Розділ 11 — Різнопланова битва

Ми провели коротку тактичну дискусію перед тим, як вишикувати сили Готіруа та Атура. Однак, незважаючи на наші приготування, ми не були впевнені, що битва відбудеться.

Зрештою, гарфурійці очікували, що вальсують і захоплять імператора, який все ще буде шокований їхньою раптовою засідкою. Тепер, коли вони дізналися, що він зв'язався з дружніми військами, цілком можливо, що вони здадуться і відступлять.

"Ворог виглядає досить вмотивованим."

"Хм? А, Саломон, ти тут. Ти дуже вчасно."

Саломон де Барбеторте мовчки схилив голову.

"А як же фрейліни?"

"Я наказав їм розшукати місцезнаходження її Високості Розарії як офіційним фрейлінам. Наразі вони повинні розпитувати по місту, щоб отримати інформацію."

Що це... А. Зрозуміло. Тепер, коли мої переговори з Гернадієфом і Петером Палом пройшли добре і все заспокоїлося, я почав налагоджувати всілякі зв'язки.

"Я чув, що гарфуріанська кавалерія налічувала тисячу вояків, але те, що я бачу, вдвічі більше", - зауважив я - "Чи можу я потурбувати вас поясненнями, лорде Барбеторте? Для людини, яка так багато чого передбачає, це має бути нескладно."

"Гарфуріанське військо можна віднести до важкої кавалерії. Хоча їхні списи мають нищівну пробивну силу, вони також легко ламаються, що вимагає від вершників повертатися до основного загону після кожної атаки, щоб забрати заміну. Тому їх завжди супроводжують зброєносці, носії зброї."

Під час свого пояснення Саломон виглядав абсолютно незворушним. Що ж, неважливо. Мені не хотілося до нього чіплятися. Він би все одно ухилився від будь-якої критики, оскільки у мене не було жодних доказів. До речі, Тімон, схоже, теж про це здогадався, бо витріщався на чоловіка кинджалами. Але досить про це. Мені треба було думати про майбутню битву.

Гарфуріанське військо, яке частково оточило схил пагорба, налічувало приблизно тисячу кіннотників і півтори тисячі стрільців. Тим часом наші сили складалися приблизно з п'ятисот атурських кіннотників і трьохсот піхотинців Готіруа. Лише остання займала оборонну позицію тут, на пагорбі - кіннота Атура була розкидана по рівнині, вдивляючись у лівий фланг ворога.

"Ваша величносте", - почав Тімон. "Ви... впевнені в цій стратегії?"

"Я нічого не знаю ні про те, як вони воюють, ні про їхні бойові навички. Покластися на них - найрозумніший вибір."

На нашій попередній військовій раді я фактично передав повне тактичне командування Гернадєєву і Петеру Палу і сказав їм, щоб вони взялися за справу. В результаті ми прийшли до стратегії, яка гарантувала, що кавалерії Атура доведеться думати лише про те, щоб зменшити кількість ворога, а також гарантувала, що Готіруар зможе заманити ворога в бій на своїй улюбленій "гірській" місцевості на верхньому схилі пагорба, який був більш вкритий лісом порівняно з основою. Це означало, що я був відносно вразливий до ворожих атак, оскільки перебував на вершині пагорба... але в мене була моя магія, щоб убезпечити себе.

Обидва вожді були впевнені, що ми ніколи не програємо, якщо дозволимо їм використовувати свої сильні сторони, а я аж ніяк не був військовим експертом, тому залишив цю справу в їхніх надійних руках.

"Але тепер, коли атурська кіннота покинула пагорб, чи немає шансів, що вони відвернуться від нас?"

"Я розумію твої побоювання, Тімоне. Але думаю, що все буде гаразд. Той, хто написав цей сценарій, здається, дуже талановитий. Навіть щодо цієї битви, я наважуся сказати, що ми повинні..."

Я хотів сказати "перемогти", але потім зрозумів, що буду звучати як один з тих солдатів у фільмах, які кажуть, що одружаться з коханою, як тільки повернуться додому. Ого, ледь не влучив.

"Хм? Ворог рухається", - зауважив я. "Вони... знімаються з коней?"

"Це одна з сильних сторін гарфуріанської кавалерії", - пояснив Тімона. "Вони також проходять піхотну підготовку."

