Розділ 28 — Недитяча дитяча розмова

Недитяча дитяча розмова

Однієї ночі, через кілька місяців, я відчув чиюсь присутність за вікном. Обережно обернувшись, я побачив невиразний людський силует...

Відколи жанр, в якому я застряг, перейшов у розряд жахів?

"Тімон. Там щось за вікном..."

"Гадаю, це Фабіо-Деньо", - відповів він, як завжди стриманим тоном.

Якщо ти знав, чому не сказав мені раніше?

"Я не був певен, коли саме він прийде".

Так? Гаразд. До речі, а магія читання думок існує...?

Відчинивши вікно, я побачив, що це дійсно Фабіо.

"Давно не бачилися, Ваша Величносте", - сказав він, залазячи у вікно. "У мене є доповідь для вас".

Раптове питання вразило мене.

"Чому ти не зайшов зі стелі?"

"О, ні, це занадто складно для мене".

"Хм..." Га? Це було важко? Тімон постійно так робив.

"Крім того, це перший раз, коли ти прийшов звітувати безпосередньо до мене."

"Так, ми досягли значного прогресу, тому я подумав, що це буде швидше.

"А, звісно. В такому разі, мені краще встановити звукоізоляцію..."

"У цьому немає необхідності, Ваша Величносте", - сказав Тімон. "Ваша охорона сьогодні - люди лорда Водедта".

"Батько каже, що робить це дуже рідко, щоб не викликати підозр, - пояснив Фабіо.

Зрозуміло. Вплив графа Палатіна виявився значно ширшим, ніж я думав. Наразі я був вдячний за це, але з цим доведеться щось робити, коли почнеться моє справжнє правління. Васали, які можуть втручатися в справи, що не належать їм, були небезпечні.

"Дуже добре. Починай свій звіт".

***

Фабіо-Дене ле Водедт, колишній Фабіо Денуе, був офіційно усиновлений графом Палатіном і тепер працював як його підлеглий. Після того, як його відправили до Королівства Бельвер, він вирішив, що збирати інформацію при дворі буде занадто складно, і тому звернув свою увагу на порт.

До речі, хоча він був одним з підлеглих графа Палатіна, він не був шпигуном. Звісно, він пройшов певну шпигунську підготовку, але був більш затребуваний агент, який міг би діяти публічно.

Дозвольте мені пояснити. Шпигуни, за своєю природою, працювали в тіні. Тому самої лише їхньої присутності було достатньо, щоб викликати підозру і недовіру.

З часу моїх заручин з Розарією відносини між Імперією та Королівством значно потеплішали. Варто було лише поглянути на візити ввічливості, які вони мені робили, або на значну допомогу, яку канцлер і міністр церемоній надіслали їм, щоб зрозуміти, чому.

Однак, якби вони дізналися, що у нас є шпигун, який проводить таємні розслідування в межах їхніх кордонів, це вилило б холодну воду на наші дружні стосунки. Не кажучи вже про те, що шпигуни майже завжди мали звичайне походження, через що їм було важко взаємодіяти зі шляхтою.

Отже, потрібні були також агенти, які могли б діяти публічно. Звичайно, крім Фабіо, були й інші. Оскільки вони офіційно були васалами "дому Водедтів імперської знаті Бундартів" і не мали жодного стосунку до шпигунства - навіть не проходили жодної шпигунської підготовки - вони легко вислизали з-під радарів. Однак на цьому фронті нам катастрофічно не вистачало людей.

На щастя, саме тут у пригоді став Фабіо, а також уцілілі рештки колишнього роду Рамітед, які він привів із собою. Моя обіцянка відновити рід Рамітед змогла завоювати їхню прихильність. Тепер слуги графа Палатіна Водедта на папері, вони допомагали Фабіо в його розслідуваннях.

"Спочатку ми дослідили кораблі, що причалювали до порту і відпливали з нього, але жоден з них не був зареєстрований на Торгову компанію "Золота вівця" чи Конфедерацію Тейнаве".

Географічно це було правдоподібно. Вони могли просто оминути Королівство Бельвер і попрямувати прямо до Конфедерації.

"Потім ми зіткнулися з помітною проблемою: Жоден бельверський моряк не впізнав назву "Золота вівця".

На секунду я подумав, що, можливо, Фабіо провів недостатньо ретельне розслідування, але впевненості в його тоні було достатньо, щоб довести протилежне. Залишалося два варіанти. Перший: Торгова компанія "Золота вівця" не займалася міжконтинентальною торгівлею. Другий...

