Розділ 5 — Як мінімум, це один важливий крок

Примітка від перекладача: Надалі коли персонаж промовляє або згадує закляття воно буде писатися транслітом з англійської, приклад [ Custore - Кустор ]

Зворотна тяга - це явище, яке виникає під час пожежі, коли горючий газ - переважно чадний газ - накопичується в закритому приміщенні, не маючи змоги нормально горіти через брак кисню. У той момент, коли відчиняються двері або вікно, чадний газ вступає в швидку хімічну реакцію, зв'язуючись з киснем і перетворюючись на вуглекислий газ, що призводить до вибуху.

Це було загальне визначення зворотного протягу, яке я вивчив за час свого перебування на Землі. Явище вимагало замкнутого простору, неповного згоряння, іскри, раптового припливу кисню і достатнього часу для накопичення чадного газу.

З усіх хімічних реакцій, про які я знав, ця була однією з найпростіших для відтворення за допомогою магії.

Спочатку ви оточуєте магічно згенероване полум'я Perfectus Obex - повним бар'єром - і змушуєте полум'я продовжувати горіти, тим самим виснажуючи кисень і створюючи неповне згоряння. Як тільки бар'єр заповниться чадним газом, ви запускаєте його в ціль і відпускаєте. Раптова реакція з навколишнім киснем призведе до вибуху, і ви отримаєте його: штучно створену зворотну тягу.

Справжня принадність заклинання полягає в тому, що сам вибух є суто хімічною реакцією.

Візьмемо для прикладу мою Фламма Люкс. Оскільки це не що інше, як стиснутий промінь чистої теплової енергії, можна було б очікувати, що на нього не вплине Кустор з його виключно антимагічними властивостями. Але я генерую теплову енергію шляхом перетворення мани, на яку він впливає, а це означає, що суто антимагічний бар'єр не був би настільки марним, як ви думаєте.

Однак вибух, що генерується штучною зворотною тягою, є чистою хімічною реакцією, тобто антимагічний Кастор не забезпечить жодного захисту. Це робило його ефективною зброєю проти магів цього світу, чия панівна бойова доктрина ставила на перше місце захист від магічних впливів.

Зауважте, моя справжня причина розробки заклинання полягала в іншому.

У конструкції заклинання є невелика заковика: невеликий лаг між падінням бар'єру і реакцією чадного газу. Зрештою, "швидкий" у "швидкій хімічній реакції" не означає "миттєвий". Однак саме тому я виділив це явище: мені потрібно було, щоб мій опонент міг захиститися від нього.

Я навіть прямо сказав йому, що наближається зворотня тяга. Хоча у нього була лише мить, все, що він мені показав, свідчило про те, що він здатен зреагувати досить швидко, щоб захиститися.

Коли полум'я згасло, чоловік у костюмі дворецького, який тепер виглядав набагато гірше, стояв на колінах, піднявши руки догори.

"Я здаюся. У вас немає прогалин в захисту, а у мене не залишилося сил. Варіантів теж немає."

"Справді? А мені здалося, що ти чудово захистився від вибуху своєю просторовою кишенею."

"На жаль, це вимагає попередньої підготовки... а це все, що в мене залишилося."

Я на це не купився. У нього мав бути принаймні ще один постріл в запасі.

"Сьогодні дійсно не мій день", - продовжував він. "Подумати тільки, що двійник імператора буде тут."

"Хех. Близько, але не зовсім. Відкинь свої припущення і спробуй ще раз."

Очі чоловіка розширилися. "Ви... справжній імператор?"

"Так, це довга історія. Я вдаю із себе ідіота з самого народження. Досить добре навчився, як на мене. Ти все ще хочеш мене вбити?"

Чоловік на мить замислився.

"Ні. Якщо ти кажеш правду, це все змінює. Ах. Не дивно, що ти заговорив про переговори."

О, добре. Моє припущення про те, що йому потрібно було вбити мене, тільки якщо я був ідіотом, було правильним.

"Тоді почнемо", - відповів я. "Що ж. Не те, щоб у тебе був вибір. Отже, ти можеш сказати мені ім'я своєї господині?"

"Боюся, це єдине, чого я не можу сказати. Навіть в обмін на своє життя."

