Розділ 14 — Дитина-актор

Дитина-актор

Тож тепер у мене був союзник, який підтримував мою претензію на Імперію. Але була ще одна річ, яку я забув зробити.

«Яким державним діячем мені бути...?»

Я мав прийняти рішення. А для цього мені потрібно було закріпити свої цілі. Я теж був людиною, а отже, не вільний від людських бажань. У мене їх було чимало, малих і великих, але для найбільших придумали слово: амбіції.

Коли мій час мине, я хотів би, щоб майбутні покоління говорили про мене як про великого правителя.

Гвинтики історії ніколи не переставали обертатися. Одного дня я стану історичною постаттю, і я не міг змиритися з думкою, що мене вважатимуть тираном чи дурнем. У мене була своя гордість, хоч і мізерна, і цього було достатньо, щоб реформувати Імперію.

Питання полягало, однак, у тому, для кого я хотів її реформувати? Візьмемо, наприклад, короля-пацифіста. З сусідами своєї країни він був би мудрим і доброзичливим. Але якщо уникнення будь-яких конфліктів відбувалося ціною власного народу, всередині країни, його вважали б правителем-мілітаристом.

Я був імператором імперії Бундарте. Таким чином, мої реформи були б заради імперії. Якщо для цього потрібно було знищити інші нації і бути тираном для їхніх народів, то так тому і бути.

При цьому на моєму боці були знання про мій минулий світ - Землю. Тут все було б інакше, але трохи прикладної соціології та знання прецедентів могло б допомогти. Простіше кажучи, я міг передбачити майбутнє, до певної міри. Це була перевага, яку мені потрібно було добре використати; зосередження на короткостроковому процвітанні нікуди не привело б мене.

Зрештою, я не хотів закінчити, як Александр Македонський, який побудував цілу імперію за життя одного покоління, а після смерті вона розвалилася. Не те, щоб я мав хоча б частку його жахливого таланту чи винахідливості.

Іншими словами, мій план полягав у тому, щоб проводити політику, яка дозволила б імперії процвітати після моєї смерті, не залишаючи після себе непотрібних образ, і залишити низку запобіжників, щоб відсікти будь-які майбутні проблеми.

Загалом, я хотів, щоб Імперія залишалася процвітаючою і стабільною протягом наступних кількох століть - такою була моя мета. Звичайно, чи проіснує вона так довго, було трохи сумнівно. Як свідчить нинішнє становище Імперії, нації занепадали в одну мить.

Так чи інакше, моїм першим кроком мало стати встановлення певного реального впливу. Крім того, мені довелося б очистити посади канцлера, міністра церемоній та регентши. Це треба було б зробити одним махом. Якби я залишив когось із них, особливо герцогів, вони могли б легко організувати опозицію.

З огляду на це, роздмухування конфлікту між їхніми фракціями було першим пунктом у моєму списку справ. В межах розумного, звісно. Я не міг допустити, щоб справа дійшла до громадянської війни. Як би там не було, як тільки я достатньо зменшу їхній вплив, я зможу консолідувати достатню силу, щоб стати власним блоком більшості. Проблема полягала в тому, що я повинен був зробити все це, не розкриваючи свого прикриття. Інакше мене вб'ють, не встигну я й оком моргнути.

На даний момент, мета гри полягала в тому, щоб залягти на дно. Я збиратиму сили, таємно розширюватиму свій вплив, а коли настане час, викорінюватиму гниль одним ударом. Якщо це означало грати дурня чи маріонетку, то я був би найкращим актором, якого вони коли-небудь бачили.

＊＊＊

Мені тоді було майже шість. І з наближенням мого дня народження постало нагальне питання про мою освіту.

До речі, ходили чутки, що попередній імператор почав навчатися з чотирьох років. Враховуючи, що я був маріонеткою, не дивно, що моє навчання відкладали. Це була хрестоматійна політична маніпуляція, незалежно від того, в якому світі ви перебуваєте.