Поблизу вершини пагорба, де ми розбили табір, була гола місцевість, але в усьому іншому, до самого низу, росли дерева. Гарфурійці, мабуть, вважали, що кінна атака неможлива.

"Ваша Величносте. Лівий фланг ворога атакує атурська кіннота."

Лише центральна частина і праве крило гарфуріанського війська зійшли з коней. Здавалося, що їхній лівий фланг виїхав назустріч атурам.

"О? Атури вже почали відходити", - зауважив я.

Згідно з тим, що мені розповів Петер Пал, основною тактикою кавалерії атурів був бойовий відступ із застосуванням кінної стрільби з лука. У цьому світі лук все ще був більш потужною зброєю, ніж гармати. Тим більше це стосувалося атурів, чиї луки були особливої конструкції і, як кажуть, перевершували всі інші. Якщо хочете знати мою думку, то я вважав, що це були композитні луки.

Гарфуріанська кіннота згрупувалася в кілька загонів, здійснивши ідеально скоординовану атаку. Проте кавалерія Атура була не менш злагодженою, коли відступала, випускаючи стрілу за стрілою назад у своїх переслідувачів. Обидва війська були елітними кінними військами, які пройшли ретельну підготовку - добре змащені машини до останнього гвинтика, гвинтика і зірочки.

"Їхня тактика, їхній напрямок... Це поезія в русі." Це була лише невелика сутичка, але я замислився, чи не спостерігаю я, можливо, вершину світового військового мистецтва.

"Якщо вони так битимуться, і ворог вирішить розділити свою кавалерію... остання може обійти пагорб з того боку, де ми будемо беззахисні".

"Ти маєш рацію, Тімоне. Але я підозрюю, що Гернадієв не дозволить цьому статися."

Крім того, кавалерія Атура відступала таким чином, щоб лівий фланг ворога не міг відступити. Замість того, щоб рухатися з постійною швидкістю, вони змінювали свій темп, як хвилеподібна хвиля, розриваючи стрій гарфуріанців на частини.

Раптом повітря розірвав звук труб, що йшов від головного гарфуріанського загону.

"Ваша Величносте, ворожа піхота почала наступ. Вони наступають на пагорб."

Центральна частина і правий фланг противника просунулися вперед. Вони тимчасово зупинилися біля підніжжя схилу, після чого попереду виступив загін, схожий на магів.

"Вони... накладають закляття?"

"Викликаюча магія", - пояснив Тімон. "Зазвичай вона здатна викликати лише слабких монстрів - таких, яких можна розігнати випадковою кулею, але..."

"Вони можуть активно ухилятися від снарядів, і в таких битвах, як ця, можуть допомогти прибити ворожу позицію. Я правий?" Природна інтеграція магії в бойову доктрину змусила мене згадати, що о, так. Це ж фентезійний світ. "У порівнянні з ними, солдати Готіруа... тихі."

Більше, ніж просто тихі; я взагалі не міг їх відчути, хоча ми стояли на одному пагорбі. Гарфурійці зробили те ж саме спостереження, що і я, і, мабуть, подумали, що їхній ворог нечисленний, тому що вони відновили свій наступ. Однак...

"Викликані монстри поступово зменшуються в кількості", - зауважив я. – "Але насправді я їх не бачу. "Але я не бачу, як це відбувається. Це... жахливо.

На той час битва вже цілком і повністю вступила в силу, і я підозрював, що чисельно менший Готіруар має перевагу. Не те, щоб я міг візуально підтвердити це, з усіма деревами на шляху.

Деякий час після цього я спостерігав за ходом битви, час від часу захищаючи нас від ворожих заклинань. А потім...

"Гм? Поглянь на тил правого флангу ворога. Туди, де вишикувалися зброєносці. Тобі не здається, що вони дезорганізовані?"

Стрільці з центральної частини і правого флангу чекали в строю біля підніжжя пагорба, без сумніву, щоб стежити за розсідланими кіньми і виступати в ролі резервів. Однак частина їхнього строю раптово розпалася.

"Половина нашого загону магів сховалася в лісі за правим флангом ворога", - пояснив Тімон.

Це мала бути робота Саломона. Здавалося, що повідомлення, яке я отримав про колишній загін бельгійських дітей-солдатів, було правдивим - вони вже бачили справжній бій. Але... це все ще не пояснювало, чому ворожий стрій так сильно розпався.

