Розділ 4 — Зустріч

Я підозрював, що молодий чоловік у вбранні дворецького, який несподівано з'явився в моїх покоях, був магом. Судячи з того, як він з'явився, він, напевно, міг маніпулювати простором - щось, що досі було для мене незбагненним. А може, він був тут увесь час і міг змінювати сприйняття чи думки.

У будь-якому випадку, він мав намір вбити моє імперське "я". Але жоден убивця не діяв би без одного: замовника; і другого: мотиву.

Найпростішим припущенням було б те, що він працював на фракцію канцлера або регентство, але я був абсолютно впевнений, що вони все ще не бачили мого "я" наскрізь. Крім того, канцлерська фракція дочекалася б, поки нікого з їхніх людей не буде поруч, щоб висунути звинувачення, а регентство зробило б це, поки я все ще перебував на території їхньої протилежної фракції.

У такому випадку, чи була це спроба іноземної держави створити хаос всередині Імперії? Це не має сенсу. Місце мертвої маріонетки просто зайняла б інша маріонетка, або один з двох герцогів. У будь-якому випадку, іноземні держави не мали б жодного контролю, тож було очевидно, що залишити мене живим було зручнішим варіантом.

Так хто ж за цим стояв і чому? Зачекайте, що він щойно сказав? Щось про "майбутнє його міледі". Отже, припущення полягало в тому, що моє майбутнє становитиме певну загрозу для його коханки. Але питання було в тому: Яке з моїх "я"?

Мало хто знав про справжнього "мене", тому можна було припустити, що "шкода" буде завдана моїм публічним обличчям: дурнуватою маріонеткою. Хм. Іншими словами, цей чоловік прийшов вбити мене, бо не міг залишити мене в живих, щоб я став маріонеткою для знаті. Це означало, що тут є місце для переговорів.

"Я співчуваю, - сказав чоловік. "Це не твоя вина, що тебе виростили маріонеткою. Я постараюся зробити це якомога безболісніше".

Якби я міг просто прояснити це непорозуміння і довести, що я справжній і гідний імператор, здатний приборкати дворянство, то, можливо, навіть здобув би тут нового союзника. Але для цього мені потрібно було спочатку змусити цю людину сісти за стіл переговорів. Мені потрібно було перекреслити його уявлення про мене, як про танцюючу маріонетку, враженням, що я досить сильний, щоб протистояти таким людям, як канцлер.

Все це говорило: Мені потрібно було продемонструвати силу.

"Кастор".

Мій магічний бар'єр зупинив його ніж на півдорозі. Чоловік ледве ворухнувся, але я міг розраховувати на гострі молоді очі.

Тим не менш, за снарядом було набагато більше сили, ніж я очікував. У моєму бар'єрі з'явилася тріщина. Я вирішив відкинути його і встановити інший - ні, я встановив кілька, різних типів. Потім я наклав атакуюче заклинання, щоб покласти цьому край.

"Неможливо. Ти двійник?"

Мило. Той факт, що він дійшов такого висновку, доводив, що я не помилився щодо його уявлень про мене.

"Льодовики Лапіс", - заклинав він.

Схоже, я мав рацію: він умів чаклувати. Кілька гострих, завбільшки з камінчик, шматків льоду полетіли прямо в мене. Крижана магія добре підходила для вбивства, оскільки після завершення роботи вона просто танула.

Я вирішив поєднати її зі своєю спеціальністю. Я перетворив ману в теплову енергію, стиснув її і наповнив аспектом вогню, перш ніж випустити.

"Фламма Люкс".

З мого пальця вистрілив палючий білий промінь, розтопивши шматки льоду і прямуючи прямо до мого супротивника... який так вправно ухилився, ніби телепортувався. Ще одне підтвердження того, що він дійсно використовував магію, яка маніпулювала простором або сприйняттям.

"Серйозно?!" — вигукнув чоловік, одягнений як дворецький. Схоже, моя атака збентежила його. "Лазер?!"

Зачекай. Він щойно сказав "лазер"?

Хіба це слово не походить від англійської абревіатури? Воно не повинно існувати в цьому світі. Це означало... що той чоловік теж переродився! Якщо це так, я не мав сумнівів, що він застосував свої попередні знання і до своєї магії. Я не міг втрачати пильність.

"Зміна планів — я йду ва-банк", — сказав я. Я викликав свою ману, щоб підготувати наступний постріл, але замість того, щоб генерувати її з кінчика пальця, я генерував її з усього тіла. "Якщо концентрований постріл не працює, давай перейдемо до повного бомбардування. Флама Люкс. Вігінті. Передес".

