Розділ 26 — Надін, тернова принцеса

Надін, тернова принцеса

"Я прийшла, щоб виправити твою гнилу натуру! Ти маєш бути вдячний за те, що мій батько зволив послати мене!"

Так, це була не хто інша, як Надін, сумнозвісна татусева донька. Якщо ви пам'ятаєте, вона була дочкою герцога Уоррена, Ріхтера де Ван-Уоррена, на той час дворянина, який володів найбільшою територією серед нейтрального блоку.

Це були фактично перші слова, які вона сказала мені, побачивши моє обличчя. Прямо перед дворянами з обох фракцій, не менше.

Герцог Уоррен, чому ви вирішили ускладнити мені життя?

***

Територія герцога Уоррена була розташована на південному кордоні Імперії, тому він не був надто залучений до імператорського двору. Він походив з шанованого військового роду, і хоча його володіння становили лише п'яту частину володінь герцога Рауля, говорили, що їхні армії були рівними за силою.

З моєї точки зору, він був одним з тих вельмож, які, здавалося, могли стати на мій бік, коли б я захопив владу - і мені пощастило, тому що я точно хотів мати його в якості союзника. Його донька, Надін, хоч і була на рік молодша за мене, була критично налаштована до мене з першого дня нашого знайомства. Вона була гордою, безстрашною і мала гострий язик - усі ці фактори принесли їй прізвисько "Тернова принцеса".

Чесно кажучи, я не знав, як з нею поводитися. Я не маю на увазі поблажливість чи словесні образи - це було неважливо. Проблема полягала в тому, що якщо я хотів підтримувати свою роль маріонеткового імператора, я повинен був розсердитися на неї, щоб не викликати підозри. У зв'язку з цим всі мої минулі дитячі істерики поверталися, щоб вкусити мене.

Проте, чи це була гра, чи ні, але якщо я вийду з себе через Надін, то це погіршить становище герцога Уоррена. Канцлер і міністр церемоній і так пильно стежили за ним через його військову доблесть. Саме тому вони використали вбивство кронпринца Жана - гм, смерть на полі бою - щоб позбавити його звання Імперського Великого Маршала, хоча його там навіть не було в той час.

Якби я зірвався на Надін, герцоги з радістю перетворили б це на привід для нападу на герцога Уоррена. Це не був би сильний удар, враховуючи його віддаленість від імперської столиці, але я хотів уникнути будь-чого, що зменшило б його шанси стати на мій бік, хоч би якими малими вони не були.

Проте, якщо я не зірвавусь на ній, то лише зруйную своє прикриття. Серйозно, герцог Уоррен, навіщо ви її сюди прислали? Спочатку була невдача в політиці, потім це.

Тімон, мабуть, здогадався про моє скрутне становище, бо прошепотів мені на вухо досить голосно, щоб почули навколишні вельможі.

"Ваша величносте, я б радив проявити поблажливість. Вона молодша за вас за віком - нічого не вдієш, якщо вона ще не навчилася манер".

О, це була гарна ідея. Я б так і зробив.

Однак, почувши Тімона, Надін заговорила раніше, ніж я встиг заговорити. "Я лише на рік молодша!"

Заткнися, будь ласка. Я тобі потім підіграватиму, скільки захочеш, тож заткнися на п'ять секунд.

"Тімон дає добру пораду. Справді, ми зволимо пробачити тобі твою незрілість. Хіба ти не вдячна нам за те, що ми такі дорослі?"

"Що?!"

Обличчя Надін почервоніло, а решта дворян подивилися на мене так, ніби їм дуже хотілося відповісти на коментар про "дорослих людей". Вони не знали, що я вже був дорослим. Принаймні, колись. Я не знав, чи мій фізичний вік вплинув на мої розумові здібності і змусив мене регресувати.

Відкинувши важкодоказові гіпотези, Надін відкрила рота, наче хотіла продовжити свою тираду - і тут же закрила його, коли Тімон вбивчо звузив на неї очі. Здавалося, вона нарешті помітила неспокійну атмосферу. Хоч як би вражаючим не було те, що вона відчула намір вбити - схоже, вона не дарма була донькою герцога Уоррена, - я шкодував, що вона не встигла прочитати обстановку в кімнаті.

