Розділ 96 — V003 Нова хвиля збурення, вчений і красуня.

Чен Сяосяо більше нічого не питала й зосереджено заглибилася в читання. Лист був адресований її матері, і в міру того, як дівчина просувалася по тексту, її обличчя ставало дедалі холоднішим і суворішим. Дочитавши, вона мовчки повернула аркуш матері, не поспішаючи висловлювати свої думки.

"Сяосяо, як гадаєш... варто мені з нею зустрітися?" — пані Чен з острахом поглянула на реакцію доньки.

Чен Сяосяо відчула, як у неї починає боліти голова. Вона, звісно ж, чудово розуміла, про кого саме веде мову мати, тому прямо запитала: "Мамо, невже ви дійсно прагнете цієї зустрічі?"

"Сяосяо, мені здається, що зустрітися все ж таки потрібно. Як би там не було, ви з цим хлопчиком заручені з самого дитинства. І тепер, коли твоя майбутня свекруха надіслала листа з пропозицією зустрічі, просто проігнорувати її буде якось негарно", — поділилася своїми переживаннями пані Чен.

Відтоді, як село Люшу відкрило свої кордони для відвідувачів, сюди почали масово з'їжджатися натовпи чужинців. Ба більше, кількість листів, які приносили родині Чен, зростала з кожним днем. Раніше жоден родич і знати їх не хотів, а тепер на в'їзді в село стояли цілі черги з посланнями від усіляких "дядьків", "тіток", "свояків" та "двоюрідних братів" — родичі з'являлися цілими гронами.

На більшість із них пані Чен навіть не звертала уваги, проте послання від родини Гу з міста Яньчен вона просто не могла проігнорувати. Саме тому, прочитавши його, вона одразу прийшла порадитися з донькою.

"Мамо, скажу вам відверто: краще з нею не зустрічатися. Якщо ви погодитеся на зустріч, ми потім ніколи від них не відчепимося!"

"Чому це ми маємо від неї відчіплятися? Сяосяо, вона ж твоя майбутня свекруха..."

"Досить, мамо, зупиниться, будь ласка!" — Чен Сяосяо поспішила перервати матір і дуже серйозно сказала: "Моє заміжжя — це зовсім не термінова справа. І які б видатні люди не були в тій родині Гу, я нікуди не поїду. Сподіваюся, ви мене почули".

"Але чому? Сяосяо, я колись бачила хлопчика Цзюньсяня, він дуже вродливий і вихований, ви з ним..."

Пані Чен намагалася все пояснити, але зустрівшись із холодним і байдужим поглядом доньки, вона була змушена замовкнути на півслові. Проте все ж тихо додала: "Твій батько теж ні за що не погодиться розірвати ці заручини!"

"Про це ми поговоримо згодом!"

"Але ж ти вже доросла дівчина!"

"Мамо..." — Чен Сяосяо зрозуміла, що звичними аргументами матір не переконати, тому вирішила нагадати їй про минуле: "Мамо, свого часу ви самі заради власного щастя не побоялися кинути все й піти проти волі родини, щоб бути з коханою людиною. Чому ж ви тепер відмовляєте в такому праві власній доньці? Невже якесь там слово батьків чи старі домовленості сватів дійсно важливіші за моє життя?"

"Сяосяо, ти... ти маєш рацію!"

Пані Чен на мить заціпеніла, а потім згідно кивнула. Вона поглянула на лист у своїх руках і рішуче промовила: "Сяосяо, раз так, ми просто не звертатимемо на це уваги!" — з цими словами вона сховала папір подалі.

"Мамо, дякую вам!" — Чен Сяосяо нарешті з полегшенням зітхнула.

"Старша сестро, старша сестро!.."

З вулиці донісся дзвінкий дитячий голосок маленької Ланлань. Чен Сяосяо перезирнулася з матір'ю, і в ту ж мить до кімнати захекана влетіла мала: "Старша сестро, там на вулиці... там прийшло так багато людей!"

"Багато людей?"

Тільки зараз Чен Сяосяо згадала про ранкове попередження Юйтен. Вона тоді так захопилася читанням листа, який принесла мати, що зовсім проігнорувала слова малечі про прибуття якихось "цікавих персонажів".

