Розділ 11 — Тимчасовий працівник

Усередині середнього штурмового корабля Ґу Дзюньвань стояла перед величезним військовим екраном.

Кадри на екрані постійно змінювалися, відображаючи в окремих вікнах моніторинг озброєння обох сторін.

Інформація, що прокручувалася у дванадцяти вікнах, була надзвичайно мінливою.

Зрештою вона сформувала в розумі імператриці-командувача цілісну картину воєнної стратегії.

Це відчуття було таким, ніби небо й земля стали шахівницею, а розгорнуті сили обох сторін — чорними та білими фігурами, готовими до запеклої битви.

Імператриця Ґу Дзюньвань від природи була гравцем, що веде партію.

У цей момент військовий корабель у небі над Палацом Миру встановив зв'язок із позицією Ґу Дзюньвань.

З'явилися голос та голографічна проєкція Ґу Ювей.

«Ґу Дзюньвань, ти хоч розумієш, що зараз робиш? Ти збираєшся розв'язати повномасштабну війну на території Федерації?»

«Витратити весь сімейний спадок? А потім дозволити вільній Федерації стати здобиччю для інших країн!»

«Якщо ти цього хочеш, я тобі посприяю! Бій так бій, не думай, що я тебе боюся!»

Погляд Ґу Дзюньвань був прикутий до сестри, проте тактичним жестом вона віддала наказ почати повний розігрів та запуск повітряних артилерійських веж.

У голографічній проєкції голос імператриці звучав спокійно і водночас нещадно та рішуче.

«Голово бунтівного заколоту, я даю тобі два варіанти: перший — виведи своїх людей із південних округів, і ми тимчасово розділимо правління на північ та південь; другий — помри тут».

Перемовини двох найвищих правительок Федерації транслювалися на всю армію.

Після першого раунду протистояння розлючена Ґу Ювей уже програвала.

Як війська, вірні імператриці, так і ворожі заколотники — всі в цю мить були вражені рішучістю та величчю правительки.

З позиції Ґу Дзюньвань, щоб ухвалити рішення про поділ на північ та південь, потрібно було мати колосальну силу духу.

Адже саме вона була законною правителькою, саме вона була стороною, яку зрадили!

Віддати зараз половину територій — чи не означало це визнати законність правління іншої сторони?

До того ж остання фраза «помри тут» була просто неймовірною !

Ці слова Ґу Дзюньвань просто заскочили Ґу Ювей зненацька.

Вона заціпеніла на місці, а вираз її обличчя змінювався від радості до підозри, що виглядало навіть дещо комічно.

«Ти серйозно?»

Ґу Ювей ступила крок уперед, а потім, ніби раптом щось згадавши, люто тицьнула пальцем у голограму сестри: «За яким правом ти мені наказуєш? Зараз у мене на руках найбільше козирів!»

«У тебе залишилася хвилина на роздуми».

Сказавши це, Ґу Дзюньвань підійшла до пульта керування і, після успішного сканування райдужки ока, на панелі з'явилася червона кнопка.

Її долоня зависла прямо над кнопкою.

Це був пристрій активації системи запуску ядерних ракет.

Побачивши це, Ґу Ювей мало не витріщила очі.

Вона відсахнулася на кілька кроків і лише після нагадування радників згадала, що відступати немає сенсу, тож поспіхом вигукнула: «Почекай!»

Тим часом Ґу Дзюньвань уже почала зворотний відлік.

Цифри, що невблаганно зменшувалися, були схожі на кроки смерті, що наближалася.

Серця у всіх підскочили до горла.

Бо вони знали, що правителька завжди дотримується слова!

Ґу Ювей здавалося, що вона зараз збожеволіє!

Вона була альфою рангу A, і передача Вільної Федерації до її рук була б найкращим вибором.

Тепер, коли вона явно успішно захопила владу і навіть зайняла Палац Миру, що символізував законність, вона все одно мусила схилити голову перед тією омегою, Ґу Дзюньвань!

«Я згодна!»

Ґу Ювей прокричала свою лють: «Я тобі доведу! Настане день, коли я змушу тебе визнати себе моєю підданою! І ти власноруч, із повною повагою, повернеш мені південні округи!»

Ці беззмістовні вигуки не становили для Ґу Дзюньвань жодної загрози.

