Розділ 19 — Розповідачі Айна

Почувши слова Даніеля де Пірса, я був майже впевнений, що на кілька секунд втратив свідомість.

Перша Віра вчила, що Айн все життя залишався безшлюбним. Саме через відсутність нащадків його послідовники взяли на себе обов'язок успадкувати його вчення, навіть якщо їхні розбіжні тлумачення призвели до розколу.

"Неможливо."

Якщо це була правда, то це було достатньою сенсацією, щоб перевернути всю Першу Віру з ніг на голову.

О. Мабуть, саме тому Айн тримав це в таємниці. Бажаючи уникнути використання своїх нащадків, він влаштував двовіковий пільговий період — достатній час для різних конфесій Першої Віри, щоб зміцнити свої ролі в суспільстві. Навіть якщо правда вийде на світло зараз, її просто сприймуть як безпідставну нісенітницю, як маленьку хвилю на поверхні озера.

Тоді чому ж Даніель де Пірс відкрив мені цю таємницю? Це явно означало, що я мав право бути серед небагатьох, хто знав про це. Але чи було це тому, що я був імператором? Або з більш глибинної причини?

Я був реінкарнаторм. Розповідачі Айна хотіли довірити світ таким як я. Тільки Розповідачі Айна знали про нащадків Айна. Зачекайте. Айн. Хіба це не означає "один"?

"Даніель де Пірс."

"Даніель достатньо, Ваша Величносте. Так?"

"Як звали дитину Айна?"

"Звичайно, "Цвай"."

Цвай. Два. Все стало на свої місця.

[Примітка від Легата: Айн в німецькій мові це цифра один, а Цвай це два]

"Ось чому Айн довірив вам свою дитину. Оповідачі вважають трансмігрантів майбутнім цього світу. Він знав, що ви докладете всіх зусиль, щоб захистити його нащадка."

Іншими словами... "Його дитина теж була реінкарнатором."

"Правильно. І тому ми висунули гіпотезу: родовід Айна був схильний до реінкарнування. Звісно, це не стосувалося всіх його нащадків. Але ми вірили, що захист його родоводу був найімовірнішим шляхом до народження нових реінкарнаторів. І, здається, час підтвердив нашу правоту."

Тож серед нащадків Айна народилися реінкарнатори, так?

"Це означає, що я з його роду?" Це означало, що чоловік у костюмі дворецького теж був з його роду, крім його зв'язку з розповідачами Айна.

"Навіть ми не очікували, що його рід так скоро перетнеться з імператорським родом. А також, що перша дитина, народжена в лінії престолу, буде реінкарнатором."

"То ти кажеш... що зв'язок йде від моєї бабусі по материнській лінії?"

"Так. Леді Марія, покійна дружина нинішнього герцога Аґінкарла, була однією з нащадків Айна."

Цей хлопець просто сипав одним ударом за іншим. Та годі ж, чоловіче. Ти не можеш кидати це на мене, коли я саме збираюся спробувати державний переворот.

Деніел мовчки став на коліна і схилив голову.

"Ваша Величносте. Ви — реінкарнатор, переселенець з іншого світу. Тому ми, Розповідачі Айна, обіцяємо вам нашу вічну вірність. Нам не потрібні ні заслуги, ні лаври, щоб відзначити нашу службу. Однак, якщо ви зволите нас вшанувати, ми маємо лише два бажання, про які просимо вас подумати."

Два? Я добре здогадувався, що може бути одне з них, але... ну, не завадить вислухати його.

"Вислови їх."

"Так, Ваша Величносте. Після майбутньої громадянської війни, будь ласка, проявіть милосердя до нащадків Айна. Стільки, скільки зможете."

Я це передбачав. Розповідачі хотіли, щоб народжуваність реінкарнаторів була якомога вищою.

"То ви хочете, щоб я пощадив родичів герцога Аґінкарла?"

"Не всіх. Ми розуміємо, що було б нерозумно з боку Вашої Величності закривати очі на деякі з них, з огляду на їхні вчинки. Але ми смиренно просимо Вашу Величність переглянути долю тих, хто добровільно здався вам."

Чесно кажучи, я хотів, щоб моя чистка була якомога ретельнішою. Але якщо невелике послаблення гарантувало мені союзника в особі Даніеля, я не мав нічого проти такої угоди.

