Розділ 98 — V004 Як слід провчити натовп. Підвищення рівня простору.

Побачивши його, Чен Біюань разом із пані Чен на мить розгубилися. А Чен Сяосяо, зачувши його ім'я, міцно звела брови, і її погляд став ще холоднішим.

"Юна господине, це що — твій наречений?" — знову пролунав у голові голос Юйтен.

"Ні в якому разі, я цього не визнаю!" — без найменших вагань відрізала Чен Сяосяо.

"Хі-хі, юна господине, а цей Гу Цзюньсянь дуже навіть нічого! Він значно привабливіший і статніший за Лю Даньханя!"

"Наше маленьке біле тигреня все одно красивіше!"

"Юна господине, ну ти придивись краще, він справді красень!"

"І що з тієї краси? Її на хліб не намажеш".

"На хліб не намажеш, але ж ти сама казала, що коли дивишся на вродливого чоловіка, то й настрій одразу покращується!"

"Казала. Але саме на цього типа мені дивитися зовсім не хочеться!"

"Чому?"

"Не знаю. Не подобається — і край, без жодних причин!"

Поки вони отак спілкувалися за допомогою думок, Чен Біюань уже оговтався від несподіванки. Він пильно подивився на вишуканого юнака, і на його обличчі з'явилася м'яка, тепла посмішка: "Цзюньсяню, то ти теж прибув!"

"Так, дядьку, я прийшов разом із заступником голови", — стримано й дуже серйозно відповів Гу Цзюньсянь.

Пані Чен спершу поглянула на хлопця, потім крадькома зиркнула на свою улюблену доньку й ледь помітно кивнула юнакові на знак привітання.

Гу Цзюньсянь дивився прямо перед собою, наче й не помічаючи присутності Чен Сяосяо. З абсолютно непохитним виразом обличчя він склав руки перед Чен Біюанем і сказав: "Дядьку Чене, заступник голови та наставник Му просто не знали всіх тонкощів та прихованих обставин цієї справи. Сподіваюся, ви пробачите їм цю нетактовність. Чи не краще нам усім вирішити це непорозуміння мирним шляхом?"

"А ти взагалі хто такий, щоб тут виступати?!" — обличчя Чен Сяосяо вмить покрилося крижаною кіркою, а в душі спалахнуло шалене полум'я гніву. Спалах у її прекрасних очах був настільки гострим, що змусив присутніх затамувати подих. — "Ти стоїш тут і розкидаєшся гучними заявами, але кого ти взагалі представляєш? Себе особисто чи академію Божественного Кондора?!"

"Ти..." — Гу Цзюньсянь нарешті змушений був перевести погляд на дівчину. Його обличчя злегка зблідло, і він просто не знайшов, що відповісти на такий випад.

На губах Чен Сяосяо заграла зневажлива посмішка: "Він тут уявив себе великою постаттю! Скільки років, скільки віків про них не було ні чутки ні звістки, а тепер він раптом вискакує з нізвідки і на всю горлянку кричить комусь 'дядьку' та 'тітонько'! Що це взагалі за непотріб?!"

Її відверта зневага змусила обличчя Гу Цзюньсяня налитися густою фарбою сорому й гніву. Він широко розплющив очі, з повним недовір'ям витріщаючись на Чен Сяосяо.

Усі навколо затамували подих, а їхні погляди здивовано метушилися між молодими людьми. Насправді ніхто й подумати не міг, що Гу Цзюньсянь і родина Чен знайомі між собою, тож ця сцена викликала у присутніх чимало запитань.

"Сяосяо, не можна так розмовляти!" — пані Чен стало трохи шкода юнака, і вона легенько посмикала доньку за лікоть.

Вираз обличчя Чен Біюаня став складним і напрочуд глибоким. Він, звісно ж, чудово розумів, на що натякає донька. Хоча свого часу вони з батьком хлопця уклали усну домовленість про заручини, Чен Біюань досі добре пам'ятав незадоволене й сповнене спротиву обличчя пані Гу.

Ці напівзабуті заручини так і залишилися тягарем для обох родин. Щойно Чен Біюань втратив статус улюбленця долі й видатного генія, його братерська дружба з Гу Гаої почала стрімко згасати під впливом часу. Особливо яскраво це проявилося тоді, коли родину Чен із ганьбою вигнали з Імперської столиці — клан Гу тоді навіть пальцем не поворухнув на їхній захист.

Протягом наступних трьох років люди з родини Гу жодного разу не спробували відшукати Чен Біюаня та його близьких, не надіслали жодного короткого листа. І ось тепер, коли все змінилося, представник клану Гу раптом з'являється саме в такий момент.

Тому не лише у доньки це викликало роздратування — у самого Чен Біюаня на душі теж залишився неприємний осад, просто він намагався зайвий раз про це не згадувати.

Проте дивлячись на це знайоме юне обличчя, Чен Біюань мимоволі згадав того сповненого відваги та героїзма юнака з минулого, з яким вони колись ділили хліб і звали один одного братами, підтримуючи у найважчих випробуваннях, доки після однієї смертельної битви не поклялися у вічній вірності як названі брати.

"Цзюньсяню, тобі не варто втручатися в цю справу. Ми з тобою, як дядько з племінником, поговоримо трохи пізніше!" — спокійно промовив Чен Біюань, вирішивши не ставити юнака у ще більш незручне становище.