Насправді і тиск армії на місто, і зворотний відлік запуску ядерних ракет були лише частиною гри, яку вона вела.

Вільна Федерація — це плід зусиль предків і надія мільярдів людей.

Вона більше за будь-кого не хотіла, щоб її дім перетворився на згарище.

Рішення про поділ на північ та південь виглядало так, ніби вона розділила владу і програла.

Але в довгостроковій перспективі це не обов'язково було погано.

Ніколи не йди проти тенденцій.

Це був найважливіший урок, який дала їй мати — імператриця попереднього покоління.

«Пам'ятай, ти лідер усієї Федерації, а не запальна дівчина!»

……

Можливо, справа була в передовому рівні медицини цього світу, а можливо — у відновлювальних властивостях організму пробудженої альфи.

Пролежавши в лікарняному ліжку пів місяця, Шень Хань була вже в повному порядку.

Але та людина, зустрічі з якою вона чекала з надією цілими днями, так жодного разу більше й не з’явилася.

Ґу Дзюньвань була настільки завантажена безліччю справ, що зовсім не мала вільної хвилини.

Передача повноважень, чистка лав, вибір місця, заспокоєння підданих, дипломатичне стримування — кожне з цих завдань потребувало від неї колосальних зусиль.

Того дня вона щойно завершила прийом чергової групи дипломатичних посланців і раптом про щось згадала, повернувши голову до Сю Джао із запитанням: «Чи не сьогодні Шень Хань виписують із лікарні?»

«Так, Ваша Величносте, я вже все влаштувала, за нею поїхали. Вам не варто хвилюватися».

Почувши це, Ґу Дзюньвань на мить зупинилася, і в її пам’яті миттєво постала картина з реанімації півмісячної давнини, де та людина міцно стискала її пальці.

Вона підняла руку, поправляючи пасмо волосся біля вуха, і спробувала сховати за ним свої кінчики вух, що ледь помітно запалали.

Тільки після цього вона тихо наказала: «З’їзди сама, заодно відвези їй посвідчення особи».

Сю Джао дещо розгубилася.

Вона вважала, що ця справа не потребує її особистої участі, а її присутність поруч із правителькою для допомоги у вирішенні складних справ була б набагато доречнішою.

Проте накази правительки не підлягали сумніву.

До того ж їй і самій було дуже цікаво подивитися, що це за альфа, яка так сильно турбує правительку.

Лікарня, де перебувала Шень Хань, якраз розташовувалася в четвертому південному окрузі.

Сю Джао скористалася військовим аерокаром і вже за годину була на місці.

На той час персонал, який спочатку мав забрати Шень Хань, був ще в дорозі.

Отримавши вказівку, вони змінили курс, щоб зайнятися іншими справами.

Шень Хань розглядала жінку в діловому костюмі перед собою і відчувала, що від тієї теж віє знайомою прохолодою.

Невідомо, чи було це через те, що та роками перебувала поруч із Ґу Дзюньвань.

Прохолода Ґу Дзюньвань була шляхетністю, що йшла зсередини, тоді як ця помічниця Сю була втіленням офіційності та суворої, невблаганної холодності.

Спілкування з нею викликало сильне відчуття дистанції.

Поки Шень Хань пильно розглядала її, Сю Джао теж непомітно вивчала дівчину.

Зовні вона залишалася спокійною, проте всередині її переповнював подив.

Ця альфа дуже відрізнялася від того, що вона собі уявляла.

У неї не було вродженого почуття зверхності, притаманного альфам рангу S, а коли мова заходила про правительку — не виявляла належної поваги.

Вона здавалася м’якою та невимушеною, і через цей безневинний вигляд було важко повірити, що зовсім нещодавно вона власною зламаною кісткою пробила горло ворогові.

Шень Хань стало трохи ніяково під цим поглядом.

Вона злегка кашлянула і запитала: «Помічнице Сю, чи є у вас якась папка для документів або щось подібне?»

Сю Джао відвела погляд, поправила окуляри й швидко знайшла прозорий пакет-слайдер, який і передала дівчині.

Їй стало цікаво, що саме та збирається туди покласти.

Ніби прочитавши цікавість Сю Джао, Шень Хань висунула шухляду тумбочки біля ліжка і, збираючи в пакет картки, мовила: «О, це все подарунки від медперсоналу, який доглядав за мною під час лікування».