"Гаразд, але вони будуть вашою відповідальністю",- попередив я. "Я не даю жодних гарантій щодо їхнього майбутнього, якщо вони знову розворушать осине гніздо."

"Дякую, Ваша Величносте."

"Чи справді вони варті таких зусиль, щоб їх захищати? Ми, реінкарнатори, можемо мати певний погляд у майбутнє, це правда. Але ніщо не заважає нам використовувати його в злих цілях." Я не мав сумнівів, що є інші, хто використає свої позаземні знання для особистої вигоди.

"Ми усвідомлюємо, що така небезпека існує. Саме тому наша роль полягає в тому, щоб бути і охоронцями, і спостерігачами."

Це був інший спосіб сказати, що оповідачі теж стежили за мною. Приєднуйтесь до клубу, хлопці. Ви далеко не перші.

"Тим не менш, я особисто вважаю, що стагнація є найнебажанішим результатом",- продовжив Деніел. "Доки реінкарнатор спричиняє зміни, я готовий закрити очі на певну міру проступків. Адже саме болото стагнації є причиною занепаду мого народу."

"Твого народу?"

Деніел зняв головний убір, відкривши пару довгих, загострених вух.

"Ельфи?"

"Так, Ваша Величносте."

Ельфи цього світу насправді були напрочуд схожі на вигадану расу з Землі. Я бачив їх уперше, але знання про них та їхні унікальні характеристики були поширені серед населення.

Серед багатьох нудних проповідей західного ортодксального духовенства часто зустрічалися історії про ельфів та гномів. Про перших говорили як про мудрий, довгоживучий і красивий народ, який простягнув руку допомоги Айну та його послідовникам під час їхнього переслідування на Центральному континенті, а про других - як про варварську расу, низьку на зріст і характер, яка брала активну участь у переслідуванні.

"Якщо подумати, то в перекладеному Дефлотом Писанні немає жодної згадки ні про тих, ні про інших, - зауважив я. - Айн дійсно був переслідуваний?"

"Айна справді переслідували гноми", - пояснив Даніель. "Але він вважав, що вихваляння або критика раси людей одного разу призведе до глибоко вкоріненої дискримінації, і тому суворо заборонив своїм послідовникам записувати їх у Святому Письмі. Однак... жертв гномів було не мало. Їхні розповіді і сьогодні залишаються в записах Першої Віри, незалежно від конфесії."

Знаєте, до цього часу Айн був не більше ніж силуетом людини в моїй голові - просто "хлопець, який заснував Першу Віру". Це був перший раз, коли я почув про нього щось таке, що змусило мене поважати його як особистість. Можливо, частково це було тому, що я знав, що тепер він був моїм предком, але як колега-реінкарнатор, я міг би чесно сказати, я знав - мені належить відповідати спадщині, що пережила століття."

Крім того, я був абсолютно впевнений, що на Східному континенті не мешкають ні ельфи, ні гноми.

"Тож коли ти кажеш, що твій народ простягнув йому руку допомоги, я припускаю, що ти не маєш на увазі Центральний континент. Ти супроводжував його і його послідовників сюди? Враховуючи тривалість твого життя..."

"Боюся сказати, що мій народ не такий довгожитель, як може здатися Вашій Величності. Це мій батько заснував Розповідачів Айна, а не я."

Хм. І тут я подумав, що Деніел був упевнений, що зустрічався з Айном особисто.

Кімната продовжувала повільно опускатися. Здавалося, у мене ще був час для запитань.

"Отже, ти вважав, що є ймовірність того, що я був реінкарнатором", - сказав я. "І звів мене з іншим під час моєї першої подорожі, щоб підтвердити це. Але навіщо чекати до цього часу? І навіщо тривалий період відсутності контакту після цього?"

"Гадаю, що Ваша Величність, можливо, вже знає відповідь. Це була багаторічна робота, щоб успішно проникнути в західне ортодоксальство - робота, яка пішла б нанівець, якби ми викликали ворожість охоронців спадщини Роталів."

Мої думки повернулися до графа Палатіна, який чекав нагорі. То це він був перепоною, так?