"Вони маскують свої кораблі".

"Так, ми теж так думали. Ми дослідили записи про заходження в порт ймовірних суден - тих, що мають достатньо великі або сучасні конструкції, щоб перевозити товари на великі відстані - і виявили, що більше половини з них були зареєстровані на анонімні компанії".

У цю епоху судна, про які щойно згадав Фабіо, були практично еквівалентні військовим кораблям. Хоча вони, звісно, були надзвичайно дорогими, одних лише грошей було б недостатньо, щоб придбати та утримувати такий корабель. Потрібна була б надзвичайно велика - тобто національного масштабу - верф. Думка про те, що такі судна належать якійсь випадковій анонімній компанії, була абсурдною.

"Що стосується місця призначення кораблів, то ми доклали максимум зусиль, щоб визначити їх як Карнаан, Лікарія, Даурход, Пульбуншберг, а також країни на обох Табренських островах - всі країни на південь або схід від Імперії. Звичайно, я сумніваюся, що це їхні справжні місця призначення".

Я погодився; я припускав, що принаймні половина з них були блефом. Деякі з них, напевно, були легітимними, але для більшості справжньою метою мала бути Конфедерація Тейанаве. Також слід зазначити, що жодна зі згаданих націй не мала спільного кордону з Імперією, що, ймовірно, ускладнювало нам завдання викрити їхні плани.

"Питання в тому, звідки прибули ці кораблі?"

"Бельвійські моряки припустили, що вони могли прибути з Північного континенту. Особисто я не вважаю це правдоподібним поясненням".

Північний континент був місцем пронизливого холоду і небезпечної магічної мегафауни, яка вже давно вимерла на Східному континенті. Незважаючи на це, морські перевезення туди і назад були жвавими. Адже шкури, ікла та луска монстрів були рідкісними на Східному континенті і використовувалися для виготовлення магічних інструментів, а ціни на них були досить високими, щоб за один вдалий улов можна було забезпечити себе на все життя.

Існувало слово для тих, хто вирушав на Північний континент у пошуках багатства і долі: шукачі пригод.

"Ти впевнений?"

"Цілком", - впевнено відповів Фабіо. "Нам вдалося встановити контакт з експедиційним флотом з Королівства Гісмафів. Вони повідомили нам, що "Золота вівця" навіть не наближалася до Північного континенту".

"О? Експедиційний флот?"

Королівство Гісмафів - ворота Східного континенту на Північний - вважалося найбільшою військово-морською силою на нашому континенті. Цілком логічно, що вони відстежували пересування Торгової компанії "Золота вівця", яка була потенційним серйозним ворогом.

"Офіційно їхньою метою є навколосвітня подорож, щоб довести, що світ круглий. Однак їхня справжня мета під час подорожі - дослідити торговельних партнерів "Золотої вівці" на кожному континенті".

Згідно з тим, що розповів Фабіо флот, наразі у відомому світі існує п'ять континентів. Старий континент, колиска Першої віри, був більш відомий як Центральний континент, і ще по чотири континенти в кожному з кардинальних напрямків. На Східному континенті була розташована Імперія, а на Північному континенті мігрувало багато наших шукачів пригод.

Центральний континент, як і описано у священному писанні, був більш розвиненим, ніж ми, коли мова йшла про технології тощо. Однак значна частина його спадщини була втрачена через постійні конфлікти та міграцію народів. Наразі ходили чутки, що він перебуває в загальному занепаді, не маючи жодного шансу на встановлення тривалого миру.

Південний континент здебільшого був вкритий густими лісами та джунглями, де мешкала раса, яку називали звіролюди. Про Західний континент було відомо дуже мало.

Насправді, саме Королівство Гісмафів нещодавно відкрило Західний континент - саме заради цього вони й створили свій експедиційний флот. Тим часом Імперія не мала навіть точної карти Східного континенту. Уф.

"Вони були готові частково проінформувати нас про свій курс, згідно з вказівками їхнього королівства. Спочатку вони мають намір попрямувати до Центрального континенту, а потім через Північний - до Західного.

"Зрозуміло. Це досить дивний маршрут". Умовно кажучи, Північний континент був близько до нашого. Я не знав, як далеко знаходиться Центральний континент, але якщо вони не спланували свою подорож ідеально, то в якийсь момент їм доведеться розвернутися і повернутися назад. Або, можливо... "Морські подорожі можуть бути достатньо важливими, щоб зобов'язати націю приховувати життєво важливі деталі. Чи можемо ми повірити їм на слово?"