Тонкі лінзи на переніссі Сю Джао відбили незрозуміле світло.

Вона вставилася в різнокольорові картки в пакеті й наче ненароком запитала: «Це від медсестри?»

«Здається, так, — Шень Хань струснула пакетом і додала: — Я не дуже звертала увагу».

Сю Джао згадала тих кількох медсестер-омег, яких бачила біля входу, і коротко кинула: «Якщо закінчила збиратися — ходімо».

……

Усередині військового аерокара було досить просторо.

Шень Хань та Сю Джао сиділи одна навпроти одної, між ними залишався прохід завширшки майже пів метра.

«Можна мені подивитися на твої подарунки?» — Сю Джао першою заговорила, щоб порушити тишу.

Знаючи, що та має на увазі картки в її руках, Шень Хань просто протягнула весь пакет уперед.

«Дивися, я вважаю, що в тій лікарні дуже добре дбають про пацієнтів, за нагоди я теж планую зробити їм подарунок у відповідь».

Слухаючи слова Шень Хань, Сю Джао злегка прижмурила очі під скельцями окулярів.

Але коли вона відкрила картки й побачила, що на них написані лише побажання хворому швидкого одужання, вираз її обличчя мимоволі пом'якшав.

Тієї миті вона почула, як Шень Хань продовжує:

«Як гадаєш, якщо я подарую їм пам’ятний прапор — це буде нормально? Напишу на ньому: "Майстерні руки повертають весну, рятуючи життя та зцілюючи поранених"».

Сю Джао швидко переглянула всі картки й, переконавшись, що в них немає жодного натяку на двозначність, підвела погляд і дивно подивилася на дівчину: «Пам’ятний прапор? Ти це серйозно?»

«Звісно, я ж не можу давати їм хунбао? Та й грошей у кишені в мене немає, за лікування все одно платила студентка Ґу».

Усвідомивши, що слова «студентка Ґу» стосуються її власної правительки, Сю Джао вмить відчула себе якось не по собі.

Вона трохи помовчала, а потім дістала з портфеля вишукану чорну картку.

Простягаючи її, вона промовила: «Збережи це, всередині картки — твої особисті дані та права доступу до резиденції».

Шень Хань радісно прийняла своє посвідчення особи.

На поверхні картки все ще відчувався ледь вловимий аромат холодної сливи.

Вона тримала маленьку чорну картку, уважно розглядаючи її перед очима, і з усмішкою запитала:

«Я житиму в тому ж районі, що й студентка Ґу? А який у мене тепер статус?»

Сю Джао: «Тимчасовий працівник».

Шень Хань: «???»

Після повернення до резиденції Сю Джао доручила іншій людині ознайомити Шень Хань із територією, а сама вирушила прямо до робочої зони зі звітом.

Шень Хань знала, що Ґу Дзюньвань останнім часом надзвичайно зайнята, тому сама влаштувалася й намагалася не створювати зайвого клопоту.

Вона думала, що сьогодні більше не побачить її, але не очікувала, що з настанням вечора та раптом з'явиться в її гуртожитку!

Гуртожиток Шень Хань розташовувався в елітному житловому комплексі на території резиденції.

52-й поверх, двокімнатне помешкання.

Усі речі всередині були новенькими, жодних слідів перебування інших людей.

Коли Ґу Дзюньвань переступила поріг, разом із нею увійшов цілющий аромат холодної сливи, що наповнив порожню оселю особливим затишком.

Сьогодні на Ґу Дзюньвань була біла мереживна сукня; плечі та поділ були вишиті невідомими тотемами золотою ниткою, що робило її вигляд водночас благородним і таємничим.

Шень Хань зиркнула на свій фартух із ведмедиком, який не встигла зняти, і відчула легкий «іспанський сором».

Вона зніяковіло витерла руки об вушка ведмедика на фартуху й заговорила першою, аби бодай щось сказати: «Студентко Ґу, ти вже їла?»

------(Перекладач має що сказати)------

Тимчасовий працівник... Тимчасовий... Працівник... Тимчасовий… … Цікаво)

1. 红包 (hóngbāo) Хунбао – це традиційні червоні конверти з грошима, які дарують як подарунок на свята, весілля, при народженні дитини або як хабар/подяку за послуги (наприклад, лікарям, чиновникам).