Так, я зрозумів, що він був дуже відданим типом. Це було добре - це робило його більш надійним.

"Гаразд. Тоді давайте виходити з припущення, що ця твоя "міледі" - з імперської знаті".

Навіть з таким припущенням, мені довелося б звузити її позицію.

"По-перше, хтось із регентської чи канцлерської фракції не вважав би, що те, що я дурень, - це погано. Це означає, що вона або нейтральна, або маргінальний елемент фракції, або її сім'я займає центральне місце у фракції, але вона сама не є спадкоємицею їхнього титулу."

З цих трьох варіантів граф Палатин мав би знати про її пересування заздалегідь, якби вона була нейтральною, тоді як здійснити цей напад було б особливо складно, якби вона не була центральним елементом фракції.

"Через суперечки цих ідіотів наше сьогоднішнє прибуття значно затягнулося, - продовжував я. "Твоя магія дозволила б тобі проникнути в цей маєток заздалегідь... але це також пов'язано з ризиком викриття. Звідси випливає, що ти - і, відповідно, твоя пані - перебуваєш у такому становищі, що можеш знати про наше пізнє прибуття."

Не могло бути, щоб його господиня відправила такого вправного в магії агента на самогубну місію. До речі, оскільки жодних ознак прикриття ще не з'явилося, я вирішив, що можна з упевненістю припустити, що він працював наодинці. Якби він був слугою низькопоставленого дворянина, йому було б важко навіть дізнатися, де я зупинився. Оскільки канцлеру і міністру церемоній було б невигідно, якби я помер, коли вони не були готові, детальний маршрут мого туру тримався б у суворій таємниці.

"І в цьому ж ключі, я думаю, що дуже ймовірно, що цілі вашої міледі відрізняються від цілей її дому. Я правий?"

Чоловік в одязі дворецького безмовно знизав плечима. Хм... Так, я нічого не зрозумів з його виразу обличчя.

"Вона вважала дурного імператора чистим негативом для майбутнього і планувала вбивство, - розмірковував я. - Іншими словами, вона хотіла, щоб імператором був хтось поважний. Не дивно, що вона вважала, що нинішній статус-кво потребує змін."

"Але ти хочеш його зберегти? Я сумніваюся, що це тому, що тебе все влаштовує, і ти просто чекаєш слушного моменту?"

"Звичайно, чекаю. Якщо я зроблю щось не так, як треба, ці таргани втечуть, щоб прожити ще один день."

Були способи повернути собі політичну владу прямо зараз, якби я захотів. Проблема полягала в тому, що було потім. Не маючи жодної військової сили, мені знадобилося б докласти всіх зусиль, щоб утримати імперську столицю та її околиці, а вбивство герцога Рауля та герцога Аґінкарла стало б ідеєю, що летить у небо.

Я не міг цього допустити; це лише ще більше послабило б імперію.

"Тож у мене до вас пропозиція", - сказав я. "Як щодо союзу зі мною?"

"З тобою? З людиною, яку всі називають "дурним імператором"?"

"Гей, я ж не кажу, що ти маєш кинути все і зробити це зараз. Я б теж не хотів, щоб ти починав здіймати хвилю, бо я ще вичікую. Я прошу ось про що: Як тільки імператорський двір стане моїм і я візьму під свій контроль столицю та її околиці, наступною річчю, яка постукає у двері, буде громадянська війна проти сил герцога Рауля та герцога Аґінкарла. Коли це станеться, я хочу, щоб ваша леді узурпувала свій дім і кинула свій жереб зі мною."

Чоловік насупився. Це була цілком справедлива реакція; захоплення власного шляхетного дому було досить ризикованою справою.

"А яку користь ми отримаємо, погодившись?" - запитав він.

"Збереження імені вашого дому. Я пропущу той факт, що ви належали до фракційної знаті, а також ваше захоплення, і залишу покарання ваших членів роду у ваших руках. Ви матимете повну свободу помилувати або стратити їх на свій розсуд. Коротше кажучи, мені буде байдуже, якщо ви стратите лише своїх суперників, а всіх інших залишите живими. Всі помилування можна буде замітати під килим як "нагороду за вашу відданість імператору"."

