Розділ 0 — Пролог: Від'їзд з імперської столиці

Друга Ера: Тур для потурання собі

Пролог: Від'їзд з імперської столиці

Це світ заклинань, рушниць і гармат.

На суходолі, відомому як Східний континент, імперія Бундарте є великою державою, яка бореться за панування. Однак довга низка потворних помилок і нещасних випадків призвела до її різкого занепаду, і зараз вона перебуває на порозі повного розпаду.

Економічний занепад, втрата володінь у війні, відокремлення прикордонних регіонів і тиранія дворянства - все це дошкуляє імперії. Саме на цьому кораблі, що тоне, я переродився в дитину-імператора Карміна.

Двоє людей мають справжню владу в цій імперії. Герцог Рауль, канцлер, який, як вважається, вбив кронпринца, мого батька, і герцог Ажнкарл, міністр церемоній, який, як вважається, вбив попереднього імператора, мого діда. Тримаючи імперський уряд під контролем, вони очолюють свої фракції - фракцію канцлера та регентства - у безжальній політичній боротьбі, намагаючись зробити мене своєю маріонеткою.

Кожна моя дія від народження була спрямована на те, щоб вони не знали правди, і саме тому мені вдалося вижити дотепер. Якщо я хочу продовжувати жити, мені доведеться підтримувати в них переконання, що я їхня податлива іграшка - тобто до того дня, коли я виб'ю килим з-під їхніх ніг.

Звісно, імператор без авторитету і репутації, який проводить весь свій час, сховавшись в імператорських покоях, прикидаючись маріонеткою, не може нічого змінити. Прагнучи знань, я влаштував усе так, щоб мати змогу виїхати з імперської столиці в турне по імперії.

Зрештою, як імператор, я не можу нічого не знати про свій народ.

Звісно, само собою зрозуміло, що я бачитиму лише те, що хочуть бачити канцлер і міністр церемоній, і що дворяни намагатимуться використати мене, щоб відполірувати власний престиж. Але я підозрюю, що знайду можливість отримати те, чого прагну.

Ні, я знаю, що знайду. Я знайду інструмент, який допоможе мені знищити герцогів, і владу, достатню для того, щоб встановити тверду руку на кермі імперії.

Я вирішив, що буду жити як імператор, і не збираюся відмовлятися від свого слова.

***

Після від'їзду з імперської столиці моя карета, яку також прозвали "найменшою фортецею в світі", повільно їхала по шосе та сільським ландшафтом.

Кілька років тому, під час святкування ювілею Дня заснування, мені здавалося, що я вже бачив зовнішній вигляд столиці, але, мабуть, я помилявся. За словами Тімона та графа Палатіна Водедта, "імперська столиця" була терміном, який використовувався для опису двох різних районів, і думки з цього приводу різнилися залежно від того, кого ви запитаєте.

Імперська столиця Кардинал була названа на честь імператора Paterfamilias(прим. Родозасновник, в данному випадку перший імператор імперії на ім'я Кардинал) - першого імператора. Саме він оголосив, що на землі, на якій вsн з часом постане, має бути побудоване місто, і будівництво завершилося вже за його наступника, другого імператора. Місто, розташоване на місці злиття річок Сей та Рамдедт, мало природний рів, а з усіх чотирьох боків було оточене високими, міцними стінами, які колись давали багато підстав називати його гордим містом імперії.

Причина, по якій я використовую минулий час, полягає в тому, що з того часу були винайдені гармати, які поступово бралися на озброєння багатьма військами, тож ефективність стін з кожним днем ставала все більш сумнівною.

У наш час термін "імперська столиця" частіше використовувався для опису не вищезгаданої "первісної столиці", а території, що вдвічі перевищувала її розміри. Першопричиною цієї оновленої номенклатури було зростання міста; оскільки основна увага приділялася його оборонним можливостям, з часом воно виявилося занадто малим, щоб служити столицею імперії. Критична нестача придатної для використання землі призвела до розбудови резиденцій поза міськими стінами, що врешті-решт призвело до створення розгалуженої мережі доріг та абсолютно нових зовнішніх мурів.