"Щодо цього, Ваша Величносте. Адмірал флоту був песимістично налаштований щодо престижу навколосвітньої подорожі і шукав роботу після повернення експедиції. Мушу перепросити - я взяв на себе сміливість надіслати попереднє запрошення".

Песимістично? Хіба це не було справою національної гордості для Гісмафа? "Ні, все гаразд. Такі люди рано чи пізно нам знадобляться. Щось ще?"

"Після того, як ми дійшли висновку, що судна торгової компанії “Золота вівця” зупинялися в бельведерському порту, ми зробили низку покупок у цьому районі - всі речі, які, за словами досвідчених мандрівників, вони ніколи раніше не бачили. Важко сказати, чи все це товари "Золотої вівці", але..."

***

"Хм..."

Я оглянув імовірний імпорт "Золотих овець", який Тімон і Фабіо виклали переді мною. Деякі з них я зовсім не впізнав, але інші були мені знайомі, і, вислухавши пояснення Фабіо, я дійшов впевненого висновку: Два з тих предметів, що лежали переді мною, були кавовими зернами та какао-бобами. Хоча їхні назви тут були різними, їхні запахи та використання збігалися один в один.

Я починав розуміти, чим займається торгова компанія "Золота вівця".

"Просто для підтвердження, війна на Центральному континенті все ще триває?"

"Так. Як стверджується, вона принесла значний приплив найманців-звіролюдів і рабів з Південного континенту".

Як випливає з їхньої назви, зверолюди - це люди з анімалістичними рисами. Очевидно, їхні чудові фізичні здібності робили їх чудовими солдатами. Я кажу "мабуть", бо Східний континент був майже на сто відсотків людським за своїм расовим складом, тож я ніколи раніше не бачив звіролюдей. Більшість з них жили на Південному континенті, де також було дуже мало людей - і, власне, про існування цього суходолу стало відомо лише за останні кілька років.

"Зрозуміло. Величезні прибутки..."

"Ви щось зрозуміли?"

Я вирішив, що можна їм розповісти. Граф Палатін все ще не спускав з них очей з них все таки.

"Я підозрюю, що їхній механізм прибутку - це трикутна торгівля."

Рятівним колом Торгової компанії "Золота вівця" був торговий маршрут, який вони налагодили між Східним, Центральним і Південним континентом - доки він існував, доти їх було неможливо ліквідувати. Це відрізнялося від трикутної торгівлі, яку я знав з мого минулого життя, але було достатньо схожості, щоб я впізнав її.

"Трикутна торгівля?"

Кава та какао-боби ростуть у теплому кліматі, як на Південному континенті, який ми щойно дуже вдало перетнули. Якби, гіпотетично, вони походили з Центрального континенту, то шанси на те, що прихильники Першої Віри знали б про них, були б високими. Однак ми, жителі Східного континенту, про них не знали. Все це наводило на думку, що боби походять з Південного континенту.

Тепер, коли я думав про це, мені здавалося досить імовірним, що компанія "Золота вівця" також імпортувала цукор. Чорт забирай, можливо, це навіть був їхній флагманський продукт. З мого досвіду, солодке було рідкістю в цьому світі.

"Вони також торгують з Південним континентом через Центральний. Зазвичай ти очікуєш присутності посередників-брокерів, які заробляють пристойну суму і для себе, але схоже, що всією операцією керують "Золоті вівці"".

"А, я розумію. Але чи справді торгівля між трьома континентами настільки вигідна?"- запитав Фабіо.

Тімон, навпаки, просто стояв на місці, мовчазний, як завжди. Але він точно слухав.

"Ситуація з попитом і пропозицією для них сприятлива. Жорстокий конфлікт на Південному континенті залишив їм хронічну потребу в зброї та боєздатних людях". Це поставило їх у найслабшу позицію в цьому торговельному трикутнику. "Вони імпортують перше зі Східного континенту... але є межа кількості золота і срібла, яку вони можуть використати для оплати". Дорогоцінні метали були саме такими: дорогоцінними. Вони були стандартом, за яким визначалася вартість валюти, і, звісно, їхня пропозиція була обмеженою. "Коли вони стали не в змозі платити "Золотій вівці" безпосередньо, я підозрюю, що компанія запропонувала продати своїх військовополонених і рабів на Південний континент".

