Розділ 14 — Лікування ран

Дільниця для реєстрації гвардії розташовувалася в таборі на південно-західній околиці резиденції.

Тренувальна зала знаходилася зовсім недалеко від площі для тренувань; автівкою туди можна було дістатися всього за кілька хвилин.

Протягом цієї короткої поїздки Ґу Дзюньвань більше не зронила жодного слова.

Вона дуже хвилювалася за Шень Хань, хоча й знала, що та має надзвичайну бойову міць.

Проте люди, які брали участь у відборі до гвардії, мали заздалегідь пройти базову перевірку фізичної підготовки.

Інакше кажучи, кожен, хто прийшов сюди на реєстрацію, за бойовими навичками був щонайменше сильнішим за звичайну людину.

Навіть купа мурах може загризти слона.

Щобільше, чи давно Шень Хань виписалася з лікарні?

Гнітюча аура імператриці змушувала всіх у машині затамувати подих.

Сивочолий інструктор Льов поглядом запитав у Сю Джао: «Та дівчина на ім’я Шень Хань — це альфа нашої правительки?»

Сю Джао вмить сторопіла.

Вона аж ніяк не очікувала, що зрілий і виважений інструктор Льов виявиться таким прихильником пліток!

Побачивши, що помічниця Сю не звертає на нього уваги, інструктор Льов був змушений покинути спроби щось дізнатися.

Він сидів на місці з надзвичайно серйозним виглядом, думаючи: «Це точно воно! Старий я, а око на такі парочки маю зірке!»

Тренувальна площа.

Масова бійка вже скінчилася, учасників бійки та тих, хто не втручався, розвели по різні боки площі.

Озброєні охоронці вишикувалися навколо, забезпечуючи тишу на майданчику.

Пролунав сигнал, і повільно з’явився кортеж, що зупинився на краю площі.

Шень Хань, як і всі навколо, витягла шию, дивлячись на автівки, а потім побачила, як Ґу Дзюньвань виходить із машини під охороною бета-тілоохоронців.

Сьогодні на Ґу Дзюньвань був костюм королівського синього кольору в поєднанні з чорною спідницею; злегка кучеряве темне волосся було зібране на потилиці, відкриваючи витончену, наче у лебедя, шию.

Її шкіра, і без того біла як нефрит, на тлі синього піджака здавалася надзвичайно холодною та прекрасною, сяючи чистотою.

Вона повільно йшла в оточенні суворих охоронців, проте в ній не було й натяку на слабкість омеги; її неперевершена аура та велич затьмарювали всіх.

Раптова поява імператриці змусила артеріальний тиск усіх альф на площі миттєво підскочити.

Кожен із них випнув груди, сподіваючись, що шляхетна королева подарує йому бодай напівпогляд.

Шень Хань стояла в натовпі й, відчуваючи кипіння та збудження в серцях оточуючих, ледь не вибухнула від напруги.

№Це вже занадто! Таке враження, що всі альфи світу — мої суперники?!№

Подумавши про це, вона раптом обернулася й зиркнула на Ма Хаою, який теж витягнув шию, розглядаючи імператрицю.

Серце останнього йокнуло, він швидко опустив очі й поспіхом виправдався: «Я не дивився, я на охоронців біля неї зиркав!»

Ґу Дзюньвань, підійшовши до передньої частини площі, вже давно помітила Шень Хань у натовпі.

Побачивши, що та у звичному стані, вона нарешті скинула камінь із душі, який тиснув на неї всю дорогу.

Тієї миті інструктор Льов зробив широкий крок уперед.

Він як загорлає на всю площу: «Подивіться на себе! Пишаєтеся, що влаштували гризню між своїми? Маєте силу — то йдіть убивати ворогів на полі бою, а не махайте кулаками перед товаришами!»

Інструктору Льову було під шістдесят, але він мав міцну статуру; голос його був гучним і сповненим суворості загартованого воїна.

Після догани понад сто альф, які не брали участі в бійці, за наказом відступили в тил площі.

А ті, хто бодай раз ударив, були зібрані в передніх рядах.

Коли вони вишикувалися в шеренги, їх виявилося понад двісті осіб.

Шень Хань стояла в першому ряду.

Вона тримала поставу рівно, проте її погляд непомітно перемістився вище — на Ґу Дзюньвань.

І навіть крадькома підмигнула їй.

Ґу Дзюньвань, оточена бета-охоронцями, чітко впіймала погляд Шень Хань.

