Розділ 27 — У розворушеному осиному гнізді все ще є оси

У розворушеному осиному гнізді все ще є оси

Армія, відправлена на підкорення Конфедерації Тейанаве, була знищена.

Ця одна-єдина інформація викликала хаос при імператорському дворі. До мене дійшли чутки, що наше військо зазнало поразки, незважаючи на те, що втричі перевищувало чисельністю своїх супротивників.

Майже вся шляхта з імператорських володінь повернулася на свої території, ховаючись за спинами власних військ для захисту. Завдяки цьому за мною стежили менше, ніж будь-коли раніше.

Ви можете подумати, що за таких умов війна фракцій заспокоїться, але, боюся, ви будете розчаровані. Навпаки, ситуація лише погіршилася, оскільки вони намагалися перекласти провину за поразку один на одного.

Поєднання їхніх упереджених тверджень з інформацією від графа Палатіна Водедта дало мені більш чітку картину того, що сталося. Коли війська Аженкарла досягли лінії фронту, армія Рауля значно відставала від графіка. Стрімкий наступ ворога змусив її відступити - про що армія Рауля не знала, оскільки війська Аженкарла не повідомили їм.

Таким чином, коли армія Рауля продовжувала просуватися вперед, несподівані ворожі набіги обернулися для них повним розгромом. Це призвело до того, що вони почали грабувати - так, грабувати - припаси Аженкарла. Поки війська Аженкарла мали проблеми з перегрупуванням через нестачу припасів, інший наступ ворога також призвів до їхнього розгрому. Потім ворог наздогнав відступаючу армію Рауля, яка сповільнилася через вищезгадані мародерства, і розправився і з ними.

Ось і все: більш-менш повний підсумок останньої військової авантюри Імперії.

Боже, що за ідіоти.

До речі, знищені війська були переважно найманцями - герцоги тримали свої основні армії вдома, щоб убезпечити себе. Я не знав, чи це було через те, що вони недооцінили ворога, чи через те, що вони взагалі були байдужі до цієї справи, але той факт, що вони панікували і шкодували про свої рішення лише зараз, не сприяв моєму сприйняттю їхньої розвідки.

Варто зазначити, що Конфедерація Тейанаве не виявляла жодних ознак планування зворотного вторгнення, а це означало, що ця гра у звинувачення триватиме ще деякий час. Як би там не було. Я б залишив цих двох маріонеток у спокої. Моїм поточним пріоритетом була ситуація з контррозвідкою імператорського двору.

"Я прибув з доповіддю від графа Палатіна, ваша величність."

Зазвичай граф Палатін Водедт завжди приходив сам, щоб доповідати, але, схоже, Тімон нарешті завоював його довіру.

"Говори."

"Так, ваша величносте. Почну з того, що графу Палатіну вже давно відомо про присутність іноземних шпигунів при імператорському дворі. Він... вважає, що викорінити їх усіх буде неможливо".

Я мимохіть поцікавився, чи справді їх так багато, і був шокований наступними словами Тімони.

"Що стосується його міркувань, то це тому, що герцог Рауль має зв'язки з королівством Апраада. А герцог Аженкарл - з Республікою Ґарфур".

Королівство Апраада було одним з південних сусідів Імперії. Ще до мого народження воно захопило у Імперії значну кількість земель (переважно тих, що належали політичним опонентам канцлера та міністра церемоній). Що ж до Республіки Ґарфур, то вона була смертельним ворогом Імперії. Проте герцоги мали зв'язки з обома країнами?

Христос на велосипеді. Я знав, що вони були тухлими яйцями, але державна зрада? Чи означало це, що падіння Імперії було лише питанням часу? Втеча зі столиці та відбудова нації з іншого центру влади значно ускладнила б мої амбіції.

Зачекай, зачекай. Народи, з якими вони браталися, були різними... але вони разом створили спільну армію?

"Чи означає це, що жодна з націй не бере участі в конфлікті...?"

"Так, Ваша Величносте. Ми підтвердили, що Томіс-Ашінакі є єдиним прихильником Конфедерації Тейанаве".

Це було півтора одкровення. Воно свідчило про те, що герцог Рауль, герцог Аженкарл, Королівство Апраада і Республіка Ґарфур насправді сподівалися на перемогу в битві, яку вони програли.