Використання цього приводу гарантувало б, що вдячність вцілілих васалів їхнього дому буде спрямована на їхню міледі, а не на мене, що полегшило б їй завдання тримати всіх у покорі. Зрештою, для мене це означало б лише неприємності, якби мої союзники-шляхтичі опинилися в безладі. Такі поступки були необхідною ціною.

"Було б бажано також підвищити шляхетний титул, - сказав чоловік в одязі дворецького. "Чи можете ви гарантувати нашому дому вищий ранг?"

"Це залежатиме від того, наскільки добре ви будете працювати. Вибачте, але я не можу роздавати посади некомпетентним. З іншого боку, хороша робота буде винагороджена. Крім того, я збираюся вичистити майже всіх на вершині, тож буде багато можливостей для тих, хто залишиться, і хто, можливо, хоче зробити соціальне сходження". Я навіть був готовий надати цьому хлопцеві повну незалежність, якщо він цього захоче.

"А, я бачу, ви приділяєте належну увагу наслідкам."

"Так. Не хвилюйтеся, я не планую загрузнути в Імперії з чимось настільки неефективним, як патріархальна система. Чоловік чи жінка, мені потрібно буде витиснути все, що я можу, з усіх талановитих людей, які потраплять мені до рук."

Якщо я не помиляюся, саме ця умова була водночас і тим, що було потрібно його пані, і найпривабливішим можливим стимулом для неї. Цей світ не був таким нерівноправним у гендерному плані, як той, звідки я прийшов, але все одно не був найкращим місцем для жінки.

Чоловік кілька хвилин обмірковував мої слова.

"Вибачте, але я не можу дати вам негайну відповідь. Але я обов'язково повідомлю своїй міледі про вашу пропозицію."

"Нічого страшного. Я ж навіть не знаю, з якого ви дому. І ще одне. Умови, які я вам запропонував, не ексклюзивні - після того, як політична влада буде в моїх руках, я надаватиму їх кожному дому в моєму таборі."

Краще було сказати йому про це зараз, щоб він або його жінка не зчинили галасу в майбутньому.

"О? Але тоді їх важко буде назвати винятковою вигодою для нашого дому, чи не так?"

"Що ви маєте на увазі? Існує величезна різниця між знанням і незнанням. Ти матимеш перевагу над усіма іншими."

За всіма правилами, те, що він і його господиня були першими в черзі, було інформацією, яку я вважав за краще б тримати при собі. Це дозволило б мені розповідати одне й те саме кільком сторонам - саме таке підмазування сприяло б кращому продажу. Однак ми не домовлялися про альянс на місці, а лише "коли настане час". До того ж, вони самі визначали цей час.

Коротше кажучи, це означало, що вони могли захопити свій рід навіть тоді, коли я атакуватиму їхні володіння, і все одно не буде занадто пізно. Все, що їм потрібно було зробити, це пояснити це як найбільш вдалий, на їхню думку, час.

Тому я вирішив, що розкрити і підкреслити ту частину, що я був першим у черзі - іншими словами, ексклюзивну інформацію - не становитиме жодної проблеми.

"Так... ви маєте рацію", - визнав чоловік. "Гадаю, можна навіть сказати, що те, що ви проігнорували цей замах, - це вже досить великий аванс."

Він не помилявся; з моєї точки зору, змусити його замовкнути було цілком прийнятним варіантом, тепер, коли він побачив мою магію. Але, з іншого боку, що він взагалі робитиме з цим знанням, якщо я його відпущу?

Навіть якби, гіпотетично, він пішов прямо до канцлера чи ще когось, свідчення однієї людини було б недостатньо, щоб мене негайно вбили. Звісно, я потрапив би під підозру, але все, що мені потрібно було б зробити, щоб від неї позбутися, - це залягти на дно на деякий час.

"Домовились. Проблема в тому, що..." Я озирнувся по кімнаті. Хоча я подбав про те, щоб уберегти більш делікатні меблі від пошкоджень, стіни, стеля та килим виглядали сильно обвугленими. "Що ми будемо робити з цією кімнатою?"

"Зазвичай я міг би відремонтувати її до певної міри за допомогою своєї магії... але боюся, що ми залишили кімнату спаленою маною."