Відстань між ними була не такою вже й великою.

Тому Ґу Дзюньвань одразу помітила синець на щоці дівчини та розбитий кутик губ.

Саме тоді, коли вони двоє «переглядалися», інструктор Льов раптом підійшов до шеренги й голосно запитав Шень Хань та Нін Сі: «Це ви двоє спровокували це побоїще? Відповідайте мені!»

Енергія інструктора Льова була вибуховою, він нагадував розлюченого леопарда.

Нін Сі вмить знітилася.

Хоча у колі «золотої молоді» вона вважалася таким собі маленьким дияволом, перед ветераном війни на кшталт інструктора Льова, який пройшов крізь хрещення вбивствами, вона зовсім не могла втримати позицій.

На щастя, у цей момент Шень Хань, що стояла поруч, уже почала відповідати.

«Доповідаю, інструкторе: інші першими кинулися на нас, ми були змушені вдатися до законної самооборони».

«Я не знаю тих людей. Ви можете переглянути записи з камер спостереження; місце події — західна частина площі».

Нін Сі, що стояла збоку, поспіхом тихо підтакнула: «Так, інструкторе, все саме так і було».

Інструктор Льов повністю проігнорував ретроспективний аналіз Нін Сі і, примружившись, почав роздивлятися Шень Хань.

Він подумав: №Недарма ця альфа змогла полонити серце дівчини з родини Ґу, такої відваги звичайним людям не позичати№.

Охоронець швидко приніс планшет із відеозаписом.

Інструктор Льов узяв пристрій, переглянув запис і миттю спрямував увесь вогонь на п’ятірку Ґов Бяо, наказавши їм забиратися геть.

Також зі списків виключили тих, хто вивільнив феромони, застосував зброю або знепритомнів під час бійки.

Поки інструктор Льов лютував, очищуючи лави майбутньої гвардії.

Охоронець, який тримав планшет, раптом отримав знак від помічниці Сю.

Та просила передати їй відеозапис.

Стримуючи хвилювання, охоронець підбіг і шанобливо простягнув планшет Сю Джао.

Коли він побачив, як помічниця Сю одразу ж передала пристрій імператриці, його тиск миттєво підскочив.

Ґу Дзюньвань вимкнула звук і запустила відео.

Вона пильно дивилася на екрані на дівчину, що билася з іншими, відчуваючи, ніби дивиться гостросюжетний бойовик.

Кожен спалах сили дівчини на відео був сповнений експресії.

Тим часом інструктор Льов одним махом виключив понад п’ятдесят осіб.

Нарешті він підійшов до Ма Хаою.

Він витріщився на цього малого: «Усіх інших просто втягнули в бійку, чому ж тільки ти пробивався з самого краю аж до центру?»

Ма Хаою було незручно пояснювати це питання.

Він опустив очі на кінчики власних черевиків, у душі ледь не плачучи.

Невже він щойно вийшов, щоб знову потрапити в ізолятор?

Шень Хань злегка повернулася і відповіла: «Він мій друг. Побачивши, що мене оточили, він кинувся на допомогу».

«Я тебе питаю? — заревів інструктор Льов, наче розлючений дракон. — Друг...»

Він не встиг договорити й половини, як відчув на своїй спині чийсь погляд.

Цей погляд дихав таким холодом і природною владою, що змусив розлюченого інструктора силоміць проковтнути слова.

Інструктор Льов складно подивився на Шень Хань і, різко змінивши тон, додав: «Вміти підтримати друга — це цілком логічно».

Тільки після цих слів Ґу Дзюньвань відвела погляд і продовжила дивитися «бойовик» на планшеті.

Коли з доганами та залякуванням на площі було покінчено, інструктор Льов подав знак усім вишикуватися.

Сказавши кілька чергових фраз, він відійшов убік, звільнивши місце для Ґу Дзюньвань.

Під пильними поглядами сотень очей імператриця злегка підняла руку і промовила спокійним, але щирим і підбадьорливим голосом.

«Дякую за службу, мої гвардійці».

Лише ця фраза ледь не спричинила на площі новий бунт.

Понад триста альф, ігноруючи попередження інструкторів, разом закричали, виплескуючи свою гарячу юність і високі прагнення.

У Ґу Дзюньвань були інші справи, тож після короткої промови вона поїхала під охороною.

Решту енергійних альф інструктори покарали забігом на п'ятдесят кілометрів.