***

Найважливіше у війні, або в бою загалом, — це завжди бути попереду супротивника, завжди тримати ініціативу.

Зазвичай можна було б очікувати, що повна залповий вогонь з двадцяти теплових лазерів буде достатнім, щоб вирішити бій. Однак мій супротивник міг деформувати простір-час своїм проклятим розумом, а це означало, що фронтальний напад був малоефективним.

"Сапіенс Карсере!"

Перед моїми очима відкрилися якісь виміри, які поглинули мої промені. Завдяки заклинанню Ґласіес Лапіс цього чоловіка в повітрі зависли ще більше шматків льоду. Без сумніву, він збирався використати їх для контратаки.

Однак через дірку в просторі між нами він не мав чіткого огляду на мене, а це означало, що це був ідеальний шанс для моєї власної контратаки. Я не збирався марнувати цей момент — і сама конфігурація кімнати мала мені в цьому допомогти.

Мій "Кустор" поглинув крижані снаряди, що летіли на мене, поки я готувався вистрілити ще одне заклинання. Але замість того, щоб націлити його на свого супротивника, я націлив його на бар'єр, який встановив за його спиною.

"Флама Люкс. Вігінті. Передес".

Промені влучили в бар'єр і згасли. Принаймні, так би сталося, якби це був звичайний бар'єр.

"Що?!"

Моє заклинання відскочило, спрямовавшись прямо в спину молодого чоловіка.

Раніше я створив чотири види бар'єрів. Один з них був ортодоксальним Кустором, що захищав від фізичних і магічних атак, але той, який я щойно використав, був Рефло Датіо Кустором, дзеркальним, відбиваючим бар'єром. Як випливає з назви, він мав відбивні властивості, що дозволило мені організувати атаку з тилу мого супротивника.

На жаль, молодий чоловік встиг відхилитися вбік і ухилитися від залпу. Вони без шкоди розбилися об мої захисні бар'єри, коли я випустив ще один залп по одному з інших, менших бар'єрів, які я встановив раніше: Спек Датіо Кустор, рефракційний бар'єр.

Ці бар'єри були моїм власним винаходом. Слабким місцем мого Флама Люкса було те, що, як промінь, він стріляв тільки по прямій лінії. Зазвичай його швидкість дещо компенсувала цю слабкість. Однак мій супротивник був талановитим магом, і це була відносно близька сутичка. Йому не було б складно прочитати потік моєї мани, щоб оцінити кути моєї атаки.

Коротше кажучи, якщо знати, як стежити за "стволом зброї", можна було ухилитися від заклинання без особливих зусиль. Я робив все можливе, щоб приховати цю слабкість Флама Люкс, стискаючи теплову енергію в гладку сферичну форму, але, здавалося, цього було недостатньо.

Тут на допомогу прийшов Спес Датіо Кустор. Коли промені влучали в нього, їх траєкторія змінювалася, що ускладнювало передбачення. По суті, це перетворювало мою односпрямовану атаку на всебічну.

Мій супротивник, здавалося, вирішив, що навіть він не зможе ухилитися від цього. Він дозволив кільком променям влучити в нього, щоб виконати якийсь телепортаційний трюк і скоротити відстань. Це було правильне рішення. Я не думав, що він це знав, але мої промені насправді втрачали частину своєї сили після рекошету.

Він дістав звідкись кинджал і підійшов ближче.

"Ґлак Скуті".

"Кгух!"

Захисний вал, єдиною метою якого була оборона, було важко використовувати в ближньому бою; навіть якщо він захищав тебе на даний момент, він все одно залишав твого супротивника в вигідному становищі. Ґлак Скуті був покликаний виправити цей недолік: він створював перед мною гостру стіну з льоду, що дозволяло поєднувати напад і оборону. До речі, це не було оригінальним винаходом Карміна — це заклинання мало добре відому історію.

Хоча мої вроджені упередження все ще ускладнювали мені використання магії, пов'язаної з водою, я досить добре володів магією льоду, щоб назвати її своєю спеціалізацією.

Молодий чоловік відскочив назад, безсумнівно, маючи намір спробувати інший вектор атаки. Я відчував, як мана збирається за моєю спиною.

"Це дійсно безглуздо".

Останньою з чотирьох перешкод, які я встановив, була Ребілла Кустор, перешкода для контратаки. За допомогою невеликої хитрої магії інфузії я налаштував її так, щоб вона автоматично контратакувала за допомогою Флама Люкс, коли спрацьовувала. Вона перехопила мечі, які він викликав з нізвідки, відкинувши їх убік.

Це був чудовий трюк. Він, мабуть, якось використав свій кишеньковий вимір.