"Рабів? Але ж з Південного континенту на Центральний йде потік рабів-звірів".

За цим твердженням Фабіо ховалося питання: Який сенс просто переміщати рабів? Я не звинувачував його - зазвичай саме так і думають. Однак я мав знання про свій попередній світ. Чули коли-небудь про мамлюків?

"Їхні обставини не можуть бути більш відмінними. Звірі фізично більш обдаровані, ніж люди, так? Для народів Центрального континенту, змушених постійно шукати збройну силу, вони були б на вагу золота. Ти думаєш, що раб, з яким погано поводяться, захоче ризикувати життям у бою за свого господаря?"

"Я... гадаю, що ні, ні."

"Тепер ти бачиш. З рабами-звіролюдами добре поводяться з необхідності. Перш за все, розгнівавши їхній народ, ми швидко і напевно зазнаємо поразки від рук звірських народів Південного континенту. Однак раби та військовополонені Центрального континенту - це зовсім інша історія. Вони зневажають своїх поневолювачів, які не можуть їх звільнити, бо це посилить їхніх ворогів. Це створює надлишок пропозиції, і коли з'являються купці з пропозицією обміняти їх на зброю, всі хапаються за цю можливість".

Я зрозумів, що мої початкові думки про звіролюдей були досить несправедливо поблажливими: Мені було шкода їх через те, що я сприймав як одностороннє рабство і переслідування. Однак раса, яка фізично перевершувала людей, вочевидь, не дозволила б нам просто так топтатися по собі. Звісно, цьому також сприяло те, що вони окупували і контролювали цілий континент.

"Це має сенс. Отже, тих військовополонених відправляють на Південний континент?"

"Правильно. Там їх примушують працювати, збираючи врожай на Південному континенті, такий, як той, що ти мені приніс. Золота Вівця імпортує готову продукцію сюди, і ми робимо повне коло. Продаючи зброю, вони отримують дорогі предмети розкоші. Звідси - величезні прибутки."

"Попит і пропозиція, я розумію. Але не схоже, що звіролюди мають від цього великий зиск".

Фабіо мав рацію; моя поточна гіпотеза не передбачала сильного мотиву прибутку для звіролюдей. Збільшення виробництва какао та кавових зерен, що забезпечувалося рабською працею, було непропорційним масштабам торгівлі. Вони повинні були отримувати щось інше, чого вони хотіли від Центрального континенту... але що? Останній, здавалося, перебував під надто великою напругою, щоб запропонувати щось у вигляді внутрішнього промислового експорту, тож, ймовірно, саме Золота вівця очолила цю авантюру...

"Про це... Кігті звіролюдей і таке інше роблять їх непридатними для делікатної роботи, чи не так?"

"Так, я чув, таке."

"Хм... Чи знаєте ви, що Центральний континент є виробником бавовни?"

"Так, я теж це чув. Я вражений, що ви знаєте, Ваша Величносте."

Так, це все вирішило. Виявляється, незалежно від того, в якому часовому проміжку ви перебуваєте, переробка бавовни на текстиль завжди була найприбутковішою справою. "Тоді це все. Тристороння торгівля є двосторонньою, а не односторонньою."

"Я... розумію. Отже, країни Центрального континенту обмінюють бавовну на зброю. Торгова компанія "Золота вівця" переробляє її на одяг, який користується попитом на Південному континенті, і обмінює на свою "кінцеву продукцію", яку вони можуть з часом збільшити збирання та виробництво".

"Якщо припустити, що моя гіпотеза не помилкова, то в цьому вся суть".

"Можна?" втрутився Тімона, нарешті перервавши його мовчання.

"Регіон Тейанаве спочатку славився своїми вовняними тканинами".

"Потім вони, мабуть, перейшли на бавовну. Це свідчить про те, що Золота вівця вже давно працює в Тейнаве."

Зачекай. Чи був Тейанаве просто світовою версією Фландрії? Я маю на увазі, що вовна все ще була поширена на цьому континенті, і вона, безумовно, користувалася б попитом на Північному континенті, серед інших...

Срань господня, канцлер і його прихвостні такі ж. Чому ви вирішили відпустити Тейнаве саме зараз, щоб вона стала незалежною? Цілий регіон, придатний для масового виробництва вовняних тканин, міг би стати основою нашої зовнішньої торгівлі...

