Розділ 1 — Новонароджений Імператор

Розділ 1 - Новонароджений Імператор

На той момент я їв дитяче харчування. Якби в ньому була отрута, я б помер ще до кінця дня. Проте я придушив свій страх і проковтнув кашку, яку мені піднесли до рота.

У минулому житті я прочитав кілька легких романів про реінкарнацію. Мені було цікаво, чи не відчували головні герої в дитинстві такий самий жах. І хіба я не повинен був отримати надздібності? Або розмову з богом?

Я навіть не пам'ятав, як помер. У мене було відчуття, що я не був тим хлопцем, який міг би ризикувати своїм життям, щоб врятувати когось під впливом моменту. Якщо я мав рацію, то ця реінкарнація, ймовірно, не була якоюсь нагородою.

І, швидше за все, це не було вибаченням за якусь божественну помилку. Якби це було так, я б отримав шанс поговорити з божеством, чи не так? Я припускав, що завжди є шанс, що вони просто стерли мої спогади. Але тоді навіщо б вони реінкарнували мене в такому стані, щоб я померла в дитинстві, не маючи ніяких надприродних здібностей?

Залишався варіант, який, як я підозрював, був найбільш вірогідним: Мене покарали. Що ж я зробив? Я був майже впевнений, що був звичайним, боязким хлопцем, якому не вистачило б духу на щось справді погане...

Частини моїх спогадів про минуле життя були ще туманними. Я пам'ятав обличчя батьків і старшої сестри, але не пам'ятав ні їхніх імен, ні своїх власних. Події, пов'язані з моєю смертю, були цілковитою білою плямою. Якщо я і зробив щось, щоб заслужити все це, ніхто не залишив мені жодних підказок, що саме.

Крім того, чим би не була ця каша, на смак вона була жахливою. Ви впевнені, що це не отрута?

＊＊＊

Я бачив лише один шлях до виживання в цьому світі, і це було щось у повітрі, чого я ніколи не відчував у своєму минулому житті.

Нарешті, прийшло моє підтвердження. Одного разу я побачив, як покоївка викресала іскру з пальців, щоб спалити сміття на подвір'ї. Це була магія. Це була магія. Я нічого не міг з собою вдіяти; хвилювання виривалося зсередини мене. Зовсім небагато.

Проте, коли за мною постійно наглядали, я не міг спокійно читати книжки чи займатися спортом. Все, що я, маленька дитина, могла робити, - це гратися зі всякою всячиною.

Іграшками? Звісно, я теж ними бавився. Наприклад, будівельними блоками і тому подібним. Вони добре розвивали дрібну моторику.

А потім ця магічна енергія... о, до біса її, я міг би просто поступитися умовностям і назвати її маною. Якби я міг маніпулювати нею за власним бажанням і навчився використовувати магію, то зміг би триматися, незважаючи на свою слабкість. Від Середньовіччя до раннього Нового часу особиста сила людини була безпосередньо пов'язана з її виживанням. Я повинен був оволодіти магією, чого б це не коштувало.

Спочатку я спробував доторкнутися до неї... Так, нічого не відчув. Точніше, я все ще відчував, що вона була там, але нічого не змінилося. Оскільки я не дивився на нього очима, я не міг сказати, чи це були тверді частинки, чи щось інше, чи на нього впливав потік повітря.

Далі я спробував дуже добре подумати. Зберіться навколо мого вказівного пальця! Збирайтеся, кажу!

Ні. Я взагалі не відчував, що щось збирається. Я припустив, що для цього потрібне заклинання або щось подібне.

«А-а-а! Goo!» ( Переклад: «О вітре, подуй!» )

Але нічого не сталося. Я так і думала. Покоївка посміхнулася до мене так, ніби я був найдорожчим скарбом. Чорт забирай.

О, неважливо. Я поняття не мала, що роблю. А я так оптимістично оцінював свої шанси.

＊＊＊

«Ходімо, Ваша Величносте. Час лягати спати.»

Годувальниця підняла мене - я все ще не міг самостійно пересуватися - і поклала на ліжко, пишно прикрашене коштовним камінням і дорогоцінними металами. У поєднанні з балдахіном і поручнями, які запобігали моєму падінню з боків, все це створювало місце для відпочинку, яке було зовсім не спокійним. Крім того, воно було безглуздо великим; двоє дорослих могли б комфортно розміститися, не торкаючись один одного.

Якщо відкинути показну обстановку, мої думки були зайняті іншою опорою легких романів про перевтілення в іншому світі: магічними предметами. Якщо у вашому світі є магія, то, безсумнівно, у ньому є пристрої, які її використовують. Насправді, я був майже впевнений, що використовую один з них прямо зараз.

