Розділ 0 — Пролог

Ера прелюдій: Молодий Імператор (Сенс існування - Raison D’être)

Новий календар, 455-й рік, 3-й місяць, 31-й день

Імперська столиця Кардинал

Десь в Імперських володіннях

Пролог

Моїм першим досвідом пізнання світу був відблиск чогось яскравого - світло було настільки сильним, що викликало в мені первісний жах.

Потім прийшов запах крові. Я почув крик немовляти, гучний і благальний.

«@##! %@@%!!!!!»

Хтось кричав. Потім, ніби мильна бульбашка луснула, натовп голосів приєднався до галасу.

Крізь увесь цей шум до моїх вух долинав лише дитячий плач. Ні... навпаки, здавалося, що вони йшли зсередини мого тіла. Це я плакав?

Силуети юрмилися в моєму тьмяному полі зору. Я ніколи раніше не був свідком пологів, але напевно тут було занадто багато людей?

Я... ніколи не був свідком?

Саме так. Тому що я закінчила своє попереднє життя, так і не вийшовши заміж. Принаймні, я не пам'ятаю, як зв'язував себе узами шлюбу.

Попереднє життя...?

Ох. Це була одна з тих ситуацій реінкарнації, так?

Як тільки ця думка вразила мене, спогади про моє минуле життя нахлинули на мене зненацька. Обсяг інформації був настільки приголомшливим, що моя свідомість почала тьмяніти, немов потопаючи в потоці.

Період, що настав після цього, визначався дивовижною атмосферою. Моє новонароджене «я» швидко зростало, наче хтось натиснув кнопку перемотування мого життя вперед. Але це було лише моє викривлене сприйняття; насправді мій ріст не прискорився. Просто через обмежену здатність мого мозку до обробки інформації кожна думка формувалася набагато довше.

У той період, коли я прискорено прокручував у пам'яті розмиті фігури почали набувати чітких контурів, і я почав розуміти деякі голі уривки мови.

Я також почав розуміти, ким я маю бути в цьому світі.

-Моя мати змінювалася щодня. Я кажу «мати», але я думав, що це були годувальниці. Але мати щодня іншу? Як розкішно. Здавалося, що я жив у допотопній епосі.

-Слова, які вимовляли щоразу, коли мене брали на руки, були, швидше за все, моїм ім'ям або ласкавим звертанням. Але в тоні завжди було щось надто ввічливе. Можливо, замість імені, це був титул якогось статусу?

-Усі люди, яких я бачив, мали риси обличчя, які я б назвав європейськими типами. Чи був я таким же?

-Мої доглядальниці не виглядали б недоречно кілька століть тому. Їхній одяг різко контрастував з кімнатою, яка, здавалося, була оформлена в стилі, набагато ближчому до почуттів, які я вважав би сучасними в моєму минулому житті. Але, можливо, я занадто далеко забігав уперед, і ця кімната була великою індульгенцією, найсучаснішим дизайном, який можна було досягти лише завдяки найкращим ремеслам і технологіям цієї епохи.

-Я відчув... щось у повітрі, чого ніколи не було в моєму попередньому житті. Воно було слабким, але я міг сказати, що воно поглинало мене, прив'язувало мене і реагувало на якісь ще невідомі засоби всередині мене, щоб я міг впливати на нього своєю волею. Мені спала на думку дика думка: Чи може це бути... магія?

Якщо так, то загальні риси цього нового світу були мені зрозумілі. Це був фантастичний світ, його цивілізація і культура нагадувала десь Європу періоду середньовіччя, щонайраніше.

А що стосується мене...

Коли швидкість моїх думок наздогнала плин часу і моя шия нарешті змогла витримати вагу власної голови, мене посадили на трон, і я побачив, що дивлюся вниз на зборище чоловіків, які схилили голови.

«Ваша Величносте. Ваші лорди прийшли привітати вас з Новим роком».

