Розділ 9 — Жорстока битва

Раптові постріли та смерть водночас шокували всіх учасників обох сторін бою.

Аж до того, що коли Шень Хань зірвала з Ке Ціня зброю і почала продовжувати стрільбу, люди лише тоді один за одним увійшли в бойовий стан.

Ма Хаою виділив двох людей для захисту імператриці, а сам разом з іншим альфою кинувся на передову, щоб підтримати Шень Хань.

Кількість бійців супротивника була невеликою.

Оскільки ніхто не міг заздалегідь точно передбачити, в який час і через яке саме місце проходитиме імператриця.

Загонів, що патрулювали різні частини містечка, було ще з десяток.

Проте за такий короткий час вони ніяк не могли миттєво переміститися до місця бою.

Саме виходячи з цього розуміння, Шень Хань вирішила вбити Ке Ціня з максимальною швидкістю.

Був і ще один момент: погляд, яким той дивився на студентку Ґу, змушував її почуватися вкрай некомфортно.

Це було почуття гніву, що виникає, коли зовнішній ворог зазіхає на твою приватну територію.

А Шень Хань завжди дотримувалася принципу: територія є недоторканною!

Вогонь ненадовго вщух.

Коли Шень Хань та Ма Хаою з похмурим виглядом повернулися до загону, обоє були поранені.

А той воїн-альфа, що раніше кинувся в атаку разом із Ма Хаою, більше ніколи не зможе розділити з товаришами мить переможного вітання.

«Як ти? Рана серйозна?» — під час руху Ґу Дзюньвань легенько потягнула альфу поруч за край одягу, тихо запитуючи.

Шень Хань оглянула опік на своїй руці, а потім видавила заспокійливу посмішку.

«Нічого, кістку не зачепило, просто трохи болить».

«Коли дістанемося твоєї території, ти не повинна скупитися, дай мені найкращі ліки, я хочу найдорожчі!»

Знаючи, що та намагається заспокоїти її емоції, Ґу Дзюньвань більше не розпитувала, щоб не відволікати її.

Зараз вони ще не вийшли за межі оборонного периметра ворога.

Потрібно було щомиті зберігати найвищу пильність.

Приблизно через п’ять хвилин подальшого руху.

Група прийшла до району з руїнами та залишками стін на випаленій землі.

Довкола панувала тиша; докучливий літній нічний спів комах ніби хтось вимкнув кнопкою беззвучного режиму.

Стебла трави злегка схилилися в одному напрямку, створюючи невимовне відчуття дивності.

Ма Хаою, що йшов попереду, стискаючи пістолет-кулемет, напружено стежив за дорогою.

Раптом хтось міцно стиснув його плече.

Ма Хаою здригнувся всім тілом, озирнувся на Шень Хань і пошепки запитав: «Що сталося, Шефе?»

Шень Хань не відповіла, натомість голосом, який могли чути лише вони двоє, поставила йому запитання: «Скажи мені прямо, чи будеш ти суворо виконувати мої накази?»

Почувши це, Ма Хаою миттєво відчув недобре передчуття.

Професійне чуття агента підказувало йому, що зараз станеться щось значне.

«Буду!» — рішуче відповів низькорослий агент.

Відтоді, як Шень Хань вистрілила в Ке Ціня, він визнав її своїм керівником.

«Дуже добре!»

Шень Хань підняла руку, змусивши всіх зупинитися, а потім спокійно промовила в бік уламка стіни попереду: «Виходьте, обоє!»

Нічний вітер пронісся повз, навкруги панувала тиша.

З-за розбитої стіни повільно вийшли дві постаті.

Їх було лише двоє, проте вони створювали відчуття вкрай небезпечного тиску.

Два воїни-альфи рангу S!

Природжені мисливці на полі бою.

Дивлячись на голографічні окуляри, що висіли на вухах цих двох, золоті зіниці у феніксових очах Ґу Дзюньвань почали звужуватися.

Це було найновіше обладнання спецпризначенців-убивць країни Їн, здатне аналізувати траєкторію куль та завчасно попереджати про постріл.

Тобто, вже тільки завдяки цьому загроза від вогнепальної зброї для них зменшувалася більше ніж наполовину.

У жилах більшості войовничих політиків країни Їн текла підступна й брудна кров, вони були наче холодні отруйні змії, що ховаються в стічних канавах.

Поява цих двох убивць точно мала на меті ліквідацію її самої.

Якщо вона загине, у Вільній Федерації неминуче почнеться великий хаос.

Загибель на кордоні Сіньлі призведе до того, що обидві країни поринуть у війну.

