Розділ 91 — V003 Нова хвиля збурення, вчений і красуня.

"Твоя правда, з родиною Чен краще не сваритися, тож давайте почекаємо ці три місяці!" — погодився старий пан Лінь.

Старий пан Цюань просто кивнув на знак згоди. Було очевидно, що він підтримає рішення своїх товаришів: якщо чекати — то разом, якщо йти — то теж разом.

***

Тим часом новини про родину Чен із села Люшу знову сколихнули всю округу. Окрім заяви самої Чен Сяосяо про тримісячну перерву в торгівлі, яка викликала у багатьох подив та розчарування, з'явилася інша звістка, в яку взагалі важко було повірити.

У родині Чен з'явився Майстер приборкання звірів!

Ця новина вибухнула наче бомба!

Коли чутки дійшли до імператорського палацу, правитель королівства Дафен не витримав. Він негайно відправив своїх людей до села Люшу в повіті Цін'ань з єдиною метою: точно з'ясувати, скільки саме приборкувачів є в родині Чен, і який їхній справжній рівень — Звичайні Приборкувачі чи Майстри!

Отримавши підтвердження цим чуткам, численні впливові клани та родини почали масово споряджати загони в напрямку села Люшу, щоб встигнути до початку великого розпродажу духовної води та птахів за три місяці.

Навіть у сусідньому повітовому місті Йоуюань (Тихе джерело) , розташованому неподалік від Цін'аня, абсолютно всі розмови точилися навколо родини Чен. Особливо яскраво описували таємничого Майстра приборкання, розповідаючи про нього такі дива, наче кожен особисто бачив його роботу. Кожен член родини Чен в одну мить став бажаною персоною для знайомства.

У найбільшому заїзді міста Йоуюань двоє таємничих гостей обідали в окремій кімнаті, уважно прислухаючись до розмов, що лунали з загального залу.

"Панночко, а може й нам завітати до того села Люшу?"

Молодий хлопець-служка, який звертався до свого супутника, насправді був переодягненою служницею, а витончений молодий вчений, який сидів поруч — її господаркою.

Дівчина в чоловічому вбранні злегка насупила красиві брови й промовила: "Тобі аби тільки розважитися, так?"

"Ну чому ви так кажете, панночко? Ми просто підемо й подивимося, чи дійсно у них є духовне джерело і чи справді там живе приборкувач звірів. Якщо все це виявиться брехнею, ми просто зірвемо з них маску, щоб вони більше нікого не дурили!" — з патріотичним запалом вигукнула служниця.

Панночка кинула на неї короткий погляд, залишаючись абсолютно спокійною: "А звідки в тебе така впевненість, що це брехня? А раптом усе це правда?"

"Ой, панночко, нехай неосвічений натовп вірить у ці казки, але як ви можете вестися на вигадки цих невігласів? Яке ще духовне джерело? Вони просто нічого не тямлять і вигадують казна-що!"

"Не варто недооцінювати людей", — панночка піднесла до губ чашу й зробила ковток гарячого чаю. — "Якщо тобі самій кортить туди піти, так і скажи, не треба оббріхувати інших. Я ж тобі повторювала: не можна робити висновки поспіхом. Іноді навіть те, що бачиш на власні очі, може виявитися оманою, що вже казати про звичайні чутки".

"Ну добре, панночко, то ми йдемо туди чи ні?" — не знайшовши що відповісти, служниця вирішила запитати прямо.

Дівчина трохи подумала й повільно відповіла: "Оскільки ми все одно вирушили в подорож, чому б і не поблукати новими місцями".

"Я так і знала, що ви погодитеся! Чудово! Обов'язково подивлюся, які такі духовні звірі є в тих Ченів. Якщо якийсь мені не сподобається — одразу його приріжу!"

"Не жартуй мені тут! Інакше наступного разу сидітимеш удома!"

"Панночко, я все зрозуміла, більше не буду!"

Про цю розмову в окремій кімнаті ніхто з відвідувачів так і не дізнався, а тим паче про це не могли знати в маєтку Ченів.

***

Тим часом за кілька днів після поширення цих чуток у містечку Далін з'явився Заступник директора академії Божественного Кондора разом зі своїм супроводом. Почувши новини, вони були вкрай приголомшені, але скасовувати подорож не стали.

