Розділ 92 — V003 Нова хвиля збурення, вчений і красуня.

"І це все? Розпорядник Бай та розпорядник Лінь що — повні бовдури, якщо не здатні впоратися з такою дрібницею?" — Чжу Сян'юй був вкрай незадоволений роботою своїх підлеглих.

На губах Чжу Веньбо з'явилася загадкова посмішка: "Бовдури вони чи ні — не знаю. Відомо мені лише те, що вони не суперники родині Чен. Ба більше, вони не здатні протистояти Чен Сяосяо!"

"Чен Сяосяо? Це ж донька Чена Біюаня?" — здивувався Чжу Сян'юй. — "Невже вона сильніша за свого батька?"

"Чи сильніша вона за Чена Біюаня, я стверджувати не беруся. Але зараз, окрім доставки вантажу, ти маєш з'ясувати одну річ: хто насправді є тим великим Майстром приборкання — Чен Біюань із синами чи таємнича Чен Сяосяо, яка тримається в затінку. Згідно з доповідями розпорядників Бая та Ліня, справжнім Майстром проборкувачем звірів є саме ця юна дівчина, Чен Сяосяо".

Почувши батькові слова, Чжу Сян'юй зацікавлено посміхнувся й кивнув: "Цікаво. Майстер приборкання звірів у шістнадцять років... Вона й справді куди видатніша за свого батька".

"Сян'єр, окрім цього, є ще дещо, що ти маєш з'ясувати за будь-яку ціну!" — у цю мить обличчя Чжу Веньбо стало максимально серйозним.

Помітивши таку пильність батька, Чжу Сян'юй теж підібрався й став зосередженим: "Кажіть, батьку!"

"Усе, що з'явилося в родині Чен, виникло занадто раптово. Ти мусиш дізнатися, звідки в них усе це взялося!"

"Ось як?"

Почувши таке запитання, Чжу Сян'юй на мить замислився й замовк. Чжу Веньбо не квапив сина, даючи йому час усе зважити.

За якийсь час Чжу Сян'юй підвів голову й промовив: "Батьку, дива в родині Чен дійсно почали відбуватися приблизно пів року тому. До цього Чен Біюань із сім'єю прожив у селі Люшу цілих три роки, і вони нічим не відрізнялися від звичайних селян. Якби не історія з духовними птахами, ніхто б і не звернув уваги на це маленьке глухе поселення".

Чжу Веньбо мовчки кивнув, слухаючи сина.

Чжу Сян'юй продовжив: "Пів року тому Чен Біюань, за чутками, отримав важкі поранення й був прикутий до ліжка. І раптом на їхньому задньому дворі звідкись взялося духовне джерело, потім з'явилися пасовища, ставки, духовні птахи... Усе це виникло наче з нічого. Очевидно, що такі багатства не могли просто так належати звичайній родині Чен!"

"Правильно, сину, ти дуже влучно все проаналізував. Розслідування управителя Чжу та розпорядника Бая вказує на те, що всі ці блага з'явилися в одну мить, ніби хтось навмисно підніс їм такий щедрий дарунок. Хіба це не дивно?"

"Дивно, ба навіть дуже дивно!"

І батько, і син одночасно замислилися. Вони ніяк не могли збагнути походження скарбів родини Чен, адже кожна нова новина звідти приголомшувала світ дедалі дужче.

"Оскільки це дивно, ми маємо в усьому розібратися!" — Чжу Веньбо з посмішкою подивився на сина: "Впораєшся з цим завданням?"

"Хтозна, побачимо!" — Чжу Сян'юй не став самовпевнено бити себе в груди, але в його яскравих очах спалахнув азартний вогник.

Чжу Веньбо злегка постукав пальцями по столу, нагадуючи: "Ти доставиш їм усе, що вони замовляли. Можливо, саме тоді ти й знайдеш відповідь!"

"Що ж, тоді я спробую!"

Коли рішення було прийнято, Чжу Веньбо детально перелічив синові все, що просила дістати Чен Сяосяо. Почувши цей список, Чжу Сян'юй зацікавився ще дужче. Він рішуче ляснув долонею по столу й заявив, що вирушає до містечка Далін негайно!

Чжу Веньбо задоволено посміхнувся. У його душі плекалася глибока надія, але про те, що саме він задумав, знав лише він один.

***

Село Люшу!

