концентрація духовної енергії тут становить близько сімдесяти відсотків. Хоча це й не порівняти з чистою рідиною з духовних жил, для звичайного джерела така якість вважається найвищою".

Старий пан Нін налив повну чашу цієї води й одразу відчув, як тонкий аромат духовної енергії приємно освіжив його обличчя.

Він одним ковтком осушив чашу, і втома, що накопичилася за день, помітно відступила. Старий пан Нін мимоволі визнав: "Дійсно дивовижна річ. Не дивно, що вони вирощують таких птахів. Якщо навіть звичайні дикі звірі тривалий час питимуть таку воду, вони гарантовано стануть духовними істотами".

Потім старий пан Лінь переказав усім присутнім вимогу Чен Сяосяо.

"Що?! Родина Чен почне продаж тільки за три місяці?!" — не втримався від вигуку Му Цінтун.

Старійшини навіть не подивилися в його бік. Сам наставник теж розумів, що люди такого рангу не стали б брехати.

Це означало, що для потрапляння в село Люшу їм доведеться чекати довгі три місяці, що викликало в душі наставника, який так поспішав сюди, сильне незадоволення.

"Нам поспішати нікуди. А ви, брати, плануєте залишатися тут і чекати?" — запитав старий пан Нін, який тепер уже байдуже сприймав будь-які новини.

Старійшина Ду насупив брови: "Я спершу відправлю вісника до нашого ордену, щоб дізнатися думку керівництва. Як на мене, якщо духовних птахів викупити не вдасться, ми цілком можемо придбати велику кількість духовної води — її вистачить, щоб поділити між усіма нами".