Ця "імперська столиця на практиці" зазнала особливого урбаністичного розростання на схід і південь, поглинувши два міста, що існували тут раніше: Сейді та Дуде. Крім того, новіші, другі стіни столиці не були суцільними, оскільки у східній частині була прогалина. Очевидно, це було пов'язано частково з неможливістю встигати за швидким розширенням міста, а частково - з погіршенням економічного становища імперії.

До речі, хоча будівництво, покликане заповнити цю прогалину, було призупинено на тривалий час, тепер його формально скасовано. Це сталося тому, що герцог Рауль прийняв остаточне рішення про те, що існування облогових гармат робить нерозумним очікування, що стіни будуть служити своєму призначенню.

Справедливості заради, він не помилявся. З появою облогових гармат міські мури втратили більшу частину свого значення. Звичайно, вони все ще були необхідні для регулювання в'їзду і виїзду, і герцог Рауль був не настільки дурнем, щоб нехтувати цим питанням. Я підозрював, що східне будівництво було незавершеним лише тому, що володіння герцога були розташовані на схід від імперської столиці. Підступний старий виродок.

***

Щодо моєї подорожі Імперією, то першим пунктом призначення було б графство Бейлор-Новей, розташоване на нашому кордоні з Конфедерацією Тейанаве.

Якби єдиною метою було побачити лінію фронту проти Тейанаве, було б простіше попрямувати до графства Бейлор-Торей на сході, яке також перебувало у володінні фракції Канцлера. Однак причина, чому ми цього не зробили, очевидно, полягала в дорозі - міністр церемоній наполягав на тому, що "молодий імператор не повинен бути змушений проводити занадто багато часу на загальних дорогах, незалежно від того, наскільки комфортною може бути його особиста карета".

Таким чином, щоб залишатися на відносно менш вибоїстих, вимощених каменем головних магістралях, наш маршрут пролягав на північ через маркграфство Мардруса, на захід через графство Бейлор-Торей, потім знову на північ через графство Кушад і, нарешті, до графства Бейлор-Новеї. Досить офігенний похід, якщо накреслити його на карті.

До речі, граф Кушад був регентським дворянином. Без сумніву, "турбота" міністра церемоній про мене була приводом для того, щоб змусити мене провести деякий час у володіннях одного з його приятелів. Зрештою, звивистий маршрут був нічим іншим, як спробою обох фракцій отримати з мене максимальну вигоду.

У всякому разі, до мене не завітав жоден представник місцевої знаті, поки ми не покинули графство Пілді, в межах якого знаходилася імперська столиця. Я був вдячний за це, оскільки це означало, що поки що я можу залишатися відносно розслабленим.

"Здається, усім не терпиться потрапити до маркграфства Мардруса... але оскільки у нас ще є трохи часу, ти зможеш провести цей день спокійно."

Слабкий рум'янець забарвив щоки Розарії, ніби кажучи: "Давненько ми не були наодинці". Мило. Зачекай, ні. Геть, думки про милість.

"Невже моє обличчя так легко прочитати?"- запитав я. Це був би смертельний удар по моєму ідіотському імператорському образу, якби я не зміг зберегти пристойний покерний вираз обличчя.

"Зовсім ні, зазвичай. Але ти стаєш більш виразним, коли ми наодинці. Я думаю, що це дуже мило." Розарія посміхнулася мені.

Я відвів погляд, пригадуючи, як розплавив залізні грати на вікні Віри-Сільвії. Незважаючи на мій розумовий вік, здавалося, що мій фізичний вік часто впливав на мої вчинки. Це було доказом того, що я не був достатньо пильним. Треба було бути обережнішим, щоб не послизнутися на очах у знаті.