Чен Сяосяо навіть не здогадувалася, скільки людей одночасно збираються створити їй клопоти. Щойно вона спустилася з пагорбів після патрулювання й збиралася повернути додому, як дорогу їй заступила сільська жінка. Це була мати Лю Тяньшаня — тітка Цюхуа.

"Сяосяо, Сяосяо, ось ти де!" — тітка Цюхуа у своїй яскравій квітчастій сукні вся аж сяяла від радості, дивлячись на дівчину з такою ніжністю, наче на власну доньку.

"Тітко Цюхуа, ви шукали мене?" — здивувалася Чен Сяосяо.

Жінка з посмішкою кивнула й одразу схопила її за руку: "Сяосяо, ну яка ж ти скромна дівчинка! Скільки разів хотіла запросити тебе в гості, так ніяк і не випадало. Сьогодні ти просто зобов'язана завітати до мене хоч на годинку. Я якраз приготую для тебе щось дуже смачненьке!"

"Дякую, тітко Цюхуа, але я зовсім не зголодніла".

Чен Сяосяо легким рухом вивільнила руку з її міцних обіймів, але йти геть було незручно, тому вона пішла поруч, запитуючи: "Тітко Цюхуа, можливо, вам потрібна якась допомога?"

"Та ні, які там справи! Навіть якби щось і було, я б ні за що не стала обтяжувати таку красуню!" — радісно щебетала жінка. — "Просто ходімо зі мною, посидиш у нас трохи!"

"Тітко Цюхуа, давайте я краще завітаю до вас іншим разом, добре?" — Чен Сяосяо зовсім не прагнула йти до когось у гості, тому спробувала ввічливо відмовитися.

"Ні-ні, саме зараз, ходімо, тобі обов'язково треба піти!"

"Ох..."

Не розуміючи, що відбувається, Чен Сяосяо вирішила все ж таки піти й подивитися. Минувши кілька поворотів, вони підійшли до будинку Лю Тяньшаня. Це була чимала, хоч і трохи стара під солом'яною стріхою садиба на кілька крил, яка загалом виглядала цілком пристойно.

"Сяосяо, проходь, сідай швидше!" — гостинно метушилася тітка Цюхуа.

Чен Сяосяо мимоволі переступила поріг і одразу помітила, що за обіднім столом сидить молодий чоловік у зеленому вбранні й якось безглуздо та розгублено витріщається на неї.

Не встигла дівчина бодай щось запитати, як тітка Цюхуа знову схопила її за руку, підвела ближче й з широкою посмішкою оголосила: "Сяосяо, знайомся! Це двоюрідний брат Тяньшаня, син мого старшого брата. Мій рідний племінник — Чжан Цзіньлай!"

Чжан Цзіньлай (золото прийди) ? Краще б уже назвали Цзінь Фу Лай (золото, щастя прийди) , звучало б куди солідніше.

Чен Сяосяо подумки посміялася, але залишилася стояти на місці як укопана. Тітка Цюхуа не змогла зрушити її з місця й здивовано запитала: "Сяосяо, що з тобою? Проходь, сідай до столу!"

"Дякую, не варто", — похитала головою Чен Сяосяо. Хоча вона нічого не сказала, але як людина з сучасного світу миттєво збагнула, що це за вистава. Якби вона не зрозуміла, що її привели на оглядини, їй би лишалося тільки втопитися від власної глупоти.

"Тітко Цюхуа, у мене вдома повно термінових справ, тож я вимушена піти. Якщо виникнуть якісь питання, ви завжди можете звернутися до брата Тяньшаня, він з усім допоможе!"

З цими словами Чен Сяосяо розвернулася й стрімко попрямувала до виходу.

Що за жарти — сватання?!

"Сяосяо, Сяосяо! Ну куди ж ти, дитино, постій, хоч поспілкуйтеся..." — гукнула тітка Цюхуа, намагаючись її наздогнати.

"Не треба, мене справді чекають вдома. Тітко Цюхуа, я обов'язково завітаю іншим разом!"

Бачачи, що Чен Сяосяо йде дедалі швидше, тітка Цюхуа була змушена зупинитися. Вона з глибоким розчаруванням зітхнула: "Ох, яка прикрість... Наш Цзіньлай такий хороший хлопець, і чим він їй не вгодив!"

Повернувшись до свого маєтку, Чен Сяосяо нарешті з полегшенням видихнула й одразу викинула цей безглуздий випадок із голови.