Напруживши очі, щоб краще розгледіти, я побачив фюзіляду мечів, що вилетіла з лісу. Я не помилився, це був той самий чоловік у вбранні дворецького.

"Так він вибачається...? Я не збирався тримати на нього зла, але я прийму його вибачення", - пробурмотів я, даючи волю своїм внутрішнім думкам. Якби він справді прийшов, то все, що чекало на ворога тут, це ще більший хаос. "Та й піхоти ворога зараз набагато менше... Готіруари страшні."

Якщо ви запитаєте мене, що мене так лякало в них, я б сказав, що ворожий командир навіть не бачив втрат, яких зазнавали їхні власні війська. Вони стрімголов летіли в небуття задовго до того, як до них доходило, наскільки вони влипли. Навіть з моєї точки зору звідси, єдиним спостереженням, яке я міг зробити, було: "Ха. Коли це ворог так порідшав?" Гарфурійці, мабуть, навіть не розуміли, що відбувається.

Горбиста місцевість була хрестоматійною домашньою територією для Готіруа. Після цього я зрозумів, що це був перший в історії випадок битви між ними та гарфурійцями. Але в той час, як стиль ведення бою перших був загадкою для других, перехід останніх від кавалерії до піхоти перетворив їх на улюблену здобич Готіруару. Різниця стала очевидною.

"Лівий фланг ворога теж руйнується", - помітив я.

Атурська кавалерія теж перемагала своїх супротивників, але це було суто питанням співвідношення сил. З одного боку, у вас була важка кавалерія, настільки зосереджена на ударній тактиці, що навіть їхні коні були заковані в броню. З іншого боку, у вас була надзвичайно мобільна легка кавалерія, щоб краще підтримувати перевагу їхніх кінних лучників у дальності стрільби. Атура буквально тікали від неї.

"Ситуація змінюється на користь наших сил. Ворог незабаром вирішить відступити."

Я кивнув на слова Саломона. Ми мали перевагу в усіх сферах. Зі зростаючим хаосом на правому фланзі ворога в тилу, вони, швидше за все, відмовляться від ідеї захопити мене в полон і швидко відступлять.

"Тоді саме час."

"Ваша величність..."

Тімон, мабуть, здогадався про мої наміри, бо в його голосі прозвучала недовіра.

Якби ми просто залишили ворога в спокої, він би від нас відчепився. Але це не дозволило б нам їх знищити. Це був наш шанс стерти з лиця землі тисячу елітних кавалеристів Республіки Гарфур. Як імператор Бундарте, я не міг дозволити цьому вислизнути з моїх рук.

Тут не було жодних проблем з використанням моєї магії. Готіруар і Атур теж нічого не скажуть, особливо без доказів.

Я почав направляти ману. З заклинань, від яких я остерігався раніше, я дізнався, що ефективна дальність дії магії трохи більша, ніж у пістолета, але менша, ніж у лука. "Ефективна дальність", звісно, означає відстань, на якій можна було очікувати, що зброя завдасть певної шкоди. З точки зору чистої дальності, рушниці, очевидно, були на висоті.

У будь-якому випадку, я хотів сказати, що середньостатистичне закляття просто не могло залишатися смертоносним на тій же відстані, що і добре влучна стріла. Чим далі заклинання віддалялося від його творця, тим важче було його контролювати, тим більше знижувалася його сила.

"Їхній командир - це... він, он там, так?"

Але що, якби вам потрібно було утримати контроль лише на одну мить?

"Flamma Lux".

Промінь світла летів по прямій лінії, миттєво пронизуючи тіло ворожого командира наскрізь. Я міг би вистрілити набагато більше, але не було сенсу ризикувати, що мої магічні здібності дійдуть до вух того, кому я не хотів, щоб вони були відомі. Я зупинився на одному.

"Зі смертю ворожого командира стрій гарфуріанців перетвориться на хаос. На цьому етапі розгром неминучий", - сказав я. "Приготуйтеся до переслідування."

"...Так, Ваша Величносте."

Враховуючи фазу зачистки, що послідувала за цим, ми знищили половину гарфуріанських сил, в той час як Готіруар і Атур зазнали лише легких втрат. Загалом, це була абсолютно одностороння перемога.