До речі, про наміри вбити - Тімоне, чувак, ти не міг би трохи заспокоїтися? Мене це теж лякає, знаєш...

З того дня Надін оселилася в імператорському маєтку. Це було добре саме по собі, але здавалося, що вона мала якусь дивну мету, яка змушувала її стикатися зі мною. Наприклад, вона з'являлася в моїй кімнаті, щоб перепинити мені шлях, коли я намагався прогуляти уроки, або приносила з собою дерев'яні мечі, щоб кидати мені виклик при кожній нагоді, очевидно, намагаючись змусити мене навчитися фехтувати. Я б оцінив її очевидні спроби перетворити мене на респектабельного імператора, якби вони не були настільки непотрібними. До речі, вона відкинула всі мої вимоги, щоб вона пішла додому, кричачи, що не має причин слухати мої накази. Ти ж знаєш, що Імперія покриває твої витрати на проживання? Казна і так порожня, чи не могла б ти бути трохи тактовнішою?

Гадаю, вона не може, насправді. Будучи дитиною, все це пролітало у неї над головою.

***

Я продовжував свої нічні заняття з фехтування та самооборони, які зазвичай не закінчувалися до самого світанку. Хоча в цьому світі існував годинник, він був не надто поширений, тому більшість людей прокидалися зі сходом сонця.

Звичайно, як "Імператор-ледар", я прокидався набагато пізніше. Мій графік сну був ще більш порушений, ніж у моєму попередньому житті. Оскільки вранці люди виходили на вулицю, я завжди намагався бути абсолютно тихим після закінчення тренувань.

Сьогодні мої нічні заняття закінчилися у звичний час, і граф Палатін Водедт мав від'їжджати. Поки я роздумував, чи варто мені займатися магією, поки не настав час вставати з ліжка, Тімон поставв мені запитання.

"Ви бажаєте прийняти ванну, коли прокинетеся?"

"Ммм. Будь ласка."

Окрім того, що Тімон був моїм нічним сторожем і тестером на отруту, він також виконував обов'язки, які раніше виконував мій дворецький, зокрема розподіляв роботу між фрейлінами. Особисто мені здавалося, що він перевантажує себе роботою, але на мої пропозиції робити регулярні перерви він завжди відкидав їх, кажучи, що все одно добре працює в межах своїх можливостей.

Зрештою, все, що мені залишалося, це молитися, щоб його затаєне розчарування одного дня не вибухнуло.

Що ж до Герка, то він, здавалося, був цілком задоволений тим, що був дворецьким лише за назвою, оскільки все ще виконував роль посередника між мною та рештою дворянства. Без сумніву, він все ще заробляв чималі гроші на всіляких хабарах, навіть незважаючи на те, що міністр церемоній і дехто з регентів перейшли на роботу через Тімона.

Звісно, я ніколи не очікував, що Герк оплакуватиме втрату своїх обов'язків - він, здається, ніколи не пишався тим, що був моїм дворецьким. Інша річ, що це свідчило про те, наскільки низько впала посада імператорського дворецького в очах громадськості, але я вважав, що це ні до чого.

До речі, я міг приймати ванну коли завгодно, якщо фрейліни не спали. Не те, щоб я ділився своєю ванною кімнатою з кимось, будучи імператором.

"Також, Ваша Величносте, одна з фрейлін леді Уоррен регулярно контактує зі сторонньою особою".

Якою б навмисною не була Надін, вона все ще була молодою дворянкою, і не дай Боже їй подумати, що вона може сама задовольнити свої повсякденні потреби. Оскільки вона не могла покластися на фрейлін з імператорського маєтку (це могло б викликати ускладнення, оскільки вони були доньками іншої знаті), вона взяла з собою кілька своїх власних фрейлін.

Тепер, коли я подумав про це, насправді, її фрейліни були більш важливими, ніж вона сама. Чи не були вони послані збирати інформацію про імператорський двір, використовуючи заяву Надін про виправлення моєї гнилої натури як привід?