Однак, зважаючи на всю нещодавню метушню, пов'язану з моїми заручинами, сильні світу цього, вочевидь, вирішили, що залишати мене цілковитим невігласом нікому не вигідно. Я їх не звинувачував. Очевидно, ситуація з Бельвером була досить серйозним потрясінням, і під час галасу частина нейтрального блоку використала мою неосвіченість для політичної критики.

Це призвело до того, що регентство, яке прагнуло включити нейтральний блок до своєї владної бази, оголосило, що воно дасть мені освіту. Фракція канцлера пообіцяла те саме. Наразі вони займалися своїми звичними політичними суперечками, за винятком того, що предметом суперечки було те, хто буде моїми вчителями.

Не ставтеся до освіти людини як до інструменту, за який можна боротися, виродки.

Не те, щоб я отримав належну освіту від будь-якої з фракцій. Я не сумнівався, що вони зроблять все можливе, щоб забити мою голову корисливою пропагандою.

Якщо я збирався одного дня правити цією імперією, мені потрібні були знання. Зрештою, у своєму попередньому житті я не записувався на курси «Сто і один спосіб будівництва Імперії». Отже, мені потрібна була справжня освіта - нехай навіть з одного предмета.

Ось чому я пройшов через весь цей спектакль з піснями і танцями, щоб знову затягнути графа Палатіна Водедта до своєї кімнати.

«Незабаром ми почнемо наше навчання. Наш дворецький Герк має бути нашим вчителем історії, чи не так?»

«Так. Обставини не змінилися з часу мого останнього звіту.»

До речі, саме моя людина Водедт усіма своїми хитрощами ввів мене в курс справи щодо розмов навколо моєї освіти. Він був джерелом більшої частини моєї інформації в ці дні.

У своєму попередньому звіті він розповів мені, що імператор зазвичай вивчає десять предметів: іноземну мову, математику, історію, теологію, військову справу, магію, образотворче мистецтво, самооборону, політологію та верхову їзду.

Однак я мав здобувати освіту лише з п'яти: іноземна мова, історія, богослов'я, образотворче мистецтво та верхова їзда. З відбору було цілком зрозуміло, що вони не хотіли дати мені жодних шляхів до особистої сили чи політичної влади.

Тобто, я знав, що мене намагаються зробити маріонеткою, але чи не було це занадто відверто?

Що ж до п'яти предметів, які вони не включили, то я б розпочав їх вивчення, «коли прийде час». Я не сумнівався, що це твердження буде актуальним і через століття. Вся ця брехня через замовчування була одним з найстаріших трюків у книзі.

З п'яти предметів канцлерська фракція викладала богослов'я та образотворче мистецтво, а регентська - іноземну мову та верхову їзду. Історію мені викладатиме мій дворецький Герк з нейтрального блоку.

До речі, зручний час критики з боку нейтрального блоку переконав мене в тому, що це була підстава графа Палатіна. Я підозрював, що він вирішив розіграти цю карту після розмови зі мною.

«Викладачі інших чотирьох предметів також залишаються тими самими, що й у моєму попередньому звіті. На цьому етапі вони майже завершені».

«Ми розуміємо. Ми усунемо Герка від участі, тож пропонуйте свою кандидатуру. Наскільки ми розуміємо, наша історична освіта повинна була бути обмеженою, і людина з нейтрального блоку викладала б нам лише історію Імперії. Але Герк у кишені канцлера, і ми не хочемо обтяжувати себе словесною індоктринацією».

«Я не проти. Але... чи слід розуміти це так, що Ваша Величність не має жодних претензій до інших предметів?»

«Іноземна мова, образотворче мистецтво та їзда верхи не сильно зміняться, незалежно від того, хто буде нашим наставником. Теологію ми й не збиралися сприймати серйозно з самого початку».

Релігійні речі просто не були моїми - ні в цьому житті, ні в минулому. Моєю реакцією за замовчуванням завжди був скептицизм.

«Як накажете... Вам потрібна допомога?»

«Ні. Ми добре знаємо, що ви все ще оцінюєте, наскільки корисними ми можемо бути, тому постараємося розвіяти ваші сумніви».

Граф Палатин просто посміхнувся. «Ваша Величність надто добра».