"Чорт забирай!"

Оскільки навіть його останній шанс виявився марним, здавалося, що він збирався змиритися з поразкою і відступити, ймовірно, використовуючи той самий трюк, який він застосував, щоб з'явитися.

Це було розумно з його боку, але я не міг дозволити, щоб стало відомо, що горезвісний імператор-маріонетка був геніальним магом. Я мав або переконати його, або назавжди змусити замовкнути — дозволити йому втекти не було варіантом.

На щастя, я заздалегідь підготував кімнату саме до такої ситуації.

Я влив більше мани в звичайного Кустора навколо себе, підвищивши його захисні можливості, перш ніж промовити наступне заклинання.

"Флама Люкс. Вігінті. Тоторум!"

Теплові промені летіли в різних напрямках, вдаряючись об стіни кімнати... і відскакуючи.

"Гх! Нгааа!"

Навіть я не знав, звідки вилетять промені. Спочатку чоловік випустив свого Кустора, але мої підозри щодо того, чому він не використовував його досі, виявилися правильними: так само, як я був поганий у місцевій магії води, він погано володів магією бар'єрів. Він отримав досить жорстке побиття.

Чесно кажучи, суть Флама Люкс полягала в надзвичайній проникаючій силі. Якщо не підсилити захист магією або не оптимізувати кути бар'єру для відбиття променів, вони розірвуть все на шматки, як папір. У цьому сенсі мій супротивник досить добре тримався.

"Як..." — пробурмотів він серед безладного бомбардування.

"Як я це влаштував? Я використав внутрішній бар'єр, який ти встановив над цією кімнатою".

Без сумніву, він мав на меті лише приховати свою спробу вбивства від зовнішнього світу. Хто міг здогадатися, що я приєднаю до нього свій набір бар'єрів Рефло Датіо Кустер, всі під різними кутами, тим самим повністю наклавши їх один на одного?

Зазвичай підтримувати в повітрі стільки спеціалізованих відбивних бар'єрів було неможливо. Це не було пов'язано з проблемами мани — без манозахисного бар'єра в цій кімнаті я мав у своєму розпорядженні нескінченну кількість мани. Однак для підтримки заклинання потрібна була певна постійна концентрація. Її кількість залежала від заклинання, але підвішений відбиваючий бар'єр вимагав різних математичних розрахунків — таких як постійне розуміння його положення в тривимірній площині — і всі ці розрахунки вичерпували фіксовану кількість концентрації, яку я міг присвятити цьому.

Але з уже встановленим стабільним бар'єром навколо кімнати я міг просто "наклеїти" свої бар'єри на нього. Дані про положення залишалися фіксованими, а це означало, що для підтримки заклинань мені потрібно було мінімум уваги. Завдяки цьому моя увага звільнилася для використання іншої магії.

Поки світлове шоу тривало, вираз обличчя чоловіка змінився на посмішку приреченого. "Коли... ти встиг...?"

"Коли ти втратив мене з поля зору через свій Сапіенс Карсере, чи як там воно називається".

Оскільки це тривало лише мить, окремі бар'єри Рефло Датіо Кустор, які я створив, були за необхідністю надмірно великими. Через це складні схеми відбиття, які я мав намір створити, були відносно передбачуваними. Мій супротивник, здається, теж це зрозумів; він отримав достатньо часу, щоб говорити.

Проте, як захід для виграшу часу, я вважав, що впорався досить добре.

Я закінчив Флама Люкс, дозволивши світловому шоу завершитися. Мені знадобилася повна концентрація, щоб захиститися від свого завершального удару.

"Чому ти зупинився?" — обережно запитав чоловік.

"Ти уже адапиувався до цього, чи не так? Що важливіше, якщо ти зможеш захиститися від наступного заклинання, ми зможемо поговорити. Доведи мені, що ти вартий переговорів".

"Переговори? Що?"

Ей, давай, чувак. У мене майже немає союзників. Я потраплю в халепу, якщо ти навіть не будеш зі мною розмовляти. До того ж, вбивати тебе буде занадто геморною роботою.

Це все було лише показовим залякуванням, щоб отримати перевагу в наших можливих переговорах. Я насправді не хотів його вбивати. Тож...

"Захищайся з усіх сил, гаразд? Інакше ти помреш".

Я вистрілив у чоловіка бар'єром розміром зі стіл, а потім зняв з нього магічне покриття. Я вирішив, що зараз ідеальний момент, щоб розкрити свою хитрість.

"До речі. Ти знаєш, що таке зворотний потік?"

"Ти, мабуть, жартуєш...!"

Бум.