Вони ще не вирішили, чи варто чекати три місяці, але коли заступник голови академії побачив у маєтку Нін трьох покалічених учнів, він просто оскаженів від люті, заприсягнувшись домогтися справедливості.

Хто ж винуватець?

Нін Сюньцзун та його товариші були абсолютно впевнені, що це справа рук родини Чен. Адже перед тим, як знепритомніти, вони чітко бачили нефритово-зелені ліани, які шматували їхні ноги. А єдиною людиною, яка використовувала ліани як зброю, була Чен Сяосяо.

До того ж, інші учні, які раніше ходили до маєтку Ченів, теж постраждали від ударів ліан, які просто викинули їх геть. Усі докази вказували на одну особу — Чен Сяосяо.

Проте залишалося загадкою, чому саме Чен Сяосяо вирішила так жорстоко напасти на них. Не знайшовши відповіді, Заступник голови оголосив свій наказ: один день на відпочинок, а вже наступного ранку вони вирушать до Чен Сяосяо, щоб змусити її відповісти за скоєне.

...

Тим часом Чжу Веньбо, який першим залишив містечко Далін разом із купленими птахами та духовною водою, щодуху мчав до своїх володінь.

***

Маєток Ціншань!

Повернувшись додому, Чжу Веньбо навіть не спробував відпочити, а першим ділом викликав свого сина до робочого кабінету.

За кілька хвилин перед ним з'явився стрункий і високий юнак, який мав надзвичайну схожість зі своїм батьком. Це був його син, Чжу Сян'юй.

"Батьку, ви повернулися!" — привітався Чжу Сян'юй і витонченим рухом присів на вільне крісло.

Чжу Веньбо схвально кивнув. Подивившись на свого двадцятирічного сина, він запитав: "Які новини з інших земель? Нічого надзвичайного не трапилося?"

"Батьку, та що там може трапитися? Зараз усі тільки й говорять про родину Чен із села Люшу. Вони буквально поставили на вуха все королівство Дафен".

Згадуючи численні чутки про родину Чен, Чжу Веньбо лише загадково посміхнувся.

Зручно вмостившись у кріслі, Чжу Сян'юй ліниво додав: "Батьку, ви ж тільки з дороги, чому не відпочиваєте? Навіщо ви мене викликали?"

"Звісно, у справі!" — Чжу Веньбо пильно подивився на сина, який дозволяв собі розслабитися лише в колі сім'ї, і тихо промовив: "Оскільки ти зараз не маєш термінових справ, зроби дещо для мене. Вирушай негайно до повіту Цін'ань, у село Люшу!"

"Що?! Знову до того села Люшу?"

Чжу Сян'юй здивовано насупив брови: "Батьку, ви ж самі щойно звідти повернулися, ледь переступили поріг дому — і вже знову відправляєте туди мене? Невже в тому селі знову щось трапилося?"

"Поки що все спокійно", — заперечливо хитнув головою Чжу Веньбо. — "Твоє завдання — доставити родині Чен особливу партію товарів. І пам'ятай: цей вантаж має прибути в цілковитій цілісності та безпеці".

"Вантаж?" — обличчя Чжу Сян'юя одразу набуло серйозного виразу, він випрямився в кріслі: "Батьку, можливо, варто скликати старійшин маєтку для обговорення цього питання?"

"Не потрібно. Я покликав саме тебе, бо хочу, щоб цим зайнявся ти особисто, без залучення старійшин!" — посміхнувся Чжу Веньбо. Перед його очима знову постала постать Чен Сяосяо, і порівнюючи її зі своїм чудовим сином, він відчув глибоке задоволення.

Чжу Сян'юй був дуже кмітливим юнаком. Помітивши цей дивний і загадковий погляд батька, він миттєво насторожився: "Батьку, що це ви знову задумали? Навіть не думайте втягувати мене в якісь свої інтриги, бо я зберу речі, піду з дому прямо до матусі й залишу вас тут самого кукурікати!"

"Кхм-кхм-кхм..."

Почувши погрозу від сина, Чжу Веньбо трохи зніяковів, але одразу вдав суворий вигляд, сердито зиркнув на нього й промовив: "Які ще інтриги! Я просто доручаю тобі доставити вантаж родині Чен. До того ж, тобі доведеться деякий час побути в містечку Далін, щоб поспостерігати за діями інших кланів та за тим, як у Ченів ідуть справи з продажем духовної води й птахів. Усе це безпосередньо впливає на наш бізнес, затям собі це!"