Розділ 15 — Намордник

«Студентко... Студентко Ґу».

Шень Хань простягнула руку і перехопила витончену долоню іншої сторони, припинивши її маніпуляції з ліками.

Шкіра в її руках була ніжною та гладенькою, наче найякісніший шовк у світі.

Серце альфи затріпотіло ще сильніше.

Побачивши, що Ґу Дзюньвань не сердиться і не намагається вирватися, Шень Хань наче отримала зелене світло.

З душою в п'ятах вона нахилилася вперед, повільно наближаючись до тих м'яких і спокусливих червоних губ.

Чистий аромат кедра вдарив у обличчя, і в Ґу Дзюньвань перехопило подих.

Її вії затріпотіли, мов метелики, а очі в паніці заплющилися.

Губи альфи ще не торкнулися її, а феромони кедра вже наче окупували смакові рецептори омеги-імператриці.

Тепер на кінчику її язика крутився виключно смак іншої сторони.

«Дзінь-дзілінь!»

Різкий і недоречний телефонний дзвінок бахнув на журнальному столику, обірвавши інтимну мить, що от-от мала завершитися.

Шень Хань, наче кішка, якій наступили на хвоста, здригнулася всім тілом і ледь не підскочила на дивані.

Ґу Дзюньвань поспіхом опустила очі й почала поправляти своє ідеально укладене чорне волосся.

Її витончені вушка почервоніли — справжня милота.

Телефон продовжував несамовито репетувати.

Здавалося, він не замовкне, поки його не піднімуть.

Телефон, який раптово набрали, був особистим номером Ґу Дзюньвань.

Зазвичай тільки рідні імператриці могли додзвонитися на цей апарат.

Навіть якщо хтось інший дізнався б номер, сигнал просто не пройшов би.

Шень Хань у думках прокляла того, хто дзвонив, сотні разів.

Потім вона швидко підхопила телефон зі столика і подала його Ґу Дзюньвань.

Побачивши на екрані ім’я «Ґу Ювей».

Зніяковілість імператриці миттю зникла, поступившись місцем спокійній суворості.

Тільки-но вона відповіла.

Переможний голос Ґу Ювей відразу врізався у вуха: «Моя люба сестричко, твій улюблений професор Ву Янь був переманений мною на північ!»

«Я просто не могла дочекатися, щоб поділитися цією новиною. Сподіваюся, вона допоможе тобі сьогодні солоденько заснути!»

«Добре, я зрозуміла», — кинула Ґу Дзюньвань і поклала слухавку.

Подумавши трохи, вона тимчасово вимкнула телефон.

На іншому кінці дроту Ґу Ювей заціпеніла на добрі пів хвилини, а потім у сказі почала набирати номер знову.

Але у відповідь — лише короткі гудки.

Ґу Дзюньвань сховала телефон і мовила: «Професор Ву Янь, про якого вона казала, — експерт в області аеродинаміки та один із провідних науковців Вільної Федерації».

Шень Хань кивнула. Голос у слухавці був настільки гучним, що вона все чудово розібрала.

Бачачи, що Ґу Дзюньвань нічого від неї не приховує, вона з усмішкою зауважила: «Твоя сестра справді безтурботна. Хіба це не вважається витоком військової таємниці?»

Ґу Дзюньвань усміхнулася кутиками губ.

«У деяких речах вона досить наївна. Насправді професор Ву Янь вирушив на північ "зраджувати" за моїм власним наказом».

Після цього невеликого інциденту попередні неоднозначні стосунки, які не дійшли до останнього етапу, більше не могли продовжуватися.

Побалакавши ще трохи, Ґу Дзюньвань звелася на ноги, збираючись іти.

«Почекай!» — Шень Хань підняла зі столу майже неторканий солодкий відвар і з надією подивилася на неї: «Ти ж іще не пила».

Насправді Ґу Дзюньвань не любила солодке на ніч.

Але вона не хотіла образити Шень Хань.

Вона прийняла піалу з рук дівчини, злегка нахилила голову і граційно зробила кілька ковтків.

«Мені час. Майбутні збори будуть виснажливими, бережи себе».

Сказавши це, Ґу Дзюньвань із палаючим від сором’язливості обличчям поспіхом вибігла з кімнати Шень Хань.

Коли вона нахилялася до піали, то притримувала руку Шень Хань.

Цій омезі-імператриці здалося, ніби вона щойно поцілувала дівчину в саму долоню.