Враховуючи те, що я був немовлям, я не міг добровільно контролювати свої тілесні функції, особливо коли справа стосувалася, наприклад, утилізації відходів так би мовити. Оскільки я не міг боротися з цим, я просто дозволив собі стати нечутливим до цього досвіду. Сором? Гідність? Ці речі не мають до цього жодного стосунку, велике дякую.

Як і слід було очікувати, світова технологія підгузків не зайшла дуже далеко в цьому світі: Мій підгузок складався з обгорнутої тканини. Однак я ніколи не бруднив простирадла.

Ще більш дивним, однак, було те, що при ближчому розгляді, до мене «внизу» був прикріплений якийсь... пристрій. Він нагадував коротку трубку з запаяним наконечником, і після цього відкриття я провів решту дня, спостерігаючи за ним.

Кожного разу, коли одна з моїх годувальниць міняла мені підгузки, вона також міняла і пристрій. Точніше, вони міняли наконечник, відкручуючи його і прикручуючи інший. Єдиний раз, коли вони повністю знімали пристрій, був під час мого щоденного купання. Те, що я досі цього не помічав, пояснювалося тим, що я завжди намагався відвернутися. Не чутливий я чи ні, але на деякі речі було просто неприємно дивитися.

Але повернемося до пристрою: Він явно був якимось магічним. Наконечник був просто занадто коротким, щоб утримувати багато, а це означало, що він повинен був утилізувати свій вміст якимось іншим чином. Зважаючи на весь вільний час, який у мене був, я вгамував нудьгу, намагаючись з'ясувати, як він працює.

Звісно, не маючи жодних знань про закони, ефекти, межі та вартість магії в цьому світі, я міг лише будувати широкі гіпотези. Ви могли б сказати мені, що це працює завдяки допомозі моїх померлих предків, і все, що я міг би зробити, - це посміхнутися і кивнути головою. Згодом я міг би виправити цю проблему, вивчаючи міфи та легенди цього світу, але поки що мені доводилося задовольнятися тим, що я мав: власною практикою минулого життя з емпіричними індуктивними міркуваннями.

Здавалося справедливим припустити, що пристрій мав якусь функцію всмоктування рідини. Те, що медсестри знімали його під час мого купання, ймовірно, було зроблено для того, щоб він не вийшов з ладу. Питання, однак, полягало в тому, чи поглинав він сечу, чи стискав її? Те, що він її транспортував, також було можливим, але це здавалося малоймовірним, враховуючи, як часто потрібно було міняти наконечник.

Моя наступна підказка полягала у здатності пристрою видаляти неприємні запахи. Оскільки мій раціон складався з різних каш, мої екскременти мали, скажімо так, не найприємніший аромат, який я коли-небудь відчував. Однак, коли до нього був прикріплений магічний пристрій, моя сеча ніколи не видавала жодного запаху, в тому числі й тоді, коли міняли наконечник приладу. Отже, те, що вбирало рідину, вбирало і запах.

Я не знав, чи можна стиснути запах, як рідину, - я навіть не знав, чи закони магії мають щось спільне з законами фізики. Я міг лише зробити найпростіше припущення, що пристрій поглинає і рідину, і запах одночасно, а не в окремих процесах.

Нарешті, існувало питання економічної ефективності. Пристрій, по суті, не був щоразу однаковим. Хоча деталі, які з'єднували основний вал пристрою з наконечником, за необхідністю були уніфіковані, часто були помітні відмінності у формі, а також різні вигравірувані емблеми.

Існування останніх ненадовго налякало мене безпідставним побоюванням, що це були якісь прокляття, але це здавалося малоймовірним, оскільки покоївки і годувальниці могли їх чітко бачити. Логічним висновком було те, що вони були знаком або логотипом виробника.

Іншими словами, були високі шанси, що пристрої були виготовлені вручну кваліфікованими особами, зобов'язаними рекламувати їх. Це знову відкрило раніше малоймовірну можливість того, що це був якийсь пристрій для перенесення речовини, але поглинання і подальше випаровування також виглядало логічним.

Найстрашнішою була думка про те, що кожен пристрій виготовлявся на замовлення і був одноразовим. Якщо це так, то це в значній мірі підтверджувало гіпотезу поглинання, але сама вартість була приголомшливою, якщо подумати про неї. Всі ці майстри витрачають стільки часу на те, що можна використати один раз і викинути? Ось це екстравагантність.

Стривайте. Я був імператором. Така розкіш була звичайною справою. Одне лише моє ліжко було тому доказом.

З цією імперією все ж гаразд? Не було ніяких революцій, що назрівали, так? Краще б не було люм'єрського руху, який зараз поширюється серед населення. Близька зустріч з гільйотиною не була моєю мрією.

О, я вже засинаю. Пора спати.