＊＊＊

Мій шанс випав невдовзі після цього, коли я натрапив на Герка, який розмовляв з міністром церемоніймейстером. Помітивши мене, вони зупинилися, вклонилися.

«О? Ми не знали, що ви друзі».

Першим відповів міністр церемоній. «Давно не бачились, Ваша Величносте".

«Ммм. Так. Ви добре впоралися з ситуацією в Бельгійському королівстві. Нам приємно мати таких вірних підданих, як ви.»

Ох, тц. У мене аж мурашки по шкірі. Можливо, ця брехня була занадто відвертою, навіть для мене.

Не знаючи про мою псевдоалергічну реакцію, герцог Аженкарл виглядав переповненим емоціями. Ключове слово: виглядав. «О! Ви робите мені честь, Ваша Величносте. Якими б старими не були ці кістки, я завжди ваш вірний слуга».

У такому разі , подумав я, чи не міг би ти поквапитися і здійснити довгу прогулянку з короткого пірсу? Бажано, щоб канцлер був прив'язаний до вас. Мати цього безсоромного окосту актора за дідуся було соромно.

«Ти мусиш частіше до нас приїжджати. Ми останнім часом мало бачилися з матір'ю».

«І як це трагічно! Але я не хотів би нав'язуватися».

Міністр церемоній виглядав здивованим, в той час як Герк виглядав спокійним. Мені знадобилося величезне зусилля волі, щоб не посміхнутися.

Вибачте, але боюся, що ваш маленький медовий місяць на цьому закінчується.

«Нічого страшного. Шанс-лер приходив навіть тоді, коли ми йому відмовили.»

Я навіть не брехав. Ще тоді, коли я вперше помітив зв'язки Герка з канцлером, він увійшов до кімнати, незважаючи на мої протести.

«Прошу вибачення...?»

Ваш голос стає дедалі грубішим, міністре церемоніймейстер . Ваша маска трохи сповзає?

Схвильований Герк спробував захиститися, але я випередив його. "Немає сенсу просити пробачення. Герк і той, хто дає шанси, - добрі друзі. Вони часто розмовляють наодинці.»

Це була нахабна брехня - я нічого подібного не бачив. Подібно до герцога Аженкарла, який навіть зараз мав кілька людей у межах досяжності, канцлер майже ніколи не залишався наодинці при імператорському дворі. Гвардійці, інші вельможі, служниці, список можна продовжувати.

Отже, якби Герк і канцлер розмовляли, то це мало бути таємно.

«Пане міністре, це все непорозуміння! Ви повинні повірити...»

«Що?» - «Що? Ви називаєте нас брехунами?! Ми все ще пам'ятаємо, Герку! Це був день, коли наша мама сказала нам бути обережними з незнайомцем, який щойно увійшов!»

Насправді Герк намагався заперечити, що розмовляв з канцлером наодинці, але я змінив тему. Зрештою, я намагався змусити міністра церемоній не довіряти йому.

«Н-ні, це не те, що я...»

«Досить.» Міністр церемоній повернувся до мене. «Я вірю вам, Ваша Величносте. Я ніколи не сумнівався у ваших словах.»

«Ммм. Добре.»

Насправді, я був майже впевнений, що він сумнівався в моїх словах, адже я був дитиною і все таке. Проте, принаймні, я повинен був успішно посіяти насіння. Міністр церемоній мав провести власне розслідування - і так сталося, що дворецький Герк мав зв'язки з фракцією канцлера.

З огляду на це, я міг розраховувати, що Герк заляже на дно на деякий час. Але якщо ти вже причетний, то відвести від себе підозри було нелегко.

«Ми йдемо. Пане міністре, вам теж варто подружитися з тим, хто шукає щастя. Як Герк.»

Тепер, коли я купив собі трохи заперечення з усім цим дитячим «давайте всі ладнати!», я побачив себе на волі. Зрозуміло, що я не мав на увазі всьо цього всерйоз. Якби фракція канцлера і регентство справді помирилися, у мене були б проблеми. Адже я планував підім'яти їх під себе.

Згодом мій маневр приніс свої плоди. Було домовлено, що граф Палатин Водедт буде моїм репетитором з історії.