"Крім того, граф Палатін бажає повідомити, що фрейліна леді Уоррен звітує перед “Золотою вівцею”. Він каже, що сфера впливу компанії ширша, ніж він уявляв".

Торгова компанія "Золота вівця". Якщо мені не зраджує пам'ять, вона була укомплектована особистими купцями попереднього імператора. Після його смерті вона начебто зникла без зайвого галасу. Згідно з розслідуваннями графа Палатіна Водедта, дуже ймовірно, що представник цієї компанії - якийсь Ілер Фехнер - підбурював дворянство в регіоні Тейнаве до збору армії і навіть зараз все ще підтримує Конфедерацію з тіні.

Але чому фрейліна Надін була в союзі з "Золотою вівцею"? Надін - ну, герцог Уоррен, якщо говорити про більш важливу особу - походила з південної імперської знаті, в той час як Конфедерація Тейанаве складалася з дворянства, що походило з північного заходу Імперії.

"Фрейліна - одна з людей Золотої Вівці, чи просто колаборантка?"

"Ні те, ні інше - вона не вийшла на чисту воду під час розслідування. Вона підпорядковується посильному роду Уоррена, який є одним з агентів "Золотих овець".

"А перевірка цього посильного...?"

"Ще триває. Однак... ми знаємо, що вони народилися і виросли в Герцогстві Уоррен, і досі там проживають."

Чорт забирай. Все було б набагато простіше, якби агент був недавнім завербованим. Це наводило на думку, що шпигунська мережа Торгової компанії "Золота вівця" могла охоплювати всю Імперію - і охоплювала принаймні кілька років, якщо не довше.

Але де вони могли отримати капітал, необхідний для того, щоб перехитрити кілька країн, однією з яких вони активно (хоч і таємно) керували? Ні, перед цим, чому Торгова компанія "Золота вівця" взагалі продюсувала незалежність Конфедерації Тейнаве? Від початкового відокремлення до відбиття вторгнення Імперії - ця затія мала коштувати непомірно дорого. Але купці були істотами, які жили заради прибутку.

Природним висновком було те, що компанія прогнозувала, що прибутки будуть більшими, ніж вартість її інвестицій.

"А граф Палатін нічого не згадував про мету “Золотої вівці”?"

"Ні. Жодним словом".

Інформаційна мережа, яка охоплювала всю імперію, з достатньою кількістю коштів, щоб маніпулювати країною? Я вже тоді був упевнений, що Компанія виявиться непростим гравцем.

Важко було повірити, що одна приватна компанія змогла накопичити стільки багатства, враховуючи, що ми все ще жили в докапіталістичних умовах. До того ж, мені чомусь здавалося важливим, що Торгова компанія "Золота вівця" і Конфедерація Тейнаве не були синонімами, незважаючи на їхній зв'язок.

Я хотів негайно замовити розслідування, але з чого нам було починати? Наші пересування будуть обмежені кордонами Конфедерації; я припустив, що відправною точкою повинні стати торгові партнери компанії.

"Тімон. "Золота вівця" - це морська торговельна компанія?"

"Це їхня спеціалізація? Боюся, що не знаю. Але за своїми масштабами вони, безсумнівно, мають морський підрозділ, як мінімум. Торгівля просто швидша по воді, ніж по суші".

О, так. Транспортування через океани та річки буде основним методом, принаймні до того часу, поки ми не винайдемо залізничні перевезення. Це відкривало перед їхніми моряками багатообіцяючі шляхи для збору розвідданих. Якщо...

Чекай, чекай, чекай. Це звідти надходили кошти компанії "Золота вівця"?

"Ви щось зрозуміли, Ваша Величносте?" запитав Тімона, як завжди невиразно.

Я... припустив, що не зашкодить сказати йому. Він заслужив певну міру моєї довіри.

"Золота Вівця, швидше за все, заробила свій капітал на міжконтинентальній торгівлі. Це б багато чого пояснило".

По-перше, нам потрібно було з'ясувати, чому компанія "Золота вівця" мала таку велику цінність, як особисті купці мого попередника; він не став би підносити їх так високо без причини. Однак, якби компанія володіла засобами для ведення трансокеанської торгівлі та придбання рідкісних експонатів, яких не було на цьому континенті, то це було б більш ніж достатньою причиною.