Держави та сили, що мають лихі наміри, надзвичайно вправно отримують вигоду з хаосу.

«Шень Хань! Не йди, вони...»

Слова правительки обірвалися на пів слові, коли удар долонею поцілив їй у шию.

Вона невіруюче подивилася на Шень Хань, яка, здавалося, ще була на відстані від неї; у вухах зашуміло, а зір став туманним.

Наступної миті Шень Хань підхопила знепритомнілу правительку у свої обійми.

«Молодець!» — Шень Хань глянула на Ма Хаою, чиє обличчя було сповнене тривоги, зовсім не шкодуючи похвали.

Вона щойно дещо хвилювалася, що той не зрозуміє її жесту або ж зрозуміє, але не наважиться виконати.

«Забирай її та йди, не озирайся; до пункту збору ще три кілометри, я хочу, щоб ви доправили її живою та неушкодженою до рук армії Вільної Федерації, що чекає на допомогу, зможете?»

Очі трьох членів загону налилися кров'ю, вони важко кивнули.

Віддавши Шень Хань останню шану, вони рушили назад, несучи правительку на спині.

Побачивши, що велика рибина, яка потрапила в сіті, намагається втекти, двоє вбивць негайно кинулися навперейми.

Швидкість була дуже високою, її годі було й порівнювати з тими альфами, яких Шень Хань зустрічала раніше.

Вона обрала одну ціль і без вагань кинулася в атаку.

Обома руками вона міцно стиснула зброю, одночасно натискаючи на гачки в бік обох ворогів.

Густі постріли розітнули небо; двоє топових альф зійшлися в ближньому бою, швидко стріляючи один в одного.

Завдяки підтримці голографічних окулярів убивця-альфа уникнув більшої частини вогню супротивниці.

Він дістав кулю в плече, але рана не була смертельною.

Шень Хань теж отримала кулю — у праву руку, через що її долоня, яка тримала пістолет, нестримно затремтіла.

А зброя в її лівій руці вже вичерпала магазин.

«Цікаво. Раніше чув, що в особистій гвардії правительки є майстри стрільби; справді, краще один раз побачити, ніж сто разів почути».

«Тільки от цікаво, чи зможеш ти тепер знову натиснути на гачок?»

Сміх убивці-альфи долинав за вітром, у його голосі відчувалася зухвала гординя.

Шень Хань, долаючи сильний біль, спробувала знову підняти зброю.

Щойно вона підняла руку, як пролунав постріл: куля влучила в її пістолет, відкинувши дівчину силою удару на землю.

Вибита зброя відлетіла далеко, а її права долоня була посічена ранами.

Убивця-альфа цілком спокійно підійшов до неї, дивлячись зверху вниз на переможену супротивницю.

Він засміявся: «Бачу, що це всього лише...»

Останнє слово застрягло в нього в горлі, коли рука, що палала багряним вогнем, здійнялася від самої землі й з розмаху вліпилася йому в обличчя.

Убивця-альфа видав несамовитий крик; його очні яблука під дією полум’я вмить вигоріли.

Шень Хань, скориставшись моментом, перекотилася йому за спину, схопила за шию і різким рухом скрутив її, обірвавши і крик, і життя ворога.

Інший убивця-альфа стояв неподалік; він збирався на власні очі побачити, як напарник доб'є ворога, а тоді продовжити погоню за правителькою.

Він ніяк не очікував, що життя заберуть саме у людини з його боку.

Дивлячись на багряне полум’я, що згасало в долоні Шень Хань, він зняв свої голографічні окуляри й відкинув їх убік.

«Користувач вогняної стихії? Але ту силу ти щойно використала востаннє, чи не так?»

Убивця-альфа крутнув рукою, і в його долоні з’явився крижаний ніж.

«Перевіримо, чи твої рухи швидші, чи мій ніж!»

Сказавши це, він, наче бойова колісниця, рвонув уперед, атакуючи Шень Хань.

На відміну від свого напарника, він віддавав перевагу холодній зброї та був майстром ближнього бою.

Він вважав, що для того, аби здолати альфу, чиї сили вже вичерпані, йому навіть не знадобиться стріляти.

Задоволення, що виникає, коли власноруч пронизуєш вороже горло, не зрівняється з жодною вогнепальною зброєю.

Феромони двох топових альф одночасно вибухнули над руїнами.

Змішуючись із густим запахом крові, вони хвилями розходилися на всі боки.

У якусь мить гострий кинджал встромився Шень Хань у задню частину плеча; величезна сила поштовху змусила її впасти вперед.