Коли цей фарс скінчився.

Нін Сі, посміхаючись, запросила Шень Хань та помічника Сяо*1 Ма погуляти в барі.

Шень Хань відмовилася не роздумуючи.

Побачивши таку рішучість, Нін Сі приобняла її за плече і з єхидною посмішкою запитала: «Ти що, так поспішаєш на побачення з якоюсь чарівною омегою?»

Шень Хань скинула її руку і суворо відказала: «Не вигадуй дурниць!»

Ма Хаою мовчки витріщився на посмішку, що заграла на губах його шефа.

Думаючи собі: №Та це ж у тебе на обличчі написано «дуже чекаю» і «ти вгадала»!№

Спустилася ніч.

Шень Хань сиділа на дивані у вітальні гуртожитку, недбало перемикаючи канали телевізора.

Її очі були прикуті до екрана, але вуха вона нагострила, повсякчас прислухаючись до звуків за дверима.

Нарешті, близько 9-ї години вечора, вона дочекалася двох тихих стукотів у двері.

Шень Хань одним стрибком підхопилася з дивана і, навіть не взуваючись, побігла відчиняти.

Ґу Дзюньвань у королівській синій сукні стояла за дверима, вона виглядала втомленою з дороги.

Проте щойно вона побачила дівчину-альфу, її погляд одразу прояснів.

Шень Хань запросила її до кімнати, всадила на диван і розвернулася, щоб іти на кухню по суп.

«Якраз вчасно, я сьогодні приготувала відвар із червоних фініків та сріблястого гриба, почекай хвилинку, я наллю тобі мисочку спробувати!»

Дивлячись на дівчину, що метушилася туди-сюди, Ґу Дзюньвань відчула, як більша частина її втоми кудись зникла.

Але вона прийшла сюди не заради їжі.

Вона поставила суп зі сріблястим грибом на стіл, пильно подивилася на рани на обличчі та кутиках губ Шень Хань і тихо запитала: «Ти вже змастила рани ліками?»

Шень Хань, звісно, цього не робила.

Як тільки вона повернулася до гуртожитку, то відразу почала замочувати гриби, варити суп та приймати душ.

Після п'ятдесятикілометрового забігу вдень вона зовсім не хотіла з'являтися перед Ґу Дзюньвань, пахнучи потом.

Вона давно передчувала, що Ґу Дзюньвань, швидше за все, прийде.

Зрештою, денна подія наробила чимало галасу.

Ґу Дзюньвань справді прийшла, проте не зронила про саму бійку ні слова.

Побачивши, що Шень Хань навіть помилася, але так і не обробила рани, вона сама взялася за цю справу.

У гуртожитку була аптечка з усім необхідним.

Ґу Дзюньвань змащувала рани йодопіроном за допомогою ватної палички, її рухи були надзвичайно легкими й ніжними.

Густий аромат холодної сливи огортав усе навколо; Шень Хань сиділа, випнувши шию, а на душі в неї було нестерпно тоскно, наче коти шкребли.

Їй хотілося простягнути руки й обійняти людину перед собою, хотілося поцілувати ці звабливі червоні губи, що були так близько.

Хотілося володіти цією омегою, яка змушувала тріпотіти кожен її нерв!

Що ж до Ґу Дзюньвань, то в її серці теж не було того спокою, який вона демонструвала зовні.

Хіба могла вона не відчувати важкого подиху альфи перед собою та гучного стукоту її серця?

Гарячий аромат кедра потроху виривався назовні, повністю огортаючи її; це змусило омегу, яка зазвичай мала чудовий самоконтроль, відчути фізичну реакцію, хоча період гону ще не настав.

Золотисті феніксові очі імператриці поступово вкрилися вологою пеленою.

Її кінцівки стали ватними, а емоції — дедалі чутливішими.

Вона прагнула насолодитися цим чистим кедром, прагнула отримати розраду від альфи, що була перед нею.

------(Перекладач має що сказати)------

Пу-пу-пу…乁[ᓀ˵▾˵ᓂ]ㄏ

1. 小 (Xiǎo) Сяо — це дуже поширений ієрогліф у китайській мові, що буквально означає «маленький» або «невеликий». Однак, у зверненнях до людей, він часто використовується як префікс до прізвища або імені, вказуючи на те, що особа молодша за того, хто звертається, або має нижчий ранг/статус, або ж виражає близькість і ніжність.