Обличчя Гу Цзюньсяня помітно заціпеніло, в його очах на мить промайнула внутрішня боротьба, але зрештою він лише мовчки кивнув і відступив назад у натовп.

Тим часом заступник голови повністю повернув собі самовладання. Він кинув швидкий погляд на Чен Біюаня, і на його старому обличчі розквітла надзвичайно лагідна й прискіплива посмішка: "Чен Біюань, ми ж із тобою старі знайомі! Коли ти навчався в академії Божественного Кондора, я був твоїм наставником. Що ж це виходить, тепер ти збираєшся вдати, ніби не впізнаєш свого вчителя?"

Вирішивши повністю відкинути сором і гордість, заступник голови повівся так, наче попередньої суперечки взагалі не було, і з наймилішою посмішкою дивився на батька родини.

Ніхто з присутніх і уявити не міг, що зазвичай суворий, недосяжний і величний заступник голови здатний на таку улесливу, майже підлабузницьку посмішку. Ця зміна поведінки була аж занадто разючою.

Чен Сяосяо відверто нагородила його сповненим презирства поглядом, проте старий навіть оком не моргнув. Він продовжував широко посміхатися й лагідно додав: "Дівчинко з роду Чен, зважаючи на статус твого батька в нашій академії, ти взагалі-то мала б звати мене пранаставником!"

"Пранаставником? А чи не забагато честі?" — Чен Сяосяо відверто висміяла цього сивобородого старця. Цей чоловік виявився неймовірно безсоромним.

Побачивши, що дівчисько категорично відмовляється визнавати родинні зв'язки, заступник голови аж почервонів і щосили закричав: "Ти що, наважишся піти проти законів поваги до вчителів?! Усе, що я кажу — чистісінька правда! Якщо не віриш, запитай у свого батька: Чен Біюань за молодих років особисто відвідував мої лекції!"

"Досить!"

Чен Сяосяо різко змахнула рукою, і величезна мухобійка знову загрозливо хитнулася прямо перед носом старого. Дівчина злегка примружила очі й промовила: "Старий, у мене до тебе є ще ціла купа нерозв'язаних питань, тож навіть не думай, що твої спроби набитися в родичі тобі хоч чимось допоможуть. Навіть не мрій про це! Ваша академія Божественного Кондора — це звичайний притулок для нікчем та розбійників, і мені на неї абсолютно байдуже!"

"Дівчисько, та як ти смієш таке говорити!.."

У цю саму мить улеслива посмішка миттєво злетіла з обличчя заступника голови. Навколо нього потужними, нестримними хвилями почала вирувати колосальна, пригнічуюча аура, яка важким тягарем опустилася на все довкола.

Чен Сяосяо, яка стояла прямо навпроти нього, на мить здалося, що перед нею постала не літня людина, а якийсь жахливий і всемогутній міфічний монстр.

Під дією цієї неймовірною духовною силою дівчина миттєво відчула, як їй перехопило подих, а її обличчя злегка почервоніло від нестачі повітря.

Проте її впертий і гордий характер не дозволив їй відступити ні на крок. Вона випрямила спину й, не кліпаючи, затято вп'ялася поглядом прямо в очі старого.

"Слухай сюди: ти можеш скільки завгодно ображати мене особисто, але ніхто у світі не має права зневажати нашу священну академію Божественного Кондора!" — карбуючи кожне слово, надзвичайно суворо промовив заступник голови.

Цей спалах величі миттєво викликав хвилю щирого захоплення серед учнів академії, які одразу ж почали дивитися на свого керівника з безмежною повагою та благоговінням.

Чен Сяосяо лише зневажливо скривилася: "Годі вже тут розігрувати комедію та викликати огиду. Вам усім краще швиденько перепросити, інакше ми просто вишпурнемо вас звідси силою. І знай: моя мухобійка траву не їсть, вона звикла ласувати свіжим м'ясом!"

"Правильно! Сяосяо добре каже!"

"Молодша сестро, все вірно! Якщо вони не вибачаться, нехай навіть не сподіваються вийти звідси!"

"Наша молодша сестричка каже правду, ану швидко вибачайтеся!"

"Вибачення! Негайно просіть вибачення!"

Численні селяни дружно підхопили цей клич. Самі того не помічаючи, вони вишикувалися стіною навпроти вчителів та учнів академії. І хоча прості люди не мали за плечима жодної культивації, ніхто з них не виявив ні краплі страху перед цією групою могутніх майстрів.

Старому заступнику голови стало зовсім непереливки. Він ніяк не очікував, що ця дівчина виявиться настільки непохитною — на неї не діяли ні ласкаві слова, ні груба сила, через що він опинився у вкрай незручному становищі, не знаючи, як виплутатися з цієї ситуації.

Хоча він прибув до містечка Далін зовсім нещодавно, за весь учорашній день він устиг детально вивчити історію непорозумінь та ворожнечі між академією та родиною Чен. Сьогодні він планував просто придушити їх своїм авторитетом і силою, але план повністю провалився — селяни й родина Чен не піддалися тиску.

Опинившись у безвиході, він спробував зайти через старі дружні зв'язки з батьком дівчини, але натрапив на затятий опір Чен Сяосяо, яка мало того, що змусила його втратити обличчя перед усіма, так ще й безжально розтоптала залишки його авторитету.