Розділ 20 — Барон

Моє минуле життя переслідували жалі, до самого кінця. Тепер, коли я отримав другий шанс, я хотів прожити життя без них. Але я знав, що це неможливо. Навіть якщо моє народження зробило мене імператором, всередині я залишався все тим же старим ніким.

Наступного дня батька і сина Ле Нанів випустили з ув'язнення. Тімона, вочевидь, під час домашнього арешту отримав щось люте - у нього була свіжа рана трохи нижче щоки.

Що стосується барона Фрідріха, то його негайно передали імператорським лікарям для лікування. Після раунду найкращої цілющої магії, яку могла запропонувати Імперія, на ньому не було жодної подряпини з голови до п'ят... на поверхні. На жаль, нічого не можна було зробити з внутрішніми пошкодженнями, не кажучи вже про значні психічні стреси, яких він зазнав.

Інквізиторам так і не вдалося до кінця вибити з барона неправдиве зізнання в єресі. Якби вони це зробили, то не змогли б його звільнити. Але вони зробили свою справу. І його розум, і тіло дійшли до грані, і тепер вони жадали лише смерті.

Я не встиг.

"Ваша Величносте."

"Так, бароне?"

Я прийшов з Тимоном відвідати барона на лікарняному ліжку, але він попросив сина дати нам трохи часу наодинці.

"Спершу... дякую".

Здавалося, навіть розмова завдавала йому болю. Але я нічого не міг вдіяти. Єдина цілюща магія, на яку я був здатен, не діяла на інших. Я ніколи не вивчав медицину - зрозуміти, як працює моє власне тіло, було найкращим, що я міг зробити.

"Ви... врятували мене."

"Не треба, бароне. Ми обоє знаємо, що я був надто повільним."

Мало бути щось більше, що я міг би зробити, навіть якщо це означало б викликати підозру. Що, якби я вибивав обіцянки з людей раніше? Ні, забудьте про це - що, якби я просто щось зробив?

"І все ж... я мушу запитати". Барон зробив паузу, щоб перевести подих. Коли він заговорив далі, здавалося, що він вичавлював з себе останні життєві сили. "Чому ви врятували мене, Ваша Величносте?"

Він простягнув свою зів'ялу праву руку туди, де я сидів біля його ліжка, і торкнувся мого плеча. Його рука тремтіла. "Ви ніколи не повинні діяти заради... одного слуги. Коли ви подорослішаєште, ваші руки будуть в крові тисяч... десятків тисяч... коли ви вестимете тридцять мільйонів громадян Імперії в майбутнє. Ви не можете дозволити, щоб ваше серце було зворушене... дрібницями. Тридцять мільйонів. Запам'ятай це число... бо на ваших плечах стільки життів."

"Ви... маєте рацію. Ви абсолютно праві." Я діяв, хоча не повинен був, і все одно зазнав поразки. Я був ідіотом, дурнем, який знав лише половинчасті заходи.

"Я не заслуговую бути імператором."

Ах, і ось я попався. Дозволив слабкості, яку так ретельно приховував, вислизнути назовні. Я хотів бути особливим. Але я ніколи не зміг би позбутися своєї посередності, навіть народившись на троні. Як міг хтось на кшталт мене відповісти на голоси народу?

"Ваша Величносте". Барон витер тремтячою рукою мою щоку. Очевидно, в якийсь момент я почав плакати. "І все ж, коли я дивлюся на вас... я відчуваю надію".

"Люди завжди так кажуть про мене - я їхня надія, або я їхнє світло. Що це взагалі означає? Я не знаю, що мені робити". Рука барона була теплою. Як у батька.

"Просто будьте собою, Ваша Величносте. Живіть так, як вважаєте за потрібне. Неважливо, чи будете ви блукати, чи намагатиметеся знайти свій шлях. Зрештою, ви зробите правильний вибір."

"Правильний вибір... Чи правильно я зробив?" Я не зміг тебе врятувати.

"Ви врятували мене, Ваша Величносте. Ви просто цього не знаєте."

На що я міг сподіватися, будучи таким безсилим?

"Вам не потрібно давати нам надію, Ваша Величносте. Або вести нас до світла. Ви - наша надія. Ви - наше світло."

І що мені було з цим робити? "Я сподівався... на більш конкретну пораду... бароне."

Мої сльози не припинялися. Обережно я поклав свою руку на руку барона.

О, я пригадав. У минулому житті я доглядав за батьком на смертному одрі, точно так само.

"Вперед, Ваша Величносте. Завжди вперед. Бо ваш поступ прокладає шлях за вами." Барон посміхнувся. "Ось що означає бути імператором".

Через три дні, в присутності свого сина, барон Фрідріх ле Нан тихо зробив свій останній подих.