Після короткого відрізку шляху, коли карета їхала в тиші, Розарія поставила запитання. "До речі, мені цікаво, чому ця територія називається графством Пільді? Хіба це не безпосередні володіння Вашої Величності?"

Розарія, ставлячи запитання мені, хлопчику, який прославився як імператор-ідіот. Я сумнівався, що хтось із дворян міг би подумати про таке.

"Це тому, що імперія Бундарте "успадкувала" імперію Роталів, і найменування перейшли", - пояснив я. "За часів Роталів, наприклад, дім Мардрусів керував маркграфством Мардрусів". До речі, якщо дім вимирає, його володіння переходять до іншої знатної родини - і, звісно ж, змінюється й назва. Це було відомо як система земельних титулів. "По суті, імперія Бундарте успадкувала земельні титули та кордони імперії Роталів як є."

Однак дворянство, яке успадкувало ці титули і землі, було іншим питанням, і це вирішувалося на основі факторів, включаючи - але далеко не обмежуючись ними - їхній послужний список. Як наслідок, часто виникали розбіжності між земельним титулом і назвою роду що правив ним. Якщо взяти для прикладу сучасну Японію, то це було б так, якби префектура під назвою округ Мардруса мала губернатора на ім'я пан Аллеман.

"Ось чому, за деякими винятками, дворяни, які мають однаковий титул і назву родів, вказують на те, що вони володіють землею ще з часів імперії Роталів".

"Які винятки ви маєте на увазі?"

"Простий приклад - дворяни, які є відгалуженням імператорської родини: До їхніх земельних титулів прийнято додавати нові прізвища. Нові титули герцога Уоррена і маркіза Дозрана були надані четвертому і п'ятому синам Карла I, третього імператора, і те ж саме стосується титулів герцога Аґінкарла і герцога Рауля, які перейшли до будинків третього і четвертого синів Карла II, п'ятого імператора. Всі прізвища, які я щойно перерахував, мають приставку "Ван", що означає, що вони мають імператорський родовід."

Були й інші винятки, як у випадку з реорганізованими територіями або новими титулами, заснованими імперією Бундарте, але тут немає потреби вдаватися в усі ці деталі.

"Простіше кажучи, ця земля є графством Пілді, тому що рід графа Пілді керував нею з часів імперії Роталей. Звісно, оскільки тут розташована імперська столиця, титул роду успадковує імператор."

Хоча трон міг успадкувати лише старший син - за винятком виняткових обставин - земельний титул міг технічно отримати будь-який з його молодших братів через те, як працювали закони про спадкування в Імперії. Тим не менш, титул графа Пілді залишався з троном і головною лінією імператора протягом восьми поколінь.

"Розумію", - сказала Розарія. "Хм... але я не думаю, що коли-небудь чула про земельний титул на ім'я Шалонґе."

А, вона, мабуть, мала на увазі назву свого роду, Шалонже-Крув'є.

"Це тому, що це не один рід. Як ти вже знаєш, прізвище Шалонже належало четвертому синові кардинала, першого імператора. Однак цей четвертий син вирішив стати імператорським придворним дворянином замість того, щоб керувати власними володіннями."

Він фактично проголосив сімейну незалежність і взяв прізвище Шалонже ще до того, як імператор-кардинал зійшов на престол, щоб запобігти суперечці про престолонаслідування. Очевидно, родина все ще перебувала десь в імператорських володіннях і все ще мала відносну владу. Але я їх ніколи не бачив. До речі, "Крувʼє" - це бундартська назва міста Крулер, столиці королівства Бельвер, що входило до складу Бундартської імперії. Тож, по суті, ім'я Розарія означало "родина Шалонже з Крюльє".

Іншими словами, це був класичний приклад сім'ї-відгалуження, що піднімається у світі вище, ніж головний дім. Не те, щоб я мав право це коментувати, адже я походив з відгалуження племені бундартів.