Я був тим, кого можна назвати дитиною-імператором. З самого народження, не менше.

І тому я визначив перший крок моєї політичної програми: репетувати з усіх сил.

＊＊＊

У будь-якій працюючій системі немовлята не ставали імператорами чи королями. Мати буквально дитину на чолі держави мало безліч недоліків і мало, якщо взагалі мало, реальних переваг. А якщо через те, як працювала лінія престолонаслідування, дитина все ж ставала монархом, її зазвичай вбивали.

Дозвольте мені розповісти вам історію. Вона про хлопчика на ім'я Іоанн І з династії Капетингів у Королівстві Франція.

Коли його батько, Людовик X, помер, його єдиною дитиною була донька на ім'я Жанна. Однак королева Клеманс була вагітна (і, вочевидь, існувала якась проблема з успадкуванням трону Джоан). Тому молодший брат Людовіка Філіп став регентом, поки вони чекали на народження законного спадкоємця. Коли Іоанн - хлопчик! - нарешті народився, трон був його, як тільки він вискочив з утроби матері. Не минуло й тижня, як його знайшли мертвим, і кронпринц Філіп став Філіпом V.

Тепер звернімося до Китаю. Після смерті імператора Хе, четвертого імператора династії Пізньої Хань, його син Лю Лун успадкував титул у віці лише ста днів. Зважаючи на його вік, політичними справами керували його родичі-консорти - родичі вдови імператриці. Він помер, не доживши до кінця року.

У будь-який час і в будь-якому місці, де немає можливостей або бази для сучасної медицини, рівень дитячої смертності, особливо серед дітей грудного віку, завжди буде високим. Саме тому так важко відрізнити смерть від хвороби від вбивства. Простими словами? Здійснити вбивство так, щоб ніхто не помітив, набагато простіше.

Поки я був таким беззахисним, у мене були вагомі підстави побоюватися за своє життя на кожному кроці. І все ж я все ще дихав. Очевидно, що справжнім політичним лідерам живий спадкоємець був кориснішим - принаймні, на даний момент.

Наразі мені все ще дозволяли дихати - як маріонетці.

З того дня я жив у відчаї. Чиєю я був маріонеткою? Чому я став імператором від самого народження? Мені потрібні були відповіді.

Але я не міг розкрити свій інтелект. Маріонетка повинна бути некомпетентною і недоумкуватою, інакше вона завдасть клопоту ляльководу. Я не міг озвучувати жодних запитань чи сумнівів. Я аналізував інформацію, яку мав, і шматочок за шматочком складав зачатки картини. Перше, що я дізнався, було про себе.

Мене звали Кармін де ла Гард-Бундарте. Титул: Імператор імперії Бундарте. Враховуючи, що мене зробили імператором, щойно я народився, справи йшли не дуже добре.

У цій імперії кермо влади тримали дві особи: канцлер і міністр церемоній. Обидва були герцогами королівської крові. Їхні доми сформували ядро двох фракцій, які зараз змагаються за владу. Коротше кажучи, якщо я помру, імперія, ймовірно, розколеться навпіл і спалахне громадянська війна.

Проте це було занадто слабким виправданням для того, щоб залишити мене в живих, тим більше, що обидва головні гравці в цій боротьбі за владу мали справедливі претензії на трон. Повинна була бути якась інша причина. Якби я став «незручністю», не з'ясувавши чому, для мене все було б скінчено.

Простіше кажучи, я грав у хардкорному режимі. Таке собі життя. Чи зробив старий я щось таке, щоб заслужити це?

Неважливо. Я виживу. Просто спостерігай за мною.

----------------- Ми переклада цього ранобе, радий вас вітати тут, надіюся ранобе вам сподоблось і переклад теж, якщо помітили помилки пишіть в коментарі і я виправлю) Також у у мене є Телеґрам канал куди я заливаємо свої переклади буду вдячний якщо підпишетесь, наш ТҐ канал - @Legat_translate_NV