"Не хвилюйтеся, я піду подивлюся!" — зважаючи на натяки Юйтен, Чен Сяосяо здогадувалася, що сьогоднішні гості навряд чи прийшли з добрими намірами.

Мати з двома доньками вийшли на подвір'я, навіть не глянувши на управителя Чжу, який саме муштрував служниць, і попрямували в бік сільських воріт, звідки наближався великий загін людей.

Хоча гості були ще досить далеко, Чен Сяосяо одразу впізнала, хто це такі. Вона злегка примружила очі й зупинилася біля городу, спокійно чекаючи на їхнє наближення.

У супроводі прибулих йшли кілька сільських патрульних на чолі з Лю Даньханом. Юнак швидко підійшов до пані Чен, вклонився й доповів: "Наставниця, заступник голови академії Божественного Кондора вимагає зустрічі з нашим Вчителем!"

Пані Чен стримано кивнула й тихо наказала: "Швидше біжи до підніжжя пагорбів і поклич господаря додому!"

"Слухаюсь!" — Лю Даньхан не став гаяти часу й стрімко побіг виконувати наказ.

Тим часом погляди всього натовпу прибулих зосередилися на жінках. Точніше кажучи, всі ці сповнені цікавості, подиву, зневаги та зарозумілості погляди впилися прямо в обличчя Чен Сяосяо.

Зустрівшись із цим тиском, Чен Сяосяо абсолютно спокійно й холодно подивилася прямо в очі сивобородому старому, який очолював загін. Хоча вона не знала його імені, з першого погляду було зрозуміло, що це високопоставлений лідер.

"Ти і є Чен Сяосяо?" — Заступник голови пильно вдивлявся в цю юну дівчину, яка перед лицем такої грізної сили не виявила ні краплі страху, і тихо запитав.

Чен Сяосяо злегка підвела брову й незворушно запитала у відповідь: "Невже вас теж звати Чен Сяосяо?"

"Пхух..."

Хтось із натовпу не стримав сміху! Проте під крижаним поглядом наставника Му Цінтуна учні миттєво змусили себе замовкнути.

Обличчя Заступника голови на мить заніміло, але він не розлютився. Натомість він лише кивнув і знову запитав: "Два дні тому, чи не ти випадково напала на дорозі на трьох учнів нашої академії?"

"А докази у вас є?" — невимушено запитала Чен Сяосяо.

"Докази? Вони самі і є доказами!"

Заступник голови повівся владно та нахабно. Пильно вп'явшись у неї поглядом, він відрізав: "Вони на власні очі бачили, як твоя зброя атакувала їх. Чи цього, по-твоєму, замало?"

"Ось як? А мене саму вони бачили? І до речі, що це взагалі за моя зброя така? Я сама про неї нічого не знаю, то звідки про неї так добре відомо вам усім?" — з удаваною цікавістю запитала Чен Сяосяо, хоча в глибині її очей ховалася глибока зневага.

"Чен Сяосяо, ти просто відмовляєшся визнавати провину! Хто не знає, що ти здатна атакувати людей лозами? Ми всі можемо це підтвердити, тож навіть не думай відпиратися!" — Му Цінтун вискочив уперед, суворо дивлячись на дівчину.

"Я теж можу засвідчити, що Чен Сяосяо вміє зв'язувати людей лозами!"

"Правильно, і я можу підтвердити! Чен Сяосяо використовує лози як зброю!"

"Чен Сяосяо, ми всі тоді опинилися в пастці твоїх лоз, тож тобі не вдасться все заперечити!"

Кілька учнів, які минулого разу вже приходили до маєтку Ченів, один за одним виходили вперед. Вони гучно та люто висували свої звинувачення, наче вона скоїла якийсь жахливий злочин, що викликав гнів самих небес.

Уся ця картина розгорталася прямо на очах у Гу Цзюньсяня. Він стояв позаду всіх, але його погляд від самого початку був невідривно прикутий лише до цієї дівчини на ім'я Чен Сяосяо.

~~~~~

прим пер. У китайській вчитель - шифу, а дружина вчителя - шиму, але я хочу зробити максимально повний переклад, тому вчитель - це вчитель , а дружина вчителя буде наставниця . Це найкраще що я змогла підібрати)