Знаєш, що? Я просто намагатимусь поки що не думати про це.

Щодо Королівства Гісмафів... підозрюю, що вони теж розібралися з операцією "Золотої вівці".

Північний континент був землею шукачів пригод. У пошуках монстр-матеріалів вони вирушали на неосвоєну територію, зводили міста і відвойовували для людства ділянки дикої природи. Такі поселення не майоріли під прапорами націй. Це були незалежні міста-держави, неміцно об'єднані Гільдією, яка сама була організацією шукачів пригод.

Королівство Гісмафів було єдиною державою, що мала поселення на Північному континенті, але її стосунки з містами-державами були радше співіснуванням, ніж протистоянням. Але хоча це гарантувало стабільність, це також різко обмежувало потенціал для розширення і розвитку.

"Королівство Гісмаф хоче поширити свій вплив на Центральний континент. Однак воно не знає, які товари там є в наявності, або що воно може вимагати для свого імпорту. Саме тому їх експедиційний флот мандрує світом".

Не буде перебільшенням сказати, що навколосвітня подорож була лише приводом для глибокої розвідувальної місії. Не дивно, що флот був налаштований так песимістично. Офіційний привід означав, що він не може втручатися - принаймні публічно - в діяльність Торгової компанії "Золота вівця", якщо остання не спровокує його. Однак також було малоймовірно, що флот вийде з цієї авантюри неушкодженим. Вони мусили задаватися питанням, чи взагалі повернуться додому.

"Флот, мабуть, зупиниться на Північному континенті після Центрального, щоб передати свої нові розвідувальні дані перед тим, як досягти другорядної мети - Західного континенту".

Відкриття торгівлі із Західним континентом теж було варіантом, але оскільки про суходіл нічого не було відомо, цілком природно, що пріоритетом був Центральний континент.

"Щодо того, чого ми досі не знаємо... Звідки Торгова компанія "Золота вівця" бере зброю, яку продає на Центральний континент? Навіть якби Конфедерація почала виробництво одразу після відокремлення, все одно було б занадто рано, щоб воно зрушило з мертвої точки. Вони також не могли заздалегідь займатися масовим виробництвом - дворяни Імперії мають дивовижне шосте чуття на все, що може принести їм вигоду. Хтось би це помітив".

На даний момент єдиними імперськими територіями, здатними виробляти зброю, були володіння герцогів Рауля, Аженкарла та Уоррена. Причому останні два працювали на мінімальних потужностях завдяки тиску з боку першого.

"Здається, у мене є ідея", - безпристрасно почав Тімона. "Колишній герцог Рауль, Жан де Ван-Рауль, планував відокремитися від імперії".

Одна дуже важлива відмінність полягала в тому, що цей Жан не був тією ж особою, що і кронпринц Жан. Імена імперських королівських осіб просто мали тенденцію часто співпадати. За винятком мого. Хех.

"Я чув, що він присвятив значні зусилля збільшенню своєї збройної могутності, переслідуючи цю мету. Однак нинішній герцог Рауль змістив свою мету з незалежності на те, щоб стати наймогутнішим дворянином в Імперії. Як наслідок, він скоротив свої військові сили".

О, Боже. Не кажи мені... "Ви припускаєте, що він продав надлишки зброї торговій компанії "Золота вівця"?"

"Ааа", - сказав Фабіо. "Якщо подумати, я теж ніколи не чув, що він робить із застарілою зброєю. Можливо..."

"Оскільки він продовжує розробку нової зброї, скорочуючи при цьому свою армію, то ймовірність цього висока", - погодився Тімон.

Трясця. У мене вже закінчуються образи для цього грошовитого зрадника. Стривайте, хіба це не означає, що канцлер програв війну, зброї, яку він і продав? Гаразд, це було досить смішно, насправді.

"Це означає, що нашим наступним кроком має бути з'ясування, куди поділася зброя з герцогства Рауль. Гадаю, це буде більше в дусі шпигунства?"

Якщо ми підтвердимо, що герцог Рауль продає зброю, це означатиме, що конфедерація Тейанаве ще не розгорнула виробництво зброї, і у нас все ще залишаються карти в руках.

"Так", - погодився Фабіо.

"Я проінформую графа Палатіна".

"Ммм. Будь ласка, Тімоне".

Звичайно, завжди була надія, що канцлер сам щось зробить з цим безладом. Знаєте, в проміжку між тим, як свині вчаться літати і пекло замерзає.