Шень Хань дивилася на зачинені двері.

У повітрі та в її власних грудях усе ще стояв п’янкий аромат холодної сливи.

Вона глянула на відвар, якого залишилося більше половини.

Піднесла піалу до губ і одним махом допила ту солодкість, що залишила їй кохана.

……

Наступні спеціальні збори проходили не в резиденції.

Шень Хань та ще понад три сотні альф відправили до прикордонного табору в шостому південному окрузі.

Там вони застрягли більше ніж на місяць.

Відсіявши понад двісті осіб, Шень Хань повернулася до резиденції з обсмаленою на сонці шкірою та серцем, що нило за імператрицею.

Нін Сі та Ма Хаою теж успішно пройшли цей раунд відбору.

За місяць спільного життя Нін Сі стала для Шень Хань дуже близькою подругою.

Дружба на полі бою завжди зав'язується швидко й без зайвих прелюдій.

Тепер Нін Сі тільки те й робила, що хвостиком ходила за Шень Хань, бажаючи разом розважатися та разом досягати успіхів.

Вона навіть змінила звертання і почала кликати Шень Хань просто «босом».

Від цього Ма Хаою постійно хмурився — у малого агента часто виникало відчуття, ніби в нього відбирають хліб!

Повернувшись до гуртожитку, Шень Хань швиденько відмилася, щоб пахнути як квіточка.

Потім вона ввімкнула телевізор, аби вбити час, і нагострила вуха, ловлячи кожен шурхіт за дверима.

Десь об одинадцятій вечора у двері постукали.

Але коли Шень Хань на радощах полетіла відчиняти, на порозі опинилася Сю Джао.

Побачивши, як обличчя високої альфи миттєво скисло, помічниця Сю без церемоній закотила очі.

«На, тримай! Це від Її Величності. Наказала мазатися вранці й ввечері, щоб не перетворилася на шматок вугілля!»

Сказавши це, помічниця Сю впхнула їй у руки коробку й розвернулася, щоб піти.

Шень Хань із коробкою в руках кинулася наздогін і перегородила дорогу біля ліфта: «А вона? Чому вона не прийшла?»

Сю Джао зняла окуляри, відкриваючи очі з червоними прожилками від лопнулих судин, і спокійно мовила: «Бачиш мої очі? На плечах Її Величності вантаж значно важчий, і вона в сотні разів втомленіша за мене».

«Якщо ти будеш наполягати, щоб вона прийшла, я передам, і вона обов'язково прийде. Але, як на мене, ти могла б проявити більше розуміння до Її Величності, чи не так?»

Шень Хань, звісно, більше не висувала жодних вимог.

Вона мовчки побрела назад, притискаючи до себе коробку з ліками, а серце її переповнювали ніжність і щемкий біль за кохану.

……

В особистому загоні охорони імператриці має залишитися лише тридцять бійців.

Відтак понад сотню альф, які пройшли попередній етап, чекав другий, а за ним і третій тури відбору.

Фізична підготовка, стійкість, бойові мистецтва, володіння зброєю та беззаперечна вірність.

Це ті випробування, які кожен претендент мусив подолати.

Після тижневого перепочинку альфи розпочали більш систематичні спеціальні тренування.

Шень Хань та Нін Сі крокували довгим світлим коридором, а позаду них, роззираючись довкола, ішов Ма Хаою.

Раптом Нін Сі легенько зачепила плече подруги й таємниче прошепотіла: «Босе, ось чутка! Пізніше нас навчатимуть зміцнювати силу волі, хе-хе-хе!»»

Шень Хан повернув голову і подивився на неї, ніби вона була дурепою.

Вона простягнула руку, намагаючись торкнутися її чола, і стурбовано мовила: «Ти під час минулого сходження на скелі випадково головою не вдарилася? Дозволь мені перевірити!»

Нін Сі спритно ухилилася від «підступної атаки» супротивника, потім прикрила губи рукою та продовжила розкривати інформацію.

«Сьогодні прийде омега вищого рангу, неймовірно зваблива й досвідчена! Вона використовуватиме феромони, щоб спокусити тебе, босе, тобі обов'язково потрібно зберігати спокій! Ми точно будемо її головними цілями!»

Зачувши це, Шень Хань здивовано запитала: «Чому це особливу увагу приділятимуть саме нам?»

«Та не тільки нам, ще й Дзі Кану. У нашому загоні лише ми троє маємо ранг S, тож по нас і спрямують основний удар! Цікаво, який аромат у тієї омеги? Згораю від цікавості!»