Морська міць компанії також пояснювала б появу розвідника в герцогстві Уоррен: хоча регіон не мав виходу до моря, він був з'єднаний з ним річкою - збіг географічних обставин, який був справедливим і для імперської столиці. Без сумніву, " Золота вівця" мала шпигунів і тут.

Крім того, гіпотеза міжконтинентальної торгівлі також пояснювала, чому компанія сфабрикувала незалежність Конфедерації Тейнаве. Візьмемо Старий континент, батьківщину Першої віри. Він знаходився на захід від нашого Східного континенту, а це означає, що будь-яка торгівля за часів правління попереднього імператора, швидше за все, відбувалася через порти Імперії.

Однак "море" Імперії перебувало під владою герцога Аженкарла, і якщо він і раніше не мав тотального контролю, то тепер, коли я став імператором, він точно його мав. Тарифи, податки та збори за причалювання він міг встановлювати так високо, як йому заманеться. Навіть якби компанії "Золотій вівці" вдалося встановити контроль над власним портовим містечком, у неї не було б жодного шансу проти могутності Імперії, якби ми одного дня вирішили постукати в двері. Таким чином, вони, мабуть, прийшли до ідеї створити власну державу - достатньо сильну, щоб конкурувати з Імперією. Візьмемо регіон Тейанаве на північному заході, з нейтрально налаштованою знаттю та узбережжям на західному кордоні: ідеальне місце для торгівлі.

Іншими словами, Конфедерація Тейанаве була набагато більшим, ніж просто повстанський рух. Її справжньою ідентичністю була торговельна компанія "Золота вівця", що займалася торгівлею на цьому континенті. Це означало, що навіть якщо ми підкоримо Конфедерацію і приєднаємо її до себе, вона буде відокремлюватися знову і знову доти, доки Компанія буде підтримувати її.

"Міжконтинентальна торгівля... Чи справді вона така вигідна?"

Я кивнув. Чесно кажучи, я не дуже добре розумів цю концепцію, оскільки ніколи не мав безпосереднього відношення до таких галузей. Однак я знав достатньо, щоб бути впевненим у своїй відповіді.

"Так. Достатньо, щоб створити країну або зруйнувати її".

Широка мережа колоній Іспанської імперії по всьому світу принесла їй неймовірне процвітання і прізвисько el imperio donde nunca se pone el sol - імперія, над якою ніколи не заходить сонце. Британська імперія швидко наступала їй на п'яти, накопичуючи такі багатства від торгівлі, що це дало поштовх до промислової революції і відбирання титулу Імперії над якою не заходить сонце.

Дві наддержави свого часу були спільними правителями світу, втягнуті в постійний конфлікт між собою та іншими міжнародними суперниками. І все ж вони могли похвалитися неймовірним багатством і процвітанням.

Якби один суб'єкт зайняв подібне становище, не маючи жодних конкурентів...

"Це створило б монстра. Якщо ми не втрутимося зараз, ситуація повністю вийде з-під нашого контролю..."

Я ніколи не чув навіть шепоту про те, що аристократія - включно з міністром церемоній - займається міжконтинентальною торгівлею. Це означало, що технологія морської навігації компанії "Золота вівця" перевершувала технології Імперії. Цілком ймовірно, що вони ще деякий час утримуватимуть монополію на економічну морську могутність.

Якщо моя оцінка ситуації була правильною, то мені конче потрібна була інформація про континенти на захід від нашого. А щоб її отримати, мені, мабуть, доведеться звернутися до Королівства Гісмафів, яке панувало на морях на півночі континенту, або до розташованого на півострові Королівства Бельвер.

"Бельвер, мабуть, більш перспективний варіант..." Можливо, я міг би запитати Розарію. Ні, зачекай. Мабуть, ще занадто небезпечно їй довіряти. "Тімоне. Мені потрібна інформація щодо західних континентів, а також поточного стану міжнародної торгівлі. Передай графу Палатіну, що це його першочергове завдання. Використовуй Розарію, якщо хочеш, і навіть Фабіо, якщо тобі знадобляться додаткові руки. Але у випадку, якщо ти візьмешся за перше, будь особливо обережним".

Мені залишалося сподіватися, що я здогадався про це досить рано, і що у нас ще залишилися ходи.