Оповідачі Айна цінували мою безпеку як реінкарнатора в першу чергу, а імператора - в другу. Враховуючи, що я прожив усе своє дитинство під загрозою вбивства, вивезти мене в іншу країну було для них цілком виправданим вибором. Насправді, якби вони зробили мені пропозицію до того, як я вирішив стати імператором, я б миттєво спакував свої валізи.

Однак це було б непростимим вчинком в очах графа Палатіна, який цінував мене як імператора і спадкоємця спадщини Роталів. Не дивно, що він дозволив Даніелю зв'язатися зі мною лише напередодні мого державного перевороту. Ми зайшли так далеко, що відступати більше не було можливим.

Тепер, коли я думав про це, я починав підозрювати, що граф Палатін зовсім не стримувався, коли йшлося про те, щоб перешкоджати всій цій справі. Це, безумовно, пояснювало, чому Даніелю потрібно було використати гарфуріанське вторгнення, щоб зв'язатися зі мною, а також те, чому граф Палатін супроводжував мене в кожній наступній поїздці. До того ж, це навіть не починало торкатися безладу, який створив Дефлот, який, незважаючи на те, що був сином графа Палатіна Водедта, явно вважав Деніела за батька.

"Гадаю, між вами все було досить непросто, - зауважив я. - Як би ви не дивилися на це. Як не крути, а через мене у них, мабуть, відбулося якесь запекле зіткнення."

"Не бійтеся, ваша величність. Досі не було жодних... смертельних випадків. І тепер, коли ми обидва служимо вам, я впевнений, що ми обидва досить розумні, щоб забути минуле." Старий ельф посміхнувся.

Хлопче, це не спрацює, якщо не потрапить тобі в очі.

"Хай буде так", - сказав я. "Ми вважаємо, що тепер розуміємо мотивацію та цілі вашої організації. Але скажіть нам: в якому масштабі діють "Розповідачі Айна"? Наскільки ви великі?"

"Чисто з точки зору чисельності, нас дуже мало."

Це підтвердилося. Розповідачі Айна були, по суті, таємним товариством з надзвичайно специфічним і екзистенційно поляризаційним порядком денним. Вони точно не могли проводити вербування у вашій місцевій парафії.

"Тоді наскільки ви особисто контролюєте західне ортодоксальство?"

"За найскромнішими підрахунками, відсотків на сімдесят."

Гаразд, я знав, що протопрелат більше переймається матеріальною вигодою, ніж питаннями духовними, але сімдесят відсотків? Що, в біса, він робив?

"Протопрелат Георг V централізував церковні багатства під свою одноосібну власність", - пояснив Даніель. "Звичайно, є багато тих, хто заперечує проти цього. Це значно спростило мою роботу."

"І не кажи." Я зробив паузу. "Відверто кажучи, ми зайшли так далеко, що розглядали можливість підпорядкувати церкву військовою силою, якщо це буде необхідно, але, здається, у тебе все під контролем."

Як і слід було очікувати, я був у такому ж ентузіазмі від того, що нажив собі ворога в особі церкви, як пересічна людина від того, що підхопила чуму. Релігія була такою вразливою. Перетворити кожного, кого я зустрічав, на гральний кубик, щоб побачити, чи стане він смертельним ворогом лише через свої духовні переконання, звучало як кошмар - такий, що може спокійно залишатися в царстві снів, будь ласка і дякую.

"Якщо вже на те пішло, я хотів би попросити, щоб Ваша Величність була ретельною при підпорядкуванні дворянства і військових", - сказав Даніель. "Оскільки церква не має власної збройної сили, будь-який окремий лорд може накинути нам чобіт на шию зі своїми солдатами."

"Ми ніколи не мали наміру чинити інакше."

Якби мені не довелося турбуватися про те, щоб привести церкву у відповідність, це вивільнило б ресурси, які я міг би використати деінде. Але я міг залишити мозковий штурм на потім. Нарешті кімната зупинилася.

"Здається, ми прибули."

"Так, Ваша Величносте. Прошу вибачити за затримку. Ми знаходимося глибоко під імперською столицею, кардинал. Зараз Ваша Величність стане свідком таємниці Імперії."

Двері видали звук, а потім повільно почали відчинятися.