Розділ 93 — V003 Нова хвиля збурення, вчений і красуня.

"Молодша сестричко, тобі тут лист принесли!"

Біля воріт пролунав голос Лю Даньхана. Чен Сяосяо здивувалася: "Лист для мене?"

"Так, на конверті чітко вказано твоє ім'я!"

Вона вийшла назустріч і взяла конверт. На ньому дійсно було написано її ім'я гарним, витонченим почерком, який зазвичай належить жінкам.

Помітивши, що дівчина не поспішає відкривати послання, Лю Даньхан вирішив змінити тему: "Молодша сестро, останнім часом до нашого села прибуває дедалі більше людей. Ми поки що нікого не виганяли".

"Ось як? Усі вони чужинці?" — ніби між іншим запитала Чен Сяосяо ховаючи листа у рукав.

Лю Даньхан похитав головою: "Ні, переважно це родичі наших селян. Невідомо чому, але мало не в кожну другу хату раптом почали масово з'їжджатися далекі й близькі родичі нібито в гості. Раніше їх тут ніколи не бачили, а тепер усі як один пригналися. Навіть не знаю, що вони задумали".

"Доки вони не створюють проблем, не чіпай їх", — Чен Сяосяо здогадувалася про справжні причини такого раптового спалаху родинних почуттів, але зважати на це не хотіла.

"Слухаюсь, молодша сестро. Чи будуть іще якісь розпорядження?" — шанобливо запитав юнак.

Чен Сяосяо спокійно відповіла: "Ні, більше нічого. Можеш повертатися до своїх справ".

"Добре!" — Лю Даньхан розвернувся й пішов.

Дивлячись йому вслід, Чен Сяосяо втомлено потерла скроні. Усі ці несподівані залицяльники та весільні клопоти вже починали викликати у неї головний біль!

"Юна господине, швидше відкривай лист і читай!" — пролунав веселий голос Юйтен.

Тільки зараз Чен Сяосяо згадала про послання. Вона дістала конверт із рукава, глянула на нього й пробурмотіла: "Цікаво, яка це панночка вирішила написати мені? Сподіваюся, це не чергова історія про раптово знайдених родичів!"

"Хі-хі, юна панночко, тепер твій рід буде тільки збільшуватися, і ти нічого з цим не вдієш!"

"Мала бешкетниця, що ти взагалі тямиш!"

Чен Сяосяо розгорнула лист, і коли побачила перші слова звернення, її губи мимоволі здригнулися. Відколи це вона встигла стати для когось "сестричкою (молодшою сестричкою) Сяосяо"?

Тексту було зовсім небагато, тож вона швидко пробіглася очима до кінця, де замість підпису стояло лаконічне: "Вчений".

Очевидно, ця таємничя людина не бажала розкривати свого справжнього імені. Вона запрошувала її на зустріч у призначене місце. Чи варто їй іти?

Якщо вона проігнорує запрошення, цей тип, судячи з усього, притягнеться до села Люшу особисто.

"Юна господине, якийсь вчений кличе тебе на побачення?" — здивовано вигукнула Юйтен.

Чен Сяосяо злегка помахала аркушем у повітрі: "Як гадаєш, нам варто піти?"

"Звісно варто! Чому б ні? юна господине, ти ж сама казала, що чоловіки та жінки люблять ходити на побачення. Цей вчений точно чоловік, і він прагне зустрічі з тобою!" — Юйтен, перебуваючи у своєму просторі, виявила неабиякий потяг до пліток.

"Ай, не кажи дурниці!" — Чен Сяосяо аж розгубилася від таких слів і коротко кинула: "Я впевнена, що це якась дівчина. От і піду подивлюся, що за ігри вона затіяла!"

"Але ж там підписано — вчений! Хіба вчені не бувають чоловіками?"

"Підписатися можна як завгодно, а ким вона є насправді — ми зараз і з'ясуємо!" — розмовляючи з Юйтен, Чен Сяосяо попрямувала в бік пасовища.

"Господине, ти ж збиралася на зустріч? Навіщо ми прийшли сюди?"

"Звісно, щоб узяти духовну тваринку!"

"Навіщо?"

"Як подарунок при першій зустрічі!"

"Подарунок для першої зустрічі?"

"Саме так!"

***

Коли Чен Сяосяо дісталася вказаної долини, вона побачила двох людей — одну старшу дівчину та маленьку служницю. Обидві мали надзвичайно красиві й витончені обличчя, наче зійшли з картин. Чен Сяосяо без зайвих слів простягнула їм двох чарівних маленьких кошенят, яких тримала в руках, і промовила: "Ось, тримайте. Подарунок на знак знайомства!"