"Спалили ману?" Але ж в навколишньому середовищі повинно було бути багато мани, яка тільки й чекала, щоб бути використаною.

"Так. Коли маги ведуть бій, раптове, різке споживання місцевої мани залишає місцевість тимчасово позбавленою, зменшуючи силу заклинання або навіть унеможливлюючи кастування, поки нова мана не надійде з іншого місця. Це частіше спостерігається на полях битв... але наш обмін був досить інтенсивним."

"А, ясно. Так, судячи з того, як це виглядало, твоя магія просторових маніпуляцій - справжній пожирач мани."

"Як би мені не було соромно в цьому зізнаватися, але так."

Тепер, коли він згадав про це, навколишню ману було важче втримати. Ні, зачекай, хіба? Я міг би впоратися з цим, доклавши певних зусиль. Напевно, це природний талант і здібності, я гадаю. Як би там не було.

"Хм. Дай мені хвилинку." Використовуючи свій звичайний процес, я почав виганяти свою внутрішню ману.

"Можу я запитати, що ти робиш ...?"

"Я випускаю ману, яку я стиснув і зберігав усередині себе, в повітря. Я не можу зрівнятися з тією кількістю, яку ми використали в нашій битві, але цього повинно бути достатньо для того, щоб зробити деякі ремонтні роботи."

"Та невже?" Чоловік самопринизливо посміхнувся. "Не дивно, що я тобі не рівня."

"Я б так не сказав. Не можна сказати, що ти був у найкращому стані. Ти ізолював цю кімнату від решти маєтку, обдуривши манозапечатувальників, щоб вони думали, що це інша будівля, чи не так? Крім того, ти доклав чимало зусиль, щоб сюди не змогла увійти охорона. Якби ти не витрачав зусиль на ці речі, думаю, у тебе було б більше шансів."

Більше того, деякі його атаки становили реальну небезпеку для мене, як, наприклад, леза, якими він обходив мене ззаду. Тоді - точніше, з самого початку бою - я накладав заклинання зворотного притягання. Якби його атака пробила бар'єрний компонент, було цілком можливо, що моє закляття вибухнуло б на місці.

Крім того, якби він зберігав спокій під час бою, то помітив би низку порушень. Мій Rebellia Custor захистив мене від несподіваної атаки, але насправді я налаштував його лише для захисту заклинання зворотного притягання. Він також не помітив, чому я не рухався ні на крок під час бою: я не міг, оскільки мій бар'єр розміром зі стіл був позаду мене. Нарешті, причина, чому я не зробив наступної атаки на свої Flamma Lux, Viginti, Totorum, полягала в тому, що все, що я мав, було витрачено на захист від власних розсіювальних лазерів.

Іншими словами, найкращим вибором для нього було б просто продовжувати наносити несподівані удари. Звичайно, я не збирався просто сказати йому це.

"Все, що я зробив, це оточив кімнату тонким потойбічним простором, - пояснив він. "Крім того, ти з імператорської родини, в якій з покоління в покоління тече кров магів, а я - простолюдин. Наші базові фізичні характеристики просто різні. Я повинен був розглянути можливість того, що ти можеш використовувати магію."

Поки чоловік говорив, його заклинання відновлювало кімнату з постійною швидкістю. Я мимоволі зачарувався - його контроль над маною і увага до деталей були настільки скрупульозними.

Коли кімната стала більш-менш такою, якою вона була до його нападу, він закінчив своє заклинання і повернувся до мене. "І останнє", - сказав він. "Попередження від мене особисто, як подяка за те, що залишив мене в живих."

"Звичайно, продовжуй."

"Ти не повинен пити вино. Будь ласка, не забувайте про це."

Чоловік попрощався зі мною, а потім розчинився в повітрі так само швидко і беззвучно, як і з'явився.

Я знав, що у нього в рукаві є козир. Добре, що я заздалегідь запропонував йому переговори, інакше він, напевно, просто втік би звідси.

"Вино? Я ще дитина..."

Мені стало цікаво, що він мав на увазі. Ну, я все одно не збирався вдаватися до алкоголю, тож я просто відклав попередження в довгу шухляду.