Нін Сі продовжувала базікати про всілякі фривольні речі, але Шень Хань уже майже не звертала на неї уваги.

Її непокоїла одна думка.

Чи не було те миттєве й нестримне бажання володіти Ґу Дзюньвань лише наслідком впливу тутешніх феромонів?

Це було б справді прикро.

Невже це означає, що вона може відчути такий самий потяг і до когось іншого?

Захоплюватися кожним, кого зустріне?

А потім виправдовуватися тим, що в усьому винні феромони?

Що це взагалі таке? Невже вона Морський Король*1??!

Так не піде!

Така перспектива неабияк налякала Шень Хань. Вона енергійно похитала головою, наче проганяючи марево, і попросила в Ма Хаою пакунок із пластирями-блокаторами.

……

Ґу Дзюньвань щойно завершила роботу з державними паперами. Втомлено потерши перенісся, вона безсило відкинулася на спинку крісла.

Безперервна місячна метушня нарешті вчора припинилася.

Приманку вже кинуто, і тепер настав час тривалого очікування; головне — не виявляти поспіху.

Раптом Ґу Дзюньвань про щось згадала і запитала Сю Джао, що стояла неподалік: «Як просуваються тренування в загоні охорони?»

Знаючи, що правительку насправді цікавить лише одна людина, помічниця Сю люб'язно зосередила свою розповідь на новинах про Шень Хань.

Вона згадала про її першість у змаганнях зі стрільби.

А також про те, що майстерність дівчини у ближньому бою викликала щире захоплення навіть у досвідчених наставників.

Наостанок Сю Джао додала: «Проте є одна дивна річ: вона зовсім не вміє керувати аерокаром, чим неабияк приголомшила весь загін».

Ґу Дзюньвань уявила цю сцену, і на її вустах промайнула мимовільна лагідна посмішка.

«До речі, Ваша Величносте, Ваш графік на сьогодні вільний від невідкладних справ. Невдовзі у кандидатів розпочнеться перевірка сили волі, чи не бажаєте Ви бути присутньою?»

Почувши слова Сю Джао, Ґу Дзюньвань ледь помітно похитала головою.

«Я утримаюся. Моя надто часта присутність на полігоні може бути неправильно витлумачена».

Сю Джао торкнулася дужки окулярів: «Шкода. Я якраз збиралася повідомити, що омега вищого рангу (S), яка випробовуватиме їх своїми феромонами, — вельми знана постать».

Почувши це, імператриця, що досі відпочивала в кріслі, миттю розплющила очі.

У її золотавих очах спалахнув непевний вогонь.

«Йдемо до тренувального залу».

Сю Джао задоволено всміхнулася і поспішила вперед, супроводжуючи свою правительку.

……

У залі для спеціальних занять, оформленому в теплих тонах, Шень Хань та інші претенденти зайняли свої місця.

Це була замкнена кімната без жодних зайвих предметів інтер’єру.

Рівними рядами стояли понад сто чорних крісел, обладнаних на підлокітниках шкіряними кріпленнями для фіксації рук.

Тільки-но Шень Хань сіла, до неї підійшли двоє службовців і пристебнули її зап’ястки.

Слідом за цим один із них вийняв із сумки спеціальний пристрій.

Виготовлений зі шкіри, він нагадував химерну маску вампіра, яку можна побачити в коміксах.

Шень Хань приголомшено дивилася на цей предмет.

Вона відхилила голову, уникаючи дотику співробітника, і запитала: «Для чого це? Це намордник для вигулу собаки?»

Службовець розгубився, не знаючи, що відповісти.

Тієї миті до зали рішуче увійшов інструктор.

«Це не намордник для тварин. Це блокатор кусання, створений спеціально для альф. Прошу вашої співпраці!»

З цими словами інструктор притримав голову Шень Хань.

Службовець негайно закріпив шкіряний пристрій на обличчі дівчини.

------(Перекладач має що сказати)------

Ха-ха-ха! Хе-хе-хе!

1. 海王 (Hǎiwáng) «Морський Король» — у китайському інтернет-слензі це метафора для людини, яка має безліч «риб» (тобто, романтичних партнерів або потенційних партнерів) у своїх «водах». Це той, хто одночасно зустрічається або фліртує з багатьма людьми, не маючи серйозних зобов'язань перед жодним з них, і вміло підтримує ці стосунки, не даючи нікому запідозрити.