"Кошенята!" — маленька служниця миттєво розпливлася в радісній посмішці, а її чарівні очі перетворилися на два маленькі півмісяці.

Чен Сяосяо посміхнулася: "Я була впевнена, що вам сподобається!"

Красуня в одязі вченого, яка стояла поруч, пильно подивилася на Чен Сяосяо й зі здивуванням запитала: "Чому ти зовсім не здивована?"

"А чому я маю дивуватися?" — Чен Сяосяо перевела погляд на неї. Ця дівчина в чоловічому вбранні мала витончені риси обличчя, а її біла шкіра нагадувала чистий, гладенький нефрит, що робило її вроду ще більш привабливою та неповторною.

Потрібно було бути повністю сліпим, щоб дійсно вважати її чоловіком.

"Невже ти раніше вже бачила мене?" — з підозрою запитала красуня.

За логікою речей, це було неможливо, адже вона щойно прибула до містечка Далін і одразу відправила листа, тож Чен Сяосяо ніяк не могла зустріти її раніше.

Маленька служниця, яка ніжно притискала до себе кошеня, навіть не замислюючись, випалила: "Панночко, це виключено! Ми ж тільки-но приїхали, звідки їй нас знати!"

"Ох, ти..." — дівчина лише похитала головою на те, як служниця сама видала їхній секрет, але сваритися не стала. Вона ще раз оцінила поглядом Чен Сяосяо й лагідно промовила: "Увесь світ каже, що сестричка Сяосяо є видатним Майстром приборкання звірів. Цікаво, чи правдиві ці чутки?"

"Хіба це має якесь значення?"

Чен Сяосяо посміхнулася: "Хто б не був приборкувачем, це нічого не змінює. Що я, що мої батьки чи брат із сестрою — ми залишаємося самими собою, і ніхто не зможе нас змінити, чи не так?"

"Твоя правда. Хто саме володіє цим даром — несуттєво, головне, що у вашій родині дійсно є такий майстер!" — красуня м'яко посміхнулася. — "Люди занадто зациклюються на дрібницях, через що самі виснажуються і створюють проблеми іншим!"

"Ой, панночко, про що ви таке говорите? Я нічого не розумію!"

Маленька служниця перервала їхню філософську розмову й звернулася безпосередньо до Чен Сяосяо: "Панночко Чен, зважаючи на те, що ти подарувала нам цих чудових кошенят, ми не будемо створювати тобі прикрощів. Але я хочу на власні очі побачити, як саме ти підкорюєш духовних звірів. Ну що, ризикнеш показати?"

"Цзюнь'єр, не смій виявляти неповагу до сестрички Сяосяо!" — злегка дорікнула їй господарка.

"Панночко, та я ж її не ображаю! Мені просто цікаво подивитися, як вона приборкує звірів, і чи відрізняється її спосіб від нашого!"

"Ви теж приборкувачі?"

Почувши розмову господині та служниці, Чен Сяосяо була щиро вражена. Хто б міг подумати, що ці дві красуні теж володіють даром приборкання.

Можна сказати, що в цьому світі Чен Сяосяо нарешті зустріла своїх справжніх колег.

Маленька служниця гордо підняла голову з вельми самовпевненим виглядом, а її господарка лише посміхнулася: " Можна й так сказати. Проте нам далеко до такого Майстра, як сестричка Сяосяо!"

"Наша панночка теж неймовірно могутня!" — невдоволено буркнула служниця й знову повернулася до Чен Сяосяо: "Панночко Чен, ну будь ласка, покажи нам свій хист!"

"Ти справді хочеш це побачити?"

Чен Сяосяо відчувала, що за ввічливим тоном служниці ховається певний скептицизм, тому відповіла: "Побачити можна, але за однієї умови: духовного звіра надати маєш ти, і я приборкаю його прямо перед вами, інакше ти потім скажеш, що це був обман!"

"Що за вигадки! Чому це я маю не повірити!"

Служниця невдоволено заперечила, після чого розв'язала невеликий мішечок, що висів у неї на поясі, і в ту ж мить перед ними з'явилося маленьке сніжне леопарденя. Судячи з розмірів, воно було ще зовсім дитинчам.

Відчувши присутність чужинців, маленьке леопарденя підвело голову й грізно заричало на Чен Сяосяо, насторожено позираючи на неї.

~~~~~

від пер . звертання Гун Цзисюань до Сяося - молодша сестричка, а Сяосяо до неї - старша сестричка, але я буду писати просто сестричка і так зрозуміло що Сяоосяо молодша)