Ні, це здавалося неправдоподібним. Давайте на мить зупинимося, щоб по-справжньому розібратися в цьому.

По-перше, характер Надін означав, що вона буде жахливою актрисою, особливо в порівнянні зі мною. Не хочу хвалитися, але я досить добре справлявся з маскою, і завдяки цьому я міг сказати, що вона не здатна на те ж саме.

Але чи був Герцог Уоррен такою людиною, яка б обдурила свою доньку? Звісно, ні. Кожного разу, коли я зустрічався з ним, я бачив лише чесного і порядного батька, який щиро любив свою доньку. Я читав про нього, що він активно дистанціювався від імператорського двору, щоб забезпечити безпеку свого дому.

Хоча герцог Уоррен взяв на себе відповідальність за смерть кронпринца Жана на полі бою, якби він дійсно був винен, його чекала б доля набагато гірша, ніж просто втрата звання. Існувала ймовірність того, що він виторгував собі певну поблажливість, оскільки канцлер остерігався його військової могутності. Однак, змирившись із втратою рангу, дім Уорренів був обтяжений тавром "винуватця смерті кронпринца".

Шляхетні люди були гордими тваринами. Забудьте просто протестувати; для декого вага цієї ганьби була б варта того, щоб підняти повстання. А у випадку з герцогом Уорреном його шанси на успіх були насправді досить пристойними. Виникало питання: Чи справді Канцлер спробує позбавити іншого герцога титулу, зважаючи на такий ризик? Герцог Уоррен був нібито нейтральним, але існували всі шанси підштовхнути його до приєднання до регентства.

Повертаючись до сьогодення, об'єктивним фактом було те, що герцог Уоррен більше не був Імперським Гранд Маршалом. Якщо довести це до логічного завершення, то цілком ймовірно, що він добровільно відмовився від цієї посади.

Герцог Уоррен, знаючи, що він не дуже добре розбирається в політиці, мабуть, вирішив піти у відставку і встановити певну дистанцію між собою і імператорським двором, який, напевно, перебував у хвилюванні після смерті кронпринца Жана.

Так... це пояснення підходить набагато краще.

Але в такому випадку, навіщо йому ризикувати і знову повертатися в політичну сферу? Це не збігалося. Єдине пояснення, яке мені спадало на думку, - це те, що його мотиви збігалися з мотивами Надін: Нарікаючи на жалюгідний стан імператора, він вирішив піти на ризик повернення, щоб привести мене у форму.

Але якщо це все, то чому він не прийшов сам? Якщо він боявся привернути увагу фракцій, то міг би послати когось зі своїх васалів чи підлеглих зі знаті, а не кровну доньку - особливо якщо знав чутки про те, що я був маленьким тираном, який наказував вбивати всіх, хто розпалював мій гнів, незалежно від того, шляхетний він чи ні.

Це могло означати лише те, що між нами хтось стояв і спотворював інформацію. У кращому випадку, це була імперська аристократія, яка вела свою звичайну політичну війну. Але якщо це був іноземний агент...

Як я міг забути? Це був імператорський двір. Постійний конфлікт між фракцією канцлера та регентством, який монополізував мою увагу, також зробило це місце ідеальним плацдармом для іноземних шпигунів.

Ох. Це пояснювало, чому граф Палатін розмістив своїх підлеглих під моєю стелею.

Коли я склав усе це докупи, то напрошувався один висновок: Якщо я не помиляюся, якась зовнішня сторона займалася старим добрим шпигунством, намагаючись через одну з фрейлін Надін вислизнути з мережі контррозвідки графа Палатіна.

"Тімоне. Є ймовірність, що це справа рук іноземної держави. Ти можеш сказати графу Палатіну, щоб він провів глибше розслідування? Він повинен діяти якнайшвидше".

Настала пауза, перш ніж Тімон відповів: "Як накажете".

Питання залишалося відкритим: Який вектор атаки використовуватиме ця таємнича група?