Убивця-альфа злизав кров із леза; відчуття полювання змушувало його кров закипати.

Саме тоді, коли він збирався завдати чергового удару в область нирок.

Тонке лезо раптово круговим рухом перерізало йому живіт.

Зіниці вбивці різко звузилися, а наступної миті він побачив, як із живота хлинула кров.

«Я тебе прикінчу, суко!»

Лють і крик супроводжувалися потужним ударом.

Шень Хань відчула себе так, ніби в неї врізався позашляховик; здавалося, всі внутрішні органи змістилися.

Її тіло відкинуло на кілька метрів, поки вона не впала, врізавшись у залишки стіни.

Права рука, вже понівечена кулею, знову зазнала удару об бетон; хрускіт зламаної кістки в нічній тиші пролунав особливо різко.

Шень Хань безсило привалилася до розбитої стіни; дивлячись на уламок кістки, що пробив шкіру на правій руці, вона не могла стримати тремтіння щелеп.

Через швидку втрату крові по спині розливався холод.

Убивця-альфа, міцно затискаючи живіт, із лайкою підійшов до стіни.

Він присів, витер кров зі свого кинджала об одяг Шень Хань і процідив: «Мать твою, стільки років полював на орлів, а сьогодні самому орел око виклював!»

Шень Хань у цей момент тихо засміялася.

«Чому ти смієшся?»

Відповіддю йому стали не пафосні слова перед смертю, а гострий уламок кістки.

Тієї миті він побачив погляд, схожий на погляд дикого звіра: холодний і нещадний.

Сонна артерія вбивці була з силою розірвана; кров, наче з дірявого пакета, бризнула червоним струменем, зафарбувавши частину стіни та половину обличчя Шень Хань.

Вона дивилася, як ворог намагається вирватися з її кістки, перекочується серед сплутаної трави, а потім остаточно затихає.

Тільки тоді вона повільно видихнула.

Важко поранена дівчина спиралася на стіну, спрямувавши каламутний погляд у нічне небо.

Вона подумала: "Студентка Ґу в цей час уже мала б зустрітися зі своїм підкріпленням, чи не так?"

……

Стрілка годинника повернулася на 10 хвилин назад.

Коли Ґу Дзюньвань розплющила очі й побачила навколо себе рівні ряди бійців армії Федерації, вона зрозуміла, що сталася біда!

Вона підвелася в кріслі, спираючись на руки, і першим же ділом запитала: «Де Шень Хань?»

Ніхто не відповів.

«Де Ма Хаою та інші!» — голос правительки миттєво став крижаним.

Вони?

Присутні були дещо збентежені, адже до місця зустрічі правительку принесла лише одна людина.

Двоє офіцерів підвели Ма Хаою.

Не чекаючи на подальші запитання, низькорослий агент із понурим обличчям розповів усе як було.

Зокрема про рішення Шень Хань та загибель двох інших товаришів.

«Взяти його під варту! — обличчя Ґу Дзюньвань було похмурішим за грозову хмару. — Нехай Пін Дзяші з’явиться до мене. Всьому загону — шикуватися, ми повертаємося до містечка!»

За наказом правительки Ма Хаою вивели з тимчасового штабу.

До неї підійшов чоловік середнього віку у польовій формі.

Це був найвищий командир загону прикриття, полковник Пін Дзяші.

Він спокійно та об’єктивно доповів про ситуацію, намагаючись відмовити правительку від непотрібного ризику.

«Ваша Величносте, зараз бойові кораблі обох країн стоять один проти одного в небі. Якщо Ви знову ступите на землю Сіньлі, це може безпосередньо розв'язати війну».

Ґу Дзюньвань знала, що він правий, і знала, що найрозумніший вибір — відступити разом із військами.

Але вона не могла.

При думці про те, що Шень Хань самовільно залишилася стримувати двох убивць-альф рангу S, у її серці ніби пробили величезну діру тупим знаряддям.

Крижаний вітер страху вривався всередину, змушуючи її тіло холонути.

Пін Дзяші не наважився перечити волі правительки.

Надійшов наказ: весь бойовий підрозділ рушає до покинутого містечка на кордоні Сіньлі.

Повітряні судна приведені у бойову готовність: у разі будь-якого провокаційного руху іншої сторони — відкривати повний вогонь.

Під гуркіт двигунів бойових літаків Ґу Дзюньвань застрибнула в броньовик.

Очоливши сповнену люті армію, вона рушила назад до містечка!

------(Перекладач має що сказати)------

Ах, після інтриг у розважальному колі, такі криваві бої — це справді зовсім інший досвід.